ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Назвіть обов’язкові реквізити документів

Вони можуть складатися як на паперових носіях, так і в електронному вигляді й повинні мати такі обов'язкові реквізити:

• назву документа;• дату і місце складання документа;• назву банку, що склав документ;• зміст та обсяг операції;• посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення;• назву одержувача коштів;• суму операції (цифрами та прописом);• номери рахунків;• назву банку (одержувача та платника коштів);• особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції

22Власний капітал, як джерело формування активів КБ

23Охарактеризуйте основні функції власного капіталу

Суть захисної функції власного капіталу полягає у тому, що він слугує насамперед для захисту інтересів вкладників і кредиторів банку, для покриття можливих збитків від банківської діяльності. Ця функція включає гарантування вкладів, яке захищає інтереси вкладників банку у разі його ліквідації чи банкрутства, а також забезпечує функціонування банку у разі виникнення збитків від поточної діяльності. Роль захисної функції власного капіталу банку змінюється залежно від низки факторів: загальноекономічного та фінансового стану країни, а також стабільності грошової сфери; стійкості. Функція забезпечення оперативної діяльності порівняно із захисною функцією у банківській діяльності є другорядною для власного капіталу банку. Проте недооцінювати чи ігнорувати її не слід, особливо на перших кроках створення та функціонування банку, коли за рахунок власного капіталу формується його інфраструктура та розгортається банківська діяльність. Роль цієї функції власного капіталу відчутна за подальшого розширення та структурного розвитку банку, розроблення та запровадження нових банківських технологій і продуктів.Сутність регулювальної функції полягає в тому, що через фіксацію розміру власного капіталу регулювальні та наглядові органи впливають на діяльність банку в цілому. Зокрема, встановлення нормативу платоспроможності має на меті недопустити надмірної мінімізації банками власного капіталу заради максимізації отримуваних доходів, знизити ризик банкрутства банків і підвищити рівень захисту інтересів вкладників і кредиторів.

24Порядок обліку нарахування та сплати дивідендів

25Охарактеризуйте депозитні операції банків

Вклад (депозит) — це гроші, передані в банк їх власником для зберігання, та які залежно від умов зберігання числяться на тому чи іншому банківському рахунку. Суб'єктамивідносин щодо обслуговування депозитів виступають:ѕ комерційні банки як позичальники;ѕ підприємства, банки та інші кредитні установи, фізичні особи - власники коштів як кредитори.об'єктом депозитних операцій є внески, які на певний час залучаються на депозитні рахунки в банк. На процес формування заощаджень впливають різноманітні фактори, їх можна систематизувати, поділивши на п'ять груп:— основним фактором першої групи є державна політика,фактори другої групи пов'язані з динамікою основних економічних показників рівня інфляції, процентних ставок, безробіття— третя група факторів стосується розвитку банківської системи — четверта — довіри до комерційних банків — п'ята група факторів визначається демографічною ситуацією в країні)..Депозити заведено поділяти на такі: ѕдо запитання; ѕстрокові на визначений термін; ѕощадні внески населення;ѕощадні (депозитні) сертифікати. ѕощадні (депозитні) сертифікати.

26Охарактеризуйте облік погашення депозиту

При погашенні депозиту, тобто на дату закриття депозитного рахунку в обліку здійснюється проведення:Д-т Депозитний рахунокК-т Каса, поточний рахунок чи кореспондентський рахунок в НБУ.На дату погашення депозиту необхідно провести нарахування процентів за період з останньої дати нарахування до дати погашення. У строковому депозитному договорі рекомендується передбачити порядок перерахування суми депозиту та процентів за ним після закінчення строку депозиту. Для юридичної особи вказується номер поточного рахунку; для фізичної — номер рахунку вкладу, який у разі його відсутності відкривається за згодою клієнта відповідно до умов депозитного договору.Якщо умовами договору не передбачено порядку перерахування суми депозиту після закінчення встановленого терміну, то сума депозиту, що не отримана депонентом своєчасно, обліковується за тим самим рахунком, що й раніше.За вимогою депонента банк може повернути депозит до закінчення дії депозитного договору.У цьому випадку:

· проценти нараховуються за період із дати залучення депозиту до дати дострокового закриття депозитного рахунку за ставкою, що зазначена в угоді;· депоненту сплачується сума процентів, але за зниженою ставкою;

· різницю між нарахованими процентами та сумами, що сплачуються депоненту за зниженою ставкою, банк відносить на зменшення процентних витрат.Зміст наведених правил досить чітко відстежується за рахунками бухгалтерського обліку, тобто в обліку виконується проведення:· на суму нарахованих процентівД-т Нараховані витрати за депозитами· на суму процентів за зниженою ставкоюК-т Каса, поточний рахунок чи кореспондентський рахунок в НБУ· на різницю між сумою нарахованих та сплачених процентів за зниженою ставкоюК-т Процентні витрати за депозитом.

27Охарактеризуйте механізм розрахунків між банківськими установами

Міжбанківські розрахунки — це система виконання і регулювання платежів за

грошовими вимогами і зобов'язаннями, які виникають між банківськими установами в процесі їхньої діяльності.Національна системи електронних платежів — це державна платіжна автоматизована комп'ютерна система, яка виконує розрахунки між банківськими установами, що розташовані на території України. СЕП має трирівневу структуру. На нижньому рівні розташовані комерційні банки, на середньому — регіональні розрахункові палати (РРП), найвищий рівень — це Центральна розрахункова палата.

Консолідований рахунок — це кореспондентський рахунок, на якому відображаються міжбанківські розрахунки декількох банківТехнічний кореспондентський рахунок (ТКР) — це динамічний рахунок, на якому відображуються операції по кожному документу В СЕП України реалізована модель «брутто» розрахунків - на валовій основі

28Охарактеризуйте облік номіналу депозиту

Номінал депозиту - сума коштів, на яку укладено депозитний договір.Безпосередньо облік номіналу депозиту залежить від методу виплати процентів:- за період;- на період.У разі застосування методу “за період”, проценти можуть виплачуватися періодично або в кінці терміну, визначеного депозитною угодою.Коли застосовується метод “на період”, проценти виплачуються в момент внесення коштів на депозит, тобто авансом. За цими умовами окремо обліковується номінал депозиту та сплачені авансом проценти:Д-т Каса (поточний рахунок, кореспондентський рахунок) — на суму отриманих коштівД-т Витрати майбутніх періодів на суму нарахованих процентів авансомК-т Депозити — на суму номіналу.Кошти на депозит залучаються за процентною ставкою, яка зазначається в депозитній угоді. Для обчислення суми нарахованихпроцентів комерційнібанки використовують, як правило, номінальну або фактичну процентну ставку.За номінальною процентною ставкою сума депозиту, що капіталізується), обчислюється за допомогою простого процента. За фактичною процентною ставкою визначається реальний відносний дохід, який обчислюється в цілому за певний період з врахуванням отриманих раніше процентів

29Назвіть принципи бухгалтерського обліку кредитних операцій.

  1. Облік операцій застави.
  2. Класифікація кредитів за ступенем ризику.
  3. Облік формування та використання резервів під кредитні ризики.

33Облік лізингових операцій банку

Лізинг — це господарська операція, за якою лізингодавець передає лізингоодержувачу право користування активом за плату та на певний період часу.

Лізинг основних засобів вважається фінансовим лізингом, якщо за угодою виконується одна з умов:- право власності на основні засоби переходить від лізингодавця до лізингоодержувача по закінченні дії лізингової угоди;- термін дії угоди поширюється на основну частину (не менш як 60 %) корисного строку служби основних засобів.

За інших обставин лізинг вважається оперативним.У разі як фінансового, так і оперативного лізингу основні засоби протягом строку дії угоди лишаються власністю лізингодавця.Об’єктом лізингу є матеріальні цінності, що належать до основних засобів лізингодавця або придбані на замовлення лізингоодержувача.Умови лізингу визначаються лізинговою угодою та чинним законодавством України. В угоді слід зазначати:- об’єкт лізингу;- термін лізингу;

- ринкову вартість основних засобів;

- строк проведення платежів та їх розмір;

- фактичну процентну ставку лізингу (якщо ринкова вартість процентної ставки більша за теперішню вартість мінімальних лізингових платежів із урахуванням процентної ставки, що прирощується);- процентну ставку лізингоодержувача, що прирощується (у протилежному випадку);- умови переоцінювання вартості об’єкта лізингу згідно із законодавством;- право власності на майно після закінчення терміну лізингу;

- інше.Строк лізингу — це незмінний строк, на який лізингоодержувач уклав угоду на лізинг основних засобів. Можливе продовження строку лізингу, про що слід зробити спеціальне застереження на початку дії лізингової угоди.

Процентні платежі розраховуються за кожний обліковий період у розмірі процентної ставки, що застосовується в разі лізингу, до залишкової суми активу та зобов’язання за фінансовим лізингом.

34Облік операцій з овердрафтом

 

Овердрафт — короткостроковий кредит, який надається клієнту понад залишок на його поточному рахунку в банку в межах заздалегідь обумовленої суми через дебетування його рахунка. За виконання такої операції на рахунку клієнта (контрагента) в банку утворюється дебетове сальдо. Інакше кажучи, овердрафт — це кредитна лінія (можливість негайного отримання кредиту), надана банком, якою контрагент може скористатися з допомогою свого поточного рахунка. Здебільшого поточний рахунок клієнта, як і кореспондентський рахунок банку, мають кредитовий залишок. Перевищення цього залишку за проведення розрахункових операцій і банком, і контрагентом можливе тільки в разі підписання відповідної угоди. Так, документально оформлюється основний (твердий) овердрафт, оскільки ядром (основою) його є постійна сума перевищення залишку на рахунку. В угоді зазначається ліміт овердрафту, умови його використання та проценти як плата за такий спосіб кредитування. Сума процентів за овердрафтом обчислюється з урахуванням неоплаченого денного залишку на рахунку та затвердженої ставки процентів, що, як правило, перевищує процентну ставку банку за кредитними ресурсами. За способом надання овердрафт підлягає сплаті до запитання.
Наприкінці операційного дня за фактом овердрафту сума дебетового залишку переноситься на відповідні рахунки:
1520 — овердрафт за кореспондентськими рахунками інших банків;
1620 — овердрафт за кореспондентськими рахунками, які відкрито в інших банках;
2000 — рахунки суб’єктів господарської діяльності за овердрафтом;
2200 — рахунки за овердрафтом фізичних осіб.
Отже, в банку виконується таке бухгалтерське проведення:
Д-т рахунків за овердрафтом
К-т кореспондентського рахунка банку або поточного рахунка контрагента.
Зрозуміло, що наприкінці наступного дня на рахунках (банку — кореспондентського; контрагента — поточного) ситуація може змінитися внаслідок проведених розрахункових операцій.
У разі поповнення коштів на рахунку, що створюватиме кредитове сальдо, відповідна сума спрямовується на погашення овердрафту, що в обліку супроводжується записом:
Д-т кореспондентського рахунка банку (поточного рахунка контрагента)
К-т рахунка за овердрафтом.
Сума овердрафту, що залишилася непокритою через обмаль коштів, переноситься на наступний день.
Якщо ж дебетовий залишок на кореспондентському рахунку (поточному рахунку) збільшиться, то на відповідну суму збільшаться й записи на рахунках овердрафту:
Д-т рахунків овердрафту
К-т кореспондентського рахунка банку (поточного рахунка контрагента).
Проценти за овердрафтом нараховуються щоденно або щомісяця згідно з обліковою політикою банку. Для розрахунку процентів за помісячного їх нарахування може застосовуватись метод процентного числа або звичайний метод.
Сплачуються проценти з поточного рахунка контрагента (кореспондентського рахунка банку) у терміни, передбачені угодою.

35Облік факторингових операцій

Факторинг — кредитна операція купівлі банком у клієнта права на стягнення дебіторської заборгованості. Йдеться про придбання платіжних документів за продану продукцію або надані послуги (за фактом, що вже відбувся чи має відбутися) за узгодженою ціною.
У факторинговій операції здебільшого беруть участь три сторони:
дебітор — покупець товарів чи послуг клієнта;
клієнт, котрий продає банку свою дебіторську заборгованість;
банк, що купує дебіторську заборгованість клієнта і надає додаткові послуги за цією факторинговою операцією.
Факторинг оформлюється спеціальною угодою між банком та клієнтом. Розрізняють конвенційний та конфіденційний факторинг. У разі конвенційного факторингу дебітора повідомляють про придбання банком його фінансових зобов’язань. Відповідні платежі дебітор спрямовує безпосередньо до банку. За конфіденційного факторингу дебітору не повідомляють про придбання банком його зобов’язань. Тому відповідні платежі дебітор звичайно спрямовує безпосередньо на поточний рахунок клієнта. При цьому клієнт здійснює розрахунки з банком самостійно.
Факторингова угода може укладатися на умовах оплати дебіторської заборгованості на визначену дату або попередньої оплати.
1. У разі оплати дебіторської заборгованості на визначену дату банк сплачує клієнтові всю суму, зазначену у факторинговій угоді, на дату розрахунків. Дата розрахунків — це дата сплати дебіторської заборгованості дебітором, до якої додається узгоджена з клієнтом кількість додаткових днів.
2. Факторингова угода з умовою попередньої оплати подібна до угоди про оплату на визначену дату з тією різницею, що банк заздалегідь, до настання дати розрахунків, сплачує клієнтові аванс щодо купленої дебіторської заборгованості.
В угоді на факторингове обслуговування має бути також передбачене право регресу до клієнта (зворотний факторинг) або брак такого (незворотний факторинг). В останньому разі банк бере на себе ризик отримання збитків через можливу неоплату дебітором своїх фінансових зобов’язань.
В угоді на факторингове обслуговування банк може взяти на себе додаткові обов’язки щодо ведення обліку та стягнення дебіторської заборгованості клієнта.
Під час проведення факторингових операцій банк отримує винагороду у вигляді:
комісії за факторингове обслуговування клієнта та надання додаткових послуг — у вигляді різниці між сумою дебіторської заборгованості і сумою коштів, що сплачується клієнтові і має обліковуватися за принципом нарахування;
процентного доходу за виданим клієнту авансом. Процентний дохід обчислюється від дати видачі авансу до дати розрахунків, які зазначені в угоді, і обліковується за принципом нарахування.
Укладаючи факторингову угоду, клієнт передає банку розрахункові або платіжні документи на продані ним дебітору товари або надані послуги. Банк обліковує ці документи на відповідних позабалансових рахунках:
Д-т рахунка 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями»
К-т рахунка 9910 «Контррахунок».
Куплена дебіторська заборгованість — це, власне, зобов’язання банку оплатити дебіторську заборгованість клієнта. Тому на дату укладення факторингової угоди відповідні зобов’язання обліковуються за номінальною вартістю поза балансом як надані клієнтові зобов’язання з кредитування, що супроводжується таким бухгалтерським проведенням:
Д-т рахунка 9100 «Зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам»
К-т рахунка 9900 «Контррахунок».
Здебільшого в разі проведення факторингової операції банк видає клієнтові аванс. Авансовий платіж здійснюється банком у вигляді фіксованого процента або в розмірі всієї суми дебіторської заборгованості. На дату, коли кошти переказуються на рахунок клієнта, здійснюється таке бухгалтерське проведення:
Д-т рахунка 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями»
К-т поточного рахунка клієнта, кореспондентського рахунка.
Одночасно сума авансу відображається на позабалансових рахунках як зменшення зобов’язань банку перед клієнтом:
Д-т рахунка 9900 «Контррахунок»
К-т рахунка 9100 «Зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам».
Платежі, одержані банком від дебітора в рахунок оплати дебіторської заборгованості, відображаються на кредиті рахунків за факторинговими операціями як зменшення залишку несплаченої дебіторської заборгованості:
Д-т рахунків 2600, 1200 «Поточний рахунок дебітора, кореспондентський рахунок»
К-т рахунка 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями».
Платежі, одержані від дебітора, але ще не проведені банком, слід відображати на транзитному рахунку:
Д-т рахунків 1200, 2600 «Кореспондентський рахунок, поточний рахунок клієнта»
К-т рахунка 3739 «Транзитний рахунок за іншими розрахунками».
Після того як платіж буде проведено, відповідна сума переноситься на рахунок факторингових операцій:
Д-т рахунка 3739 «Транзитний рахунок за іншими розрахунками»
К-т рахунка 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями».
На дату розрахунків, яку зазначено у факторинговій угоді, банк здійснює оплату купленої дебіторської заборгованості і переказ коштів на поточний рахунок клієнта або на кореспондентський рахунок. Ця операція супроводжується таким бухгалтерським проведенням:
Д-т рахунка 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями»
К-т рахунків 1200, 2600 «Кореспондентський рахунок, поточний рахунок клієнта».
У разі, коли дебітор затримує оплату або не може своєчасно погасити свою дебіторську заборгованість, відповідна сума неоплаченої дебіторської заборгованості переноситься на рахунок простроченої заборгованості за факторинговими операціями. При цьому банк здійснює такі бухгалтерські проведення:
Д-т рахунка 2037 «Прострочена заборгованість суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями»
К-т рахунка 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями».
Унаслідок ризиковості факторингових операцій завжди існує ймовірність отримання збитків. Тому банк мусить створювати для таких операцій відповідні резерви.
Для розрахунку резерву за факторингом кредитна заборгованість класифікується відповідно до ступеня ризику за трьома групами:
«стандартна» — заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений умовами факторингової угоди, ще не настав;
«сумнівна» — заборгованість, платежі за якою прострочено до 90 днів;
«безнадійна» — заборгованість за факторинговими операціями (за основним боргом чи черговим платежем), за якою клієнт не виконав своїх зобов’язань на строк, що перевищує 90 днів.
Якщо заборгованість за факторинговими операціями визнано сумнівною, в обліку виконуються проведення:
Д-т рахунка 2093 «Сумнівна заборгованість за рахунками СГД за факторинговими операціями»
К-т рахунка 2037 «Прострочена заборгованість СГД за факторинговими операціями».
За визнання заборгованості сумнівною без попереднього визнання її простроченою кредитується рахунок 2030 «Рахунки СГД за факторинговими операціями».
Списання сумнівної заборгованості з рахунків суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями здійснюється за рахунок резерву. При цьому сума списаної безнадійної заборгованості переноситься на позабалансові рахунки. Детальніше порядок формування резервів під кредитні ризики розглядається наприкінці цього розділу. З поліпшенням фінансового стану дебітора з рішення керівництва банку дебіторська заборгованість може бути перенесена назад на рахунок сумнівної заборгованості. У разі отримання коштів у рахунок оплати раніше списаної за рахунок резерву дебіторської заборгованості відповідна сума спрямовується на зменшення витрат (відповідні рахунки групи 770 «Відрахування в резерви та списання сумнівних активів»).

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти