ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Характеристика апікальних меристем

Апікальна меристема – верхівкова утворювальна тканина стебел і коренів.

Апікальні, чи верхівкові, меристеми розташовані на кінцях головного і бічних ростучих пагонів і кінчиках коренів усіх порядків. Це апекси, чи точки росту. Конусоподібний апекс пагона називають конусом наростання. Апікальні меристеми головного пагону і кореня закладаються в ранніх фазах росту і розвитку зародка. За рахунок цих меристем здійснюється ріст осьових органів у довжину, утворення зачатка органа і первинний поділ його на тканини, формування всіх надземних органів рослин. Активуючи чи пригнічуючи діяльність апікальних меристем, можна впливати на продуктивність і стійкість рослин.

За В.В. Полєвим (1989), апікальні меристеми пагона і кореня – це головні координуючі центри рослин, що визначають її морфогенез.

В зоні апікальної меристеми відбувається активний поділ клітин. За нею розташована зона розтягнення клітин, за рахунок росту якої відбувається подовження кореня. Апікальна меристема кореня формує кореневий чохлик, що виконує дуже важливі функції:

- він захищає меристему при просуванні кореня в грунт ;

- клітини чохлика виділяють полісахаридний слиз і постійно злущуються з його поверхні;

- слиз містить глікопротеїн – пектини, що захищають клітини меристеми кореня від патогенів і висихання при недостатній вологості грунту.

Основні закономірності ростових процесів S-подібна крива

Росту

Ріст клітинної популяції у ході циклічного вирощування нако­пичувальної культури відображається S-подібною кривою. Як вид­но з рисунка 3, у кривої росту виділяються три частини. Спочатку ріст уповільнений. Це латентна фаза. Латентна або лаг-фаза - це початковий період у ростовому циклі культури, в якому клітини не розмножуються і не збільшуються. Проте упро­довж цього періоду в стаціонарних клітинах, які мають низьку метаболітичну активність, проходять важливі зміни, спрямовані на підготовку та вступ їх у фазу активного ділення. У процесі росту деякі культури минають лаг-фазу.

Пізніше ріст стає дуже швидким, відповідаючи логарифмічній кривій, тому цю другу частину кривої і відповідний їй період росту називають логарифмічною фазою. Експотенціальна (лога­рифмічна) фаза - це обмежений період у ростовому циклі накопи­чувальної культури, під час якого відбувається логарифмічне збіль­шення кількості клітин та сухої речовини.

Лінійна фаза характеризується зниженням питомої швидкості росту, зменшенням активності клітинного ділення, збільшенням середнього розміру клітин та клітинної дисоціації. Збільшення біомаси проходить в основному за раху­нок розтягнення клітин.

До кінця онтогенезу ріст усе більше сповільнюється і крива переходить у плато. Тут розрізняють дві фази: ранню стаціо­нарну фазу та стаціонарну фазу. Рання стаціонарна фаза, у якій середній розмір клітин та вміст сухої речовини в перерахунку на одну клітину продовжує збільшуватись, але кількість клітин не змінюється. Клітинна дисоціація досягає максимуму. Початок цієї фази зумовлений виснаженням живильного середовища, в основно­му джерела азотного, фосфорного, вуглеводневого живлення. Ста­ціонарна фаза характерна тим, що у клітинах відбуваються певні фізіологічні зміни, які призводять до старіння та загибелі культури.

 

Полярність і ростові кореляції

Полярність

Ріст і положення в просторі рослини залежать від полярності. Полярність - це нерівноцінність протилежних полюсів клітини, органа, цілої рослини. Полярність у рослин в онтогенезі виявляється в наявності різних закономірних осьових і радіаль­них градієнтів. Розрізняють (С. О. Гребинський, 1961) три типи градієнтів: фізико-хімічні, фізіологічні та морфоанатомічні.

Фізико-хімічні градієнти - це відмінності в температурі, осмотичному тиску, концентрації різноманітних сполук у клітинах і тканинах, у значенні рН, біоелек­тричних потенціалів тощо. Так, у рослин вміст води в листках зменшується від осно­ви стебла до верхівки, а зольних елементів, навпаки, підвищується. Надходження і пересування в рослині іонів зв'язані з електричними градієнтами.

Фізіологічні градієнти - це відмінності в інтенсивності фізіологічних процесів (фотосинтез, дихання, транспірація, транспорт речовин, ріст, стійкість та ін.).

Морфологічні й анатомічні градієнти — це розходження в розмірах, формі, будови клітин, листків, коренів по осі органа чи рослини. Усі градієнти в рослині взаємозалежні.

Фізико-хімічні і фізіологічні градієнти обумовлюють інтенсивність росту й інших процесів життєдіяльності рослини. Рівень цих градієнтів характеризує фізіологічну активність рослини; їх визначення важливе для практичних цілей. Полярність - необ­хідна умова росту і розвитку, реалізації генотипу рослини. Різні градієнти, полярність міняються в онтогенезі рослин, у процесах їхньої адаптації до умов середовища.

Індукуючу дію виявляють гравітація, світло, електричні і магнітні полюси, рН се­редовища й ін. Полярність клітини визначає поляризація молекул білків, нуклеїнових кислот і інших полімерних сполук цитоплазми. Зміни середовища, наприклад рН, змі­нює їх поляризацію. В онтогенезі рослини полярність виникає у зиготи, поділ якої приводить до утворення двох нерівноцінних клітин: менша (апікальна) дає початок па­гону, велика (базальна) - кореню. Полярність органа складається з полярності клітин.

 

Ростові кореляції

Ростові кореляції відбивають залежність росту і розвитку одних органів, тканин чи частин рослини від інших, їхній взаємний вплив. Кореляції росту виявляються на різних рівнях організації рослини. Ріст і диференціація ембріональної клітини зале­жать від навколишніх клітин і тканин. Клітини, виділені з тканини, у клітинній рос­лині розвиваються по іншому шляху, можуть дати початок цілій рослині. Кореляції особливо наочно виявляються при розгляді росту окремих органів рослини.

Взаємодія може стимулювати чи гальмувати ріст. При розмноженні рослин че­решками, на яких є листки, стимулюється утворення коренів. Насіння соковитоплідних рослин, що формується, виділяючи ауксин, стимулює ріст оплодня. Видалення кінчика кореня підсилює розгалуження кореня. Видалення бічних пагонів (пасинків) викликає посилений ріст плодів. Бічні бруньки пагонів однорічних і багаторічних рослин при ін­тенсивному рості верхівкової бруньки можуть залишатися в стані спокою. Однак після видалення верхівкової апікальної бруньки бічні бруньки починають рости.

В онтогенезі співвідношення росту надземної і підземної частин рослини виз­начається генотипом, балансом поживних речовин рослини і зовнішніми умовами. Так, до кінця вегетації у коренеплодів і бульбоплодів підсилюється ріст підземних органів запасу, а у плодових дерев і чагарників, що відкладають запасні речовини в стовбурі і гілках, ріст кореневої системи відстає від надземної частини.

 

Явище апікального домінування

Гальмування росту бічних пагонів і бічних коренів верхівкою пагону чи кореня називають апікальним домінуванням.

Ступінь апікального домінування залежить від виду рослин, її віку, освітлення. Добре освітлені розвинуті бруньки пригнічують менш освітлені і ті, що знаходяться в тіні.

За В.В. Полєвим (1989), найважливішим ендогенним механізмом росту і морфогенезу і в цілій рослині є гормональна взаємодія двох домінуючих центрів:

- верхівки пагона ( ІОК );

- верхівки кореня ( цитокінін ).

Роль ауксину в апікальній бруньці полягає у створенні сильного

атрагуючого центру, у результаті поживні речовини і цитокінін, синтезований у коренях, надходять переважно в апікальну бруньку. Тому вплив цитокініну до пазушних бруньок після усунення апікальної бруньки стимулює в них клітинні поділи.

 

Висновок

Організм у процесі життєвого циклу змінюється, відбувається його роз­виток. Під розвитком розуміють якісні фізіологічні, біохімічні і морфо­логічні зміни, які відбуваються при новоутворенні елементів структури організму. Якщо вважати, що ріст - це процес новоутворення структури організму, а розвиток - зміни у новоутворенні елементів структури, зу­мовлені проходженням організмом життєвого циклу, то постає питання про наявність межі між ростом і розвитком. Однак, ріст і розвиток не­можливо чітко розмежувати. Розростання пагона зумовлене розмноженням і збільшенням клітин і є виявом ростових процесів. Утво­рення паростка при проростанні насіння, припинення спокою у деревних рослин, формування спеціалізованих тканин вміщує як якісні, так і кількісні зміни, тому неможливо провести чіткий розподіл між ростом і розвитком.

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти