Керівник диспуту бере на себе велику відповідальність за його успіх. Він має уважно слухати тих, хто виступає, фіксувати думки учасників, спрямовувати їх у потрібне русло, намагатися, щоб виступи опонентів не виходили за межі диспуту чи конкретного питання, відчувати настрій кожного учасника, стимулювати інтелектуальну активність вихованців, вчасно і логічно доцільно генерувати важливі ідеї, думки, слідкувати за логічною послідовністю диспуту.

Починати диспут доречно зі вступного слова ведучого, в якому він ще раз називає тему, основні аспекти проблеми, що розглядається. Щоб залучити вихованців до цікавої розмови, варто повідомити їм цікавий факт, певну життєву ситуацію, яка вимагає належної дії розуму.

Ведучий не повинен задовольнятися виступами лише "активних" учасників. Є вихованці, які через особливості прояву свого темпераменту (флегматик, меланхолік) соромляться виступати, борються із ваганнями, їм буває важко подолати гальмівні процеси. Тому треба час від часу запрошувати таких учнів до висловлювання думок щодо того чи іншого питання, проблеми, підбадьорювати їх у цих судженнях.

Керівника диспуту має вирізняти тактовність, делікатність, толерантність. Не варто обривати висловлювання учасників на півслові чи дорікати їм за судження, навіть якщо вони помилкові. Головне — цінувати самостійність і активність думки, сміливість оприлюднити і відстояти її.

Ведучий в кінці диспуту має зробити загальні підсумки, подякувати всім за вияв активності, самостійності у судженнях, особливо виділити найцінніші положення і проблеми, щодо яких вдалося дійти згоди в думках і судженнях, закликати учнів до подальших роздумів навколо порушених питань. Буває, що час диспуту затягнувся, учні виявляють значну активність, не всі питання розглянули. За згоди учасників можна запропонувати продовжити розмову іншого дня.

Під час диспуту можна вдаватися до так званих емоційних пауз і послухати пісню, вірш. Але ці паузи не мають переводити думки учасників на інший рівень, відволікати від головної проблеми.

Теорія виховання____________________________________________ <*/о

Чільне місце у системі позакласної виховної роботи загальноосвітніх навчально-виховних закладів посідають колективні творчі справи (КТС). Класний керівник є головним організатором підготовки і проведення колективних творчих справ.

Методика організації колективних творчих справ є результатом багаторічних творчих пошуків педагогів. Певним чином систематизував, дав наукове обґрунтування цій методиці дослідник І.П. Іванов¹.

Колективна творча справа — це вияв життєво-практичної соціальної турботи про поліпшення загального життя. Це сукупність певних дій, спрямованих на загальну користь і радість. Тому це — справа, до того ж колективна, оскільки в її плануванні, підготовці, проведенні, обговоренні беруть участь усі члени колективу. Крім того, це творча справа, тому що на кожній стадії здійснення усі вихованці разом з вихователем мають змогу виявити свої творчі можливості у пошуку засобів, методів, прийомів, які б забезпечили успіх.

Колективні творчі справи є важливим фактором розв'язання виховних завдань.

1. Виховні завдання, які висуваються педагогами у процесі КТС, розв'язуються непомітно: члени колективу визначають ці завдання і вони стають для них вимогами до самих себе.

2. У процесі КТС одночасно розв'язується багато виховних завдань морального, фізичного, трудового, розумового, естетичного рівнів.

3. КТС розвивають у єдності три сторони особистості: пізнавально-світоглядну (знання, переконання, погляди, ідеали), емоційно-вольову (почуття, прагнення, інтереси, потреби), дійову (вміння, навички, здібності, риси характеру).

4. Участь вихованців у підготовці та проведенні КТС якнайкраще сприяє їх залученню до активної соціальної діяльності, а отже, створює оптимальні умови для оволодіння соціальним досвідом.

Колективні творчі справи різняться між собою передусім пізнавально-практичною спрямованістю на розвиток кожної особистості зокрема і творчого колективу в цілому. Виділяють

¹ Див.: Иванов ИЛ. Методика коммунарского воспитания. — М.: Просвещение, 1990; Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. — М.: Педагогика, 1989.

Розділ З

такі групи КТС: суспільно-політичні, трудові, пізнавальні, художньо-естетичні, спортивно-оздоровчі.

Процес підготовки та проведення колективних творчих справ має кілька етапів.

1. Попередня робота учителів-вихователів.Визначаються виховні завдання КТС; шляхом бесіди, розповіді педагог має захопити учнів цікавістю, привабливістю, перспективністю майбутньої справи. Тут не може бути менторського тону, не треба нав'язувати вихованцям власної думки щодо теми КТС. Це має бути доброзичлива, захоплююча, товариська розмова.

2. Колективне планування.Вихованці разом з педагогом складають план майбутньої КТС. При цьому враховується думка певних груп дитячого колективу і окремих вихованців, визначаються можливі виконавці тих або інших доручень, обговорюються альтернативні варіанти.

3. Підготовка КТС.Створений проект справи уточнюється організаційною групою; визначаються мікрогрупи, які працюватимуть над виконанням конкретних доручень як складових колективної справи; проводяться періодичні обговорення процесу підготовки, переглядається і перевіряється рівень готовності мікрогруп до участі у справі, коригуються дії мікрогруп і окремих вихованців. Дуже важливо на цьому етапі враховувати інтереси і творчі можливості вихованців, підбадьорювати їх, додавати впевненості у власних силах, озброювати методами і прийомами виконання тих або інших завдань. Цей етап є головним, оскільки вимагає від кожного члена колективу напруженої діяльності.

4. Проведення КТС.Це підсумковий етап роботи. На цій стадії кожен член колективу має можливість виявити свої творчі можливості, показати результати колективної творчої діяльності.

5. Колективні підсумки.Цей етап передбачає ретельний аналіз всього ходу підготовки і проведення КТС з метою позитивної оцінки дій мікрогруп, окремих членів колективу, виявлення утруднень, помилок, які були на всіх етапах, визначення шляхів подолання труднощів і недоліків у подальшій роботі.

Колективні творчі справи насичені виховними можливостями. Але вони можуть бути реалізовані за дотримання таких умов.

1. Необхідно ретельно дотримуватися послідовності дій під час підготовки та проведення будь-якої КТС, не порушуючи функцій педагога у системі діяльності "вихованці — вихователь".

Теорія виховання

2. Не можна розглядати кожний з видів КТС у "чистому" варіанті. Планування, підготовка і проведення будь-якого виду КТС мають використовувати досвід, методи і засоби в діях, набутих під час попередніх КТС.

3. КТС мають бути складовою навчально-виховного процесу в школі.

4. Всебічний розвиток стосунків творчої співдружності вихователів і вихованців, спрямованих на спільне розв'язання соціальних завдань, організація цих стосунків на рівні педагогічного співробітництва.

5. Розвиток відносин творчої співдружності між вихованцями різних вікових груп з метою збагачення молодших школярів соціальним досвідом вихованців старшого покоління.

6. Створення оптимальних умов для розвитку творчих можливостей кожного члена колективу, а також творчої співдружності вихованців.

Основний зміст роботи класного керівника з проведення по-закласної виховної роботи відображено на рис. 3.38 (див. с. 328).

Як бачимо, педагогічна діяльність класного керівника як педагога-вихователя багатогранна, вимагає наполегливої творчої праці, яка розрахована на найближчу зону фізичного, психічного і соціального розвитку особистості, задовольняє пізнавальні інтереси вихованців і наповнена глибоким моральним змістом. А це вимагає від класного керівника постійної праці над собою.

Література

1. Азаров Ю.П. Искусство воспитывать. — М.: Просвещение, 1985.

2. Богданова О.С. и др. Содержание и методика этических бесед с младшими школьниками. — М.: Просвещение, 1985.

3. Богданова О.С. и др. Этические беседы с подростками. — М.: Просвещение, 1987.

4. Болдырев М.І. Класний керівник. — К.: Рад. шк., 1982.

5. Даниленко Н.В. Учимся спорить. — Черкассы, 1990.

6. Иванов И.П. Методика коммунарского воспитания. — М.: Просвещение, 1990.

7. Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. — М.: Просвещение, 1989.

Розділ З

Рис. 3.38. Напрямки, зміст і форми роботи класного керівника

8. Мелъничук С.Г., Довга Т.Я. Виховання культури поведінки молодших школярів. — К., 1994.

9. Омеляненко В.Л., Омеляненко СВ., Прокопенко Л.І. Робоча книга класного керівника. — Черкаси: Вид-во ЧДУ, 1996.

10. Павлова Л.Г. Спор, дискуссия, полемика. — М.: Просвещение, 1991.

11. Спутник классного руководителя / Сост.: Л.Я. Олифе-ренко. — Выпуски 1—5. — М.: Просвещение, 1982—1991.

12. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителеві. — К.: Рад. шк., 1982.

13. Фіцула ММ. Педагогіка. — К.: Академія, 2000.

Теорія виховання

14. Фридман Л.М. и др. Изучение личности учащихся и ученических коллективов. — М.: Просвещение, 1988.

15. Чернокозова В.Н., Чернокозов И.И. Беседы на морально-этические темы. — К.: Рад. шк., 1984.

Завдання для самостійної роботи

1. Випишіть з творів А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського яскраві висловлювання про роль вихователя, класного керівника у формуванні особистості.

2. Опишіть особливості виховної діяльності вашого класного керівника.

3. Складіть професіограму класного керівника.

4. Випишіть 6—7 методик вивчення учнів і класного колективу.

5. Запропонуйте тематику етичних бесід для учнів певних класів.

6. Підготуйте тематику 5—6 диспутів із системою питань.

7. Підготуйте методичну розробку бесіди чи диспуту.

8. Під час педагогічної практики перепишіть план виховної роботи класного керівника.

Завдання для самоконтролю

1. Визначте основні функціональні обов'язки класного керівника і його права.

2. Розкажіть про основні напрямки і форми роботи класного керівника.

3. У чому ви вбачаєте відмінність між позакласною і позашкільною виховною роботою класного керівника?

4. Розкрийте методику підготовки та проведення таких форм виховної роботи: етичних бесід, диспутів, колективних творчих справ.

5. Поясніть сутність основних методів вивчення класним керівником учнів. Де і як класний керівник має систематизувати результати цієї роботи?

6. Що таке програми вивчення учнів і класного колективу?

7. Розкрийте сутність 2—З методик вивчення учнів (вивчення темпераменту, професійної спрямованості, соціального статусу вихованця в первинному колективі чи ін.).

8. Які особливості планування виховної роботи класного керівника?

Розділ З

Предыдущая 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 141516 17 18 19 Следующая