Успіх обшуку багато в чому залежить від того, наскільки ретельно здійснена підготовка до його проведення. Слідчий повинен на цьому етапі вирішити ряд важливих питань.

1. Насамперед, потрібно визначити мету обшуку, тобто вирішити питання про те, які предмети, документи й інші об'єкти планується знайти у обшукуваної особи. Мета обшуку визначається конкретними обставинами справи, що розслідується, зокрема, видом злочину, способом його скоєння. При цьому варто мати на увазі, що під час проведення обшуку можуть бути виявлені і такі об'єкти, наявність яких не передбачалася.

2. Потрібно зібрати дані про особу, що обшукується (анкетні дані, фах, спосіб життя, відносини в родині, із сусідами, інтереси і схильності). Під час підготовки до обшуку варто враховувати і процесуальний стан обшукуваного. Особливу увагу варто приділити відносинам обшукуваного із сусідами, тому що найчастіше під час проведення обшуку як понятих запрошують саме сусідів (якщо обшук проводиться за місцем проживання). Наслідки присутності сусідів як понятих можуть бути наступні: погіршення їхніх відносин з обшукуваним, а також можливе перешкоджання проведенню обшуку з боку понятих із "сусідських" переконань.

3. Варто зібрати відомості про об'єкт обшуку. Під час планування обшуку в приміщеннях (квартира, будинок, підсобні приміщення, кабінет, цех) необхідно з'ясувати його точну адресу, поверх, найближчі орієнтири, план приміщення, кількість входів, наявність освітлення, кількість осіб, що мешкають або працюють у цьому приміщенні тощо. Якщо планується провести обшук на відкритій місцевості, що знаходиться у володінні обшукуваної особи, то варто зібрати відомості про розміри і межі ділянки, будівлі, що знаходяться на цій ділянці.

4. Зібрати інші відомості, важливі для проведення обшуку. Це можуть бути питання, що стосуються кількості учасників обшуку; необхідності запрошення спеціаліста; необхідності запрошення і кількості людей для охорони об'єкта обшуку; необхідності застосування під час проведення обшуку науково-технічних засобів і яких саме (освітлювальних, вимірювальних, спеціальних пошукових засобів, засобів для фіксації ходу і результатів обшуку, для пакування виявлених предметів тощо).

У зв'язку з тим, що обшук відноситься до числа складних слідчих дій, тому що проводиться, як правило, в умовах конфліктної ситуації, супроводжується протидією підозрюваного, обвинуваченого виявленню і вилученню шуканих об'єктів, слідчий повинен психологічно підготуватися до його проведення. Він має сформувати в собі установку на подолання можливих труднощів і протидій під час досягнення поставленої мети. Обшук варто проводити раптово, зненацька для підозрюваного, обвинуваченого. Коли слідчий психологічно неготовий до проведення обшуку, він виконує його пасивно, непослідовно, перестає бути уважним, губиться в складних ситуаціях. Це може привести до того, що мета обшуку не буде досягнута.

На підготовчому етапі важливу роль відіграє планування обшуку, яке повинне проводитися з урахуванням завдань майбутнього обшуку. Попередній план обшуку складається до прибуття на місце його проведення. Прибувши на місце і зорієнтувавшись в обстановці, особа, яка провадить обшук:

1) з урахуванням загальних тактичних правил проведення обшуку визначає обсяг майбутньої роботи і порядок її здійснення і на цій підставі уточнює рішення, прийняті під час підготовки до обшуку;

2) остаточно вирішує питання про охорону місця обшуку і збереження наявних слідів;

3) додатково уточнює, як буде здійснюватися зв'язок з органами прокуратури та міліції;

4) з'ясовує, чи всі учасники обшуку знаходяться на місці, і вирішує, кого ще потрібно запросити;

5) вирішує, які конкретні завдання повинні бути поручені кожному з учасників обшуку.

Під тактикою обшуку слід розуміти сукупність найбільш ефективних тактичних прийомів, які відповідають вимогам закону, спрямованих на виявлення, фіксацію, дослідження і вилучення предметів пошуку, що мають значення для встановлення істини у справі, шляхом примусового обстеження приміщень та інших об'єктів з урахуванням конкретної слідчої ситуації й умов обшуку.

Серед тактичних принципів обшуку можна виділити наступні.

1. Раптовість. Обшук відноситься до числа невідкладних слідчих, оскільки у переважній більшості випадків зволікання з провадженням обшуку може спричинити втрату доказів. Якщо особа дізнається про те, що у неї планується проведення обшуку, то, природно, він докладе всіх зусиль, щоб позбутися компрометуючих його слідів і речових доказів, майна, нажитого злочинним шляхом, Тому слідчий, порушуючи кримінальну справу і плануючи розслідування, повинен у першу чергу передбачити раптове проведення обшуків.

2. Методичність. Успіх обшуку значною мірою залежить від правильності обраних методів і прийомів пошуку предметів. Методика пошуку і прийоми обстеження обумовлюються характером, розміром, формою та іншими ознаками шуканих предметів.

3. Забезпечення безпеки осіб, що проводять обшук. Принцип особливо важливо виконувати в тих випадках, коли раптовий обшук проводиться у приміщенні, де проживають особи, які скоїли тяжкі злочини. Знаючи, що під час обшуку у них можуть бути виявлені неспростовні докази скоєного злочину, такі особи здатні вчинити опір. Тому під час планування проведення обшуку, слідчий повинен провести необхідну розвідувальну роботу. Якщо є навіть невеликі підстави чекати опору під час обшуку, повинні бути застосовані достатньо ефективні заходи для його подолання.

4. Використання криміналістичної техніки під час обшуку. Ймовірність виявлення захованих предметів, інших об'єктів залежить від застосування під час обшуку криміналістичної техніки. Значно полегшують пошук металошукачі, щупи, магнітні підйомники тощо.

5. Участь спеціалістів у проведенні обшуку, які:

o застосовують науково-технічні засоби (фотографування, відеозапис, пошукові засоби, аналітичні прилади, фіксація слідів);

o надають допомогу у виявленні ознак приховування будь-яких предметів, а також людей і тварин (виявлення схованок);

o сприяють виявленню слідів або документів, які вказують на перебування на даному об'єкті конкретних осіб, або місце приховування певних предметів;

o надають консультації з приводу місць можливого зберігання конкретних предметів;

o надають консультації щодо дотримання правил техніки безпеки на обшукуваному об'єкті, поводження зі зброєю, вибуховими і отруйними речовинами, електроприладами та іншими механізмами, з якими доводиться стикатися під час обшуку;

o виконують дії, що вимагають спеціальних навичок (водолаз-аквалангіст, слюсар, столяр тощо);

o надають допомогу в правильному вилученні та поводженні із

виявленими предметами, розпізнаванні їх цінності і описі в протоколі;

o надають допомогу у проведенні попередніх досліджень виявлених предметів і різних слідів.

Робочий етап

(Власне обшук), який умовно поділяють на попередню, оглядову та детальну стадії.

Сутність попередньої стадії у тому, щоб раптово та безпечно прибути на місце обшуку. Щоб прибуття слідчого і супроводжуючих його осіб на місце обшуку було несподіваним для обшукуваного, не дозволило б йому знищити або викинути будь-які предмети, а також чинити опір, доцільно:

o засоби транспорту залишити на деякій відстані від об'єкта обшуку;

o підходити до об'єкта обшуку по одному-дві людини, а не всім учасникам разом;

o використовуючи ліфт, піднятися на один-два поверхи вище від потрібного;

o розташовуватися біля вхідних дверей так, через дверний вічко або замкову щілину було видно тільки один з тих, хто прийшов, бажано знайомий обшукуваного чоловік;

o забезпечити з моменту прибуття на об'єкт спостереження за вікнами, іншим виходом з метою, щоб нічого не було викинуто і ніхто не міг залишити приміщення;

o забезпечити наявність серед осіб, які прибули на обшук, особи, якій обшукуваний або члени його сім'ї відкрили б двері, як знайомому, співробітнику ЖЕО тощо;

o у випадку, якщо двері порівняно довго не відкривають, відчинити її, примусово, попередньо попередивши про це;

o входити до обшукуваного приміщення разом з понятими, які в такий спосіб зможуть свідчити про все, що відбувалося з самого першого моменту обшуку;

o за наявності відомостей або припущень, що обшукуваний може чинити опір (тим більше, якщо у нього є зброя), слідчого повинні супроводжувати озброєні співробітники міліції.

Після проникнення на місце обшуку слідчий повинен виконати низку невідкладних дій. Зокрема, необхідно ознайомити обшукуваного із постановою про проведення обшуку; доручити оперативним співробітникам швидко оглянути об'єкт з метою встановлення, хто ще знаходиться на об'єкті і припинення можливості кому-небудь приховатися або що-небудь приховати або знищити; організувати охорону всіх виходів з обшукуваного об'єкта тощо.

Слідчий на цій стадії повинен запропонувати добровільно видати об'єкт пошуку. Постає питання: чи слід проводити обшук, якщо обшукувана особа добровільно видала необхідні предмети? Це питання має вирішуватися індивідуально з урахуванням конкретної слідчої ситуації. За загальним правилом: добровільна видача об'єктів пошуку не є перешкодою для проведення обшуку. Такі дії обшукуваної особи можуть пояснюватися прагненням видачею частини компрометуючих матеріалів: перешкодити виявленню основної, більш важливої частини; запобігти вилученню значних сум грошей або цінностей, нажитих злочинним шляхом; запобігти виявленню слідів і речових доказів за іншими злочинами, про які слідчим органам ще не відомо тощо. Тому, якщо в постанові про проведення обшуку не названа конкретна річ, що підлягає відшуканню, а вказано, що обшук проводиться з метою відшукання слідів злочину й інших предметів і документів, які мають значення у справі, обшук слід проводити в повному обсязі, незважаючи на добровільну видачу деяких об'єктів пошуку. На оглядовій стадії обшуку слідчий:

1) з'ясовує у обшукуваного, які приміщення і сховища використовуються ним особисто і які членами його сім'ї або колегами, якщо обшук проводиться в службовому приміщенні (відповіді обшукуваного зіставляються з раніше отриманими відомостями; ті ж питання з'ясовуються й у інших присутніх у місці обшуку осіб);

2) уточнює, які ключі від сховищ є в обшукуваного і чи немає у нього ключів, приналежність яких він не пояснив;

3) здійснює обхід і огляд усіх приміщень або території, які підлягають обшуку, після чого висуває версії про найбільш ймовірні місця зберігання об'єктів пошуку, встановлює трудомісткість і приблизний час, який потрібно буде витратити на пошуки, черговість дослідження об'єктів;

4) уточнює питання щодо організації проведення обшуку: необхідність додаткового залучення технічних помічників та спеціалістів, а також доставки технічних засобів; розподіляє обов'язки з охорони, спостереження та пошуку між учасниками обшуку; встановлює перерви для відпочинку, прийому їжі; забезпечує безпеку обшукуючи осіб; створює належні умови для обшуку (достатнє освітлення, виділення спеціального місця для огляду вилучених предметів тощо);

5) вирішує, дослідження яких об'єктів доцільно провести особисто, а що слід доручити іншим співробітникам і кому саме;

6) уточнює, які корективи необхідно внести в раніше складений план обшуку;

7) намічає тактичні прийоми пошуків.

На детальній стадії обшуку відбувається послідовне обстеження приміщення, ділянки місцевості (тобто об'єкту обшуку) з використанням певних методів, які можна класифікувати на такі види.

1. За охопленням об'єкта, місця обшуку: суцільне обстеження; вибіркове (обстеження частин).

2. За напрямом руху: за годинниковою стрілкою; проти годинникової стрілки; по спіралі; зустрічне обстеження; паралельне обстеження, (для ділянок місцевості).

3. За характером дій осіб, які обшукують: без порушення цілісності обстановки, об'єктів; з порушенням цілісності обстановки, об'єктів.

Ці методи використовують в залежності від особливостей об'єктів пошуку та об'єкту обшуку.

Під час проведення обшуку слідчий повинен постійно звертати увагу понятих на факти виявлення предметів, які в подальшому будуть вилучені. Ці предмети повинні бути понятими оглянуті, причому звертається їх увага на способи і місце виявлення, а також прийоми приховування зазначених об'єктів, на факти застосування фотозйомки чи інших засобів фіксації всього виявленого.

У криміналістичній літературі називають ознаки й обставини, які вказують на доцільність вилучення або ретельного дослідження конкретних предметів, виявлених під час обшуку:

1) спроби зацікавлених осіб приховати або знищити предмет, відвернути від нього увагу слідчого;

2) коли викликають сумнів пояснення обшукуваного з приводу предмета, що оглядається (про властивості, час отримання, походження тощо);

3) підозріле поєднання предметів, виявлених на місці;

4) невідповідність характеру знайдених предметів особистості обшукуваного (різка невідповідність кількості наявних предметів легальному матеріальному доходу, культурному рівню тощо);

5) ознаки, що свідчать про те, що знайдені предмети не належать обшукуваному (у самотнього чоловіка - велика кількість дорогого жіночого одягу, дитячих речей тощо);

6) підозрілий спосіб зберігання виявлених предметів (в тайнику, замасковані під інший предмет і т. д.);

7) незвичайні властивості окремих предметів, невідомість їх призначення.

Доказове та орієнтуюче значення може мати не тільки наявність, але й відсутність деяких предметів. Наприклад, відсутність предметів, про наявність яких у обшукуваного було точно відомо; предметів та інших цінностей, про наявність яких говорять виявлені документи тощо.

На заключному етапі обшуку відбувається фіксація його перебігу та результатів.

Особливості обшуку у приміщеннях.

Всі приміщення поділяються на службові, житлові і господарські споруди.

Службове приміщення - це місце роботи обшукуваної особи. Якщо мова йде про службовий кабінет, то особливих проблем з обшуком в цьому випадку, як правило, не виникає, оскільки кількість обстежуваних місць зведено до мінімуму. У першу чергу оглядаються робочий стіл, сейфи і шафи. Метою обшуку є звичайно відшукання і вилучення різних документів і предметів хабара (гроші, спиртні напої, коштовності тощо). Схованок у службових приміщеннях, як правило, не роблять, але предмети маскують, щоб не кидалися в очі, закладають книгами, папками, паперами, шукані документи вкладають у папки з документами іншого призначення. Якщо ведеться пошук документів, то необхідно оглянути корзини для сміття і контейнери для паперів. Якщо у службовому кабінеті працює декілька осіб, то їх можна попросити перевірити в присутності слідчого свої письмові столи, сейфи, шафи тощо. Слідчий може дізнатися у них, якими меблями користувався обвинувачений, де він зберігав важливі документи. Це допоможе орієнтуватися в обстановці.

Набагато складніше проводити обшук виробничого приміщення, наприклад, складу готової продукції, виробничого цеху. У цьому випадку пошук ускладнюється наявністю великої кількості об'єктів, зручних для влаштування схованок. У виробничих приміщеннях такого типу можливе маскування шуканих предметів заміною упаковки.

При організації пошуків у житловому приміщенні повинна бути встановлена певна послідовність обстеження об'єктів. Спочатку обстежують речі, які перебувають у меблях, - одяг, посуд, книги. Якщо посуд заповнений продуктами, то щупом або ложкою перевіряють, що знаходиться всередині. Всі речі необхідно складати поруч, а після ретельного обстеження скласти назад. Усі ящики з меблів необхідно розкрити і перевірити, чи немає схованки між стінками і дном.

Меблі необхідно відсувати в сторону, щоб обстежити частини стіни і підлоги, які вона закривала. При цьому звертають увагу на негативні обставини: сліди недавнього ремонту, різне забарвлення, шпалери тощо, простукують стіни з метою виявлення схованок.

У конструктивних елементах будівлі схованки влаштовують під підлогою, в дерев'яних та цегляних стінах. Зазвичай ці місця прикриті картинами, меблями, килимами тощо.

До господарських будівель відносяться сараї, лазні, погреби, підвали, горища, дворові туалети тощо. Предмети в цих будівлях зазвичай ховають у місцях з'єднання даху зі стінами або закопують у землю. Іноді шукані ховають у старих меблях, мотлоху. Щоб ускладнити підхід до схованки, його завалюють дровами, коробами тощо.

Особливості обшуку особи.

Якщо обшук особи проводиться на місці іншого обшуку (приміщення, транспортного засобу) або як складова частина затримання підозрюваного, його метою є виявлення і вилучення зброї і речових доказів.

При обшуку особи слід дотримуватися певних правил, що забезпечують безпеку. Обшукуваного потрібно поставити обличчям до стіни або автомобіля під кутом 45 з широко розсунутими руками і ногами. У такому положенні стійкість надзвичайно низька, при спробі обшукуваного напасти на слідчого він втратить рівновагу. Особа, яка проводить обшук, не повинна сильно нахилятися, щоб не втратити рівноваги.

Одяг затриманого промацують і вилучають зброю, гострі предмети, різні таблетки і ємкості з рідинами, сипучі речовини тощо. Вилучають також інші предмети, які мають відношення до справи, яка розслідується, щоб затриманий не викинув їх при конвоюванні. Найбільш часто предмети ховають під коміри, під ремінь, підвішують у рукавах, на грудях, в штанинах, ховають між пальцями ніг в шкарпетках, під устілкою взуття. Дрібні предмети ховають у пишній зачісці, в природних отворах тіла. Якщо є підстави вважати, що особа предмет проковтнула, людину слід перевірити за допомогою рентгенівської установки.

Особи, які проводять обшук особи, повинні бути однієї статі з цією особою.

Особливості обшуку транспортних засобів.

Обшук транспортного засобу (легкового автомобіля) потрібно розпочинати з багажника (але це, як правило). В багажнику насамперед дивляться на запасне колесо, сумку з інструментами, на днище. Далі обстежується салон (сидіння, чохли, приладова панель, рукавичний ящик (бардачок). Після цього обстежується простір між капотом і двигуном. Закінчується обшук обстеженням, яке відбувається на "ямі", коли оглядаються механізми та деталі автомобіля, що знаходяться під днищем (ходова частина, трансмісія тощо).

Слід пам'ятати, що обшук - це слідча дія, пов'язана з примусовим вторгненням в особисте життя обшукуваного й інших громадян, які проживають, працюють з ним або випадково виявилися на місці обшуку, певним обмеженням їх прав, свобод і законних інтересів. Тому дана слідча дія повинна проводитися не тільки при суворому дотриманні названих раніше норм і правил, закріплених кримінально-процесуальним законодавством, але і певних моральних і етичних норм, до яких можна віднести наступні:

1) під час проведення обшуку за можливістю не створювати безладу, вживати заходи до відновлення порушеної обстановки, дбайливо відноситися до майна на місці обшуку;

2) особи, що проводять обшук, повинні бути ввічливими, тактовними, неприпустимо зневажливе відношення до оточуючих;

3) у якості понятих не рекомендується запрошувати сусідів, щоб не допустити розголошування яких-небудь відомостей, виявлених в результаті обшуку тощо.

47. Питання, що вирішуються при підготовці до обшуку житлових приміщень.

ст. 233 КПК до оселі відноситься «будь-яке приміщення, що знаходиться в постійному або тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, і пристосоване для постійного або тимчасового проживання у ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення». При цьому Кодекс чітко визначив, що не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. До іншого володіння особи КПК відніс: транспортні засоби, земельні ділянки, гаражі, інші будівлі або приміщення побутового, службового, господарського, виробничого чи іншого призначення і так далі, що знаходяться у володінні особи.

Частина 2 ст. 234 КПК вказує, що «обшук проводиться на підставі визначення слідчого судді», не виділяючи окремо проведення обшуку володіння фізичної особи та володіння юридичної особи.

Відносно процедури отримання та виконання визначення слідчого судді про проведення обшуку слід звернути увагу на наступні моменти.

У КПК чітко визначені основні вимоги до клопотання слідчого, прокурора про обшук. При цьому, на жаль, в Кодексі не вказані наслідки недотримання цих вимог. Логічним було б вказати, що у разі недотримання цих вимог клопотання має бути повернуто ініціатору клопотання.

Однак з такої ситуації є вихід - комплексне тлумачення всіх положень про розгляд клопотання про обшук.

Так, ч. 5 ст. 234 КПК містить перелік підстав для відмови у задоволенні клопотання про обшук, які при певному тлумаченні можна співвіднести з вимогами до клопотання та трактувати як наслідки їх (вимог) недотримання. Так, наприклад, п. 1 вказує на відмову в разі, якщо прокурор, слідчий, не доведе наявність достатніх підстав вважати, що було скоєно кримінальне правопорушення. Однією з вимог до клопотання є зазначення в ньому: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційного номера, 2) короткого викладу обставин кримінального правопорушення 3) правової кваліфікації кримінального правопорушення із зазначенням відповідної статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (читай - Кримінального кодексу). Відповідно, відсутність у клопотанні одного із зазначених пунктів тягне неможливість доведення факту вчинення кримінального правопорушення і відкриття кримінального провадження. Наслідком цього буде відмова у задоволенні клопотання про обшук. Аналогічна ситуація може бути обіграна і з іншими вимогами до клопотання і підставами відмови у його задоволенні. Такі аргументи однозначно можна і потрібно використовувати в правозастосовчій діяльності.

Також законодавець визначив вимоги до визначення суду про дозвіл на обшук. До основних і значущим слід віднести:

1) Пряма вказівка про те, що на підставі ухвали суду можна проникнути в житло або інше володіння тільки один раз. Разом з тим виникає питання: «А якщо один раз проникли, але в силу великої кількості приміщень, виявлених предметів і т. д. неможливо завершити обшук протягом одного дня або однієї доби? ». Що робити в цьому випадку - перерва в обшуку із зазначенням про це в протоколі чи закінчувати обшук, завершувати протокол і в подальшому повторювати процедуру отримання ухвали суду? З точки зору обшукуваного в даній ситуації найбільш оптимальний варіант - завершення обшуку. У такому випадку слідчому для фактичного завершення обшуку знадобиться отримувати нове визначення суду. У свою чергу, суд може і не дати повторну санкцію, мотивуючи це тим, що обшук вже давався. Разом з тим КПК не містить прямої заборони на повторне отримання визначення на обшук, тому суд не зв'язаний такою ситуацією і може дати повторну санкцію. Відповідно, завершення обшуку не гарантує неможливість його повторного проведення на підставі нового визначення суду. Законодавець же не дав прямо відповідь на це питання, який однозначно є і буде предметом суперечок, в тому числі і в судах.

2) Обмеження терміну дії ухвали суду періодом в один місяць з дня його постанови. При цьому мінімальний термін дії не обмовляється. У цій вимозі також є питання, що вимагає тлумачення. Хоча на практиці це питання, я думаю, буде підніматися дуже рідко (за винятком випадків недбалості правоохоронців). Він пов'язаний із співвідношенням дії ухвали суду і фактично проведеними діями на підставі цього визначення. Так, якщо проникнення на підставі такого визначення проводиться в останній день строку дії документа, то виникає резонне запитання: «Якщо після проникнення, але до закінчення обшуку термін дії визначення закінчився (наприклад, обшук почався вдень і триває вночі, переходячи в наступну добу), то чи законно буде проведення обшуку після проникнення і після закінчення терміну дії визначення? ». На жаль, прямої відповіді в КПК не міститься, тому має місце двоїста ситуація. З одного боку, системне тлумачення норм КПК вказує на те, що визначення дає право на проникнення в житло. Відповідно, проникнення означає фактичне виконання визначення. Подальше проведення обшуку не пов'язане із закінченням / неістеченіем дії визначення. З іншого боку, КПК чітко вказує, що виноситься ухвала про дозвіл обшуку житла. Відповідно, виконання визначення полягає не тільки в проникненні, а й у проведенні слідчої дії - обшуку. У такому випадку проведення обшуку після закінчення дії визначення незаконно, навіть якщо проникнення було проведено під час дії ухвали. Як вже зазначалося раніше, в силу ст. 19 Конституції України (принцип загальної заборони для діяльності органів влади) друга ситуація видається більш правильною і законною. Однак правильність цієї позиції може бути підтверджена або спростована тільки судовою практикою розгляду скарг на дії слідчих, прокурорів при здійсненні кримінального провадження.

До нововведень слід віднести:

1) проведення обшуку слідчим або прокурором. Перелік вичерпний, і інші особи не можуть проводити це слідча дія.

2) покладання на особу, яка проводить обшук, обов'язки вжити належних заходів для забезпечення присутності осіб, чиї права і законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. На жаль, не вказано навіть приблизний перелік заходів, які необхідно прийняти. Відповідно, відсутні критерії для оцінки дії проводить обшук, що практично зводить нанівець можливість ефективного судового оскарження незаконного бездіяльності особи стосовно до цього обов'язку.

3) необхідність проведення обшуку в період часу, коли буде завдано найменший шкоду звичайних занять володіє особи. Однак КПК дозволяє не виконувати цю вимогу, якщо слідчий, прокурор вважають, що виконання такої вимоги може суттєво зашкодити мети обшуку. Відповідно, на практиці ця вимога буде ігноруватися в 99,9% випадків, так що обшук слід чекати завжди раптово, в самий невідповідний момент. Тим більше що критеріїв оцінки законності дії слідчого, прокурора в такому випадку немає взагалі. У формулюванні відсутня навіть посилання на те, що необхідно «обгрунтовано вважати, що виконання такої вимоги може суттєво зашкодити мети обшуку».

4) введена вимога вручення копії відповідного визначення суду особі, у якої проводиться обшук.

5) скасовано вимогу присутності замість власника уповноважених представників ЖЕКу або органів місцевого самоврядування. Замість цього закон тепер вимагає залишити копію ухвали на видному місці в обшукуваного володінні та забезпечити збереження знаходиться там майна шляхом перешкоджання доступу до нього сторонніх осіб. Такий обов'язок покладено на провідного обшук. Логічно, якщо виконання таких вимог буде детально описано в протоколі обшуку. В іншому випадку резонним стає питання про законність дій слідчого (прокурора) і необхідності притягнення його до відповідальності.

6) введена вимога про проведення обшуку в обсязі, необхідному для досягнення його мети. Хоча формулювання і туманна, але у випадку явного беззаконня при обшуку ця норма може бути використана при оскарженні.

7) прямо передбачено, що вилучені за результатами обшуку речі та документи, що не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі суду, та не належать до предметів, вилученим законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. З одного боку, це вагома підстава для оскарження дій особи, що проводить обшук. З іншого боку, як вказувалося раніше, розпливчастість резолютивній частині визначень про проведення обшуку розв'язує руки правоохоронцям і зводить нанівець зазначений аргумент при оскарженні їх дій. У такій ситуації вкрай необхідно роз'яснення вищих судових органів щодо зазначених норм та їх співвідношення. Невизначеність ситуації на даний момент тягне свавілля правоохоронців і беззахисність обшукуваних. Така ситуація грає на руку силовим відомствам, оскільки тимчасово вилучене майно має зовсім інший статус, ніж вилучене під час обшуку і що відноситься до справи. У такому випадку від слідчого в дуже короткі терміни потрібно перед судом довести, що це майно має відношення до справи, щоб заарештувати його. В іншому випадку тимчасово вилучене майно підлягає поверненню його законному власнику.

Загрузка...

Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 111213 14 15 16 Следующая