ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Типи доктринальних підходів до розуміння фінансово-правової норми.

В процесі тривалого історичного розвитку відбулася змінапарадигм суспільного розвитку, і фінансового права зокрема. Змінювалися як підходи до розуміння фінансово-правової дійсності, так і до розуміння фінансово правових норм. Варто виділити етатистський, людиноцентристський та егалітарний підхід для того щоб зрозуміти зміст фінансово правової норми.

Етатистський підхід характеризується розумінням фінансового права як організації державної волі. Держава домінує у фінансових правовідносинах. Даний підхід до фінансового права визнається як виключне право держави вилучати якомога більшу частину створених первинними виробниками суспільних благ валового суспільного продукту, яке неминуче трансформувалось в однобічне розуміння його винятково як сили позитивних норм, що забезпечують по-суті інтереси публічної влади і інтереси держави. Звідси можемо визначити, що фінансово-правова норма з точки зору етатистського підходу – це встановлені та санкціоновані державою правила поведінки суспільних відносин, що виникають у результаті фінансової діяльності держави, стосовно акумуляції, розподілу та використання державних коштів, і покликані забезпечувати владарююче становище держави у фінансових правовідносинах.

Людиноцентристський підхід характеризується соціалізацією та гуманізацією прав та свобод індивіда . Дана концепція на противагу етатистській протиставляє приватні інтереси публічним інтересам. Індивід, тобто виробник суспільних благ, його права і обов’язки лежать в центі фінансових правовідносин. В більшості держав світу, і зокрема в Україні даний принцип знайшов своє відображення в конституції. Фінансове право служить виключно для врегулювання потреб та інтересів індивіда. Тож фінансово-правова норма з точки зору людиноцентристського підходу – це установлені державою, з урахуванням інтересів людини та громадянина, правила поведінки, що виникають у процесі мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів.

На зміну даним концепціям прийшла егалітарна концепція, суть якої розкривається через потреби громадян. Спільними є потреби, які можна поділити на приватні і публічні. Природним покликанням фінансового права з позиції природно позитивної доктрини фінансового права та принципу соціального натуралізму є забезпечення компромісу з приводу публічних фінансів між виробником публічних благ і публічною владою, підтримка балансу, їх законних прав та інтересів, створення правових механізмів та конструкцій, завдяки яким можна задовільнити основні принципи суспільних потреб. Згідно даного підходу, фінансово-правова норма - це установлені чи санкціоновані державою, органами місцевого самоврядування з урахуванням інтересів кожного громадянина та суспільства в цілому, загальнообовязкові та формально-визначенні правила поведінки, що виникають у процесі розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу, і покликані забезпечити задоволення публічних інтересів індивіда у фінансових правовідносинах на основі формальної рівності субєктів фінансових правовідносин, проте які в разі їх неналежного виконання можуть бути забезпечені силою державного примусу. Тож фінансово правова норма з позиції егалітарного підходу – це правила поведінки що покликані забезпечити рівноправність у відносинах, що виникають у процесі правового регулювання публічних фінансів.

Фінансово-правові норми містять ознаки, що характерні для будь-яких правових норм, так і властиві лише для фінансового права.

1* Правило поведінки, що має загальнообов’язковий характер, вказує яким чином, в якому напрямі, на протязі якого часу, на якій території, необхідно тому чи іншому суб’єкту діяти, приписує правильність поведінки і тому є обов’язковим для способом дії для конкретного індивіда. Багато юристів-фінансистів пішли набагато дальше абсолютизуючи дану ознаку і зазначають, що фінансово-правові норми є обов’язковими для всіх суб’єктів фінансового права і повинні сприйматись як безумовне керівництво до дії, що виходить від держави і не підлягають обговоренню чи оцінці щодо їх доцільності, бажаності чи небажаності здійснення.

2* Формально визначене правило поведінки: внутрішня формальна визначеність норми проявляється у чіткому визначенні правила поведінки (змісту прав і обов’язків, чітких вказівок на наслідки їх порушення*; зовнішня визначеність полягає у закріпленні різних правил поведінки й офіційних документах.

3* Правило поведінки, що має системний характер. Системність проявляється у структурній побудові норми, у тому, що фінансово-правові норми тісно пов’язані між собою, діють у єдності, складаються у фінансово-правові інститути, підгалузі фінансового права. Як зазначає Пацурківський П.С. фінансове право – це не просто сукупність, а певна система, яка наділена цілим рядом зв’язків, як внутрішніх так і зовнішніх, що виражаються у юридичних конструкціях того чи іншого правового явища і є їх зовнішнім виразом

4* Правило поведінки, що установлюються, санкціонуються і забезпечуються державою та її органами. Виражають публічну волю і можливі заходи примусу.

5* Правило поведінки, що має загальний характер, що передбачає неодноразовість застосування щодо всіх субєктів фінансових правовідносин. Хоча у фінансовому праві з цією ознакою час від часу виникають певні розбіжності, які пов'язанні з суб'єктивною складовою податкових пільг.

6* Державне веління, що має переважно категоричний характер, хоча можуть існувати, наприклад, і рекомендаційні норми, погодження тощо.

Фінансово-правовим нормам властиві і специфічні ознаки, які обумовлені особливостями предмета і методу фінансово-правового регулювання.

1* Згідно етатистського підходу фінансово-правові норми виникають у процесі фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування, внаслідок мобілізації, розподілу та використання фондів коштів органів державної влади та місцевого самоврядування.

Згідно природно-правового типу право розуміння вони виникають з приводу розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу, тобто з приводу правового регулювання публічних фінансів.

2* Згідно природно-правового типу право розуміння фінансово-правові норми є засобом реалізації публічних інтересів. Тобто згідно егалітарної теорії фінансового права є засобом реалізації публічних потреб індивідів.

Згідно етатистського підходу фінансово-правові норми є засобом реалізації державного інтересу, державної волі.

3* Згідно етатистського підходу фінансово-правові норми виражають владний (імперативний* характер і виражаються у категоричній формі: тобто учасники фінансових правовідносин врегульовуються нормами фінансового права, мають чітко визначений обсяг прав та обов’язків, що виключає зміну приписів цих норм за волевиявленням учасників цих правовідносин, або можливість вибору варіантів поведінки.

Дана ознака суперечать принципу формальної рівності суб’єктів фінансових правовідносин. І якщо ми будемо застосовувати принцип формальної рівності суб’єктів фінансових правовідносин, то фінансово-правові норми повинні містити права та обов’язки як приватних, так і публічних суб’єктів, а не акцентувати увагу лише на обов’язках приватних та правах і повноваженнях у категоричній формі публічних суб’єктів. Крім того, аналіз методу правового регулювання фінансового права свідчить, що у фінансовому праві та фінансовому законодавстві знайшли реальне закріплення право оперативної самостійності, дозволи, рекомендації, погодження та публічні договори, що досить легко спростовують абсолютизацію категоричного імперативу у фінансовому праві.

4* Фінансово-правові норми мають матеріальне обґрунтування та регулюють грошові відносини.

Окремі науковці, зокрема М.В. Карасьова, як окрему ознаку подають те, що фінансово-правові норми мають грошовий характер, а тому є майновими. Однак, на першій лекції коли ви визначили предмет фінансового права, ви чітко відмежували, що майнові відносини це предмет цивільного права, а фінансове право регулює відносини у cфері розподілу та перерозподілу ВВП та НД. Стосовно грошових відносин у фінансовому праві, то тут слід зазначити, що людство на сьогоднішній день не придумало нічого кращого, за допомогою чого можна здійснювати розподіл та перерозподіл ВВП та НД, ніж за допомогою грошей і не більше.

5* Фінансово-правові норми містять, наприклад, адресовані суб'єктам господарської діяльності вимоги вчасно вносити вста­новлені законодавцем платежі до державного та місцевого бю­джетів і позабюджетних фондів; розпорядникам бюджетних кош­ті в — розподіляти та використовувати ці кошти відповідно до затверджених нормативів та їх цільового призначення, нада­вати звіти й інші документи для здійснення контролю з боку компетентних органів, вчиняти інші дії, які б забезпечували аку­муляцію у публічних централізованих фондах грошових ресур­сів та їх використання відповідно до затверджених фінансових планів.

6* Необхідно зважати на те, що фінансово-правові норми від інших норм права відрізняються, зокрема, мірою забезпечення їх виконання, в тому числі із боку публічного суб’єкта, оскільки останнім часом держава вносить коректи­ви з метою посилення фінансової відповідальності за порушен­ня в галузі публічних фінансів. Це стосується й відповідальності держав­них органів, що здійснюють фінансову діяльність. Так, норми Бюджетного кодексу України передбачають відповідальність органів місцевого самоврядування за порушення бюджетного планування, органів Державного казначейства України — за не­виконання вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та скла­дання звітності про виконання бюджетів тощо

Водночас, слід ураховувати і той постулат, що в розвинутих, демокра­тичних державах акцентується увага не на примусовій мірі забезпечення, а на добровільному визнання та виконанні фінансово-правових норм більшістю, що має бути обов'язковою умовою цивілізова­ного правового регулювання.

Поняття «фінансово-правова норма» не є ідентичним до поняття «стаття» відповідного нормативного акта. Зміст тієї чи іншої фінансово-правової норми може бути закріплений у різних статтях одного нормативного акта або ж в іншому нормативному акті. Крім того, в одній статті нормативного акта може міститися дві, три і більше норм.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти