ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Розділ 17. Авґустус Ґлуп вилітає в трубу

Коли містер Вонка обернувся й побачив, що робить Авґустус Ґлуп, то закричав:

- Ой, не треба! Авґустусе, благаю! Не треба такого робити! Людська рука не повинна торкатися до мого шоколаду!

- Авґусь! - покликала пані Ґлуп. - Чи ти не чув, що тобі кажуть? Негайно відійди від річки!

- Це так чу-до-во! - простогнав Авґустус, не звертаючи уваги ні на матір, ні на містера Вон-ку. - От би ще ківшика, щоб добре було пити! [110]

- Авґустусе, - закричав містер Вонка, під^ стрибуючи й розмахуючи в повітрі тростиною, - негайно відійди. Ти забруднюєш шоколад!

- Авґусь! - закричала пані Ґлуп.

- Авґустусе! - закричав пан Ґлуп.

Але Авґустус ніби оглух і не чув нічого, крім поклику свого велетенського шлунка. Він про-стягся долі на весь зріст, витяг шию і по-собачому сьорбав з річки шоколад.

- Авґустусе! - волала пані Ґлуп. - У тебе ж нежить, ти заразиш мільйони людей по всій країні!

- Обережно, Авґустусе! - репетував пан Ґлуп. - Ти дуже низько нахилився!

Пан Ґлуп мав цілковиту рацію. Бо раптом пролунав пронизливий вереск, а тоді - шубовсть! - Авґустус Ґлуп упав у річку і миттю зник під коричневою поверхнею.

- Рятуйте його! - замахала парасолькою

поблідла пані Ґлуп. - Він утопиться! Він не вміє плавати! Рятуйте його! Рятуйте!

- Побійся Бога, жінко, - вигукнув пан Ґлуп, - я не стрибатиму! Це ж мій найкращий костюм!

На поверхню знову вигулькнуло коричневе від шоколаду обличчя Авґустуса Ґлупа.

- Рятуйте! Поможіть! Рятуйте! - залементував він. - Витягніть мене!

- Та не стій, мов пень! - крикнула пані Ґлуп на пана Ґлупа. - Роби щось!

- Та роблю! - огризнувся пан Ґлуп, скидаючи піджака й готуючись пірнати в шоколад.

Але поки він це робив, нещасного хлопчиська затягувало далі й далі - до отвору однієї з тих велетенських труб, що звисали в річку. Врешті він геть зник з очей, його протягло під поверхнею й потужно засмоктало в трубу.

Усі на березі річки затамували дух, видивляючись, де він вигулькне.

- Он він! - крикнув хтось, показуючи вгору. І справді, оскільки труба була скляна, то всі

чітко побачили, як Авґустус Ґлуп летить головою вперед, мов вистрілена торпеда.

- Рятуйте! Вбивають! Поліція! - заверещала пані Ґлуп. - Авґустусе, негайно назад! Ти куди?

- Чудеса та й годі, - здивувався пан Ґлуп, - невже ця труба така широка, що він крізь неї прослизнув?

- Не така вона й широка! - заперечив Чар-лі Бакет. - О, дивіться! Він гальмує!

- Так і є! - підтвердив дідунь Джо.

- Зараз застрягне! - припустив Чарлі.

- Мабуть, що так! - погодився дідунь Джо.

- Уже застряг! їй-богу! - вигукнув Чарлі.

- Це через великий живіт! - пояснив пан Ґлуп.

- Він заткнув усю трубу! - додав дідунь Джо.

- Розбийте трубу! - лементувала пані Ґлуп, [113] махаючи парасолькою. - Авґустусе, негайно вилазь!

Глядачі знизу бачили, як шоколад у трубі зі свистом проривається навколо хлопця, як він нагромаджується під ним щільною масою, щоб прорвати перепону. Тиск був неймовірний. Щось мало піддатися. І щось піддалося. Піддався Авґустус. БУХ! Він знову шугонув угору, мов куля в рушниці.

- Зник! - заволала пані Ґлуп. - Куди ця труба веде? Швидко! Викликайте пожежників!

- Спокійно! - вигукнув містер Вонка. - Спокійно, шановна пані, не хвилюйтеся. Немає жодної небезпеки! Ані найменшої! Авґустус трохи покатається, та й усе. Йому буде дуже цікаво. А виїде він живий-здоровий, ще хвильку-й побачите.

- Не виїде він живий-здоровий! - гаркнула пані Ґлуп. - За п'ять секунд з нього буде зефір! [114]-

- Це неможливо! - заперечив містер Вонка. - Невірогідно! Неймовірно! Абсурдно! З нього зефіру не буде!

- Це ж чому не буде, хотіла б я спитати? - образилась пані Ґлуп.

- Бо ця труба не веде в зефірний цех, - пояснив містер Вонка, - навіть і близько не веде. Труба, по якій помчав Авґустус, виходить прямісінько в цех, де виготовляють смачнющу полуничну помадку в шоколаді...

- Тоді з нього буде полунична помадка в шоколаді! - зарепетувала пані Ґлуп. - Мій бідний Авґусь! Завтра зранку його продаватимуть по всій країні на вагу!

- Твоя правда, - втрутився пан Ґлуп.

- Я знаю, що моя, - відрізала пані Ґлуп.

- Це вже не жарти, - додав пан Ґлуп.

- А містер Вонка так не вважає! - вереск-нула пані Ґлуп. - Поглянь на нього! Аж падає зо сміху! Як ви смієте реготати, коли мій хлопчик [115] щойно вилетів у трубу! Ви - потвора! - верещала вона, націляючи парасольку на містера Вонку, ніби хотіла його проштрикнути. - Думаєте, це смішно? Мого хлопчика засмоктало у ваш помадковий цех, а ви смієтеся, наче це дуже вдалий жарт?!

- Нічого з ним не станеться, - захихотів містер Вонка.

- Він стане шоколадною помадкою! - ве-рескнула пані Ґлуп.

- Нізащо! - заперечив містер Вонка.

- Авжеж, стане! - не вгавала пані Ґлуп.

- Я не дозволю! - крикнув містер Вонка.

- Це ж чому? - крикнула пані Ґлуп.

- Бо смак буде гидкий, - відказав містер Вонка. - Ви собі тільки уявіть! Авґустований Ґлуп у шоколаді! Ніхто такого не купить.

- Ще й як купить! - обурився пан Ґлуп.

- Не хочу про таке й думати! - заверещала пані Ґлуп. [116]

- І я не хочу, - додав містер Вонка. - І повірте, мадам, з вашим хлопцем нічого не сталося.

- То де ж він, якщо нічого не сталося? - гаркнула пані Ґлуп. - Негайно ведіть мене до нього!

Містер Вонка обернувся й тричі клацнув пальцями: клац, клац, клац. Миттю невідомо звідки біля нього з'явився умпа-лумпа.

Умпа-лумпа вклонився і усміхнувся, блиснувши гарними білими зубами. Він мав біло-рожеву шкіру, золотисто-каштанове волосся, а зростом сягав містерові Вонці до коліна. Був одягнений у перекинуту через плече накидку з оленячої шкури.

- Слухай мене! - звернувся до крихітного чоловічка містер Вонка, - відведи пана й пані Ґлупів у помадковий цех і допоможи їм знайти їхнього сина Авґустуса. Він щойно вилетів у трубу. [117]

Умпа-лумпа зиркнув на пані Ґлуп і вибухнув дзвінким реготом.

- Ой, та вгамуйся вже! - звелів містер Вон-ка. - Досить! Заспокійся! Для пані Ґлуп це анітрохи не смішно!

- Анітрохи не смішно! - підтвердила пані Ґлуп.

- Швиденько йди в цех помадок, - сказав умпа-лумпі містер Вонка, - а як прийдеш, візьми довгу палицю й добряче нею потицяй у великій шоколадомішалці. Думаю, він там. Але шукай добре! І не барися! Якщо він довго побуде в шоколадомішалці, то може перетекти в казан для помадок, а то вже буде катастрофа. Помадка стане неїстівна!

Пані Ґлуп люто верескнула.

- Жартую, - захихотів у борідку містер Вонка. - Я не хотів. Вибачте. Я дуже перепрошую. До побачення, пані Ґлуп! І ви, пане Ґлуп! До зустрічі! До зустрічі! Побачимося згодом... [118]

Пан і пані Ґлуп поспішили за своїм крихітним супровідником, а п'ятеро умпа-лумпів на другому березі річки раптом почали підстрибувати, танцювати й шалено гатити в манюсінькі барабанчики.

- Дідуню! - вигукнув Чарлі. - Послухайте їх, дідуню! Що вони роблять?

- Цсс! - зашепотів дідунь Джо. - Вони, здається, співають нам пісню!

- Авґустус Ґлуп! - співали умпа-лумпи. -

Авґустус Ґлуп! Авґустус Ґлуп! Скупий тюфтелька-товстопуп! І день, і ніч свинюка ця жере і хлебче без кінця.

Як довго буде це тривати? Вже годі! Треба припиняти, бо це вгодоване нещастя не принесе нікому щастя. [119]

Тому, у випадках подібних,

малих паскудників негідних

ми часом трішки підправляєм,

або й цілком переробляєм.

Це ж міг би бути з нього м'ячик,

чи іграшковий кінь, чи квачик,

або, скажімо, лялька гарна.

Та з цим хлопчиськом - справа марна,

бо він - мерзенний, а тому

знайшли ми кращий шлях йому.

«Пора! - гукнули ми в юрбу, -

щоб вилетів він у трубу!

Б'ють барабани. Дзвонить дзвін,

і вже невдовзі має він

у тім цеху, де зник, до речі,

побачити кумедні речі.

Лиш не журіться, дітки, знов,

Авґустус Ґлуп - живий-здоров,

хоч, звісно, змиримося з тим,

що певні зміни будуть з ним, [120]

бо прогресує організм, як попаде в той механізм...

Поволі шестерні кружляють, зубці скрегочуть і щипають, ножі - січуть, а ми туди вкидаєм ягоди й меди, ще й дрібку спецій, після чого кип'ятимо хлопчину того з хвилинку, доки вся гидота назавжди щезне з його рота.

І ось - готово! Час настав! Але й чудовий хлопчик став! Недавно всі ним гордували, кляли, цурались і плювали, і раптом йолоп цей поганий став нам солодкий і жаданий! Бо хто ж, у кого все в порядку, не любить ягідну помадку!..[121]

- Я ж казав, що вони люблять співи! - вигукнув містер Вонка. - Правда, вони чудоі? Правда, чарівні? Але не вірте жодному їхньому слову. Це все вигадки й нісенітниці!

- Дідуню, правда ж, умпа-лумпи жартують? - запитав Чарлі.

- Авжеж, правда, - відповів дідунь Джо. - Просто жартують. Принаймні, я сподіваюся, що жартують. А ти як думаєш?

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти