ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Поняття про ріст і розвиток, взаємозв’язок між цими

Зміст

Вступ…………………………………………………………………3

1. Поняття про ріст і розвиток, взаємозв’язок між цими

процесами…………………………………………………………....4

2. Фази росту клітин: ембріональна, розтягу та диференціація……6

2.1. Особливості структурної організації і обміну речовин на

різних фазах росту клітин………………………………………..8

2.2. Клітинний поділ. Мітотичний індекс…………………………..10

2.3. Процес диференціації клітин. Поняття про тотипотентність…11

2.4. Локалізація зон росту у рослин…………………………………12

2.5. Особливості росту окремих органів рослин: стебла, коренів,

листків…………………………………………………………….13

3. Характеристика апікальних меристем…………………………….16

3.1. Основні закономірності ростових процесів S- подібна

крива росту……………………………………………………….17

4. Полярність і ростові кореляції……………………………………18

5. Явище апікального домінування………………………………….20

Висновок……………………………………………………………21

Список використаної літератури………………………………….22

 

 

Вступ

Щодо границь початку і завершення онтогенезу існують різні думки. Одні учені онтогенезом,або індивідуальним розвитком,вважають комплекс послідовних незворотних змін життєдіяльності і структури рослин від їх виникнення з заплідненої яйцеклітини чи зародкової вегетативної бруньки до природної смерті.

Інші онтогенез розглядають "від насіння до насіння", тобто від проростання насіння до дозрівання насіння нового покоління. При такому підході перекручується істинна схема онтоге­незу, не акцентується увага на початковому етапі життя особини на материнській рослині, коли організм найбільш пластичний. При цьому порушується логічний підхід у розгляді послідовності розвитку, поєднується розвиток двох поколінь (ма­теринського і дочірнього) і фактично онтогенез ототожнюється з вегетативним пе­ріодом рослин.

Ембріональний період онтогенезупочинається від моменту запліднення яй­цеклітини, тобто утворення зиготи, і завершується фізіологічним дозріванням на­сіння, включаючи період спокою.

Ювенільний період онтогенезуМ. М. Макрушин розділяє на гетеротрофну й автотрофну фази. Гетеротрофна, у свою чергу, має дві стадії: гетеротрофну ембрі­ональну- це початковий етап проростання насіння, коли перші поділи клітин про­ростаючого зародка здійснюються за рахунок утилізації власних запасних речовин, і гетеротрофну ендоспермальну- коли подальший розвиток проростка йде за ра­хунок запасних речовин ендосперму. З утворення перших продуктів фотосинтезу починається автотрофна фаза.

Потім наступає генеративний періодонтогенезу, що складається з двох фаз: статевої зрілостіі розмноження.Завершується онтогенез сенільним періодом.

Вегетаційний періодтриває від початку проростання насіння (кільчення) до дозрівання насіння нового покоління (315 днів).

Поняття про ріст і розвиток, взаємозв’язок між цими

Процесами

Ріст – це збільшення маси і лінійних розмірів індивідуума і його окремих органів, що відбувається за рахунок збільшення числа і маси клітин.

Розвиток–цесукупність послідовних морфологічних і фізіологічних змін в організмі від моменту його зародження до кінця життя.

Процес індивідуального розвитку кожної рослин супроводжується рядом закономірних змін, властивих даному біологічному виду. Су­купність цих фізіолого-біохімічних і морфологічних змін, зумовлених ге­нетичними факторами, які відбуваються у рослинному організмі, почи­наючи від його виникнення із зиготи, спори або спеціалізованого вегетативного зачатка до природної смерті у звичайних умовах середови­ща, позначають поняттям життєвого циклу, або онтогенезу. За характе­ром життєвого циклу рослини поділяються на монокарпики (дають пло­ди один раз) і полікарпики (дають плоди багато разів). Серед монокарпиків є однорічні, дворічні і багаторічні. У них тривалість життя залежить від умов вирощування: чим вони гірші, тим довше рослини не зацвітають і не відмирають. У полікарпиків розрізняють два життєві цик­ли: малий (життєвий цикл одного пагона) і великий (життєвий цикл усієї рослини). Тривалість життя полікарпиків варіює у широких межах і може досягати 20-30 і більше років.

В онтогенезі виділяють основні процеси - ріст, розвиток, старіння та омолодження.

Найбільш помітним виявом активного життя рослин є ріст. Д.О.Сабінін (1963) перший визначив ріст як процес, основою якого є новоутворення елементів структури, що приводить, як правило, до збільшення розмірів або маси рослини. При більш поглиблених спостереженнях за допомо­гою мікроскопа або іншої техніки можна встановити, що процеси ново­утворення відбуваються і у випадках, які не супроводжуються ні збільшен­ням ваги, ні збільшенням розмірів органів. Перед діленням ядра період росту клітин зупиняється і відбувається новоутворення мікроскопічних і субмікроскопічних структур цитоплазми, тобто проходить так званий прихований ріст. Тому визначення росту як "процесу необерненого збільшення ваги або розмірів органа" не можна вважати достатнім. Найбільш надійним критерієм росту може бути новоутворення клітин і збільшення їх об'єму.

Ріст є основою для ряду фізіологічних процесів і характеризується та­кими фундаментальними проявами, як ритмічність, полярність, диферен­ціація, подразливість, кореляція. Характер росту будь-якого організму, органа або популяції клітин має вигляд S-подібної кривої росту, яка скла­дається з лаг-фази (початкова фаза прихованого росту), лог-фази (фаза інтенсивного росту), фази уповільненого росту і стаціонарної фази. На початковій фазі прихованого росту (лаг-фаза) функціонують механізми, пов'язані з новоутворенням нуклеїнових кис­лот (ДНК і РНК), біосинтезом білків-ферментів і фітогормонів. Під час наступної фази росту (лог-фаза) відбувається активний ріст клітин розтя­гуванням, з'являються нові тканини, органи, збільшуються їх розміри. На третій фазі ріст завершується, накопичуються речовини - інгібітори. Вся рослина або окремі її частини можуть переходити у стан спокою.

 

 

Особливості структурної організації і обміну речовин на

Різних фазах росту клітин

Ембріональна фаза - ембріональні клітини точок росту синтезують ауксин. Для клітин, що діляться, характерний відносно низький вміст ІОК і АБК і високий - цитокінінів. Для поділу клітин необхідні вітаміни (тіамін, пантотенова кислота, амінобензойна кислота, піридоксин, фолієва кислота, мезоінозит), амі­нокислоти (цистеїн, триптофан), а також пурини (гіпоксантин, ксантин, сечова кислота), що містяться у значних кількостях в ембріональних тканинах. Для зон клітинного поділу характерний інтенсивний обмін речовин. Після 3-5 поділів клітини периферійної зони переходять у фазу розтягання. Ініціальні ж клітини меристеми продовжують поділятися протягом усього періоду росту рослинного організму, залишаючись ембріональними.

Фаза розтягання - характерне швидке збільшення об'єму клітин, який зростає в 50-100 разів. Ріст клітини відбувається завдяки збільшенню вакуолі, що розтягує клітину. Вода надходить у вакуоль осмотично. Концентрація клітинного соку під­вищується за рахунок цукрів, амінокислот, іонів. Різко зростає інтенсивність дихан­ня в розрахунку на клітину. Ауксин індукує активний транспорт іонів Н+ із цитоплазми в клітинну стінку. Ріст клітинної оболонки забезпечується новоутворенням полімерів, що її складають.

Наприкінці фази розтягання відбувається лігніфікація клітинних стінок, підви­щується вміст фенольних інгібіторів і абсцизової кислоти, знижується вміст ауксину.

Фаза диференціації - спеціалізація клітин відбувається вже в меристематичній зоні під впливом місцерозташування: клітинного оточення, полярності тощо. Важливу роль у цьому процесі грають фітогормони, особливо ауксин. На активність генів впливають і зовнішні фактори (температура, світло й ін.). Під впливом ІОК відбувається укорінення черешків рослин, в умовах культури тканин диференційована клітина може знову стати ембріональною. Це яви­ще спостерігається й у раневого калюсу. Після диферен­ціювання у фазі зрілості клітина виконує функції, закладені в її організації.

Фаза старіння і відмирання - завершують онтогенез клітин. У результаті переваги гідролі­тичних процесів над синтетичними в старіючих клітинах знижується вміст РНК, білків, підвищується активність пероксидази і кислих протеаз, проникність мембран, руйнуються хлорофіл та хлоропласти. Процеси старіння клітини того чи іншого органа рослини різко прискорюють зменшення надходження ауксину, цитокініну, гібереліну, збільшення вмісту етилену й абсцизової кислоти.

 

Листків

Ріст стебла

Апікальна меристема стебла має розміри 0,1-0,2 мм у діаметрі і захищена лист­ками. Подовження стебла відбувається завдяки росту виникаючих верхніх міжвуз­лів. При закладанні генеративних органів проліферація клітин апікальної меристеми прискорюється. Цей процес зв'язаний з фотоперіодичною чутливістю, яровизацією й іншими факторами. У злаків диференціація колосу починається у фазі кущіння. Для росту кожного окремого міжвузля характерний повільний первинний ріст за ра­хунок поділу клітин, наступний швидкий ріст при переході клітин до розтягання і, нарешті, уповільнення росту клітин у зрілому міжвузлі.

В сприятливих умовах найдовші міжвузля формуються в середній частині паго­на. Чергове міжвузля переходить до інтенсивного росту при зниженні його темпів у попереднього. У ростучих міжвузлях зовнішні тканини зазнають натягу (розтягуван­ня), а внутрішні - компресії (стиску), що поряд з тургорним тиском клітин забезпечує міцність стебел трав'янистих рослин. Бічне розгалуження відбувається за рахунок ро­сту пазушних бруньок, закладених у верхівковій меристемі пагона, чи проростання придаткових (адвентивних) бруньок, що закладаються на стеблах, листках і коренях деяких рослин. Потовщення - результат діяльності латеральних меристем - камбію.

У однорічних рослин поділ клітин камбію закінчується до цвітіння. У деревних форм камбій з осені до весни знаходиться в стані спокою, що настає спочатку в гілках, потім у стовбурі й у коренях. Періодичність діяльності камбію визначає наявність річ­них кілець у стовбурі дерева. Пробудження камбію навесні зв'язано з дією ауксинів, які спускаються вниз із бруньок, що розпускаються. Темпи подовження стебла паго­нів регулюються ауксинами, що надходять, і гіберелінами, синтезованими стеблевими апексами і молодими листками. Гібереліни транспортуються також із кореня. Для ін­тенсивно ростучих міжвузлів характерний підвищений вміст гіберелінів і ауксинів.

 

Ріст листка

Зародкові листки виникають в конусі наростання пагону у вигляді валиків чи горбків (примордіїв), клітини яких і формують лист. Інтервал між закладенням двох листових за­чатків у різних рослин складає від декількох годин до декількох діб і називається пластохроном. Величина пластохрона залежить від умов вирощування. Кілька зачатків листя є у зародковій бруньці, але більша частина їх формується після проростання. Закладка листків зв'язана зі зміною напрямку поділу і розтягання клітин апексу в різних його частинах.

У дводольних листова пластинка збільшується шляхом рівномірного росту клітин (в основному розтяганням) по всій площі листа. Наявність декількох точок росту виз­начає утворення зубців, лопатей, листочків. У односім'ядольних лист подовжується за рахунок базального інтеркалярного росту. Потовщення листової пластинки здійс­нюється розтяганням клітин палісадної паренхіми і поділом клітин мезофілу. Ріст ли­ста припиняється, коли починається інтенсивний експорт продуктів фотосинтезу. Для формування примордіїв і тканин листа необхідні цитокінін і ауксин. Ауксин впливає на утворення провідних пучків, а гіберелін - на подовження листової пластинки. Ве­ликий вплив на ріст листя виявляє інтенсивність і якість світла. У темряві ріст листка загальмований. Світло стимулює поділ, але гальмує розтягання клітин.

 

Ріст коренів

У кореневій системі рослин виділяють головний корінь, бічні і придаткові ко­рені. Первинний корінь формується ще в зародку насіння, і його ріст до виходу з насіння відбувається шляхом розтягання базальних клітин меристеми зародкового корінця. У дводольних рослин зародковий корінь стає головним (стрижневим), утво­рює бічні корені, формується стрижнева коренева система. В однодольних рослин первинний корінь доповнюється придатковими коренями, що утворюються в основі пагона, формується мичкувата коренева система.

Проростання насіння починається з появою зародкового кореня, що дуже швид­ко росте, потім темпи його росту знижуються при одночасному прискоренні росту надземних органів. Надалі ріст кореня знову відновлюється. Зазначені особливості забезпечують укорінення на першому етапі і гармонійний розвиток гетеротрофної й автотрофної частин рослини в наступний період.

У коренів усіх типів виділяють чотири зони: поділу, розтягання, кореневих во­лосків і розгалуження. У коренів кукурудзи, гороху, вівса, пшениці та інших рослин ростуча частина коротка - менше 1 см. Чим тонше корінь, тим коротша його меристема. У порівнянні з надземними органами клітини кореневої системи ростуть і поділяються набагато швидше. У корені коротка зона розтягання, що важливо для подолання опору ґрунту. Зародкові корені кукурудзи, бобів, пшениці розвивають тиск до 8-16 атм. на 1 см2. Розгалуження коренів у поєднанні з високою швидкістю їхнього росту забезпечує постійне поглинання води й іонів.

Росту

Ріст клітинної популяції у ході циклічного вирощування нако­пичувальної культури відображається S-подібною кривою. Як вид­но з рисунка 3, у кривої росту виділяються три частини. Спочатку ріст уповільнений. Це латентна фаза. Латентна або лаг-фаза - це початковий період у ростовому циклі культури, в якому клітини не розмножуються і не збільшуються. Проте упро­довж цього періоду в стаціонарних клітинах, які мають низьку метаболітичну активність, проходять важливі зміни, спрямовані на підготовку та вступ їх у фазу активного ділення. У процесі росту деякі культури минають лаг-фазу.

Пізніше ріст стає дуже швидким, відповідаючи логарифмічній кривій, тому цю другу частину кривої і відповідний їй період росту називають логарифмічною фазою. Експотенціальна (лога­рифмічна) фаза - це обмежений період у ростовому циклі накопи­чувальної культури, під час якого відбувається логарифмічне збіль­шення кількості клітин та сухої речовини.

Лінійна фаза характеризується зниженням питомої швидкості росту, зменшенням активності клітинного ділення, збільшенням середнього розміру клітин та клітинної дисоціації. Збільшення біомаси проходить в основному за раху­нок розтягнення клітин.

До кінця онтогенезу ріст усе більше сповільнюється і крива переходить у плато. Тут розрізняють дві фази: ранню стаціо­нарну фазу та стаціонарну фазу. Рання стаціонарна фаза, у якій середній розмір клітин та вміст сухої речовини в перерахунку на одну клітину продовжує збільшуватись, але кількість клітин не змінюється. Клітинна дисоціація досягає максимуму. Початок цієї фази зумовлений виснаженням живильного середовища, в основно­му джерела азотного, фосфорного, вуглеводневого живлення. Ста­ціонарна фаза характерна тим, що у клітинах відбуваються певні фізіологічні зміни, які призводять до старіння та загибелі культури.

 

Полярність

Ріст і положення в просторі рослини залежать від полярності. Полярність - це нерівноцінність протилежних полюсів клітини, органа, цілої рослини. Полярність у рослин в онтогенезі виявляється в наявності різних закономірних осьових і радіаль­них градієнтів. Розрізняють (С. О. Гребинський, 1961) три типи градієнтів: фізико-хімічні, фізіологічні та морфоанатомічні.

Фізико-хімічні градієнти - це відмінності в температурі, осмотичному тиску, концентрації різноманітних сполук у клітинах і тканинах, у значенні рН, біоелек­тричних потенціалів тощо. Так, у рослин вміст води в листках зменшується від осно­ви стебла до верхівки, а зольних елементів, навпаки, підвищується. Надходження і пересування в рослині іонів зв'язані з електричними градієнтами.

Фізіологічні градієнти - це відмінності в інтенсивності фізіологічних процесів (фотосинтез, дихання, транспірація, транспорт речовин, ріст, стійкість та ін.).

Морфологічні й анатомічні градієнти — це розходження в розмірах, формі, будови клітин, листків, коренів по осі органа чи рослини. Усі градієнти в рослині взаємозалежні.

Фізико-хімічні і фізіологічні градієнти обумовлюють інтенсивність росту й інших процесів життєдіяльності рослини. Рівень цих градієнтів характеризує фізіологічну активність рослини; їх визначення важливе для практичних цілей. Полярність - необ­хідна умова росту і розвитку, реалізації генотипу рослини. Різні градієнти, полярність міняються в онтогенезі рослин, у процесах їхньої адаптації до умов середовища.

Індукуючу дію виявляють гравітація, світло, електричні і магнітні полюси, рН се­редовища й ін. Полярність клітини визначає поляризація молекул білків, нуклеїнових кислот і інших полімерних сполук цитоплазми. Зміни середовища, наприклад рН, змі­нює їх поляризацію. В онтогенезі рослини полярність виникає у зиготи, поділ якої приводить до утворення двох нерівноцінних клітин: менша (апікальна) дає початок па­гону, велика (базальна) - кореню. Полярність органа складається з полярності клітин.

 

Ростові кореляції

Ростові кореляції відбивають залежність росту і розвитку одних органів, тканин чи частин рослини від інших, їхній взаємний вплив. Кореляції росту виявляються на різних рівнях організації рослини. Ріст і диференціація ембріональної клітини зале­жать від навколишніх клітин і тканин. Клітини, виділені з тканини, у клітинній рос­лині розвиваються по іншому шляху, можуть дати початок цілій рослині. Кореляції особливо наочно виявляються при розгляді росту окремих органів рослини.

Взаємодія може стимулювати чи гальмувати ріст. При розмноженні рослин че­решками, на яких є листки, стимулюється утворення коренів. Насіння соковитоплідних рослин, що формується, виділяючи ауксин, стимулює ріст оплодня. Видалення кінчика кореня підсилює розгалуження кореня. Видалення бічних пагонів (пасинків) викликає посилений ріст плодів. Бічні бруньки пагонів однорічних і багаторічних рослин при ін­тенсивному рості верхівкової бруньки можуть залишатися в стані спокою. Однак після видалення верхівкової апікальної бруньки бічні бруньки починають рости.

В онтогенезі співвідношення росту надземної і підземної частин рослини виз­начається генотипом, балансом поживних речовин рослини і зовнішніми умовами. Так, до кінця вегетації у коренеплодів і бульбоплодів підсилюється ріст підземних органів запасу, а у плодових дерев і чагарників, що відкладають запасні речовини в стовбурі і гілках, ріст кореневої системи відстає від надземної частини.

 

Висновок

Організм у процесі життєвого циклу змінюється, відбувається його роз­виток. Під розвитком розуміють якісні фізіологічні, біохімічні і морфо­логічні зміни, які відбуваються при новоутворенні елементів структури організму. Якщо вважати, що ріст - це процес новоутворення структури організму, а розвиток - зміни у новоутворенні елементів структури, зу­мовлені проходженням організмом життєвого циклу, то постає питання про наявність межі між ростом і розвитком. Однак, ріст і розвиток не­можливо чітко розмежувати. Розростання пагона зумовлене розмноженням і збільшенням клітин і є виявом ростових процесів. Утво­рення паростка при проростанні насіння, припинення спокою у деревних рослин, формування спеціалізованих тканин вміщує як якісні, так і кількісні зміни, тому неможливо провести чіткий розподіл між ростом і розвитком.

 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………3

1. Поняття про ріст і розвиток, взаємозв’язок між цими

процесами…………………………………………………………....4

2. Фази росту клітин: ембріональна, розтягу та диференціація……6

2.1. Особливості структурної організації і обміну речовин на

різних фазах росту клітин………………………………………..8

2.2. Клітинний поділ. Мітотичний індекс…………………………..10

2.3. Процес диференціації клітин. Поняття про тотипотентність…11

2.4. Локалізація зон росту у рослин…………………………………12

2.5. Особливості росту окремих органів рослин: стебла, коренів,

листків…………………………………………………………….13

3. Характеристика апікальних меристем…………………………….16

3.1. Основні закономірності ростових процесів S- подібна

крива росту……………………………………………………….17

4. Полярність і ростові кореляції……………………………………18

5. Явище апікального домінування………………………………….20

Висновок……………………………………………………………21

Список використаної літератури………………………………….22

 

 

Вступ

Щодо границь початку і завершення онтогенезу існують різні думки. Одні учені онтогенезом,або індивідуальним розвитком,вважають комплекс послідовних незворотних змін життєдіяльності і структури рослин від їх виникнення з заплідненої яйцеклітини чи зародкової вегетативної бруньки до природної смерті.

Інші онтогенез розглядають "від насіння до насіння", тобто від проростання насіння до дозрівання насіння нового покоління. При такому підході перекручується істинна схема онтоге­незу, не акцентується увага на початковому етапі життя особини на материнській рослині, коли організм найбільш пластичний. При цьому порушується логічний підхід у розгляді послідовності розвитку, поєднується розвиток двох поколінь (ма­теринського і дочірнього) і фактично онтогенез ототожнюється з вегетативним пе­ріодом рослин.

Ембріональний період онтогенезупочинається від моменту запліднення яй­цеклітини, тобто утворення зиготи, і завершується фізіологічним дозріванням на­сіння, включаючи період спокою.

Ювенільний період онтогенезуМ. М. Макрушин розділяє на гетеротрофну й автотрофну фази. Гетеротрофна, у свою чергу, має дві стадії: гетеротрофну ембрі­ональну- це початковий етап проростання насіння, коли перші поділи клітин про­ростаючого зародка здійснюються за рахунок утилізації власних запасних речовин, і гетеротрофну ендоспермальну- коли подальший розвиток проростка йде за ра­хунок запасних речовин ендосперму. З утворення перших продуктів фотосинтезу починається автотрофна фаза.

Потім наступає генеративний періодонтогенезу, що складається з двох фаз: статевої зрілостіі розмноження.Завершується онтогенез сенільним періодом.

Вегетаційний періодтриває від початку проростання насіння (кільчення) до дозрівання насіння нового покоління (315 днів).

Поняття про ріст і розвиток, взаємозв’язок між цими

Процесами

Ріст – це збільшення маси і лінійних розмірів індивідуума і його окремих органів, що відбувається за рахунок збільшення числа і маси клітин.

Розвиток–цесукупність послідовних морфологічних і фізіологічних змін в організмі від моменту його зародження до кінця життя.

Процес індивідуального розвитку кожної рослин супроводжується рядом закономірних змін, властивих даному біологічному виду. Су­купність цих фізіолого-біохімічних і морфологічних змін, зумовлених ге­нетичними факторами, які відбуваються у рослинному організмі, почи­наючи від його виникнення із зиготи, спори або спеціалізованого вегетативного зачатка до природної смерті у звичайних умовах середови­ща, позначають поняттям життєвого циклу, або онтогенезу. За характе­ром життєвого циклу рослини поділяються на монокарпики (дають пло­ди один раз) і полікарпики (дають плоди багато разів). Серед монокарпиків є однорічні, дворічні і багаторічні. У них тривалість життя залежить від умов вирощування: чим вони гірші, тим довше рослини не зацвітають і не відмирають. У полікарпиків розрізняють два життєві цик­ли: малий (життєвий цикл одного пагона) і великий (життєвий цикл усієї рослини). Тривалість життя полікарпиків варіює у широких межах і може досягати 20-30 і більше років.

В онтогенезі виділяють основні процеси - ріст, розвиток, старіння та омолодження.

Найбільш помітним виявом активного життя рослин є ріст. Д.О.Сабінін (1963) перший визначив ріст як процес, основою якого є новоутворення елементів структури, що приводить, як правило, до збільшення розмірів або маси рослини. При більш поглиблених спостереженнях за допомо­гою мікроскопа або іншої техніки можна встановити, що процеси ново­утворення відбуваються і у випадках, які не супроводжуються ні збільшен­ням ваги, ні збільшенням розмірів органів. Перед діленням ядра період росту клітин зупиняється і відбувається новоутворення мікроскопічних і субмікроскопічних структур цитоплазми, тобто проходить так званий прихований ріст. Тому визначення росту як "процесу необерненого збільшення ваги або розмірів органа" не можна вважати достатнім. Найбільш надійним критерієм росту може бути новоутворення клітин і збільшення їх об'єму.

Ріст є основою для ряду фізіологічних процесів і характеризується та­кими фундаментальними проявами, як ритмічність, полярність, диферен­ціація, подразливість, кореляція. Характер росту будь-якого організму, органа або популяції клітин має вигляд S-подібної кривої росту, яка скла­дається з лаг-фази (початкова фаза прихованого росту), лог-фази (фаза інтенсивного росту), фази уповільненого росту і стаціонарної фази. На початковій фазі прихованого росту (лаг-фаза) функціонують механізми, пов'язані з новоутворенням нуклеїнових кис­лот (ДНК і РНК), біосинтезом білків-ферментів і фітогормонів. Під час наступної фази росту (лог-фаза) відбувається активний ріст клітин розтя­гуванням, з'являються нові тканини, органи, збільшуються їх розміри. На третій фазі ріст завершується, накопичуються речовини - інгібітори. Вся рослина або окремі її частини можуть переходити у стан спокою.

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти