ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Класифікація юридичних осіб.

Згідно положень ст. 56 ГКУ суб'єкт господарювання може бути утворений:

1) за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу,

2) у випадках, спеціально передбачених законодавством - за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства (наприклад, шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України – таке створення здійснюється з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства).

Також від порядку створення виділяють:

1) юр. особи приватного права (організації, що створюються за ініціативою приватних осіб; порядок створення, правовий статус, організаційно-правові норми яких встановлені ЦКУ – господарські товариства, кооперативи, благодійні фонди і т.д.);

2) юр. особи публічного права (організації, що створюються розпорядчим актом Президента, органів держ. влади, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування; порядок створення та правовий статус їх встановлено Конституцією та законами України; держ. або комунальні установи, публічно-правові утворення – міністерства, відомства та ін.).

В залежності від організаційно-правової форми:

1) товариства (добровільні об’єднання суб’єктів, що організовані на основі членства їх учасників, або 1 особи – господарські, товариства, кооперативи та асоціації (союзи) юр. осіб);

2) установи (організації, що створюються 1 або декількома особами, які не беруть участі в керівництві цієї організації, шляхом об’єднання їх майна для досягнення мети – фонди, підприємства).

В залежності від шляху створення:

1) союз осіб (товарищество) – створюється шляхом об’єднання осіб; для досягнення мети учасники об’єднують особисті зусилля;

2) союз капіталу (товариства) – створюється шляхом об’єднання майна засновників, наприклад, акціонерне товариство; для досягнення мети об’єднують майно, особиста участь не обов’язкова.;

3) союз осіб та капіталу – командитні товариства.

В залежності від мети діяльності:

1) комерційні (основна мета – отримання прибутку, фінансуються за власний рахунок);

2) некомерційні (не переслідують мету отримання прибутку і не розподіляють прибуток між засновниками; діяльність фінансується за рахунок держ. бюджету, внески, пожертви.

Господарські товариства – підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юр. особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна з метою одержання прибутку. До них належать: акціонерні товариства,, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Права: брати участь в управлінні товариством, у розподілі прибутку, вийти з товариства, відчужувати свою частку у статутному фонді, одержувати інформацію про діяльність товариства. Обов’язки: дотримуватися установчих документів, майнові зобов’язання, нерозголошення комерційної таємниці.

Підприємство – це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГКУ та іншими законами (ст. 62 ГК України)

Види та організаційні форми підприємств встановлені статтею 63 ГК, а саме:

1. Залежно від форм власності:

1) приватне підприємство - діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи)

2) підприємство колективної власності - діє на основі колективної власності

3) комунальне підприємство -діє на основі комунальної власності територіальної громади

4) державне підприємство - діє на основі державної власності

5) підприємство, засноване на змішаній формі власності - на базі об'єднання майна різних форм власності

6) підприємство з іноземними інвестиціями - якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як 10%.

7) іноземне підприємство - в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить 100%

2. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду:

1) унітарні -створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства (державні, комунальні, підприємства, що засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника).

2) корпоративні -утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства (кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб).

Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються ГКУ та іншими законодавчими актами.

3. Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути:

1) малі підприємства (незалежно від форми власності) - середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує 70 мільйонів гривень

2) великі підприємства - середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 250 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму 100 мільйонів гривень.

середні підприємства

3) середні - усі інші підприємства крім тих що зазначені в п.п. 1 та 2

Для підприємств певного виду та організаційних форм законами можуть встановлюватися особливості господарювання (ст. 126 ГКУ– асоційовані підприємства)

 

підприємство

     
 
 
 

 


 

 

акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капiтал якого подiлено на визначену кiлькiсть часток однакової номiнальної вартостi, корпоративнi права за якими посвiдчуються акцiями. Акцiонери не вiдповiдають за зобов'язаннями товариства i несуть ризик збиткiв, пов'язаних з дiяльнiстю товариства, тiльки в межах належних їм акцiй. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства також у межах несплаченої суми. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд АТ який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної зарплати, діючої на момент створення АТ. Види: Публічне АТ – акції можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржі; Приватне АТ – акції розповсюджуються між засновниками, кількість яких не може перевищувати 100 осіб. Вищий орган – загальні збори. 1 акція – 1 голос. Виконавчий орган – правління.

Товариство з обмеженою відповідальністю - товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність межах їх вкладів. Розмір статутного фонду – не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним зарплатам. Засновники можуть займатися, а можуть не займатися діяльністю товариства. Вищий орган – збори учасників (учасники товариства або призначені ними представники). Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді. Збори обирають голову. Виконавчий орган – колегіальний (дирекція; очолює генеральний директор) або одноособовий (директор). Для контролю створюється ревізійна комісія.

Товариство з додатковою відповідальністю - статутний фонд, якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника. Граничний розмір відповідальності передбачається в установчих документах.

Повне товариство - товариство всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. В установчому договорі визначається розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства. Ведення справ здійснюється за загальною згодою всіх учасників. Воно може здійснюватися або всіма учасниками, або 1 чи кількома з них, які виступають від імені товариства. Надають звіт іншим.

Командитне товариство - товариство, в якому разом з одним або більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства. Якщо у такому товаристві беруть участь 2 або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства. Права вкладників: діяти від імені товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним; вимагати першочергового вкладу, ніж учасники з повною відповідальністю; вимагати подання їм річних звітів і балансів. Обов’язки: повинні вносити вклади і додаткові внески у розмірі, способами і у порядку, передбаченими установчим договором; сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 % майна товариства. Управління справами здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю.

Держава як суб’єкт ГП -Держава визначає правовий статус інших суб’єктів ГП шляхом прийняття нормативно-правових актів. Ст. 167 ЦК визначає правові форми участі держ. у цивільних правовідносинах. Вона діє на рівних правах з ін. учасниками цих відносин. Держ. може створювати юр. особи публічного права (держ. підприємства, навчальні заклади), у випадках та порядку, встановлених КУ та законом, та приватного права (підприємницькі товариства) брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо ін. не встановлено законом. Правоздатність держави можна визначити як спеціальну, тобто не зважаючи на рівноправність участі у цивільному обороті, вона може мати лише ті права та обов’язки які передбачені законом. Держ. як рівноправний учасник здійснює своє вільне волевиявлення через органи держ. влади у межах їхньої компетенції. Від імені держави, за спеціальним дорученням можуть виступати фіз. та юр. особи, органи влади. Держ. може реалізовувати свою правосуб’єктність, вступаючи в різноманітні цивільні правовідносини. Вона відповідає за своїми зобов’язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення. Може виступати у якості боржника у зобов’язаннях із заподіяння шкоди, договорах купівлі-продажу, державної позики, державного кредитування тощо. Може нести самостійну майнову відповідальність за рахунок майна, яке не закріплено за конкретними держ. підприємствами та установами.

Територіальні громади як суб’єкти ГП - під ТГ визначаються жителі села чи добровільного об’єднання у сільську громаду, жителі кількох сіл, селища та міста, які можуть самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України (ст. 140). Особливості здійснення місцевого самоврядування в м. Києві та Севастополі визначаються окремими законами. Ст. 167 ЦК – діють у цивільних правовідносинах на рівних правах. Можуть створювати юр. особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади) та приватного права (підприємницькі товариства), та брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.Набувають і здійснюють цивільні права та обов’язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом. За спец. дорученням від їх імені можуть виступати фіз. та юр. особи, органи держ. влади. Ст. 142 КУ та ст. 328 ЦК тер. громади можуть набувати права комунальної власності. на такому праві їм належить рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, а також об’єкти їх спільної власності, шо перебувають в управлінні рай. та обл. рад. Вони можуть об’єднуватина договірних засадах об’єкти комунальної власності, кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби. Можуть виступати суб’єктами спадкових відносин. Відповідають за зобов’язаннями своїм майном. Через свої органи можуть виступати в якості боржника за зобов’язаннями та заподіяння шкоди. Не відповідає за зобов’язаннями юр. осіб і навпаки.

Фізична особа - може бути суб’єктом підприємницької діяльності лише за умови її повної дієздатності ( в окремих випадках – неповної). Фіз. особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови держ. реєстрації її як фізичної особи - підприємця. Ці дані вносяться до єдиного реєстру фіз. осіб, що займаються підприємницькою діяльністю. ФОП – підприємець несе відповідальність за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном, крім майна, на яке за законом не може бути накладено стягнення. Підприємницькою діяльністю не можуть займатися: депутати, посадові і службові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

В теорії господарського права обґрунтована точка зору, що до суб'єктів господарювання відносяться також філії, представ­ництва та інші відокремлені підрозділи господарських організа­цій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення госпо­дарської діяльності. Це положення було закріплене в ч. 2 ст. 55 ГК України, проте ЗУ від 4 лютого 2005 р. структурні одиниці без належних для того підстав і наукового обгрун­тування були виключені з числа суб'єктів господарювання.

Філія – відокремлений підрозділ юр. особи, що розміщується за межами місцезнаходження організації та здійснює всі або частину її функцій.

Представництво - відокремлений підрозділ юр. особи, що розміщується за межами місцезнаходження організації, що здійснює представницькі функції та захист інтересів організації.

Філії та представництва не є юр. особами. Ті особи, що створили філії чи представництва передають їм деяке майно та затверджують положення, що визначає зміст та порядок їх діяльності. Вони не можуть мати власного майна та не в праві самостійно брати участь у цивільному обороті. Юр. особа видає довіреність керівнику представництва або філії. Такий керівник діє від імені та в інтересах юридичної особи. Відомості про філії та представництва юр. особи заносять до єдиного держ. реєстру.

Засновницькі документи суб’єктів господарювання бувають двох видів (57 ГК)

 

 


© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти