Виникнення кримінології як науки та основні етапи її розвитку.

Етапи формування кримінології в радянський період.

Стан кримінології в Україні та зарубіжних країнах.

Питання 1. Кримінологічні ідеї у філософських і політологічних вченнях.

Кримінологічні ідеї виникають задовго до формування науки і, в основному, висловлені у філософській літературі.

Давня Греція.

Сократ.Пов’язував моральність і добрі вчинки людини з розумом. Доброчинність є знанням добра. Коріння злочинності – в поганому вихованні. Постулат – освіта, добре виховання.

Платон. Порушення законів – це наслідок величезної хвороби держави. Негативними чинниками є також міжусобиці і поляризація доходів ( майно заможних, на його думку, має перевищувати в 4 рази майно найбідніших). Безкарність – одна з причин незаконних вчинків, загроза покарання – є засобом запобігання злочинності.

Аристотель. До причин злочинів – бідність, необґрунтовані привілеї одних соц. верств і політ. безправ’я інших, соціальні протиріччя. Засуджував культ багатства – злочини не від того, що у людей немає предметів першої необхідності а з бажання отримати надмір. (це підтвердилось у книзі про злочинність «білих комірців» у наші дні).

Давній Рим. були 2 моменти – жорсткі покарання для злочинців (розп’яття, повернення в рабство, віддання диким звірам).

Цицерон. правильний суспільний лад може гармонізувати. Чим більш багата людина – тим більш складні функції у суспільстві вони мають виконувати – це має стабілізувати суспільство. (Іншаков «Зарубіжна кримінологія»)

Середньовіччя.Символ боротьби з злочинністю – жорстокість покарань (спалення та ін.). Злочинці вважались представниками темних сил, злочин розглядався як прояв диявола в людині.

Епоха Просвітництва (18 століття). Починається розквіт суспільних наук, в тому числі – кримінальне право.

Питання 2.Виникнення кримінології як науки та основні етапи її розвитку.

Кримінологія виникає наприкінці 19 століття.

У розвитку кримінології можна виокремити 3 періоди:

1. класичний(друга пол. 18 ст. – кінець 19 ст.);

2. позитивістський (кінець 19 ст. – 20-30 рр. 20 ст.);

3. плюралістичний( сучасний, 30-40 рр. 20 ст. – до нашого часу)

Класичний етапотримав назву від класичної школи кримінально права, оскільки кримінологія розвивалась в рамках кримінального права, не була самостійною наукою. Засновником цього класичного напрямку кримінального права та кримінології – Чезаре Беккаріа, який у 1764 році написав книгу про злочини і покарання, де висловлював революційні для Європи погляди. Частина його книги була присвячена засобам запобігання злочинам – тому його вважають також засновником кримінології. Ієремія Бентан (класична школа)– англійський теоретик кримінального права.

Позитивістський етап поділяється на 2 напрямки (умовно) – антропологічний ( або біологічний) та соціологічний). Напрямки – де саме науковці шукають причини злочину - в особистості людини ( зовнішності , характері) чи в оточуючому середовищі людини. Назва пішла від філос. течії «позитивізм». Огюст Конт – треба відмовитись в наукових дослідженнях від метафізики (філософії) на користь наукового пізнання, яке може бути здійснене шляхом наукових спостережень або емпіричних досліджень; завдання науки – встановлення взаємозв’язку між явищами і процесами та факторами, які їх викликають .

Першим кримінологом можна вважати Чезаре Ламброзо (був тюремним лікарем), який був засновником антропологічного напрямку. В 1876 році він написав монографію під назвою «Злочинна людина». Висловив теорію «природженого злочинця» - ця теорія не підтвердилась.

В рамках антропологічного напрямку сформувалися психологічні теорії ( низький IQ у злочинців). у 20 столітті всі теорії стають більш інтегративними.

Соціологічний напрямок сформувався наприкінці 19 ст. після з’їзду Міжнародного союзу криміналістів у 1889 році. Вони звернули увагу на фактори, які знаходяться поза людиною – макросередовище та мікросередовище. (почитати підручник)

Плюралістичний етап. Характеризується конкуренцією різних підходів.(почитати)

12.09.2012

Тема. Злочинність та її вимірювання

Визначення злочинності.

Основні кількісно-якісні показники злочинності.

Латентна злочинність та її види.

Способи виявлення латентної злочинності.

Характеристика злочинності в Україні і світі, тенденції розвитку.

Література:

Голіна «Научніе подході к понятию «преступность» по советской криминологии» - збірник «Шлях до кримінології», 2010.

Зелінський «Курс лекцій»

Шнайдер «Показники злочинності»

Лунеев «Преступность 20 столетия»

Злочинність – похідне від поняття «злочин», це суто формальна (юридична) позиція. Поняття злочин з»являється з появою кримінальних кодексів, а крим. право виникає з виникненням держави.

Злочинність існує стільки, скільки суспільство – якщо дивитися в сутність явища (просто порушення правил поведінки).

Злочинність (за Зелінським) – це масовий прояв деструктивності у поведінці людей, що виявляється у системі передбачених кримінальними законами діянь, що вчинені на певній території або серед членів певних соціальних груп протягом 1 року чи будь-якої його частини.

