ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Дослідження пам'яток археології козацької доби

І. ДОСЛІДЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК АРХЕОЛОГІЇ КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ

Олександр Супруненко (Полтава),

директор Центру охорони та досліджень

пам’яток археології управління культури

і туризму Полтавської облдержадміністрації,

заступник директора ДП НДЦ «Охоронна

археологічна служба України» Інституту

археології НАН України по Полтавській області,

кандидат історичних наук, ст. н. сп.,

заслужений працівник культури України

Дослідження культурних нашарувань козацької

Доби у Кременчуці

У травні 2006 р. Полтавською археологічною експедицією ДП „Науково-дослідний центр „Охоронна археологічна служба України” Інституту археології НАН України проведені археологічні дослідження ділянки культурних нашарувань в історичному центрі м. Кременчук Полтавської області по вул. Генерала Жадова, № 1в, призначеної під будівництво адміністративно-житлового комплексу. Роботи включали розкопки та археологічний нагляд за спорудженням котловану й охопили площу близько 400 м2.

За попередніми обстеженнями [1], перехрестя вул. Генерала Жадова і пров. Поштового у Кременчуці, де й розміщувалася ділянка, позначалося невеликим пониженням на місці спорудження рову. Співставлення планів міста 1748 і 1787 рр., поширення матеріалів XVII-XVIII ст. дали можливість окреслити обриси колишніх укріплень міської фортеці другої половини XVII — першої половини XVIII ст. та встановити орієнтовні межі ділянки, де залягають нашарування козацької епохи. Майданчик будівництва саме і знаходився у північно-східній частині цієї ділянки.

На місцевості він вирізнявся примикаючим із заходу незначним підвищенням, з абсолютною висотою 70,4 м, з пониженням до вул. Генерала Жадова на 0,4-0,5 м. Із півночі це вказувало на ймовірне проходження тут пізньосередньовічного рову, що було припущене нами раніше та підтвердилося проведеними роботами.

Попередній огляд траншей котловану будівництва виявив стратиграфічну ситуацію, типову для більшості придніпровських міст. Перші 1,0-1,2 м відкладень складали шари будівельного сміття, численних перебудов та намивів повеней Дніпра останніх двох з половиною століть української історії, перебиті численними перекопами ХІХ-ХХ ст., фундаментами різноманітних житлових та господарських споруд, комунікаціями і вигрібними ямами. Нижче останніх, на ділянках без помітних пошкоджень, в 1-2 м протяжністю, чітко виділявся, з глибини 1,3-1,4 м, шар похованого ґрунту, перекритий тонким прошарком горілої трави та вуглин. У цьому шарі — похованому горизонті потужністю 0,3-0,4 м, — траплялися уламки гончарного посуду XVII ст. Попередньо він міг бути пов’язаний зі слідами погрому міста і козацької фортеці реєстровими козаками гетьмана І.Брюховецького 1668 р. [2] або з обороною Кременчука від татар у 1666 р., про що писав турецький мандрівник Евлія Челебі [3].

Під цим шаром, з глибини 1,7-1,8 м, виділявся ще один прошарок, подібний до першого, проте, менш потужний — 0,20-0,25 м, перекритий смужкою намивного піску, як було пізніше встановлено, рубежу ХІІ-ХІІІ ст. Все це підстилалося жовтувато-білим материковим піском намиву заплавного останця, розташованого на північний схід від скелі „Реєстр” — осередку поселень давньоруського, литовського та польського періодів історії Кременчука.

Матеріали козацької доби переважно виявлені у розкопі ІІ, вірніше, найзахіднішій траншеї під фундамент (ІІ-1) та паралельній їй зі сходу сусідній траншеї (ІІ-2), з частиною обвалу проміжку між ними, пойменованого у процесі вибирання як прирізка А (ІІ-А) до розкопу ІІ, що сформувалися при спорудженні котловану. Траншеї були зорієнтовані у напрямку північний захід — південний схід, мали протяжність 16 м, ширину, відповідно, — 3,0 та 2,8 м. Загальна, відкрита ними площа, складала — близько 100 м2 (Рис. 1).

Рис.1. Кременчук. Розкоп ІІ / 2006 р. План. Профіль західної стінки.

Умовні позначення: 1 — дерн; 2 — асфальт; 3 — пісок; 4 — чорноземно-супіщані нашарування; 5 — вимостки і кладки цегли; 6 — перекопи; 7 — попіл, попелясте заповнення; 8 — глина, суглинок; 9 — затьоки, замиви, сліди повеней; 10 — піщано-глиняні скупчення чи нашарування; 11 — лінзи органічно-глинистого намиву; 12 — вуглини; 13 — похований чорнозем і супіщанистий чорнозем; 14 — уламки кераміки; 15 — кістки тварин; 16 — сліди вогнищ, пожеж; 17 — супісок-передматерик; 18 — труби; 19 — материковий пісок; 20 — брили та шматки граніту; 21 — цегляна кладка; 22 — вимостка з плиток черепашнику; 23 — обгорілий пісок з викиду рову, прошарок пожежі; 24 — кахлі.

Цифрами на плані і перетинах позначені: 1 — залізний ніж; 2 — залізний рибальський гачок; 3 — відщеп кременю; к — уламки гончарного посуду.

„Найрезультативнішою”, не дивлячись на перетин двома трасами комунікацій 2-ї пол. ХХ ст., виявилася траншея ІІ-1 (Рис.1). В її західному профілі простежена досить виразна стратиграфічна ситуація, що відображала час активного „обживання” похилого пагорбу над Дніпром у XVII-XІX ст. Траншея ІІ-2 виявилася менш інформативною. В ній, окрім перекопів, виявлено вхід цегляного глибокого погреба під фундаментом будинку останньої чв. – кін. XVIII ст., заповненого намивним піском від повеней та сміттєвими покидьками наступних часів, що скидалися мешканцями у просів заповнення льоху аж до сер. ХХ ст. В обвалі сміттєзвалища над погребом збереглася ділянка стіни з сіро- та рожево-гранітного колотого каміння, викладеного на глині (Рис.1). Останню вдалося зафіксувати, проте сміттєві завали погреба вже не зберегли у зсуві будь-яких матеріальних залишків, пов’язаних зі спорудженням стіни (Рис.2). Про час зведення останньої можна висунути лише здогадки.

У широтно орієнтованому відгалуженні траншеї котловану, вздовж пров. Поштового, виявлений фундамент будинку останньої чв. XVIII ст., перекритий розвалами перевикористання фундаменту мурованої будівлі вже на поч. ХІХ ст. (Рис.1). Зауважимо, що цегляні споруди складалися на вапняному розчині, містили в основі перевикористані брили рваного гранітного каміння середніх розмірів, уламки кахлів та посуду потьомкінської епохи, характерну гончарну кераміку. В основі фундаменту виявлена частина криси фаянсової тарілки XVIII ст. з підглазурним розписом кобальтом турецького виробництва.

Стратиграфічна ситуація найкраще простежена за західною стінкою траншеї ІІ-1. Зазначимо, що між 2-м і 4-м метрами зачистки профіль до материка перебивав перекоп новітньої траншеї каналізації ХХ ст., ще ширший перекоп траси та колодязя тепломереж і водогону знищив всі нашарування між 9-м і 14-м метрами траншеї (Рис. 1). Отже, загальна стратиграфічна ситуація виглядала таким чином (на 7-му метрі зачистки):

0-0,05 м — шар асфальту останньої чверті ХХ ст.;

0,05-0,20 м — піщана підсипка під асфальт;

0,20-0,40 м — сміттєво-чорноземний баласт-підсипка 2-ї пол. ХХ ст.;

0,40-0,45 м — шар асфальту 1950-х рр.;

0,45-0,60 м — рештки будівельної діяльності кін. ХІХ-ХХ ст.;

0,60-0,75 м — піщано-попелясті та перегнійні підсипки-вимостки на подвір’ї

ХІХ ст., з окремими зразками перевідкладеної кераміки кін. XVIII ст.;

0,75-0,80 м — шар цегли-вимостки подвір’я, напевне, громадської споруди кін. XVIII ст.;

0,80-0,95 м — піщана підсипка під попередню вимостку;

0,95-1,03 м — шар мішано-мулистого намиву повені останньої чв. XVIII ст., з

дрібними уламками скляних віконниць;

1,03-1,25 м — культурні нашарування сіропопелясто-піщаного вмісту, з

керамічними матеріалами сер. – 2-ї пол. XVIII ст.;

1,25-2,00 м — вуглисто-попелясте заповнення ями 1 кін. XVII – поч. XVIII ст. та

котловану житлової споруди 2 цього ж часу;

2,00-2,20 м — прошарок 1-го похованого ґрунту — збереженої частини

чорноземного супіщаного культурного шару давньоруського

часу, перерізаного ямою 1;

Залягання давньоруських культурних нашарувань — 1-й шар похованого ґрунту, відзначений на кількох рівнях — від -1,05 м на 16-му метрі зачистки до -1,60 м на 4-му. Це засвідчує його спадання (наявність схилу пагорба) в північний бік, з перепадом висоти в 0,50-0,55 м на 10-12-му метрах профілю. З 8-го по 16-й м зачистки поверхня культурного шару давньоруського часу перекривалася тонкою лінзою світлого піску (товщина 5-7 см), вкритого зверху піщаним вуглистим прошарком від пожежі (Рис.1).

2,20-2,50 м — шар похованого ґрунту 2 — безпосередньо стародавній горизонт, що передував утворенню культурного шару києворуської доби — луговий сіро-чорний супіщаний деградований чорнозем, з піщанистими затьоками-замивами, вірогідно, однієї з повеней, на поверхні;

2,50-2,75 м — жовто-сірий пісок-передматерик;

З 2,75 м — світло-жовтий пісок-материк (Рис. 1).

Вказана стратиграфічна ситуація на перших чотирьох метрах зачистки мала істотні корективи, спричинені спорудженням рову козацької доби. Вірніше, до зачистки потрапила лише його прилегла до берми частина у вигляді плавної заглибини до 2,75 м від сучасної денної поверхні між 0-м і 4-м метрами профілю перетину (Рис.1). Ця частина масиву рову — широка канава із незначним підвищенням на північ — до 2,25 м, мала характерне затічно-злежане заповнення заглибини, куди стікалися талі води, та вказувала на місце проходження рову дещо на північ – північний схід, під асфальтом Поштового провулку і прилеглою до нього частиною Придніпровського парку.

Відзначимо, що заповнення виявленого рову фіксувалося з рівня 1,9-2,1 м від сучасної поверхні, залягаючи під фундаментом будинку 3-ї чи 4-ї чв. XVIII ст. (Рис.1). Воно складалося з прогнутих до середини заглибини (2-й м зачистки) лінз сірочорноземно-піщаного заповнення, перемежованого прошарками піщаних запливів, тонкими шарами органіки (гній, зотліле листя та стебла бур’янів), а з 2,25 м — двома шарами світло-сірого супіску із затьоками, в яких виявлені виразні уламки сіро- та чорно-димленого гончарного посуду кін. XVII ст. (Рис.3:1, 3-5), в т.ч. шматок криси димленого

Рис.3. Кременчук. Розкоп ІІ, траншея І. Уламки гончарного посуду 2-ї пол. XVII ст.

гончарного полумиска з виділеним профілюванням круглим краєм, поверхня якого вкрита перехрещеними у вигляді ромба та радіальними пролощеними лініями, а кільце внутрішнього вмістилища для рідкої їжі — оконтурене двома смугами дрібного штампованого зигзагу і, поміж ними, рядком накольчастих штампованих ромбів (Рис.3:7). Над материковим вирівняним дном (-2,75 м від репера) заповнення рову підстилалося стерильним прошарком жовтого піску, товщиною 4-6 см (Рис.1).

Спорудження рову, вірогідно, проходило впродовж порівняно короткого відрізку міської історії — від сер. до кін. 2-ї третини XVII ст., а викид із останнього, у вигляді розтягнутої лінзи материкового піску вздовж всієї зачистки, чітко зафіксував стародавню поверхню над культурними нашаруваннями давньоруського часу. До того ж, надровові фортифікаційні споруди не збереглися і були перерізані на дослідженій ділянці впуском житлово-господарського комплексу кін. XVII – поч. XVIII ст., а з північного сходу — перебиті більш глибоким фундаментом будинку 4-ї чв. – кін. XVIII ст., траншеєю каналізації, ямами тощо (Рис.1) [4].

Привертає увагу ділянка траншеї ІІ-1 між 4-м і 8-м метрами. Тут були частково досліджені рештки житлово-господарського комплексу, що складався, власне, з котловану житла 2 та ями 1. До траншеї потрапили східні частини котлованів, оточені контуром вуглин та попелу від згарища споруди, зафіксованим на площі 1,6 х 4,8 м (Рис.1), з рівня -1,25-1,30 м від репера.

Житло 2. До перетину траншеєю потрапила східна частина котловану прямокутної форми напівземлянки, заглибленої у культурний шар на 0,4-0,6 м. Котлован орієнтований за віссю у майже широтному напрямку, стінки рівні, в основі вертикальні. Розміри дослідженої частини — 1,2 х 2,4 м. Встановлена ширина основи споруди — 2,4 м, її максимальна глибина за стовповою ямкою, — 2,3 м від рівня репера або близько 0,8-1,0 м з рівня впуску. Долівка вирівняна, притрушена піском. Збереглися профілі двох стовпових ямок круглої в плані форми діаметром 0,25 та 0,55 м та глибиною 0,37 і 0,23 м від рівня долівки (Рис.1), рештки згорілих стовпів, обмазка у заповненні.

За перетином, відзначимо вміст котловану: у верхній частині, — сіро-коричнево-чорний чорнозем із вуглинами та гончарною керамікою поч. XVIII ст. з розписами білими і рудими ангобами (Рис.5:1,3), в нижній — попелясто-вуглисте і оплавлене піщане заповнення, з уламками гончарного посуду кін. XVII ст. (Рис.3:2,6), скупченням кісток свійських тварин на дні посеред котловану (кінь, свиня, велика рогата худоба). Із заповнення житла, крім вказаних знахідок, походять: залізний масивний односічний ніж, із прямою спинкою та уступом в основі дещо видовженого масивного черешка під накладчасту колодочку (Рис.4:1), загальною довжиною 13,9 см, шириною леза близько 2,0 см, зі слідами заточування на лезі, а також уламок рибальського гачка з круглого залізного дроту довжиною 3,7 см і діаметром стрижня 0,3 см, виявлені ближче до південної стінки котловану й у стовповій ямці (Рис. 4 : 3), а також відщеп прозорого сіро-коричневого кременю, перевикористаний для добування вогню кресалом.

Котлован — частина житлової споруди кін. XVII – поч. XVIII ст., тобто, об’єкта петровського часу.

Яма 1. Виявлена між 6,5 та 8-м метрами замистки траншеї, з рівня похованого ґрунту 1, тобто впущеною у культурний шар давньоруського часу (Рис.1) з рівня – 1,3-1,4 м. Досліджена половина ями овальної форми діаметром, вірогідно, 1,00 х 1,05 м та глибиною - 2,00 м від репера. Могла бути стовповою, приналежною до комплексу житла 2, адже по центру відкриті залишки дерев’яного стовпа діаметром 0,24 м. Стінки похилі, округлені до дна.

Рис.5. Кременчук. Розкоп ІІ, траншея І. Житло 2. Верхня частина заповнення.

Фрагменти гончарного посуду рубежу XVII-XVIII ст.

Заповнення попелясте, супіщане, з численними вуглинами та сміттєвими залишками життєдіяльності, в т.ч. уламками гончарного посуду, залізною, ковальської роботи, скобою для скріплення дощок одвірка (Рис. 4 : 5), фрагментом брунатно-зеленого кольору прозорої скляної гутної кульки, можливо, зі складу набору для прасування (Рис. 4: 4).

Рис.4. Кременчук. Розкоп ІІ, траншея І. Житло 2, яма 1. Індивідуальні знахідки.

1-3, 5-6 — залізо; 4 — гутне скло

Скоріше за все, ця стовпова яма закидалася господарським непотребом і золою, входячи до комплексу житла 2 рубежу XVII-XVIII ст.

Поряд із об’єктами практично на рівні поверхні викиду з рову трапилося й ще дві металеві знахідки, а саме: залізний масивний ключ до замка з кульковим потовщенням на круглому стрижні та частково збереженим овалом верхнього кільця (Рис.4:2), а також уламок нижньої частини черешкового наконечника стріли з листоподібним пером поганої якості (Рис.4:6), що цілком співзвучне зі знищеним пожежею комплексом споруди. Подібні наконечники виявляли саме поряд зі знищеними татарськими набігами сільськими чи міськими житлами Дніпровського Лівобережжя України [5].

Ще одним об’єктом виявилася частина стіни, яка чудом збереглася між фундаментом будинку кін. XVIII ст. і льохом під ним, траншеєю каналізації і численними перекопами на 3-му – 6-му метрах проміжку між траншеями ІІ-1 та ІІ-2, з північного боку (Рис.1). Падіння стінки котловану, спричинене наявністю сміттєзвалища, оголило кладку, яку не могли знищити ні пізніше будівництво, ні влаштування каналізації. Умовно виявлена ділянка стіни отримала назву «прирізка А», з розмірами близько 3 х 7 м.

Ділянка стіни збереглася на протязі лише 4,3 м. Стіна орієнтована у напрямку з північного заходу на південний схід, викладена з рівня материка, з глибини 2,8 м. Кладка здійснена зі рваного, дещо підправленого сколюванням, каміння — місцевого граніту, на глині, з щільним загладжуванням швів із зовнішнього боку — з південного сходу. Розміри шматків граніту, використаного в ній, складають від 0,2 х 0,3 х 0,15 до 0,4 х 0,7 х 0,3 м. Товщина стіни — 0,85-0,95 – 1,6-1,8 м; виявлені сліди влаштування внутрішнього панцира (?) з менших шматків граніту. В основі, між двома рядами каміння — проміжок піщано-попелястого заповнення, із вуглинами. Стіна збереглася на висоту 1,8 м від своєї основи (Рис.2).

Рис.2. Кременчук. Розкоп ІІ, прирізка А. Рештки основи стіни, на глиняному розчині. Прорисовка в фас та перетин

Про призначення стіни щось конкретне стверджувати важко. Цілком імовірно, що це рештки якоїсь конструктивної деталі влаштування льоху у XVIII ст. Проте не таким вже несподіваним може бути й факт збереження ділянки фортечної стіни першої половини XVII ст., просто не розібраної під час чергових перебудов через її міцність. Для остаточних висновків щодо цього об’єкта необхідні розкопки на значніших площах.

Насамкінець, відзначимо деякі окремі знахідки, виявлені під час досліджень та наглядових спостережень. Так, під час розчистки залишків описаної вище стіни, у смітнику, знайдені фрагментовані зразки лицьових пластин теракотових пізньобарокових кахлів 2-ї пол. XVIII ст., поширених на території Миргородського і Полтавського полків, з рельєфним декором у вигляді чарунок круглої решітки та стилізованих квіток. З перевідкладених культурних нашарувань походить добірка діагностованих уламків вінець та верхніх частин гончарного посуду поч. – сер. XVIII ст.

У заповненні входу льоху кін. XVIII ст. виявлено залізний судовий якір, полишений там при замиванні погреба повінню між кін. 1770-х та сер. 1820-х рр. (Рис.6). Зазначимо також, що в центральній частині котловану, у перекопі, виявлені перевідкладені кістки жінки, віком 25-30 років, зріст якої становив 163,0 см, з поховання XVII ст., впущеного у материк.

Рис.6. Кременчук. Розкоп ІІ, траншея ІІ. Якір. Залізо

Таким чином, проведені дослідження стали першою спробою археологічного наукового нагляду за спорудженням будівельних об’єктів у Кременчуці. Вони засвідчили фрагментарну збереженість культурних нашарувань давньоруського часу — 2-ї пол. ХІІ – поч. ХІІІ ст., наявність на історичній міській території нашарувань XVII-XVIII ст., поставили питання про ймовірну збереженість решток міських укріплень часу Гійома Левассера де Боплана, а також встановили, що відлік історії міста має києворуські часові репери [6]. Здійснення подібних робіт має стати правилом при будівництві у наддніпрянському місті.

_____________________

1. Супруненко О.Б., Кулатова І.М., Мироненко К.М., Кракало І.В., Тітков О.В.Старожитності Кременчука: Археологічні пам’ятки території та округи міста. — Полтава-Кременчук: Археологія, 2004. — С.12-43, 109-154.

2. Білоусько О.А., Мокляк В.О. Нова історія Полтавщини (друга половина XVI – друга половина XVIII ст.). — Полтава: Оріяна, 2003. — С.127-128.

3. Тимченко В.М. Турецький мандрівник Евлія Челебі про фортеці Полтавщини середини XVII ст. — Полтава: Археологія, 2005. — С.8-9.

4. Супруненко О.Б., Шерстюк В.В. Нові археологічні дослідження на Кременчуччині. — Київ-Полтава: Техсервіс-Археологія, 2006. — С.78-91.

5. Жуков Ю.С. Середньовічна зброя у зібранні Комсомольського музею // АЛЛУ. — Полтава, 2003. — № 2/2002 – 1/2003. — С.101.

6. Супруненко О.Б. Дослідження по вул. Генерала Жадова у Кременчуці // АДУ 2004-2006 рр. — Запоріжжя: Дике поле, 2006. — Вип.8. — С.341-345.

Євген Осадчий (Суми), редактор робочої групи

Зводу пам’яток історії та культури

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти