ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Мікро- і макролітичні знаряддя праці.

 

техніці двобічного оббивання, були великими знаряддями й отримали загальну назву – макроліти. Мікроліти і макроліти – основні групи кремнієвих знарядь епохи мезоліту.

У мезоліті використовуються також крем’яні скребки, різці, ножі, порівняно з палеолітом дещо зміненої, удосконаленої форми. Зокрема, з’являються круглі скребки замість довгих кінцевих. Різців помітно менше, ніж у палеоліті, вони часто виготовлені на куті зламаної пластини або на відщепах.

Печерний живопис, відомий за пізньопалеолітичної доби, в мезоліті зникає. Проте виявлено цікаві наскельні зображення мезолітичного часу. На території Іспанії досліджено зображення сцен військових сутичок, полювання лучників на оленів. Значну кількість наскельних зображень, що датуються епохою мезоліту, виявлено на Кавказі. На скелях Кобистану поблизу Баку знайдено зображення людей, сцени полювання.

Цікаві зразки образотворчого мистецтва епохи мезоліту відкрито в урочищі Лепинськи Вір на Дунаї, де досліджено цілу серію монументальних людських скульптур, висічених з каменю. До зразків мистецтва мезолітичного часу зараховують також розписані фарбами гальки (чуринги), виявлені в Азільській печері у Франції.

 

 

Експериментальні реконструкції мезолітичних вкладеневих наконечників стріл (за Д. Ю. Нужним).

 

У кістках деяких скелетів виявлено вістря стріл. Це типові тупоспинні вістря. При ударі об кістку стріли часто роздроблювалися. Ці знахідки свідчать про якісь військові сутички, що мали місце між окремими групами мезолітичного населення.

Мезоліт відзначений прогресом у розвитку суспільних факторів: членороздільної мови, формуванні загальних норм і правил поведінки, заборон і приписів, які закріплювалися ідеологічно й ставали частиною традицій, релігії й табу.

Накопичуються нові знання про навколишній світ, розвиваються й удосконалюються вміння, що допомагають вижити. Людям необхідно було знати особливості кормової території, звички тварин, властивості рослин і природних мінералів. З’явився перший досвід лікування травм, отриманих під час полювання, вивихів, наривів, укусів змій і т.д. Проводилися перші хірургічні операції: видалення зубів, ампутація кінцівок, трепанація черепа (кам’яними ножами?).

Розвивається мистецтво. Знайдено численні малюнки людей, тварин, рослин; скульптуру представлена насамперед жіночими фігурками (так звані палеолітичні Венери). Виникає музика й танці, що використовувалися під час свят і ритуалів. Поглиблюються язичеські релігійні уявлення. З’являються зачатки піктографії – першого рисункового письма.

 

Мезоліт Європи

Настання постльодовикового періоду або голоцену, ознаменувалося значними змінами природних умов у Європі. У другій половині IX тис., внаслідок змін температурних зон, людиною вже могли бути заселені ті регіони, які раніше були для нього недоступні, наприклад північ Скандинавії й Шотландії або високогірні зони – Швейцарські Альпи.

З початком бореального періоду сухість клімату Європи зросла, що привело до істотного зниження рівня внутрішніх вод. Так, у Центральній Європі в бореальний період вони були на 1-3 м нижче, ніж у наступний, атлантичний. Зростання кількості опадів на початку атлантичного періоду не тільки підняло рівень внутрішніх вод і морів, але змінило берегові лінії й змусило деякі групи населення змінити господарські території й навіть напрямок господарської діяльності.

Великі зміни відбулися в рослинності й ландшафтних зонах. Великі відкриті простори тундри стали зникати, поступаючись місцем лісам. В Англії березово-соснові ліси змінилися дубовими з домішкою сосни й ліщини. Подальше підвищення кількості опадів і середньорічних температур привело до нових змін у складі лісу, наприклад, збільшенню кількості вільхи. У лісах Центральної Європи пропорції різних видів дерев змінювалися залежно від ґрунтових умов.

Основними мешканцями лісів раннього голоцену Європи були козуля й олень, що водилися на узліссях; кабан і лось, що жили в хащах; дикий бик, що адаптувався до рідкої рослинності паркового характеру. Жодна із цих тварин не утворювала таких великих стад, як, наприклад, північний олень. Козулі й лосі – в основному одинокі тварини, благородні олені збираються лише в невеликі стада із самок і молодих особин або зі зрілих самців, кабани живуть невеликими групами. Одні дикі бики можуть створювати більші череди.

У Середземномор’ї екологічні зміни відбувалися менш різко. З початком голоцену повільно підвищувалися температура й вологість. Більш висока вологість сприяла росту змішаних дубових лісів в Італії й Греції й сповільнювала появу сучасних масивів південного дуба, фісташки і ялівця. Середземноморський клімат на більшій частині Західного Середземномор’я встановився тільки з початком бореального періоду.

Поширення лісової рослинності й відступ тундри в приполярні широти не могли не відбитися на економіці мезолітичного населення Європи. Спеціалізоване полювання на стадних тварин, характерне для верхнього палеоліту, стало тепер неможливим, за винятком північних областей. Змінився характер фауни, а з ним – методи й прийоми полювання. У центрі уваги мисливців мезоліту виявилися тварини, що жили поодинці або невеликими групами. Полювання стало більше складним й менш успішним. Мезолітичне населення Європи змушене було звернутися до рибної ловлі, морського промислу, збирання морських молюсків, більш інтенсивного збирання насіння і плодів рослин, у тому числі диких злаків і бобових.

Зміни в економіці, у свою чергу, вплинули на спосіб життя й характер поселень мезолітичних мешканців Європи, на величину мисливських громад. Людина змушена була вести більше рухливий спосіб життя, використовуючи в різну пору року різні екологічні зони своєї економічної території. З’явився специфічний тип пам’яток – черепашкові, або кухонні, купи (к’єкенмединги), особливо характерні для пізнього мезоліту (атлантичного періоду) скупчення залишків людської життєдіяльності у вигляді великих куп черепашок морських молюсків, змішаних з кістками морських і сухопутних ссавців – об’єктів полювання мезолітичних громад, що жили на берегах Середземного й Північного морів і Атлантичного океану. Є свідчення, що самі громади стали меншими, а кількість сезонів, коли громада могла збиратися повністю, скоротилося.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти