Стадійність розвитку колетиву

— вираження внутрішньої діалектики його становлення, в основу якої покладено рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, між членами колективу.

Моральне виховання

Етика

Мораль

(гр. ethica — звичка, норов) — наука, що вивчає мораль як форму суспільної свідомості, її сутність, зокрема історичний розвиток у суспільному житті.

(лат. moralis — моральний, від mores — звичаї) •— одна із форм суспільної свідомості; система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей.

3. Моральне виховання

— виховання, що передбачає оволодіння нормами і правилами моральної поведінки, формування почуттів та переконань, умінь та навичок.

4. Менталітет

Загальнолюдські моральні цінності

(лат. mentalis — розумовий; mentis — думка) — світосприймання, світовідчуття, бачення себе у світі, особливості прояву національного характеру, своєрідність вдачі, ставлення до навколишнього світу.

— набуті попередніми поколіннями, незалежно від расової, національної чи релігійної приналежності, морально-духовні надбання, які визначають основу поведінки й життєдіяльності окремої людини або певних спільнот.

400_________________________________ Словник педагогічних термінів

Національні моральні цінності

Гуманізм

Інтернаціоналізм

Гідність

— історично зумовлені і створені певним
етносом погляди, переконання, ідеали, тради
ції, звичаї, обряди, практичні дії, які ґрунту
ються на загальнолюдських цінностях, але
вирізняють певні національні прояви, своє
рідність у поведінці і служать основою со
ціальної діяльності людей окремої етнічної
групи.

(лат. humanus — людський, людяний) — прогресивний напрям духовної культури, що звеличує людину як найвищу цінність у світі, утверджує право людини на земне щастя, захист прав на свободу, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей.

(лат. inter — між + natio — народ) — моральне поняття, яке передбачає поважне ставлення до інших народів, їхньої історії, культури, мови, прагнення до взаємодопомоги.

— моральне поняття, що виражає уявлення
про цінності людини як особистості, особли
ве моральне ставлення людини до самої себе
іставлення до неї спільноти, в середовищі
якої визначається цінність особистості.

Національна гідність

— етична категорія, яка характеризує особистість з погляду розширення поняття духовних цінностей за межі свого "Я" і поєднання особистісних переживань, відчуттів із загальнонаціональними цінностями.

Дисципліна

(лат. discipline! — вчення, виховання, розпорядок) — певний порядок поведінки людей, що забезпечує узгодженість дій у суспільних стосунках, обов'якове засвоєння і виконання особистісно встановлених правил.

Словник педагогічних термінів

Статеве виховання

Сексологія

Еротика

— процес оволодіння підростаючим поколінням моральним, культурним у сфері взаємин статей, формування у них потреб керуватися нормами моральності у відносинах осіб протилежної статі.

(лат. sexus — стать + logos — вчення) — наука про статеве розрізнення, статеве виховання і поведінку.

(гр. erotica — любовні начала) — почуттєвість, хтивість, підвищений інтерес до проблем статі, статевого життя і його зображення.

15. Обов'язок

Милосердя

Альтруїзм

— категорія етики, що виражає моральні вимоги, які для конкретної особистості, спеціальної групи в конкретних соціальних умовах є внутрішньо необхідними.

— добре, співчутливе ставлення до людини, яка переживає горе, страждає.

(фр. altruisme, від лат. alter — інший) — безкорисливе прагнення до діяльності на благо інших, готовність заради цього зректися власних інтересів.

18. Екологічне виховання

(гр. oikos — дім, середовище + logos — вчення) — озброєння людини знаннями в царині екології і формування у неї моральної відповідальності за збереження природного довкілля і розумного співіснування з ним.

19. Правове виховання

— формування у людей правової свідомості, вмінь і звичок розумно діяти у правовому полі, активної позиції у правовій сфері.

26 — 3-1136

Словник педагогічних термінів

Розумове виховання

Розумове виховання

Інтелект

Мислення

Здібності

Талант

— виховання, спрямоване на опанування си
стемою знань про наукові засади розвитку
природи і суспільства; розвиток потенцій
них інтелектуальних сил особистості; фор
мування культури розумової праці.

(intellectus — пізнання, розуміння, розум) — суб'єктивна здатність людини здійснювати доцільно орієнтовану діяльність, що дає змогу особистості забезпечувати активну діяльність у природному й соціальному середовищі.

— процес опосередкованого відображення об'єктивної дійсності у зіставленнях, взаємозв'язках її структурних компонентів.

— індивідуально-психологічні особливості людини, які є суб'єктивними умовами успішного здійснення певного роду діяльності.

(гр. talanton — видатні здібності) — сукупність здібностей, що дають змогу отримати результати інтелектуальної діяльності, які вирізняються новизною, високою досконалістю і суспільною значимістю.

Трудове виховання

Трудове виховання

— формування у людини любові до праці як природної потреби; забезпечення соціально-психологічних умов для розвитку і підтримання фізичного та психічного напруження особистості з метою утримання членів суспільства на достатньому рівні працездатності; формування умінь і навичок у певних

Словник педагогічних термінів

видах продуктивної праці; виховувати повагу до людей праці та бережливе ставлення до продуктів праці.

2. Професійна орієнтація

— цілеспрямована діяльність вихователя, скерована на надання допомоги вихованцям у свідомому виборі професії.

3. Професійна інформація

— ознайомлення учнів з різними професіями та з потребами у фахівцях певного профілю в країні (регіоні).

4. Професійна консультація

— індивідуальні поради конкретній особистості щодо найбільш доцільних професій, які відповідають її інтересам, здібностям, психо-лого-фізіологічним можливостям.

5. Професійна діагностика

— вивчення усіх аспектів підготовки школярів до тієї чи іншої професії: біологічних, психологічних, соціальних, економічних.

6. Професійний вибір

— виявлення особливостей і якостей людини для отримання професійної освіти і заняття певною професійною діяльністю.

7. Професійна адаптація

(лат. adaptatio, від adapto — пристосовую) — забезпечення умов для пристосування, звикання особистості до умов праці на певному виробництві чи в організації.

8. Суспільно корисна праця

— різноманітна трудова діяльність, спрямована безпосередньо на задоволення певних суспільних потреб без спеціальної матеріальної винагороди.

9. Продуктивна праця

— праця, пов язана з цілеспрямованою діяльністю особистості, результатом якої є вироблення конкретного продукту, виробу, отримання винагороди за обсяг і якість та результати трудових зусиль.

26*

Словник педагогічних термінів

Економічне виховання

— виховання, що передбачає розв'язання таких завдань: формування економічного мислення, озброєння економічними знаннями, вміннями та навичками економічних взаємин.

Естетичне виховання

Естетика

Естетичне виховання

Естетичні смаки

(гр. aisthesis — відчуття, почуття) — наука про прекрасне та його роль у житті людини, про загальні закони художнього пізнання дійсності, розвитку мистецтва.

— розвиток у людини почуттів прекрасного, формування умінь і навичок творити красу в навколишній дійсності, вміти відрізняти красиве від потворного, жити за законами духовної краси.

— стійке, емоційно-оціночне ставлення людини до прекрасного, що має вибірковий, суб'єктивний характер.

4. Естетичний ідеал

Естетична культура

— певні уявлення людини про красу, в основі яких лежать критерії, за якими вона оцінює ті чи інші явища, предмети.

— сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприйняття явищ дійсності, творів мистецтва, потреба вносити прекрасне в оточуючий людину світ, оберігати красу природи.

Фізичне виховання

Фізичне виховання

— виховання, що передбачає створення оптимальних умов для забезпечення достатнього

Словник педагогічних термінів

фізичного розвитку особистості, збереження її здоров'я, оволодіння знаннями про особливості організму людини, фізіологічні процеси, що протікають у ньому, набуття санітарно-гігієнічних умінь та навичок з догляду за власним тілом, підтримання і розвиток його потенціальних можливостей.

2. Природні фактори фізичного виховання

— сонце, повітря, вода.

3. Фізична— частина культури суспільства, що містить
культурасистему фізичного виховання та сукупність

спеціальних наукових знань і матеріальних засобів, необхідних для розвитку фізичних здібностей людини, зміцнення її здоров'я.

4. Фізичний— ріст біологічного організму в результаті розвитокподілу клітин.

5. Здоровий— життєдіяльність людини з урахування спосібособливостей і можливостей свого організ-життяму, забезпечення соціально-економічних і

біологічних умов для його розвитку і збереження.

Педагогічне спілкування

Педагогічне— система органічної соціально-психоло-спілкуваннягічної дії учителя-вихователя і вихованця у всіх сферах діяльності, що має певні педагогічні функції, спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов активної та результативної життєдіяльності особистості.

Словник педагогічних термінів

Стилі

Спілкування

авторитарний, ліберальний, демократичний.

3. Авторитар-(лат. auctoritas — влада) — стиль спілку-

ний стильвання, що ґрунтується на беззаперечному

підкоренні окремої людини або колективу владній особистості.

Демократичний стиль

(гр. demokratia — влада народу, народовладдя) — врахування думки і волі колективу в організації життєдіяльності вихованців.

5. Ліберальний стиль

Навіювання

(лат. liberalis — вільний) — безпринципне байдуже ставлення до негативних дій вихованців, потурання учням.

— різні засоби вербального і невербального емоційного впливу на людину з метою введення її у певний стан або спонукання до певних дій.

7. Педагогічне співробітництво

— напрям у діяльності учителів і вихованців, який передбачає соціально-психологічне усвідомлення педагогами і вихованцями спільності дій у всіх видах праці на основі демократизму, що сприяє розвитку творчих сил і пізнавальних інтересів учнів, формуванню вільної діяльності особистості.

8. Рівні спілкування

Види спілкування

Залежно від змісту і спрямованості дій партнерів виділяють такі рівні спілкування: конвенційний (лат. convencionalis — відповідно до договору), примітивний, маніпулятив-ний, стандартизований, ігровий, діловий, духовний.

вербальне, мануальне (лат. manualis — ручний), технічне, матеріальне, біоенергетичне.

Словник педагогічних термінів_________________________________ 407

Робота класного керівника

Класний керівник

Функції класного керівника