РОЗРАХУНКОВО-ПЛАТІЖНА ДИСЦИПЛІНА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ

Розрахункова дисципліна передбачає зобов’язання суб’єктів господарювання дотримуватися встановлених правил проведення розрахункових операцій.

Розрахункова дисципліна базується на виконанні основних принципів здійснення грошових розрахунків (див. 2.2.1).

Дотримання розрахункової дисципліни сприяє прискоренню кругообороту коштів і зміцненню фінансового стану підприємства. Порушення розрахункової дисципліни може бути наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства, а також складного фінансового становища підприємств.

Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов’язаннями в повному обсязі та у встановлені строки.

Отже, забезпечення розрахунково-платіжної дисципліни залежить від фінансового стану суб’єктів господарювання і водночас впливає на їх фінансовий стан.

За порушення підприємствами розрахунково-платіжної дисципліни до них можуть бути вжиті санкції.

Санкцію в господарських відносинах слід розглядати як примусову міру покарання, що застосовується за порушення встановленого порядку здійснення господарсько-фінансової діяльності. Застосування санкцій спрямовано на зміцнення договірної, кредитної, розрахункової, фінансової дисципліни і поліпшення роботи економічного суб’єкта.

Залежно від того, які суб’єкти застосовують санкції, останні поділяються на договірні, банківські (кредитні), фінансові.

Договірні санкції спрямовані на забезпечення повного й безумовного виконання господарських угод. Такі санкції застосовуються у вигляді сплати неустойки, яка визначається у відсотках до суми невиконаного зобов’язання.

Банківські (кредитні) санкції застосовуються до підприємств за порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку і звітності; нецільове використання кредитних ресурсів; порушення планових строків уведення об’єктів, на які отримано кредит, в експлуатацію; за несвоєчасне повернення отриманих кредитів.

Перед застосуванням кредитних санкцій банк може виставити вимогу підприємству ліквідувати недоліки і порушення, які були виявлені в процесі аналізу діяльності підприємства, а також проведення поточних кредитних і розрахункових операцій.

Фінансові санкції застосовуються за порушення суб’єктами господарювання фінансової дисципліни. Вони застосовуються державними органами, податковими адміністраціями.

Фінансові санкції визначено Законом України «Про державну податкову службу в Україні», а також законами, які регулюють фінансові відносини підприємства щодо сплати окремих податків і зборів (обов’язкових відрахувань).

Відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку, що не подали або подали несвоєчасно в податковий орган декларацію про прибуток, розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку до бюджету, сплачують штраф у розмірі 10% суми нарахованого податку за кожний випадок такого порушення.

Якщо неподання або несвоєчасне подання цих документів є наслідком поштової затримки, то фінансові санкції, визначені податковим органом, будуть застосовані, але платник податку має право оскаржити це рішення в судовому порядку.

Названим законом запроваджено нову фінансову санкцію. Платники податку, що не мають на момент перевірки податковим органом бухгалтерських звітів та балансів, декларацій та розрахунків, пов’язаних із нарахуванням та сплатою податку за відповідні періоди, сплачують штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одноразове порушення.

Якщо платник податку протягом наступного 12-місячного податкового періоду припускає порушення вдруге, то він сплачує штраф у сумі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, по-
множених на кількість таких порушень.

У разі приховування або заниження сум податку платник податку сплачує суму донарахованого податковим органом податку, штраф у розмірі 30% від суми донарахованого податку (недоїмки) та пені, обчисленої з розрахунку 120% облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати. Пеня нараховується на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Під час перевірки платника податку податковим органом можуть бути виявлені випадки арифметичних помилок або описок, що призвело до заниження суми загальних зобов’язань платника податку за відповідний період. У такому разі сума донарахованої недоплати (недоїмки) та штрафних санкцій сплачується платником податку самостійно в строки, передбачені законодавством.

Суми фінансових санкцій за порушення законодавства з оподаткування мають бути перераховані до бюджетів та на спеціальний рахунок державних податкових адміністрацій підприємствами, уста­новами та організаціями в десятиденний строк із дня складання акта перевірки.

Не застосовуються штрафні санкції до платників податку, які до початку перевірки податковим органом виявили факт заниження оподаткованого прибутку, письмово повідомили про це податковий орган та сплатили суму недоплати, а також пеню, нараховану на повну суму недоплати за весь строк.

Крім того, згідно з Указом Президента України від 12.06.95 р. № 336/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» з наступними змінами і доповненнями застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів:

— за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі — у двократному розмірі суми надлімітної готівки;

— за неповно відображену або зовсім не відображену готівку в касі — у п’ятикратному розмірі цієї суми.

За невстановлення банком підприємству ліміту залишку готівки в касі до установи банку застосовується штраф у п’ятдесятикратному розмірі неоподатковуваних доходів громадян за кожний випадок.

Застосування санкцій у цілому позитивно впливає на зміцнення розрахунково-платіжної дисципліни суб’єктів господарювання. Проте дійовість цього впливу залежить від кількох обставин. По-перше, це визначення джерела сплати штрафів. Нині всі штрафи, пені сплачуються суб’єктами господарювання за рахунок прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні після сплати податків. Отже, штрафи безпосередньо впливають на формування чистого прибутку підприємств, їхніх фінансових ресурсів.

По-друге, це встановлення розміру штрафів за порушення розрахунково-платіжної дисципліни та наявність чіткого переліку тих порушень, за які застосовуються відповідні штрафи. Розмір штрафів має бути достатнім для створення відповідальності суб’єктів господарювання. Водночас вони не повинні бути надмірно високими.

По-третє, це обов’язковість застосування штрафних санкцій, а отже, стягнення штрафів. Щодо банківських і фінансових санкцій, то вони, як правило, застосовуються в обов’язковому порядку. Що ж до санкцій, які визначені за порушення господарських договорів підприємствами, то їх застосування не завжди вважають обов’яз­ковим. Суб’єкти господарювання можуть не застосовувати штрафні санкції у взаємовідносинах між собою. Це зумовлено тим, що отримані підприємством штрафи збільшують суму оподатковуваного прибутку.

Крім санкцій, до суб’єктів підприємницької діяльності може бути застосований і адміністративний штраф. Його слід розглядати як вид адміністративного стягнення, яке застосовується до особи за здійснення нею правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративні правопорушення.

До адміністративних стягнень належать:

— конфіскація предмета, грошей, отриманих унаслідок здійснення адміністративного правопорушення;

— позбавлення спеціального права, яке надано окремому громадянину;

— виправні роботи;

— адміністративний арешт;

— попередження тощо.

Так, умисне ухилення від сплати податку на прибуток, що здійснила посадова особа підприємства, незалежно від форми його власності, якщо ці дії призвели до ненадходження в бюджет коштів у значних розмірах, карається виправними роботами строком до двох років або позбавленням права обіймати певні посади, чи штрафом до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на сьогодні це становить 5100 грн.). «Значний розмір» ненадходження суми податку трактується як сума, що у сто і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 2

ТЕСТ 1. Грошовий оборот — це…

1. Формування й розподіл грошових фондів.

2. Розподіл виручки від реалізації продукції.

3. Виявлення сутності грошей у русі.

4. Виробництво і реалізація продукції.

5. Немає правильної відповіді.

ТЕСТ 2. Безготівкові розрахунки — це…

1. Розрахунки, які здійснюються готівкою.

2. Розрахунки за бартером.

3. Розрахунки за допомогою чеків.

4. Розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках.

5. Немає правильної відповіді.

ТЕСТ 3. Платіжне доручення — це…

1. Документ, що містить доручення чекодавця банку стосовно перерахування з його рахунка певної суми.

2. Письмове боргове зобов’язання, яке дає право вимагати від боржника сплати відповідної суми.

3. Письмове доручення власника рахунка переказати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів.

4. Комбінований документ, який містить вимогу постачальника та доручення платника.

5. Немає правильної відповіді.

ТЕСТ 4. Знайдіть у правій колонці правильне визначення кожного виду розрахунків:

ТЕСТ 5. «Вексель» — це…

1. Доручення банку-покупця банку постачальника здійснити оплату рахунків постачальника.

2. Письмове зобов’язання відповідної форми, яке надає право його власнику вимагати сплати відповідної суми у відповідний термін.

3. Форма розрахунку, за якої банк-емітент на доручення свого клієнта повинен здійснити платіж.

4. Комбінований документ, який містить вимогу постачальника і доручення платника.

5. Немає правильної відповіді.

ТЕСТ 6. Акредитив — це…

1. Форма розрахунку, за якої банк-емітент на доручення свого клієнта повинен здійснити платіж третій особі.

2. Розрахунковий документ з дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити оплату за рахунок спеціально задепонованих коштів.

3. Розрахунковий документ, що містить доручення чекодавця банкові стосовно здійснення платежу.

4. Розрахунковий документ, що містить вимогу постачальника та доручення платника.

5. Немає правильної відповіді.

ТЕСТ 7. Якщо покупець (платник) заздалегідь депонує кошти для розрахунку з постачальником, тоді такий акредитив слід вважати…

1. Безвідзивним.

2. Непокритим.

3. Акцептованим.

4. Покритим.

5. Немає правильної відповіді.

ТЕСТ 8. Непокритий акредитив — це акредитив…

1. Який не може бути змінений або анульований без згоди постачальника, для якого він був відкритий.

2. Який може бути анульований банком-емітентом без попередньої згоди з постачальником.

3. За яким платежі постачальнику гарантує банк.

4. Немає правильної відповіді.

ТЕСТ 9. Переказний акредитив — це…

1) коли платежі постачальнику гарантує банк;

2) коли передбачається депонування коштів;

3) коли банк-емітент на доручення свого клієнта повинен виконати платіж третій особі;

4) немає правильної відповіді.

ТЕСТ 10. Знайдіть у правій колонці правильні визначення таких термінів:

А

Б

ТЕСТ 11. Вексельна форма розрахунків — це…

1. Розрахунки між постачальником і платником за товари (послуги) з відстрочкою платежу.

2. Письмове розпорядження власника рахунка банку перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів.

3. Розрахунки між постачальником і платником за товари (послуги) з відстрочкою платежу на підставі спеціального документа.

4. Немає правильної відповіді.

ТЕСТ 12. Знайдіть у правій колонці правильне визначення таких термінів:

А

Трасант — це особа, яка… 1) є власником векселя;

2) переказує свій платіж на іншу особу;

3) має вексельні повноваження;

4) є платником за векселем;

5) немає правильної відповіді.

Б

Трасат — це особа, яка… 1) видала переказний вексель;

2) зобов’язана сплатити за переказним векселем;

3) переказує свій платіж на іншу особу;

4) немає правильної відповіді.

В

Індосат — це … 1) перший власник переказного векселя;

2) платник за векселем;

3) останній власник векселя;

4) немає правильної відповіді.

ТЕСТ 13. Доміцильований вексель — це вексель,…

1) який сплачується негайно;

2) в якому вказано конкретне місце платежу;

3) який існує в безпаперовій формі;

4) який існує тільки в паперовій формі;

5) немає правильної відповіді.

ТЕСТ 14. Переказний вексель — це…

1. Письмовий документ, який містить зобов’язання особи, котра видала вексель (боржника) сплатити власнику векселя вказану суму.

2. Зобов’язання банку — емітента векселя сплатити вказаній у векселі особі відповідну суму в установлений строк.

3. Письмовий документ, який містить зобов’язання особи, котра видала вексель (трасант), сплатити вказану у векселі суму третій особі.

4. Немає правильної відповіді.

ТЕСТ 15. Ремітент — це особа, яка…

1. Переказує свій платіж на іншу особу.

2. Є власником переказного векселя.

3. Є платником за векселем.

4. Зобов’язана сплатити за переказним векселем.