День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в судіподаткове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу пронарахування грошового зобов'язанняпротягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Скарга вважається повністю задоволеною: • якщо рішення за скаргою не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку (або строку, на який її розгляд було продовжено*; • якщо платника податків не було повідомлено про продовження розгляду скарги до закінчення 20-денного терміну.

Процедура судового оскарження відбувається відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. За загальним правилом статті 71 даного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Разом з тим, згідно цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Ця норма поширюється і на податкові органи.

Податковим органом при відстоюванні своєї позиції в суді в якості доказів можуть бути використані тільки ті документи, які знайшли своє відображення в оскаржуваному рішенні податкового органу. Це означає, що зміст документів, якими контролюючий орган оформлює результати податкової перевірки повинен відповідати певним вимогам.

116. Правове регулювання податку на доходи фізичних осіб

Будучи загальнодержавним податком, цей податок, згідно статті 65 Бюджетного кодексу України, надходить у визначеній частині до відповідних місцевих бюджетів. Це прямий особовий податок, який сплачується з дійсно отриманого платником податку доходу та враховує його фактичну платоспроможність.

Податок на доходи фізичних осіб є юридичною формою економічного зв’язку людини та держави, тому правовий режим цього податку визначається принципом постійного місцеперебування (резиденства*.

Платник податку.

Податок на доходи фізичних осіб сплачують особи, які є податковими резидентами України, а також особи, які не є податковими резидентами України, але отримують доходи з джерела їх походження в Україні. Для посилення відповідальності податкових агентів, пункт 162.1.3. статті 162 Податкового кодексу України також називає їх в якості платників даного податку. Однак в даному випадку податкові агенти є скоріше особами, що сприяють сплаті податку, оскільки платником податку є виключно особа-власник коштів, що підлягають сплаті в якості податку.

Податковими резидентами України вважаються фізичні особи, які мають місце проживання в Україні або сумарно не менше 183 днів протягом календарного року перебувають на її території чи мають тут центр життєвих інтересів. Нерезидентами визнаються особи, які не відповідають зазначеним умовам та не є громадянами України.

Головна відмінність між резидентами та нерезидентами полягає в обсязі виконуваного податкового зобов’язання. Резиденти сплачують податок з усіх видів доходів, незалежно від території їх отримання, тобто несуть повний податковий обов’язок. Нерезиденти сплачують податок тільки з тієї частини доходів, яка була отримана з джерел в Україні, тому вони несуть обмежений податковий обов’язок.

Не є платниками даного податку нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні і мають дипломатичні привілеї та імунітети, встановлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які вони отримують безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності.

Об’єктом податку резидента є:

1. загальний місячний (річний* оподатковуваний дохід;

2. доходи із джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання*;

3. іноземні доходи – доходи (прибуток*, отримані із джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний або чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки звітного року.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий* на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки такого звітного року. Зокрема, під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів,

- які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання*, доходів,

- які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу,

- та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними Податковим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих* протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

За загальним правилом в склад бази оподаткування включаються всі доходи платника податку, отримані ним як в грошовій, так і негрошовій формах. Визначення бази оподаткування стосовно доходів отриманих в негрошовій формі має свої особливості.

Податковим кодексом України встановлено значний перелік доходів, які не оподатковуються даним податком. Наприклад, звільняються від оподаткування : суми державної та соціальної матеріальної допомоги, державні пенсії, компенсаційні виплати, аліменти, суми державних премій або стипендій України, допомога на поховання та деякі інші, сума доходів, отриманих платником податку у вигляді процентів, що нараховані на цінні папери, емітовані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику та на боргові зобов'язання Національного банку України, сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, заподіяної йому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та сумах, визначених законом; сума страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, обов'язкові страхові внески до недержавного пенсійного фонду та фонду банківського управління; сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу*, передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою; кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 Податкового Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження; вартість товарів, які надходять платнику податку як гарантійна заміна у порядку, встановленому законом, а також грошова компенсація вартості товарів, надана платнику податку в разі їх повернення продавцю або особі, уповноваженій таким продавцем здійснювати їх гарантійне обслуговування (заміну* протягом гарантійного строку, але не вище ніж ціна придбання таких товарів; кошти або вартість майна (нематеріальних активів*, які надходять платнику податку за рішенням суду в результаті поділу спільної сумісної власності подружжя у зв'язку з розірванням шлюбу чи визнанням його недійсним або за добровільним рішенням сторін з урахуванням норм Сімейного кодексу України; кошти, отримані платником податку в рахунок компенсації (відшкодування* вартості майна (нематеріальних активів*, примусово відчуженого державою у випадках, передбачених законом, або вартість такої компенсації, отриманої у негрошовій формі, а також доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики*; та інші випадки передбачені ст.. 165ПКУ.

Крім об’єктів, які не підлягають оподаткуванню, Податковим кодексом України також передбачена можливість застосування податкової знижки та податкової соціальної пільги.

Податкова знижка – це документально підтверджена сума (вартість* витрат платника податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг* у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Право на податкову знижку має виключно резидент України. При цьому не має значення, чи платнику податку присвоєно ідентифікаційний номер, чи в нього є відмітка в паспорті про відмову від такого номера через свої релігійні переконання. Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку у звітному податковому році, не може перевищувати нарахованої йому заробітної плати. Якщо платник податку не скористався правом нанарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року за умови наявності підстав для її нарахування та документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки (відповідні платіжні та розрахункові документи, зокрема квитанції, фіскальні або товарні чеки, прибуткові касові ордери, копії договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг* і їх покупця*. До податкової знижки, згідно пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України, можна включити:

1* частину суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом;

2* суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні та внесеним до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату передачі таких коштів та майна, у розмірі, що не перевищує 4 відсотки суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;

3* суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати. Така сума не може перевищувати 1,4 місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, в розрахунку на кожну особу, яка навчається, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року;

4* суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів*, а також суму коштів, сплачених платником податку, визнаного в установленому порядку інвалідом, на користь протезно-ортопедичних підприємств, реабілітаційних установ для компенсації вартості платних послуг з реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, наданих такому платнику податку або його дитині-інваліду у розмірах, що не перекриваються виплатами з фондів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, крім: а* косметичного лікування або косметичної хірургії; б* протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики; в* абортів (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями або коли вагітність стала наслідком зґвалтування*; г* операцій із зміни статі; ґ* лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких є побутове зараження або зґвалтування*; д* лікування тютюнової чи алкогольної залежності; е* придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не включено до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

5* суму витрат платника податку на сплату страхових платежів та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім’ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування*:

а* при страхуванні платника податку – 1,4 місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи;

б* при страхуванні члена сім’ї платника податку першого ступеня споріднення (сумарно* – 0,7 місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи;

6* суму витрат платника податку на:

- оплату допоміжних репродуктивних технологій згідно з умовами, встановленими законодавством, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік;

- оплату вартості державних послуг, пов’язаних з усиновленням дитини, включаючи сплату державного мита;

7* суму коштів, сплачених платником податку у зв’язку із переобладнанням транспортного засобу, що належить платникові податку, з використанням у вигляді палива моторного сумішевого, біоетанолу, біодизелю, стиснутого або скрапленого газу, інших видів біопалива;

8* суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання* доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.

Податкова соціальна пільга – це сума на яку платник податку має право зменшити свій місячний оподатковуваний дохід, що був отриманий з джерел на території України у вигляді заробітної плати.

Право на застосування податкової соціальної пільги маєвиключно найманий працівник, що отримує дохід лише у вигляді заробітної плати, якщо її місячний розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму, який діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн.

До 31 грудня 2014 року податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць*, встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, з 1 січня 2015 року – 100% для будь-якого платника податку.

Разом з тим, для окремих категорій осіб встановлено право на підвищений розмір податкової соціальної пільги:

1* у розмірі, що дорівнює 100% – для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, – у розрахунку на кожну таку дитину;

2* у розмірі, що дорівнює 150% – для платника податку, який:

а* є одинокою матір’ю (батьком*, вдовою (вдівцем* або опікуном, піклувальником – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б* утримує дитину-інваліда – у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років;

в* є особою, віднесеною законом до І або ІІ категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

г* є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом;

ґ* є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;

д* є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

е* є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

3* у розмірі, що дорівнює 200% – для платника податку, який є:

а* Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями “За відвагу”;

б* учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом I і II групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

в* колишнім в’язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г* особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

ґ* особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація* у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Податкова соціальна пільга може застосовуватись тільки за одним місцем отримання доходу. Якщо платник податку має право на застосування податкової пільги з двох або більше підстав, до нього застосовується пільга, що найбільша за розміром. Виключенням з цього правила є батьки, які мають дітей до 18 років, або дітей інвалідів, або двох чи більше дітей до 18 років. Вони разом із застосуванням пільги у підвищеному розмірі, мають право ще на пільгу для себе на загальних підставах.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватись з дня подання роботодавцеві заяви. Якщо особа має право на отримання податкової соціальної пільги у підвищеному розмірі, то до заяви також додаються документи, що підтверджують таке право.

Ставка податку на доходи фізичних осіб є прогресивною і становить від 0% до 30% в залежності від виду, розміру та періодичності отримання доходу.

За ставкою 0% оподатковуються окремі види майна, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення та деякі інші доходи у випадках, прямо визначених відповідними нормами розділу ІV Податкового кодексу України. (Див ст. 174.1, 174.2 ПКУ*

За ставкою 1% оподатковуються доходи продавця від продажу одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера, якщо така операція здійснюється не частіше одного разу протягом звітного податкового року.

За ставкою 5% оподатковується дохід нарахований як:

· процент на поточний або депозитний (вкладний* банківський рахунок(з 01.01.2015 року*;

· процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним* сертифікатом (з 01.01.2015 року*;

· процент на вклад (депозит* члена кредитної спілки у кредитній спілці (з 01.01.2015 року*;

· дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону;

· дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами* відповідно до закону;

· дохід у вигляді відсотків (дисконту*, отриманий власником облігації від їх емітента відповідно до закону;

· дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохід, отриманий платником податку внаслідок викупу (погашення* управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів;

· доходи у вигляді дивідендів;

· дохід у вигляді інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти;

· доходи в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами розділу ІV Податкового кодексу України.

За ставкою 10% оподатковується заробітна плата шахтарів, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та 50 % і більше робочого часу на рік, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань*, у тому числі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у вугільній промисловості, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

За ставкою 15% оподатковуються доходи в розмірі, що не перевищує 10-кратного розміру мінімальної зарплати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року, одержані у формі:

- зарплати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються* платнику у зв’язку із трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами;

- виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника*, отриманого від організатора азартної гри, виграшу в спортивних змаганнях та інші доходи.

Якщо загальна сума доходу, отриманого платником податку у звітному податковому місяці, перевищує цей поріг, то із суми перевищення податок справляється за ставкою 17%.

За ставкою 30% оподатковуються доходи, нараховані як виграш чи приз на користь резидентів чи нерезидентів, за винятком тих, які оподатковуються за ставкою 15%.

Для окремих видів доходу (доходи від надання нерухомості в оренду (суборенду*, житловий найм (піднайм*; інвестиційний прибуток; роялті; проценти; дивіденди; виграші та призи; благодійна допомога; доходи за договорами довгострокового страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій*, недержавного пенсійного забезпечення, пенсійних вкладів та за договорами довірчого управління; суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернуті у встановлений строк; доходи отримані нерезидентами; іноземні доходи резидентів; доходи у вигляді плати (відсотків*, що розподіляється на пайові членські внески членів кредитної спілки; доходи від операцій з продажу (обміну* об’єктів нерухомого майна; доходи від операцій з продажу (обміну* об’єктів рухомого майна; доходи від прийняття спадщини чи дарунку коштів, майна, майнових чи немайнових прав; доходи фізичних осіб-підприємців; доходи осіб, які провадять незалежну професійну діяльність* встановлюються спеціальні правила оподаткування визначені статтями 170, 172-174, 177-178 Податкового кодексу України.

Сплата податку на доходи фізичних осіб здійснюється як самостійно платниками податку так і через податкових агентів.

Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ*, самозайнята особа, представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання* доходу (у грошовій або не грошовій формах* зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому законодавством.

Податкові агенти зобов’язані нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету суму податку безпосередньо з доходів платника податку при їх фактичній виплаті.

В податковій декларації платник податків вказує всі отримані ним в календарному році доходи, джерела їх виплати, податкові знижки, суми податку, утримані податковим агентом, суми фактично сплачених на протязі податкового періоду авансових платежів. Строк подання річної податкової декларації фізичними особами-платниками податку на доходи фізичних осіб установлено до 1 травня року, що настає за звітним. Сплатити суму податкового зобов’язання, визначену в поданій декларації, платник податків зобов’язаний самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним.

117. Правове регулювання податку на прибуток підприємств

Це прямий особовий загальнодержавний податок, розмір якого залежить від результатів господарської діяльності платників податків юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів..Зараховується податок на прибуток до Державного бюджету України та місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України.

Платник податку. Податок на прибуток сплачується юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, які є резидентами України, а також юридичними особами, які не є резидентами України, але отримують доходи з джерелом їх походження з України. Під резидентом України з метою оподаткування цим податком розуміється юридична особа та її відокремлені підрозділи, які утворені та провадять свою діяльність, відповідно до законодавства України, з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами.

Платниками податку з числа резидентів є:

- суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

- відокремлені підрозділи юридичних осіб-суб’єктів господарювання;

- неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та або/доходів, що підлягають оподаткуванню;

- управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту;

- підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту.

Платниками податку з числа нерезидентів є:

- юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі* та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників. Обов’язковою умовою є реєстрація постійного представництва до початку господарської діяльності в податковому органі за місцем свого знаходження, в іншому випадку вважається, що такий платник податку ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки – прихованими від оподаткування.

Об’єкт податку. Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України об’єктом обкладення податком на прибуток є:

· прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду;

· дохід (прибуток* нерезидента із джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу.

Податковий облік наближено до бухгалтерського. Так, при визначенні доходів та витрат «метод першої події” замінено на “метод нарахувань”, тобтояк доходи, так і витрати визнаються з моменту переходу до покупця права власності на товар та складання акта приймання-передачі робіт/послуг. Таким чином, попередня (авансова* оплата товарів (робіт, послуг* не визнається доходами й не впливає на податкові зобов’язання платника податків. Але разом з тим, повної уніфікації бухгалтерського та податкового обліку не здійснено, поряд з цими двома видами обліку на платника податків покладається обов’язок ведення третього – обліку тимчасових та постійних податкових різниць та використання даного обліку для складання декларації з податку на прибуток (податкова різниця – різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов’язань за національними положеннями (стандартами* бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом ІІІ Податкового кодексу України*, а також подання податкової та фінансової звітностей.

Доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, класифікуються за такими групами:

- дохід від операційної діяльності, що включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та дохід банківських установ;

- інші доходи, що включають, зокрема, доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходи від операцій оренди/ лізингу, доходи за операціями в іноземній валюті, доходи від торгівлі цінними паперами та деривативами, суми штрафів, неустойки чи пені, суми безповоротної фінансової допомоги, безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг*.

Існує також перелік доходів, що не враховуються для визначення об’єкта оподаткування. Це, зокрема, прямі інвестиції або реінвестиції в корпоративні права платника, компенсація (відшкодування* за примусове перше відчуження державою майна платника податку, перший емісійний дохід, міжнародна технічна допомога та інше.

Склад витрат та порядок їх визнання встановлено у статті 138 Податкового кодексу України. З метою достовірного визначення розміру витрат та дати їх виникнення платники податку визначають собівартість товарів (робіт, послуг*, до складу якої включається вартість запасів.

Витрати,що враховуються при визначенні об’єктаоподаткування, поділяються на;

- витрати операційної діяльності (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, витрати банківських установ*;

- інші витрати. Інші витрати, у свою чергу, включають, зокрема:

- адміністративні витрати (проведення річних зборів, представницькі витрати, відрядження та утримання апарату управління підприємством, консультаційні, інформаційні послуги, оплата послуг зв’язку тощо*;

- витрати на збут (пакувальні матеріали, оплата праці та комісійні винагороди продавцям, реклама та дослідження ринку (маркетинг*, передпродажна підготовка товарів, транспортування, страхування товарів, транспортно-експедиційні послуги, гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування тощо*;

- інші операційні витрати (витрати за операціями в іноземній валюті, податки і збори, інформаційне забезпечення, проценти (за користування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою* тощо*;

- інші витрати звичайної діяльності (добровільно перераховані (передані* активи, безнадійна заборгованість, утримання та експлуатація фондів природоохоронного призначення, придбання ліцензій та спеціальних дозволів тощо*.

Собівартість товарів (робіт, послуг* складається з витрат, прямо пов’язаних із виробництвом таких товарів (робіт, послуг*, а саме із:

- прямих матеріальних витрат (сировина, матеріали та напівфабрикати, що утворюють основу виготовленого товару (роботи, послуги*;

- прямих витрат на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (робіт, послуг*;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних акт<