Злочинність (Дідоренко, Хозовський та ін) – це субкультура , що протистоїть офіційній кримінально-правовій ідеології і виявляється у діяннях, за які встановлена кримінальна відповідальність.

Злочинність (Туляков) – реалізується у 3х вимірах: 1) це негативний соціальний інститут, що реалізується у сукупності заборонених кримінальним законом і міжнародним правом діянь, інститут, що має свої функції, тенденції і характеристики – цей інститут є елементом життя великого прошарку людей, вказує на протиріччя в тих чи інших державах; 2) злочинність образ, що складається із уявлень політиків, медіаресурсів, громадськості про кримінально-правові заборони і масові форми їх реалізації – як певний стереотип; 3)

переписати

15.09.2012

Рівень судимості

Складники рівня злочинності не завжди дають правильне уявлення про реальне її поширення та інтенсивність злочинних проявів. Інтенсивність злочинності залежить від кількості населення, щільності проживання на тій чи іншій території, тому для порівняння рівня злочинності на різних територіях застосовується відносна величина – коефіцієнт. Існують 2 коефіцієнти (індекси):

1. інтенсивності злочинності – характеризує злочини;

2. злочинної активності – характеризує злочинність.

Інтенсивності злочинності- характеризує поширення злочинності на певній території ( кримінальну враженість території)

Формула коефіцієнту злочинної інтенсивності: (загальна к-ть злочинів на певний період часу) / (загальна чисельність населення) Х (заздалегідь обумовлена кількість населення ( 1000, 10000 або 100000 – вибір залежить від загальної кількості населення на даній території)

Коефіцієнт злочинної активності –

Формула коефіцієнту злочинної активності:(особи, що вчинили злочин) / (населення, яке досягло віку кримінальної відповідальності (14 або 16 років)) Х (заздалегідь визначену кількість населення (1000, 10 000, 100 000))

На 2010 рік в Україні зареєстровано умисних вбивств 2356, в США – 15 241, в РФ – 17 000.

Населення:

Україна - 46 млн.

США – 307 млн.

РФ – 141 млн.

Інтенсивність злочинності

Україна = 2356/ 46 000 000 / Х 100 000 000 = 5,12

РФ = 17000/141 000 000 Х 100 000 000 = 12

США = 15 241/307 000 000 Х 100 000 000 = 4,96

Ціна злочинності – це та шкода, яка наноситься державі і суспільству злочинністю в цілому, а також, шкода, яка спричиняється окремими громадянами. Сюди входять прямі та непрямі збитки.

Прямі збитки обчислюються в грошовому вираженні, збитки від насильницьких посягань – числом смертей чи заподіяння шкоди здоров»ю, числом робочих днів, які втрачені у зв’язку з хворобою потерпілих ( розмір витрат на лікування, число робочих днів, втрачених у зв’язку з хворобою, кількістю витрат на лікування) кількістю пошкодженого майна.

До непрямих збитків відносять – підтримку системи кримінальної юстиції ( оплата роботи МВС, податківців, митниці і т.д.), вартість захисних засобів (система відеонагляду, оплата охорони) та моральні збитки.

Структура злочинності– це її внутрішній устрій ї одна з головних ознак злочинності як системи.

Структура (питома вага) злочинності визначається питомою вагою або процентним виразом окремих груп чи видів злочинів, а також злочинців і будується за соціально-демографічними, кримінально-правовими і кримінологічними ознаками.

Структура злочинності = (частина того чи ін. явища (вид злочину, група людей) / (ціле (вся злочинність, всі злочинці)) Х 100%

Структура злочинності (питома вага умисних вбивств за 2010 рік в Україні) = 2356 / 500 902 Х 100% = 0, 47 %

Співвідношення чоловічої і жіночої злочинності – жінки – 10-12 % серед всіх злочинів в Україні.

Кримінально-правові ознаки - які мають значення для кваліфікації - розподіл злочинів за тяжкістю, за типами злочинами, співучасть чи одноособово та ін.

Кримінологічні дані - про особистість злочинця – характер міжособистих стосунків, домінуюча мотивація, час і місце вчинення злочину, галузі господарства, де вчиняється злочин та ін.

Географія злочинності – це частина структури злочинності, західна кримінологія розглядає географію злочинності як розділ кримінологічної науки (напр., Шнайдер)

Географія злочинності – розподіл злочинності в просторі та часі (у світі, окремих державах, міській та сільській місцевості).

Географія рівня злочинності вивчає такі суб’єктивні особливості як почуття небезпеки громадян по відношенню вчинення злочинів, проблему переміщення злочинців і своєрідні форми організації праці, побуту, відпочинку людей у побуті у взаємовідношенні зі злочинністю.

Екологія злочинності – вивчає взаємодію оточуючого середовища, клімату,природного ландшафту, структури будівництва і архітектури – з однієї сторони , і людських переживань у вигляді страху перед злочинністю та злочинної поведінки з іншої.

Топографія злочинності – це аналіз місць вчинення злочинів (на вулицях, в будинках, в парках).

20.09.2012

Тема. Латентна злочинність.