ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Революція в астрономії – Микола Коперник

Відомі астрономи Львівщини

Історична довідка

Ґрунтовні знання з астрономії Юрій Дрогобич здобув у Краківському університеті, де з середини XV ст. запрацювала кафедра астрономії й математики. Її засновником і першим очільником був Мартин Король із Журавиці, польсько-українського села поблизу Перемишля. Він – автор аналогічного до згаданого астрономічного календаря (на той час це був вельми популярний жанр), а також трактатів «Geometria», «Algoritmus minutiarum» (про теорію дробів) та ін.Тож не дивно, що зараз ми дуже мало знаємо про українську астрономію до 1771 р., коли у Львові було засновану першу на українських теренах обсерваторію – нині астрономічна обсерваторія ЛНУ імені Івана Франка. Більше за те, і Мартин Король Русин, і Юрій Дрогобич, і Теофан Прокопович (саме їхні праці з нині відомих спеціально присвячені досліджуваній тематиці) писали свої наукові твори виключно латиною. Наша стаття покликана доповнити перелік українських астрономів ще кількома іменами авторів латиномовних трактатів з метою поглибити обізнаність дослідників і широкого кола зацікавлених. Для кращого розуміння контексту цих наукових досягнень, нагадаємо, що в Середньовіччі астрономія набула значного розвитку у країнах Сходу, в Європі вивчення цієї науки активізується з XVI ст. – у зв’язку з розширенням торгівлі та мореплавства. Народження сучасної астрономії ознаменувалося переходом від геоцентричної системи світу Птолемея (II ст.) до геліоцентричної системи Миколая Коперника (сер. XVI ст.), з початком досліджень небесних тіл за допомогою телескопа (Галілео Галілей, поч. XVII ст.) і відкриттям закону всесвітнього тяжіння (Ісаак Ньютон, кін. XVII ст.).

Також астрономію у Львові викладав Бенедикт Гербест Новоміський (Benedictus Herbestus Neapolitanus) (1531–1593). Він народився у с. Новому Місті (нині Старосамбірський р-н Львівської обл.). У астрономічній праці «Компут», Гербест згадує про Львів, столицю Русі, де він викладав.

 

Зупинка Церква Марії Сніжної

 

 

Першу католицьку школу у Львові було закладено 1382 року при парафіяльному костелі Львова (нині церква Матері Божої неустанної помочі, № 1 на мапі), який був збудований німецькими колоністами. Рівень викладання був високим, вчителів запрошували також з інших міст.

Зупинка Успенська церква, вулиця Підвальна.

Астрономічні знання у Львівській братській школі

«В братських школах учити мають пасхалій и лунного теченія, лічби і рахування». 1591 року в друкарні братства була видана граматика «Адельфотес». Вона стала взірцем для багатьох майбутніх граматик. У передмові до книги вказано на важливість вивчення граматики: вона – «перший ключ, який відчиняє розумові розуміння написаного. Від неї, як сходами, працелюбні досягають діалектику, риторику, музику, арифметику, геометрію і астрономію.» Серед вчителів, які викладали у братській школі астрономію, слід назвати Лаврентія Зизанія.

Історична довідка

В Радзивилівському літописі є не лише згадки, а й мініатюри, присвячені астрономічним явищам. Проте деколи про зацікавленість астрономією повідомляють непрямі свідоцтва. До прикладу, в Ізборнику Святослава з 1073 року зображено символи зодіакальних сузір’їв. А про те, що зоряне небо захоплювало русинів за часів Данила Галицького, повідомляє Літопис Руський: «Рік 1259. Звів також Данило церкву святого Івана, красну і гожу»… Склепіння вгорі прикрашене зорями золотими на лазурі.

Документальні свідоцтва про руські школи у Львові існують зі середини XVI століття. Школа при Львівському Успенському братстві (№ 3 на мапі) стала взірцевою для багатьох шкіл в Україні та Білорусі. Завдяки високому рівню викладання, 1592року, на прохання князя Костянтина Острозького, король Сигізмунд III надав право на вивчення в школі вільних мистецтв. Вона знаходилась на нинішній Музейній площі біля домініканського костелу в комплексі будівель довкола Успенської церкви (вул. Руська, 5).

 

Зупинка Каплиця Боїмів

Подібно, як в українському іконописі, Сонце 22 і Місяць 23 зображені над сценами Страстей Христових на фасаді каплиці Боїмів (№ 9 на мапі). Автором скульптурної композиції вважають Гануша Шольца; вона завершена 1615 року. Німб над «сумним Христом», що на куполі каплиці, оформлено у вигляді Сонця з променями.

Зупинка Музей-Аптека

Барельєф Юрія Дрогобича можна побачити у внутрішньому подвір’ї Аптеки-музею (№ 23 на мапі), (скульптор Ярослав Скакун, 1985 рік).

Зупинка Вірменський собор

У Львові є також храм, де є зображення сузір’їв – Вірменський катедральний

Собор (№ 11 на мапі). Хоча сама будівля є давньою (збудована 1370 року), проте стінописи, які зараз там можна оглядати, створені в 1926–1929 роках Яном Генриком Розеном. Він вочевидь мав замилування в астрономії, бо зобразив сузір’я на кількох сюжетах. Центральна нава, ліворуч: «Смерть святої Катерини Олександрійської» (30), «Поховання Cв. Одилона» в ніші за скульптурою Христа-пастиря. Праворуч над вікном: «Жертвоприношення Авраама» (32). На арці над входом до центральної нави собору зображено зодіакальні сузір’я (33). На сцені «Благовіщення» (праворуч) над колонами – зодіакальні знаки, як символи епох. На куполі над вівтарем знаходиться мозаїка Ю. Мегофера «Трійця» (1913 р.), де зображено Сонце і Місяць (34). З фресок часу побудови собору зберіглося зображення Івана Богослова, який дивиться на зорю й диктує Св. Прохору Євангелію: «На початку…» (35) Це зображення знаходиться праворуч у вівтарній частині храму.

 

Зупинка Будинок «Пір року»

Цікавим є «Будинок пір року» (№15 на мапі). Фасад (42) цієї будівлі оздоблений у 1820-х роках скульптором Гаврилом Красуцьким. Праворуч і ліворуч над вікнами останнього поверху помітно двох птахів. Лівий, як свідчить напис, «провіщує весну», правий «повертає зиму». Фриз прикрашений знаками зодіаку. Під ними вказані орієнтовні дати входу Сонця у відповідні сузір’я, починаючи від весняного рівнодення, пісочного годинника, на який спирається Хронос, тут є й рухомий символ часу: подоба сонячного годинника на кулі з вертикальною лінією й написом «linea loci». Цей символ є діючим, бо розташований на південній стіні та має гномон (стовпчик, який дає тінь). Проте відсутність годинникової шкали не дозволяє назвати цей пристрій повноцінним сонячним годинником. Слід відзначити, що тінь проходить через «лінію місця» опівдні саме за місцевим львівським часом (який відрізняється, наприклад, від місцевого Київського на 26, а від Віденського на 30 хвилин).

Поверхом нижче знаходяться чотири рельєфи – алегорії пір року, з відповідними підписами та латинськими виразами. Весна: «То ж не барися: ниву масну, щойно рік поведе свої місяці перші, хай переорюють дужі воли», літо: «В спеку треба стинати хліба золотії, в спеку зерно молотити сухе на току», осінь: «Осінь барвисті дарує плоди. Обігріті на сонці схили, куди не поглянь, соковитим ряхтять виноградом» та зима: «В холоди землероби живуть урожаєм, й весело бенкетують поміж собою». Це – цитати з поеми Вергілія «Георгіки». Центральний рельєф зображає Хроноса й латинський напис: «Золотий Сатурн провадив життя на Землі».43 Взагалі кажучи, Хронос та Кронос (Сатурн) були різними богами, але деколи вони ототожнюються. Бог Сатурн був дитиною Урана (неба) й Геї (землі), його сина звали Юпітер. Хронос є уособленням часу, й саме біг часу зобразив тут скульптор (Г. Вітвер).

Зупинка Палац Потоцьких

Львівській галереї мистецтв в палаці Потоцьких (55) (№ 19 на мапі) знаходиться полотно італійського художника Марка Базаїті, на якій 1512 року він зобразив астронома (56). Хто саме там зображений, достеменно не відомо. У XIX столітті висловлювалися припущення, що це можливо Микола Коперник (1473-1543). Роботу створено в Італії, але вона потрапила у Львів, тому зображеним на ній може бути Юрій Дрогобич (1450-1494). В одному із сусідніх залів галереї мистецтв знаходиться портрет Йозефа Лізґаніґа (57) пензля Йогана Лампі (1783). Це напевне єдиний у світі портрет відомого астронома, картографа й математика XVIII століття, автора першої топографічної карти Галичини. У Львові іменами астрономів названо дві вулиці, що знаходяться в центральній частині міста: Юрія Дрогобича (№ 27 на мапі) та Миколи Коперника.

Заснування обсерваторії

Перші документально підтверджені астрономічні спостереження у Львові датовані серединою XVIII століття. У контексті із ними згадується покровитель єзуїтського колегіуму (університету), видатний релігійний діяч, львівський архієпископ, Вацлав Єронім Сєраковський (1700--1780 рр.). У технічних аспектах йому допомагав канонік із Бжозова, отець Домінік Лисогорський. Відомо також, що він у 1764 році у маєтку В. Сєраковського в Оброшино (передмістя Львова) спостерігав затемнення Сонця за допомогою астрономічного годинника, квадранта із зоровою трубою та мікрометром, а також телескопа Ньютона. Саме спостереження ксьондза Лисогорського згадуються у протоколах Паризької Академії та у Віденських астрономічних ефемеридах.

Першу згадку про будівництво обсерваторії знаходимо у архівній збірці витягів із львівських міських актових книг про діяльність ордену єзуїтів у Львові (ЦДІА фонд № 52, Опис №1, Справа № 234): «Року 1771, дня 27 квітня, Єзуїтський колегіум, бажаючи збудувати у Львові астрономічну обсерваторію, домагався від міста дозволу на зруйнування старої хвіртки, заміть якої коштом колегіума збудувати нову разом із астрономічною обсерваторією, на що місто Львів, з долученням королівської згоди, дало дозвіл додавши таку умову, щоб коли ця обсерваторія згодом не буде необхідною для використання з навчальною метою, повернути її місту». Додатково місто давало на виконання робіт чотири тижні, вимагало також від єзуїтів облаштувати прилеглу територію, самим розробити проект, і розмістити на хвіртці герби міста. Цей факт підтверджує інший архівний документ, фотокопія латиномовного рукопису Вєлєвіча «Історія Львівської колегії єзуїтів», де зазначено: «15 травня 1771 рокупревелебний канонік Мошинський отримав від превелебного отця Домініка Зельонки посаду управителя Колегіуму. Всередині травня Колегіум збудував астрономічну обсерваторію на міському ґрунті, перед тим уклавши з містом належну угоду, а також склавши відповідні обопільні умови. На стіни тієї будови отець Себастіян Сєраковський ордену єзуїтів за згоди настоятелів перший внесок 10 тисяч польських золотих. Решту видатків Колегіум взяв на себе»

З приєднанням Галичини до Австрії астрономічна обсерваторія отримала завдання від австрійського уряду провести геодезичну зйомку Галичини і Льодомирії. Керував роботами Юзеф Лісґаніґ (1719-1799), екс-єзуїт, що до скасування ордену був префектом астрономічної обсерваторії у Відні, а асистував йому молодий вчений, австрійський інженер Франц Ксавер фон Цах (1754-1832), який згодом став визначним астрономом: заснував у 1787 році в Зеебергу (Гота) найсучаснішу за оснащенням обсерваторію, видавав один із перших регулярних астрономічних журналів – «Щомісячна кореспонденція» («Monatlische Corespodenz»), організував перший в історії з'їзд астрономів. Історик астрономії професор П. Броше з астрономічної обсерваторії Бонна у 1984 р. у статті «Астроном Герцогині», що присвячена 150-річчю смерті Ф. Цаха, стверджує, що у 1776 р. він працював у Львівській астрономічній обсерваторії.

Після реформи Львівського університету австрійським урядом, астрономія протягом довгого часу була розділом фізики. Деякі з професорів, які читали курс фізики, писали наукові та науково-популярні курси лекцій з астрономії. Так, Францішек Гюсман (1741-1806), який з 1774 р. викладав фізику у Львівському університеті, а до того був професором астрономії в інших колегіумах, дав опис Землі з точки зору фізики та астрономії («Beitrage zur Bestimmung des Alters unserer Erde» у двох томах) та виконав наукову роботу «Efemerides astronomikal absente Helio in Norvegia pro 1776». Будівля обсерваторії вижила під час знесення міських мурів Львова у 1777 році, тоді хвіртку перебудували на браму, через яку могли вже рухатися карети. У 1784 році Університет знову реформували, цього разу набагато радикальніше, утворився практично повністю німецький університет імені Франца-Йозефа ІІ. У фундаційному дипломі цього університету обсерваторія вже не згадується. Останню згадку про цю обсерваторію знаходимо у «Історії університету», де процитовано запит із надвірної канцелярії губернатора, датований 1783 роком, стосовно бажаного місця закладення нового будинку для астрономічної обсерваторії, бо до того часу вона має затулену північну і східну частини неба, а переїзд важких карет через браму призводить до дрижання інструментів і заважає магнітним спостереженням. Очевидно, що стару обсерваторію розібрали, але нової не збудували. Підтвердженням цього є публікація в журналі «Monatlische Corespodenz», том 4, листопад 1801р, сторінки 547-558. Це лист невідомого львівського міщанина до Ф. Цаха і відповідь на нього, де змальовується стан Львівської обсерваторії.

Документальних свідчень про роботу Астрономічної обсерваторії, як місця проведення регулярних спостережень за небесними світилами, впродовж більшої частини XIX ст. немає. Астрономічні знання, проте, накопичувались і активно пропагувались. Вченими університету, такими як Августом Кунцеком, Ігнацієм Лемохом, Войцеком Урбанським та ін., у Львові за цей період була видана низка підручників, наукової і науково-популярної літератури.

Відродження

Відродження астрономічної школи у Львові наприкінці XIX ст. пов'язане із розвитком Львівської Політехніки. За дату відліку можна взяти 1871 р., коли у Політехніці було відкрито кафедру геодезії і сферичної астрономії. Під час будівництва нового корпусу Політехнічної школи було навіть передбачене місце для астрономічної обсерваторії, хоча із інструментальним оснащенням склалося не надто добре. Згодом виділилася окрема кафедра сферичної астрономії і вищої геодезії (в складі неї була астрономічна обсерваторія), котрою із 1895 р. завідував Bацлав Ласка, який переїхав із Праги. Він розширив спостережувальну матеріальну базу цієї обсерваторії, закупивши ряд нових приладів. Спостереження мали головно прикладний характер, визначення часу і географічних координат. В. Ляска заснував сейсмологічну станцію при астрономічній обсерваторії Львівської Політехніки, написав ряд статей (в більшості з сейсмології), а також підручник із сферичної астрономії (Львів, 1901).

Повоєнний період

У вересні 1945 р. всі працівники польського походження виїхали до Польщі. Штат обсерваторії поповнюється за рахунок переїзду до Львова вчених з інших астрономічних закладів СРСР, розширюється тематика наукових досліджень: фізика Сонця (В. Степанов, Т. Мандрикіна, Р. Теплицька, Г. Радіонов), сонячна активність та сонячно-земні зв'язки (М. Ейгенсон), небесна механіка (Н. Єлєнєвська, В. Рогаченко), фізика зір, міжзоряного середовища та релятивістська астрофізика (С. Каплан). Керівництво обсерваторією у післявоєнні роки (1945–1950р.р.) було покладене на професора І. Сирокомського. У цей час проводяться фотографічні спостереження змінних зір, нових зір, комет, місячних затемнень. Розпочинається видання Циркуляру Львівської астрономічної обсерваторії. Астрономічна обсерваторія стала науковою установою університету.

Павільйони з телескопами Астрономічної обсерваторії на заміській станції спостережень в смт. Брюховичі
У 1940 р. Астрорадою АН СРСР було прийняте рішення про будівництво заміської бази спостережень Львівської астрономічної обсерваторії. У 1950 р. вибрали місце в смт. Брюховичі і в 1951 р. постановою Ради Міністрів УРСР відводиться ділянка площею 3.4 га. Перша черга будівництва здійснена у 1957-1960 рр., коли астрономічна обсерваторія отримала фінансування за програмами спостережень, які виконувались у рамках Міжнародного геофізичного року. У цей період поповнюється інструментарій обсерваторії: у 1957 році було придбано хромосферно-фотосферний телескоп АФР-2, у 1959 р. – візуальний рефрактор АВР-2, координатно-вимірювальна машина КИМ-3. За технічним завданням обсерваторії в 1960 р. на ЛОМО виготовлено 48 см рефлектор АЗТ-14, який оснащується електрофотометром і використовується для фотометричних спостережень змінних зір.

У 1957 р. за наказом Міністерства Вищої освіти та АН СРСР при астрономічній обсерваторії була організована станція оптичних спостережень штучних супутників Землі, яка проводила регулярні візуальні, фотографічні, а згодом і фотометричні спостереження ШСЗ.

Лазерний супутниковий віддамір ТПЛ-ІМ в роботі
З 1988 р. розпочата локація супутників лазерним віддалеміром ЛД-2 та його модернізація (спільно з ДМЦ «Оріон», Алчевськ) з метою підвищення надійності, точності та швидкості обробки спостережень (О. Логвиненко, Я. Благодир). У 1992 році Міністерство освіти прийняло рішення про створення мережі пунктів лазерно-локаційних комплексів четвертого покоління. У цю програму ввійшла і астрономічна обсерваторія Львівського університету. У 1992-1998 рр. був побудований павільйон, закуплено та змонтовано обладнання необхідне для лазерного комплексу на базі 1м телескопа ТПЛ-1М. У грудні 1998 року були отримані перші результати лазерної локації ШСЗ, а із серпня 2002 р. року пункт лазерної локації астрономічної обсерваторії Львівського національного університету імені Івана Франка включено до глобальної світової мережу (ILRS) як такий, що задовольняє світовим вимогам за точністю спостережень (О. Логвиненко, Я. Благодир, Б. Мелех, А. Білінський).

Розпочаті в повоєнні роки напрямки досліджень продовжили наступні покоління львівських астрономів. Дослідження будови зір та міжзоряного середовища успішно продовжувались І. Климишиним, Ю. Скульським, В. Головатим, О. Яцик, Б. Новосядлим, Б. Мелехом. Значного розвитку дослідження фізичних процесів в атмосфері Сонця набули в роботах Б. Бабія, П. Олійника, М. Стоділки, М. Ковальчук, І. Лаби, М. Гірняк. Фотометричні дослідження змінних зір продовжили Я. Капко, І. Шпичка, О. Ейгенсон, О. Яцик, В. Касеркевич. Розпочаті нові напрямки: з початку 70-х років проводяться дослідження зоряних скупчень за допомогою методів статистичного моделювання та багатомірного статистичного аналізу (О. Ейгенсон, О. Яцик), а з кінця 80-х – теоретичні роботи з проблеми походження галактик та великомасштабної структури Всесвіту (Б. Новосядлий, Ю. Чорній, С. Апуневич, Ю. Кулініч, О. Сергієнко). В обсерваторії створено вертикальний сонячний телескоп разом із дифракційним спектрографом подвійного відбивання (В. Степанов, А. Копистянський, Ф. Стасюк), модернізувалас апаратура для фотографічних спостережень ШСЗ (О. Логвиненко), виготовлено ряд багатоканальних супутникових фотометрів (Е. Вовчик, Я. Благодир). Відповідно до цих напрямків досліджень у березні 2003 р. сформовано структуру обсерваторії, яка включає 4 наукові відділи: відділ фізики Сонця, відділ фізики зір і галактик, відділ релятивістської астрофізики і космології, відділ практичної астрономії та фізики ближнього космосу, та два допоміжні – бібліотека та господарська група. У 2006 р. сформовано відділ технічного обслуговування телескопів.

Початки астрономії у Львові

Вигляд вежі Єзуїтської колегії у Львові з астрономічною обсерваторією
За проміжок часу від XVI до XVIII століття Європа пройшла від епохи Відродження до епохи Просвітництва. Ідеологічна боротьба між протестантським рухом Реформації та католицькою церквою спричинилася до великих змін у релігійному житті, змінився також і погляд людини на навколишній світ. Саме цей період став часом становлення природничих наук у їхньому сучасному вигляді, саме астрономії судилося відігравати надзвичайно важливу роль у розвитку математики та фізики («Історія астрономії» І. А. Климишин). Держава Річ Посполита, у складі котрої перебував тоді Львів, за ці століття зазнала злетів і падінь, але не залишалася поза тими культурними процесами, що формували обличчя Новітньої Європи. Приміром, важко переоцінити вплив польських астрономів Миколая Коперніка і Яна Гевелія на формування науки астрономії. Ще на початку XVI століття у Краківському університеті (в ті часи Краківська Академія) розквітла астрономічна школа, у цьому навчальному закладі було вперше у Європі закладено окрему кафедру математики і астрономії. Краківська академія справляла суттєвий вплив на сусідні міста та містечка, тож і у Львові з XVII ст. освітню діяльність провадила так звана академічна колонія.

Саме у цьому контексті ми вперше чуємо про вихідця із Львівщини, Юрія Дрогобича (Котермака), що жив 1450-1494, отримав освіту саме у Кракові, а згодом був професором медицини і астрономії (астрології) у Болонському та Краківському університетах, став ректором Болонського університету. По собі цей вчений залишив кілька трактатів, в яких, окрім астрологічних прогнозів, виклав тогочасні відомості із астрономії, зробив оцінки географічних довгот Львова, Вільнюса, Дрогобича. (Дрогобич Юрій. Роки і пророцтва / Уклад. і наук. ред. В.М. Вандишев. - X.: Факт, 2002).

У ті часи так склалося, що у Речі Посполитій на розвиток освіти, а отже і науки, суттєво впливали святі отці католицького ордену «Товариства Ісуса» (єзуїти). Організований у середині XVI століття на хвилі Контрреформації, орден мав собі за головну мету організацію католицького шкільництва і докладав для її досягнення значних зусиль. Орден заснував по цілій Європі низку колегіумів і університетів (наприклад, Вільнюський), вступ до цих навчальних закладів був вільний для будь-якого християнина без плати. Дещо реформувавши середньовічну схоластичну науку за рахунок розширення природничого циклу курсів, за допомогою освіти орден ідеологічно протистояв протестантським впливам, що були дуже помітні на теренах Речі Посполитої з XVI століття. (Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України/Н. Яковенко – Київ, «Критика», 2005).

Саме єзуїтом був уродженець Львова Міхал Боїм (1612–1659), із славнозвісного львівського роду Боїмів, місіонер та мандрівник, про якого відомо, що під час подорожей Китаєм він здійснював астрономічні спостереження і уклав мапу Китаю (Polska astronomia w Chinach.// H. Lunomirski Urania 45 (1974) z. 3 s. 75-78).

Єзуїти з’явилися у Львові наприкінці XVI століття і, не зважаючи на неприязне ставлення міста, вибороли собі дільницю у середмісті коло західного муру, за яким протікала річка Полтва. Там вони заснували монастир, побудували костел Св. Петра і Павла, з 1608 року почав діяти колегіум, а з 1613 у ньому почали читати математику і фізику. У зв'язку із будівництвом костелу було перебудовано також і хвіртку на внутрішньому валу, яка давала пішохідний вихід із міста на Полтву, зараз на цьому місці є виїзд із площі Івана Підкови на проспект Свободи. Ця хвіртка отримала назву єзуїтської. Протягом XVII ст. єзуїти поступово розбудувалися і розвивали свій колегіум, не зважаючи на спротив міста та протести Краківської та Замойської академій. У 1661 році, головно із метою не допустити присвоєння звання університету православній школі Львівського Ставропігійського братства, Львівський колегіум навіть домігся від короля Яна Казимира ІІ надання диплому «гідності академії та титулу університету», хоча ані сейм, ані папа римський того диплому так і не затвердили.

У тогочасних університетах астрономію викладали у рамках курсу філософії разом із математикою, а елементи астрономії викладали як окремий розділ метафізики під назвою космографія або космологія. У 1616 році священна конгрегація включила книжку Коперніка «Про обертання небесних сфер» до переліку заборонених книг (Index Librorum Prohibitorum), оскільки вважалося, що викладена там геліоцентрична система суперечить Святому Письму, в якому стверджується про непорушність Землі. Незважаючи на заборону, теорія Коперніка, підтверджена обчисленнями Кеплера, об'єктивно стала невід'ємною частиною курсу астрономії. Вихід було знайдено – у курсі паралельно розглядалися як геліо- так і геоцентрична теорії, а викладач був зобов’язаний наголошувати на гіпотетичності геліоцентризму і канонічності системи Птолемея. На початок XVIII ст. не лише астрономам, але й більшості священників така ситуація здавалася безглуздою, і вони шукали способів її розв'язку. Наприклад, відомий магнат, меценат і воєвода Юзеф Александер Яблоновський (1711-1777) у 1760 році у Львові опублікував творчу працю на підтримку визнання вчення Коперніка, а 1768 р. єзуїт Григорій Аракемович (1732-1798) опублікував у сусідньому Перемишлі трактат із аргументами на користь виправдання коперніканства з точки зору теологічного вчення (І.А. Климишин «Історія астрономії»).

Часи наприкінці XVII та на початку XVIII століть не були аж надто сприятливими для розвитку науки і освіти внаслідок численних воєн та занепаду економіки як міста Львова, так і цілої держави. Але у середині XVIII століття в середовище закостенілої польської освіти проникає повітря нової науки. Отці-єзуїти не хотіли стояти осторонь від нових віянь, також реформам сприяла внутрішня політика ордену, що заохочувала ченців до постійного вдосконалення у різних галузях науки, переїздів між різними освітніми центрами. Таким чином, багато хто із ченців ордену отримав освіту на Заході, і після повернення вони заповзято застосовували отримані знання. У 1752 році єзуїти відкрили у Вільнюсі першу в Речі Посполитій університетську обсерваторію. У 1758 році прихильний до єзуїтів король Август ІІІ підтвердив диплом Львівського університету за 1661 рік, наступного року він був затверджений папою, і таким чином Львівський університет вперше набув повноцінного офіційного статусу.

Покровителем університету та єзуїтів виступає релігійний діяч, Вацлав Єронім Сєраковський (1700-1780), котрий із 1760 р. обіймає посаду арцибіскупа львівського. Вацлав Єронім Сєраковський володів значними матеріальними засобами, із завзяттям взявся за ремонт і перебудову латинської катедри, наведення порядку у львівських парафіях. У цьому йому допомагав канонік із Бжозова, отець Домінік Лисогорський, що у 1763 році розробив план міста. У 1764 році той самий Лисогорський у маєтку Сєраковського у передмісті Львова Оброшино здійснював астрономічні спостереження затемнення Сонця за допомогою астрономічного годинника, квадранта із зоровою трубкою і мікрометром, а також телескопа Ньютона (Zywot Waclawa Hieronima Sierakowskiego/M.Dzieduszycki, Krakow.- «Czas», 1868). Саме ксьондз Лисогорський згадується у протоколах Паризької Академії наук за 1764 р. (Historia astronomii w Polsce/E. Rybka, P. Rybka. Tom II. Krakow.– 1983). Придбання інструментів, очевидно, було профінансовано В.Є. Сєраковським (Historia Uniwersytetu Lwowskiego/L. Finkel, S. Starzynski – Lwow. – 1894).

Перед колегіумом постало питання про побудову пристосованого приміщення для обсерваторії. Згадку про будівництво обсерваторії знаходимо у архівній збірці витягів із львівських міських актових книг стосовно діяльності ордену єзуїтів у Львові (ЦДІА фонд № 52, Опис № 1, Справа № 234): «Року 1771, дня 27 квітня, Єзуїтський колегіум, бажаючи збудувати у Львові астрономічну обсерваторію, домагався від міста дозволу на зруйнувати стару хвіртку, натомість коштом колегіума збудувати нову разом із астрономічною обсерваторією, на що місто Львів, з долученням королівської згоди, дало дозвіл додавши таку умову, щоб коли ця обсерваторія згодом не буде необхідною для використання з навчальною метою, повернути її місту». Додатково місто давало на виконання робіт чотири тижні, також вимагало від єзуїтів облаштувати прилеглу територію, самим розробити проект і розмістити на хвіртці герби міста, а не єзуїтські.

Цей факт підтверджує інший архівний документ, фотокопія латиномовного рукопису Вєлєвіча «Історія Львівської колегії єзуїтів», де зазначено: «15 травня 1771 року превелебний канонік Мошинський отримав від превелебного отця Домініка Зельонки посаду управителя Колегіуму. Всередині травня Колегіум збудував астрономічну обсерваторію на міському ґрунті, перед тим уклавши з містом належну угоду, а також склавши відповідні обопільні умови. На стіни тієї будови отець Себастіян Сєраковський ордену єзуїтів за згоди настоятелів перший вніс 10 тисяч польських золотих. Решту видатків Колегіум взяв на себе».

Проект був укладений тим самим Себастіаном Сєраковським, племінником арцибіскупа Сєраковського, що пожертував зі своєї спадщини гроші на будівництво. Тепер первинного проекту знайти не вдалося, але, очевидно, саме його у міжвоєнний час використав для відтворення будинку обсерваторії під час створення докладного макету-реконструкції Львова архітектор Вітвіцький. На макеті ми бачимо, що обсерваторія мала вигляд двоповерхової гранованої вежі, із плоским майданчиком замість даху, мала гвинтовий вхід від костелу єзуїтів.

Хто ж був спостерігачем у цій обсерваторії? За свідченням історика С. Заленського (Zaleski S. Jesuici w Polsce t.4 ,cz.2. Krakow,1904) з 1771 р. у Львівському університеті відкрили окрему кафедру математики та астрономії та ввели окремий курс астрономії, після чого загальний комплекс наук, що викладали у Львові, не поступався іншим університетам Польщі. Професором на цій кафедрі був Людвік Гошовський (1732-1802), що у 1766-68 рр. студіював математику у Відні. Як причетний то обсерваторії також згадується Томаш Сєкєжинський (1720-1777), що був професором математики і архітектури у Львові з 1753 року по 1769, вихованець Празького університету. (Encyklopedia wiedzy o Jezuitach na ziemach Polski i Litwy 1564-1995. Kr. 1996, - 882c.).

Макет обсерваторії

 

Меценат перших астрономічних спостережень, архиєпископ Вацлав Сєраковський

Архітектор і меценат обсерваторії, єзуїт С. Сєраковський (1743-1824) навчався математики і теології у Львові з 1764 по 1767 рік, потім навчався у Відні та Римі. 1770 року молодий вчений повернувся до рідного міста на посаду асистента професора математики і астрономії Л. Гошовського. Швидше за все, він особисто брав участь у спостереженнях, також саме його можна вважати першим директором Львівської астрономічної обсерваторії. Згодом Сєраковський став відомим архітектором, церковником і ректором Краківської академії (Krzysztof R.Prokop «Rektor Sebastian Sierakowski, Krakow, Alma Mater», 2004).

За два наступних після заснування львівської обсерваторії роки відбулося багато подій, що різко змінили обличчя Львова і Львівського університету. У 1772 році за угодою між Російською імперією, Австро-Угорською монархією та Пруським королівством Річ Посполиту поділили на частини. Львів разом із Східною Галичиною попав під володарювання Австрії. Ще через рік – друга важлива подія, папа римський Климент XIV скасував орден єзуїтів, заборона цього ж року була затверджена практично всіма європейськими монархами, за винятком Катерини II. Для львівських єзуїтів це означало відхід майна і нерухомості до державної скарбниці і втрату адміністративного контролю над університетом. Це був дуже сильний удар, і вже через рік із вказаних вище викладачів у Львові не залишився жоден, студенти теж розбіглися, а Себастьян Сєраковський виїхав до Кракова. Австрійська влада мала намір здійснити адміністративні реформи на отриманих територіях, і спрямовувала кадри для виконання цього завдання. В університеті, а разом і на обсерваторії почали з’являтися нові люди. Це, наприклад, Йозеф Лєсґаніг (1719-1799), екс-єзуїт, що до скасування ордену був префектом астрономічної обсерваторії у Відні. Із приєднанням Галичини до Австрії він отримав від австрійського уряду завдання картографувати нові території (Biographisch-literarisches Handworterbuch/A. von Oettingen Liepzig. 1904). У цьому завданні йому асистував молодий вчений, австрійський інженер Франц Хав'єр фон Цах (1754-1832). Саме у Львові Цах розпочав кар'єру визначного астронома: потім він заснував 1787 року в Зеебергу (Гота) найсучаснішу за оснащенням обсерваторію, видавав один із перших регулярних астрономічних журналів – «Щомісячна кореспонденція» («Monatlische Corespodenz»). Також саме йому належить ініціатива організації першого в історії з'їзду астрономів. Історик астрономії професор П. Броше з астрономічної обсерваторії Бонна у 1984 р у статті «Астроном Герцогині», що присвячена 150-річчю смерті Цаха, стверджує, що у 1776 р. він працював у Львівській астрономічній обсерваторії.

 

Поштова марка із зображенням пам’ятного знаку на вимірювання Лісганіга

 

Франц Ксавер фон Цах

 

 

Саме у журналі Цаха «Monatlische Correspodenz», том 4, листопад 1801 р., сторінки 547-558, знаходимо цікаві свідчення про львівську астрономію. Невідомий галицький міщанин звертається 16 вересня 1801 р. з листом до Цаха, де змальовує стан Львівської обсерваторії, картаючи занепад та відсутність меценатської підтримки. Наводимо листа прямою мовою. «...Коли ще існував орден єзуїтів, із Львівським колегіумом була пов’язана Львівська обсерваторія, що була доволі добре забезпечена астрономічними інструментами.

Під час астрономічно-тригонометричної зйомки Галичини патером Лєсганігом, всі трикутники, які служили сіткою для мапи, зводились на меридіан цієї обсерваторії. Пізніше цю астрономічну вежу зовсім зруйнували, так що з неї не залишилось і сліду. Лише на публічній бібліотеці можна побачити 8-ми футовий настінний квадрант. Але ніхто не міг мене поінформувати, коли і ким був виготовлений цей інструмент. На бібліотеці є також один трифутовий та один двофутовий квадранти. І знову ж невідомо, коли і які спостереження проводилися за їх допомогою. Можливо саме ними користувався патер Лєсганіг для визначення географічних координат м. Львова. Також тут не бракує астрономічних маятникових годинників, серед яких є англійський (фірми Трагале), хоча за їх ходом не стежать і вони не слугують жодним астрономічним потребам. Ці годинники пороздавали різним професорам і вони є лише окрасою їхніх кімнат. Патер Лєсганіг, якому було довірено керівництво обсерваторією, був так перевантажений великою кількістю писанини, що з часу закінчення галицької мапи, яка, до речі, була його останньою роботою, не мав часу на практичну астрономію. Патер Каспарі, здібності і широкі знання якого досить відомі, і який допомагав у картографуванні Галичини, також був втрачений для астрономії через завантаженість різносторонніми службовими справами.

Оскільки тут є так багато добрих астрономічних інструментів та годинників, дуже шкода, що вони не використовуються і в ящиках або футлярах іржавіють або покриваються мідянкою, тим більше, що при університеті ще існують міцні вежі, які було б доцільно обладнати з незначною затратою коштів цими інструментами, що могли б служити і для потреб практичної астрономії. Чи не змогли б Ви через Ваш широко популярний часопис, який і тут читають, звернути і пробудити увагу до цього предмета і допомогти університету, місту та своїй колишній астрономічній обсерваторії. Якби Ви це зробили, тоді б вже знайшлися любителі, які з великим задоволенням вклали б свій внесок у створення астрономічної обсерваторії і здобули б собі цим заслугу...». На це критичне послання дав ві

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти