|
Договірні взаємовідносини і партнерські зв”язки у підприємницькій діяльності.
У всіх сферах господарювання на ринкових засадах організація підприємницької діяльності базується виключно на договірних взаємовідносинах. Це підтверджує незаперечну істину, що саме договори є визначальною і по суті єдиною правовою формою партнерських взаємин. Договір (контракт, угода) — це форма документального закріплення партнерських зв’язків (предмета договору, взаємних прав та обов’язків, наслідків порушення домовленостей). Він опосередковує взаємини в процесі праці, виробництва і реалізації продукції чи надання різноманітних послуг. У ринковій системі господарювання застосовуються два види договорів: установчий та підприємницький. Установчий договір є письмовим документом, що засвідчує волевиявлення фізичних чи юридичних осіб щодо заснування нового організаційно-правового утворення для реалізації конкретної підприємницької ідеї. Підприємницький договір відображає згоду сторін (партнерів) стосовно безпосереднього здійснення вибраної підприємницької (бізнесової) діяльності в певній організаційно-правовій формі. Існують такі види договорів: договір на поставку товарів через посередника, договір про аукціонний продаж товарів, державний контракт, лізингова угода, договір обоє ‘язкового медичного страхування, договір поручительства, ліцензійний договір, договір про спільну діяльність. Укладенню договорів (контрактів, угод) завжди передують переговори, під час яких в усній або письмовій формі висловлюються наміри (пропозиції) щодо встановлення договірних взаємин для наступної співпраці. Такий намір (пропозицію) у письмовій формі називають офертою. Тверда оферта завжди надсилається тільки одному потенційному партнеру і може перетворитися на реальний договір за умови, коли: 1) оферту підписано (схвалено) іншою стороною (покупцем); 2) після підписання цей офіційний документ надіслано оференту (автору оферти); 3) письмовий документ останнім отримано. Оферта має певний термін чинності (зазвичай один місяць від дня її відправлення). Вільну оферту надсилають одночасно кільком адресатам (потенційним партнерам). При цьому вільна оферта може стати договором за дотримання не тільки трьох названих умов, а ще й додаткової четвертої – потенційний партнер (покупець) має підписати одержаний документ й повернути його оференту, а останній – повідомити вибраного ним покупця про згоду вважати підписану ним оферту за чинний договір. Якщо покупець не отримає підтвердження від оферента протягом короткого терміну (як правило, трьох днів з моменту закінчення дії оферти), то він може вважати себе вільним від зобов’язань. Взаємини між підприємцями, які оформлені договірними відносинами, характеризують партнерські зв’язки. Існують такі форми партнерських зв’язків за напрямками підприємницької діяльності: 1)виробництво (виробнича кооперація, проектне фінансування, управління за контрактом, підрядне виробництво, спільне підприємництво); 2) товарообмін (бартнерні операції, зустрічна поставка, комерційна тріангуляція); 3) торгівля (звичайна угода, форвардна угода, угода про передачу інформацію у вигладі ноу-хау, угода про встановлення прямих зв’язків, угода про експорт товарів, угода про імпорт товарів); 4) фінансові (факторинг, комерційній трансферт). Міжнародна підприємницька діяльність. Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується інтенсивним розширенням міжнародної підприємницької діяльності, тобто діяльності, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб’єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів). Суб ‘єктами міжнародної підприємницької діяльності є її учасники, які спроможні ефективно працювати задля реалізації власних бізнесових інтересів. Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб’єктами такої діяльності визнаються: 1) фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають діє- і правоздатність; 2) юридичні особи, що зареєстровані в Україні та постійно перебувають на її території; 3) структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності іноземних держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва); 4) спільні підприємства, що мають постійне місцезнаходження в Україні. Відносно високий рівень інтернаціоналізації суб’єктів господарювання репрезентує спільне підприємництво, що здійснюється через створення і функціонування спільних підприємств, ліцензування та управління за контрактом. Практична реалізація окремих форм міжнародної підприємницької діяльності досягається двома способами: перший — без створення нової юридичної особи — тільки на підставі економічної угоди (контракту); другий — із заснуванням нового спільного підприємства чи зарубіжної філії (представництва) як суб’єкта міжнародного бізнесу. Регулювання міжнародного підприємництва, здійснюване переважно через належну організацію зовнішньоекономічної діяльності суб’єктівгосподарювання, має таку множинну мету: 1)стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів підприємницької діяльності; 2) створення сприятливих умов для інтеграції економіки України в систему світового поділу праці та її максимально можливе наближення до ринкових структур розвинутих країн; 3) здійснення захисту економічних інтересів України в цілому і конкретних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності зокрема; 4) надання однакових можливостей для ефективного господарювання всім суб’єктам підприємницької діяльності. Поняття про робочу силу підприємства. Показники чисельності працівників на підприємстві. Робоча сила під-ва – працездатне населення, яке має певну кваліфікацію і у відповідності до трудового законодавства бере участь у виробночо- господарській діяльності (чоловіки від 16 до 60, жінки від 16 до 55, пенсіонери та підлітки з 15 років). Робоча сила поліляється на постійних і сезоних процівників. До постійних належать працівники, які прийняті на певний термін без зазначеного строку договору більше ніж на 2 місяці. Тимчасові на термін менше 2 міс.. Для хар-ки всієї сукупності працівників підприємсва використовують слідуючи терміни: персонал, кадри, трудовий колектив. Персонал – сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності. Весь персонал поділяєть на певні категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники, молодший обслуговуючий персонал та служба охорони (поділ в відповідності до характеру виконуваних ф-цій). Також персонал може бути кваліфікованим по професіям та спеціальностям. Чисельність працівників характериз такими показниками, як спискова чисельність, та середня спискова чисельність. Спискова чисельність – це чисельність працівників підприємства на певну дату. До неї включають постійні, тимчасові, сезоні робітникі, приняті на роботу на 1 день довше. Не включаються до цієї чисельності працівників, які прийняті для виконання випадкових і разових робот на срок до 5 днів (студенти і учні, які проходять виробничу практику з отриманням стипендії за місцем навчання, сумісники). Для х-ки чисельності працівників за місяць, квартал, рік характерізуються середньосписковою чисельністю, яка визначається як відношення суми спискової чисельності працівників за період, за який визначаємо, включаючи вихідні та святкові до к-ті календарних днів цього періоду. Чисельність працівників у вихідні та святкові дні дорівнює списковій чисельності працівників в попереднів роб день. Існюють методи визначення чисельності, які належать до промислово- виробничого персонала підприємства: 1) коригування базової чисельності; 2) метод розрахунків на основі повної трудомісткості виготовлення продукції; 3) метод підсумовування. |
|
|