ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Сутність контролю у навчальному процесі

Завдання
• виявлення обсягу і глибини знань • виявлення труднощів і помилок • отримання інформації про самостійну роботу учнів • виявлення готовності учнів до сприйняття нового матеріалу • перевірка ефективності методів і форм навчання
Методи
Форми
• спостереження • усні • письмові • графічні • практичні • програмовані
• індивідуальна • фронтальна • групова • залік • іспит
Оцінка
Види
Функції
• попередній • поточний • тематичний • періодичний • підсумковий
• освітня • діагностична • виховна • розвивальна • стимулювальна • управлінська
Педагогічні вимоги
• спостереження • індивідуальна • усні • фронтальна • письмові • групова • графічні • залік • практичні • іспит • програмовані    

 

 

17. Сутність і організація самовиховання учнів.

Виходячи з особливості виховання як двостороннього процесу, треба постійно спонукати дитину до самовиховання як певного цілеспрямованого систематичного впливу на самого себе з метою прищеплення собі бажаних якостей (моральних, фізичних, розумових та ін.). Самовиховання - це діяльність людини з метою зміни своєї особистості. Початок цієї діяльності - самоаналіз, для якого необхідні самоспостереження і самооцінка. У кожній людині повинна бути потреба до самокритики, самоконтролю як шлях до самовдосконалення на противагу самовдоволенню. Стимулювати школяра до самоаналізу можуть: прочитана книжка. її герої, їх вчинки, приклад оточуючих людей, бажання самоствердження, твори-роздуми, відповіді на питання анкет та ін. Серед головних правил записує такі:

1. Метою кожного вчинку повинно бути щастя близького.

2. Будь задоволений теперішнім.

3. Шукати випадків зробити добро.

Наступний етап самовиховання - складання програми самовиховання, її реалізація, що вимагає самоконтролю, звіту. Ці засоби особисто використовуються людиною і йдуть від неї. Отже, і самовиховання протікає найбільш активно і найбільш ефективно її тих випадках, коли вирішені такі завдання:

· у школярів сформовано бажання стати кращим;

· вони знають шляхи і засоби самовиховання і володіють ними (самоаналіз, самообов'язки, самоконтроль, самозвіт).

Стимулювання школярів до самовиховання забезпечує саморозвиток особистості вихованця, його самоактуалізацію.

Обгрунтувати принцип систематичності і системності в навчанні.

підручник Лозової, Троцко (2002)– стор.229-230.

19. Зміст шкільної освіти. Питання стандартів освіти. Система освіти і виховання в Україні.

підручник Лозової, Троцко (2002)– стор.267-268.

Зміст освіти та її завдання

 


Відродження і розбудова національної системи освіти

 

 


Формування освіченої творчої особистості

 

 


Вивчення державної мови в усіх навчально-виховних закладах

 

 

Реформування змісту гуманітарної, природничо-математичної освіти, трудової

та фахової підготовки в середній ланці освіти

 


Стратегічні завдання

рефор­мування змісту освіти

 


Вироблення державних стандартів обсягу знань, умінь і навичок

Формування готовності до самоосвіти

 

 


Сприяння фізичному, психічному здоров'ю дітей і молоді

 

 


Створення на рівноправній основі недержавних навчально-виховних закладів

 

 


Національне виховання, головною метою якого є набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу

 

Напрями змісту навчально-виховного процесу

 

• Розумове виховання, яке сприяє формуванню особистішого світогляду

• Гуманістичне виховання в дусі загальнолюдських моральних ідеалів і цінностей

• Національне та патріотичне виховання

• Виховання політичної культури в умовах соціального і політичного плюралізму

• Трудове виховання і профорієнтація

• Економічна освіта та економічне виховання в умовах ринкових відносин

• Екологічне навчання і виховання, спрямоване на збереження природи, її охорону та на запобігання наслідкам екологічних катастроф

• Правове виховання та правова освіта в умовах розбудови правової дер­жави

• Естетичне виховання і розвиток учнів

• Спортивно-фізичне виховання і розвиток учнів

• Санітарно-гігієнічне виховання

• Морально-статеве виховання

Структура системи освіти

Структура системи освіти
Дошкільне виховання
Докторантура
Аспірантура
Факультети підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів
Професійні навчально-виховні заклади для перепідготовки робітничих кадрів
Курси підвищення кваліфікації і т. ін.
Інститути післядипломної освіти
Самоосвіта
Вища освіта
Професійна освіта
Позашкільне навчання і виховання
Загальна середня освіта: загальноосвітні школи, гімназії, ліцеї, приватні навчальні заклади

 


Свідомість і активність учня як принципи навчання.

Підручник за ред..Лозової, Троцко (2002) – стор. 242-243 див. перший шлях реалізації принципу міцності.

21. Сутність процесу виховання, його особливості. Проблема мети виховання та розвитку особистості. Державна національна програма “Освіта” про національне виховання.

Процес виховання можна представити як систему взаємодії педагога й учня, що забезпечує розвиток особистості, формування її ставлення до дійсності (людей, до себе, сім'ї, праці, держави, природи, світу речей тощо). Цей процес передбачає послідовну зміну мети, завдань, змісту, методів, форм, умов, необхідних для розвитку особистості і досягнення визначених позитивних результатів. Основними компонентами виховного процесу є:

· цільовий, який передбачає визначення мети;

· змістовний, що включає в себе основні напрями виховної діяльності;

· операційно-діяльнісний, який визначає комплекс педагогічних заходів для розв'язання мети, завдань;

· аналітико-резальтативний, у процесі реалізації якого виявляються зміни в рівні вихованості індивіда. Метазабезпечує перспективний творчий характер процесу виховання. К.Д. Ушинський писав: "Що сказали б ви про архітектора, який, закладаючи нову будівлю, не зумів би вам відповісти на запитання, що він хоче будувати - храм..., просто будинок, у якому жилося б затишно, красиві, але непотрібні урочисті ворота, якими милувалися б подорожні? Те ж саме повинні ви сказати і про вихователя, який не зуміє чітко й точно визначити вам мету своєї виховної діяльності".Визначення мети виховання дозволяє реалізувати таку його особливість, як спрямування в майбутнє, про що писав В.О. Сухомлинський: "Без наукового передбачення, без уміння закладати в людині сьогодні ті зерна, які зійдуть через десятиріччя, виховання перетворилося б у примітивний нагляд, вихователь - у неграмотну няньку, педагогіка - у знахарство. Необхідно науково передбачити - в цьому суть культури педагогічного процесу, і чим більше тонкого, вдумливого передбачення, тим менше несподіваних нещасть". На сучасному етапі становлення України постало питання про розбудову її державності й суверенітету, що вимагає системи національного виховання як цілеспрямованого, систематичного процесу з метою утвердження у свідомості кожного громадянина країни національних цінностей, ідеалів, норм моральної поведінки, етнічної культурної мовної єдності, підтримання виховних традицій, звичаїв народу. Тому в державній національній програмі "Освіта; Україна ХХI століття" головна мета національного виховання молоді на сучасному етапі визначається як формування особистісних рис громадянина України, що включає в себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

Проаналізувати догматичну, пояснювально-ілюстративну технології навчання.

підручник Лозової, Троцко (2002)– стор.275-276.


23. Методи виховання. Методи стимулювання діяльності і поведінки учнів. Обгрунтувати вибір методів виховання.

Методи виховання - це способи взаємодії педагогів, вихованців, сім'ї та інших суб'єктів виховання, внаслідок якої відбуваються певні зміни в розвитку якостей школяра, його переконань, почуттів, навичок, поведінки та ін.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти