ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Загальні положення тактики слідчого огляду і тактичні прийоми його проведення.

Загрузка...

Слідча тактика— це галузь криміналістики, яка містить систему наукових положень і рекомендацій про організацію та планування розслідування й тактики слідчих дій. Її наукові рекомендації являють собою систему тактичних прийомів, обумовлених процесуальними особливостями слідчих дій, умовами їх здійснення і конкретної слідчої ситуацією.

Зазначений розділ криміналістики іменують іноді криміналістичної тактикою, підкреслюючи тим самим, що розглянуті проблеми охоплюють в рівній мірі як питання тактики попереднього, так і судового слідства. Однак термін «слідча тактика» більш точно виражає як призначення тактики — служити розслідуванню злочинів, так і її оперативний, пошуковий характер, що є відмінною рисою діяльності органів дізнання та попереднього слідства з розслідування злочинів. Разом з тим наукові положення та рекомендації слідчої тактики можуть бути використані не тільки органами дізнання та попереднього слідства, а й судом. Тому термін «слідча тактика» вживається також і стосовно діяльності суду.

Судово-слідча практика — важливе джерело, з якого даний розділ криміналістики черпає ідеї, що вимагають наукових обгрунтувань. Розробляються наукові положення щодо вдосконалення тактичних прийомів, що використовуються органами розслідування і судом, повинні відповідати нормам кримінально-процесуального закону, відображати потреби практики, забезпечувати широке застосування досягнень громадських, природничих та технічних наук з метою швидкого та повного розкриття злочинів.

Слідча тактика включає загальні питання організації та планування розслідування в типових слідчих ситуаціях і тактичні прийоми підготовки і здійснення слідчих дій, як: огляд місця події, допит, обшук і ін

Завданнями слідчої тактики як розділу криміналістики є розробка найбільш ефектівнихтактичних прийомів на основі широкого використання сучасних наукових даних, узагальнення передової судової і слідчої практики та активне впровадження тактичних рекомендацій у практичну діяльність органів розслідування і суду.

Розроблені слідчої тактикою прийоми збирання та дослідження доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального закону виступають одним з головних чинників успішного розкриття злочинів.

Важлива роль в оцінці розробляються тактичних прийомів належить судово-слідчій практиці, так як їхня ефективність перевіряється саме при розслідуванні та судовому розгляді кримінальних справ.

Розробка тактичних рекомендацій здійснюється у взаємозв’язку з методами і засобами криміналістичної техніки і загальними положеннями методики розслідування злочинів.

Слідча тактика тісно пов’язана з низкою спеціальних наук. Дані психології, логіки, науки управління, наукової організації праці та інших галузей знань є основою формування тактичних прийомів. Причому ці спеціальні галузі знань впливають на розвиток прийомів слідчої тактики як безпосередньо, так і опосередковано. Наприклад, психологія впливає на розробку тактичних рекомендацій в основному через юридичну психологію, а біологія і медицина — через судову медицину та деякі інші спеціальні науки.

Спираючись на дані психології, криміналісти розробили ряд тактичних прийомів, ефективно використовуються при провадженні слідчих дій. Під час обшуку, наприклад, застосовується такий тактичний прийом, як спостереження за поведінкою обшукували і оцінці їхньої реакції на дії слідчого, що нерідко сприяє виявленню прихованих об’єктів, виявлення схованок.

Положення формальної логіки широко застосовуються в процесі попереднього та судового слідства. Всебічне дослідження обставин кримінальної справи передбачає вміле використання слідчим і суддями логічних категорій, що забезпечують науковий підхід до пізнання особливостей злочину. Такі логічні прийоми, як гіпотеза, аналогія, аналіз і синтез, індукція і дедукція, виступають в якості наукової бази пізнання злочину. Зокрема, шляхом висунення та перевірки версій досліджуються обставини, що характеризують особу злочинця, знаряддя злочину, способи вчинення та приховування злочину. Логічні прийоми дедукції та індукції використовуються при аналізі причинного зв’язку між фактами, виявленими в ході розслідування.

Закони логіки застосовуються не тільки при оцінці доказів, але і при виконанні слідчих дій. Так, важливо застосовувати логічний прийом аналізу інформації, отриманої слідчим під час огляду місця події, допиту, затримання, обшуку, аби скорегувати застосування тактичних прийомів пошуку доказів з ухваленням рішення про проведення інших процесуальних дій.

Тактичні прийоми, що розробляються слідчої тактикою, різні за змістом: одні розраховані на застосування їх при виробництві конкретного слідчої дії (допиту, пред’явлення для впізнання)

Вибір слідчим тактичного прийому здійснюється на основі всебічного вивчення обставин злочину, конкретної слідчої ситуації, тактичного прийому допустимості у кримінальному судочинстві. Не всякий спосіб вирішення тактичних завдань розслідування може розглядатися як правомірний тактичний прийом.

Тактичний прийом повинен бути науково обгрунтованим і законним, не суперечити нормам забезпечувати ефективне використання науково-технічних засобів у розкритті та попередження «злочині.

Відмітна риса тактичних прийомів полягає в тому, що в основу їх покладені наукові дані базових галузей знань, зокрема психології, логіки, НОП та управління, а також узагальнений досвід розслідування та попередження окремих видів злочинів.

У процесі розслідування злочинів можуть застосовуватися тільки такі прийоми, які відповідають принципам кримінально-процесуального закону.

Тактичні прийоми повинні відповідати також етичним нормам. Це означає, що в ході здійснення своїх професійних функцій особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя при виконанні конкретних процесуальних дій керуються моральними принципами кримінального процесу та завданнями судочинства, «щоб кожен вчинив злочин був підданий справедливому покаранню і жоден невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності і засуджений ».

Ці завдання не можуть вирішуватися поза рамками і принципів справедливості, гуманності та професійної етики. У процесі розслідування злочинів неприпустимо використовувати тактичні прийоми, які принижують честь і гідність громадян, пов’язані з обманом, насильством або погрозою застосування насильства. Наприклад, не можна домагатися показань обвинуваченого шляхом погроз або вимагати від нього доводити свою невинність, примушувати потерпілого, свідка та інших осіб відтворювати, демонструвати дії, що принижують гідність особистості.

Тактичний прийом повинен забезпечувати найбільш доцільне і ефективне застосування науково-технічних засобів з метою розкриття і попередження злочинів. Тактично правильне використання науково-технічних засобів при здійсненні багатьох слідчих дій нерідко виявляється вирішальним у виявленні прихованих слідів злочину, способу його вчинення та відомостей про. Особистості злочинця.

Тактичні рекомендації здійснення процесуальних дій повинні повністю відповідати духу кримінально-процесуального закону, його принципам. У той же час тактичний прийом, перебуваючи у певній залежності від процесуального закону, володіє такими властивостями, які дозволяють відрізнити його як наукову рекомендацію від приписів кримінально-процесуальних норм. Це виявляється передусім у їхній правовою природою. Процесуальне правило є обов’язковим для виконання (якщо закон не допускає альтернативи). Передбачений законом спосіб дії і його правова форма підлягає обов’язковому виконанню як тими, хто застосовує закон, так і тими, кому ці вимоги закону адресовані. Доцільність застосування тактичного прийому визначається слідчим залежно від конкретної слідчої ситуації. Розмежування тактичного прийому та процесуального правила виробництва слідчої дії можна провести також за неоднаковим юридичних наслідків, наступаючим у випадках порушення процесуального закону і неправильного застосування тактичних рекомендацій. Неналежне застосування тактичного прийому не тягне застосування процесуальних санкцій, у той час як порушення приписів закону неминуче позбавляє результати слідчої дії їх доказової сили.

Нерідко в ході розслідування злочинів застосовуються так звані тактичні операції. Тактична операція — це система слідчих дій, оперативно-розшукових та інших заходів, здійснюваних для вирішення тієї чи іншої конкретної задачі розслідування. Такі операції зазвичай розробляються і проводяться з урахуванням обставин скоєння злочину та слідчої ситуації. Наприклад, можуть бути розроблені тактичні операції по затриманню що втік від слідства підозрюваного у справі про вбивство, затримання і обшуку спекулянтів, обшуку і вилучення речових доказів у квартирах учасників групи розкрадачів і т. д. Характерна особливість тактичної операції полягає у тому, що вона здійснюється спільними зусиллями декількох виконавців (слідчий, дільничний інспектор, дружинник, експерт та ін.) Її учасники діють відповідно до плану операції і способами взаємодії виконавців, кожен з яких дотримується строгої послідовності і взаємної обумовленості у прийнятті тактичних рішень, підпорядкованих єдиній меті розкриття злочину.

Розроблені криміналістики тактичні прийоми широко використовуються не тільки в ході попереднього слідства, а й у судовому розгляді. Вони застосовуються для організації планомірного судового слідства, в процесі висунення і перевірки судових версій, для дослідження доказів. Незважаючи на те що в процесі судового слідства перевіряються зібрані на попередньому слідстві докази шляхом безпосереднього їх дослідження, судом не виключається пошук нових, ще не відомих слідству доказів. Однак тактиці судового слідства властиві й особливості. Вони зумовлені специфікою судового розгляду, головним чином тим, що судове слідство, як і всьому розгляду справи в суді, властиві принципи публічності, гласності, змагальності, безпосередності.

Тактичні прийоми, що застосовуються в ході судового слідства, повинні відповідати вимогам, які сприяли б встановленню істини у справі, забезпечували винесення справедливого, обгрунтованого, переконливого вироку.

Питання, що вирішуються слідчим при підготовці до огляду місця події.

 

Підготовчі дії, пов’язані з оглядом місця події, складаються з двох етапів: дії до виїзду на місце події та дії після прибуття на місце.

Підготовчі дії до виїзду на місце події полягають у такому:

а) слідчий має уточнити характер події згідно з повідомленням, що надійшло;

б) вжиття заходів (через органи міліції або адміністрацію установи) щодо охорони місця події та надання допомоги потерпілим;

в) забезпечити безпеку громадян на ділянках, які межують з місцем події;

г) перевірити готовність науково-технічних засобів;

ґ) вирішити питання щодо транспортних засобів, які необхідні для виїзду на місце події;

д) визначити коло осіб, які братимуть участь в огляді, згідно з характером злочину (судово-медичний експерт, експерт-криміналіст, інспектор ДАІ, кінолог);

е) вирішити питання про запрошення понятих, особливо у випадках, коли місцем події є віддалена місцевість або огляд відбувається у нічний час тощо.

Якщо слідчий вважає за потрібне, він може запросити для участі в огляді потерпілого, який здатний допомогти з’ясуванню обставин події, а також надати допомогу у виявленні слідів і речових доказів.

Після прибуття на місце події слідчий вживає таких заходів:

а) упевнюється у наданні допомоги потерпілому;

б) проводить коротке опитування свідків;

в) дає розпорядження працівникам міліції щодо проведення необхідних оперативно-розшукових заходів (переслідування по «гарячих слідах», встановлення очевидців);

г) усуває з місця події сторонніх осіб;

ґ) визначає функції кожного учасника огляду і роз’яснює їм їхні права та обов’язки.

Після закінчення цих дій слідчий приступає безпосередньо до огляду.

 

43. Характеристика етапів огляду місця події і питання, що вирішуються слідчим на кожному з них.

Огляд місця події - це першочергова слідча дія, що має на меті знаходження слідів злочину та інших речових доказів, виявлення обстановки події, а також інших обставин, котрі мають значення для розслідуваної справи.

Окремі різновиди огляду диференціюються залежно від спрямованості пошукових дій. Зокрема, різновидами огляду є огляд місця події, місцевості, приміщень, предметів, документів, поштово-телеграфної кореспонденції, зовнішній огляд трупа тощо.

Найбільш складним І цілісним різновидом огляду є огляд місця події, який на початковому етапі розслідування злочину, вчиненого в умовах невизначеності, становить собою складну слідчу ситуацію, успішне вирішення якої забезпечується реалізацією організаційної та реконструктивної діяльності. Основним змістом огляду місця події є усунення дефіциту інформації про подію злочину шляхом безпосереднього сприймання та фіксації змін матеріальної обстановки на місці події.

При оглядів місця події, окрім збирання інформації, складається уявлення про психологічне тло події, тобто слідчий з'ясовує, за яких умов відбувалася подія і як діяли її учасники. Іншими словами, виконуючи огляд, слідчий поміщає себе не тільки в просторову, але й у психологічну атмосферу злочину. Повноту надходження інформації (матеріальної та психологічної) неможливо компенсувати ніякими схемами, фотографіями, малюнками, описами, іншими документальними джерелами.

Реалізація інформаційно-пізнавальної та реконструктивної діяльності висуває декілька вимог до особистості слідчого: по-перше, велика кількість інформації, що надходить, потребує не тільки ефективного сприймання, але й вирішення багатьох мислительних завдань, пов'язаних із визначенням причетності інформації до розслідуваної події; по-друге, участь у огляді місця події спеціалістів, понятих, інших осіб вимагає від слідчого організаційних якостей, здібності встановлення міжособистісних контактів, підтримання взаємодії; по-третє, несприятливі об'єктивні (погодно-кліматичні, часові, соціальні та ін.) та суб'єктивні (особистісні) умови огляду надають діяльності екстремального, психологічно напруженого характеру, що вимагає значної мобілізації інтелектуальних та вольових зусиль.

Емоційний, напружений характер огляду місця події зумовлений, принаймні, п'ятьма причинами: 1) невизначеністю слідчої ситуації (дефіцит та безсистемна надмірність інформації); 2) дефіцитом часу - плинність подій може призвести до втрати первинної інформації; 3) негативним емоційним тлом злочину як негативно соціально оцінюваної та індивідуально сприйманої події; 4) підвищеним почуттям відповідальності при прийнятті рішень; 5) публічністю, можливою присутністю сторонніх осіб на місці події.

Після одержання інформації про злочин слідчий виконує організаційну діяльність, що складається з формування технічної та психологічної готовності до виїзду оперативно-слідчої групи. Цьому повинна бути приділена особлива увага, оскільки оптимальне поєднання психологічної сумісності членів групи, вмілий розподіл ролей, заснований на поєднанні професійних знань, досвіду та особистих якостей сприяють ефективному вирішенню завдання.

Суттєвого опрацювання вимагає й питання про відбір відповідних спеціалістів. Так, готуючись до огляду магазину, де вчинено крадіжку, слідчий включає до групи експерта-криміналі-ста. працівників карного розшуку, кінолога, дільничного інспектора міліції, техніка з питань сигналізації, представника охорони магазину, матеріально відповідального представника магазину тощо. Для огляду місця події при насильницьких злочинах до групи підключаються (за наявності трупа) - судово-медичний експерт, при подіях на транспорті - співробітники ДАІ, представники транспортних підприємств.

Безпосередньо під час огляду місця події практично одночасно реалізуються пошукові та реконструктивні компоненти діяльності, тобто одержання інформації за допомогою спостереження за конкретною обстановкою з подальшим аналізом його результатів. Іншими словами, інформація при огляді спочатку сприймається на рівні конкретних образів (на рівні першої сигнальної системи), а потім асоціюється, спрямовано компонується в мислительні моделі (версії), які мають вербально-логічну форму. Пошукова діяльність забезпечує виділення криміналістично значимої інформації про динаміку події, особистість правопорушника, потерпілих, спосіб вчинення злочину, предмети злочинних посягань тощо. Основне навантаження при цьому припадає на сферу органів чуття співробітника, його увагу, спостережливість. Реконструктивна діяльність спрямована на відтворення події, відбудову на основі сприйнятих матеріальних змін як цілісної картини злочину, так і його окремих епізодів.

Тактично огляд місця події, як правило, відбувається у два етапи: початковий (орієнтовний) та детальний (фіксований) огляд.

Перший полягає у загальній орієнтації в обстановці місця події, визначенні меж простору огляду, вихідної позиції та способу, першочергової точки огляду. Формування найбільш узагальненого образу матеріальної обстановки місця події на початковому етапі полягає в інтеграції (зведенні) великої кількості цілісних відображень з наступною конкретизацією та формуванням образу обстановки. На цьому етапі визначаються оперативно-слідчий простір та межі огляду. Це досить важливий момент, оскільки, наприклад, не можна забувати, що обмеження простору площиною візуального контролю безпідставне, беручи до уваги тривимірність простору. Тут же відбувається й виділення "кримінального смислового вузла" злочину - труп із ознаками насильства, сліди проникнення в приміщення, знаряддя злочину, тощо. По суті, це й є пошук відповіді на базове запитання - що відбулося (крадіжка або її інсценівка, самогубство чи вбивство та ін.), на що було спрямовано злочинний намір. Наприклад, порушені речі, відчинені шафи, шухляди, саквояжі і валізи, пошкодження замків дозволяють припустити намагання заволодіти цінностями; вивернуті кишені одягу жертви, розірвані мочки жіночих вух звичайно вказують на розбійний напад. Виділення "кримінального смислового вузла" злочину (висунення первинної слідчої версії) визначає домінування психічної активності слідчого, допомагає концентрувати всі психічні пізнавальні процеси.

На наступному етапі огляду відбувається відокремлення певних допоміжних вузлів на місці події-сліди насильства на трупі, пошкоджений сейф, розбите скло, забуте знаряддя злочину, відбитки слідів. Ці вузли є основою побудови контуру злочину. Вирішення психологічно важливого завдання - визначення якомога більшої кількості допоміжних вузлів - забезпечується динамікою та вибірковістю спостережливості слідчого. Це зумовлюється: установкою на сприймання інформації, що дозволяє переборювати втому, байдужість, апатію, бридливість; концентрацією уваги на Інформаційно насичених об'єктах та їх якостях (предмети, люди, явища); збереженням стійкої уваги, яка відіграє роль психічного контролю за станом сприймання, мислення, моторних компонентів діяльності.

При огляді місця події, а таким чином і при первинній оцінці злочину, слідчий актуалізує у формі матриці тимчасових нервових зв'язків у корі великих півкуль головного мозку певний тип злочину, виконує інтуїтивне (прискорене, підсвідоме) перебирання та накладання на ці матриці конкретного розслідуваного злочину. Після приблизної ідентифікації й фіксації матриці та схеми реального злочину підключаються уявлення та мислення, схема зв'язків елементів злочину переводиться у план свідомого, наповнюється конкретним змістом. Чим більше розвинені мислення та уявлення слідчого, тим багатші нюанси та ознаки образу чинного злочину. Водночас за допомогою критичного мислення відбувається оцінювання одержаного образу, його відповідність актуалізованій у пам'яті матриці. Практично вся подальша робота слідчого - це поетапне уточнення, узгодженість наявних ознак злочину.

При огляді місця події інтуїція важлива також і тому, що дозволяє нетривіально трансформувати та поєднувати ознаки розслідуваної події. При цьому значну роль відіграють наочні компоненти мислення, що збільшують елементарні інформаційні одиниці, якими слідчий оперує при створенні версії. Цим прискорюється пошук недостатньої інформації і створюється можливість "раптового" розуміння, охоплення суті події без перебору ЇЇ варіантів.

 

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти