ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Актуальное членение предложения

[править]

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Актуа́льное члене́ние предложе́ния — используемый в лингвистике принцип разделения предложения на:

§ исходную, изначально данную составляющую (то, что считается известным или может быть легко понято), называемую темой, исходной точкой или основой;

§ новую, утверждаемую говорящим составляющую (то, что сообщается об исходной точке высказывания), называемую ремой или ядром;

§ элементы перехода.

Например: «он (тема) оказался (переход) прекрасным учителем (рема)».

Актуальное членение предложения исходит из выражения им конкретного смысла в контексте данной ситуации — в противоположность формальному членению предложения на грамматические элементы.

Если тема предшествует реме, порядок слов в предложении называется объективным, в противном случае — субъективным, например: «отец (тема) идёт (рема)» — если ждут отца; «отец (рема) идёт (тема)» — если услышали шаги.

Актуальное членение предложения может выражаться порядком слов, интонацией и другими средства

АКТУАЛЬНОЕ ЧЛЕНЕНИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ,понятие, разработанное в трудах Пражского лингвистического кружка в 1930-е годы для описания функциональных компонентов повествовательного предложения – ремы, или сообщаемой части, и темы, отправной точки сообщения. Согласно теории актуального членения, в предложении Студенты на первом курсе хорошие выделяется тема студенты на первом курсе и рема хорошие, т.е. о студентах первого курса сообщается, что они хорошие. В некоторых теориях функционального членения предложения тема и рема называются, соответственно, топиком (topic) и фокусом (focus), или топиком и комментарием (comment).

Проблематика актуального членения активно разрабатывается в настоящее время в рамках различных теорий лингвистической прагматики. В одной из теорий актуального членения – теории коммуникативного динамизма – предполагается не бинарное деление на тему и рему, а шкалярное: степень коммуникативного динамизма у начальной темы минимальна, и коммуникативный динамизм нарастает с продвижением к концу предложения. Глаголу приписывается средняя степень коммуникативного динамизма, т.е. он понимается как переход между темой и ремой. Такое описание применимо только к тем предложениям, в которых за темой следует рема, а глагол располагается в центре.

Коммуникативная цель говорящего, облекающего свою мысль в форму повествовательного предложения, состоит в том, чтобы сообщить нечто слушающему; поэтому рема может рассматриваться как конституирующий коммуникативный компонент сообщения (т.е. повествовательного предложения). Присутствие ремы в повествовательном предложении отличает его, например, от вопроса, в котором ничего не сообщается, ср.: Который час? В вопросе тоже есть конституирующий – собственно вопросительный – и может быть не-конституирующий (не-вопросительный) коммуникативный компонент. Так, в вопросе Где Вадик познакомился с Марусей? вычленяются вопросительный компонент где и не-вопросительный – Вадик познакомился с Марусей. Говорящий знает, что Вадик познакомился с Марусей, но не знает, где это было, и про это задает вопрос.

У других типов речевых актов, кроме сообщения и вопроса, тоже есть конституирующие и могут быть не-конституирующие компоненты. Так, в повелительном предложении Завтрак съешь сам конституирующий компонент – съешь сам и не-конституирующий – завтрак: про завтрак говорится, что его следует съесть. В этом предложении ничего не сообщается и не спрашивается: говорящий велит слушающему съесть завтрак в одиночку. А в таком типе речевого акта, как обращение (Вась!), есть только конституирующий компонент и не-конституирующего компонента в нем нет. Рема в русском, английском и многих других языках выражается интонацией определенного типа. Это нисходящий акцент, или падение тона. В предложении Стоял мороз падение фиксируется на ударном слоге словоформы мороз, т.е. словоформа мороз является акцентоносителем ремы. Акцентоноситель ремы также называют собственно ремой. (В примерах ниже акцентоноситель обозначается заглавными буквами.)

Одним из средств выражения темы служит восходящая интонация, и у темы тоже есть акцентоноситель. Так, в предложении В Киеве жила Маруся(например, при ответе на вопрос Кто из твоих друзей жил в это время в Киеве?) словоформа Киеве несет или может нести на себе один из типов восходящей интонации. В беглой речи подъем тона на теме может отсутствовать. Таким образом, тема, в отличие от ремы, не имеет единого средства выражения. А рема всегда выражается единообразно – падением

 

Питання № 44.Проміжні системи мови

Морфонолог. проміжна сис-ма

Існують внутр.сис-ми мови, окрім них є ще підсистеми, які забезпечують зв'язок між ними. Проміжний характер цих сис-м визначається своєрідністю їх організації: їхні одиниці виникають у межах однієї внутр.сис-ми, але функціонують вони як одиниці іншої внутр.сис-ми.

Морфонологічна сис-ма забезпечує взаємодію фонетичної та семантичної сис-ми мови, охоплюючи окремі явища, що за своїм статусом належать до фонетичної сис-ми, але функціонують у семантичній сис-мі на рівні морфем і слів. Вивчає і встановлює основні варіанти морфем і правила їх переходу в інші варіанти. Термін – від Празького лінгв.гуртка як назва розділу мовознавства, а морфонема – як головна одиниця. Морф. вивчає регулярні відповідності окремих фонем, здатних до взаємозаміщення в складі однієї й тієї самої морфеми (прик. – рука, руці – одна й та сама коренева морфема, але її склад різний рук, руц). Аломорфи – варіанти морфеми. Як правило існує один основний варіант, з якого можна вивести всі інші. Морф. явища спостерігаються і при словотворі, і при словотворенні (у флективних мовах, де кореневі морфеми внаслідок поєднання кореня+флексії часто змінюють свій вигляд; в аглют.мовах нє, бо в них корінь впливає на фонематичну структуру афіксів). Морф. явище – розрізнення одно корінних слів і словоформ за допомогою наголосу. Такі явища є переважно допомічними засобами вираження граматичного або дериваційного значення. Чергуються не лише окремі звуки (гол./пригол.), а й групи звуків.

 

Фразеологічна проміжна сис-ма

Традиційно входить до лексико-семантичної сис-ми, а зараз – виділяють розділ фразеології, який вивчає стійкі сполучення слів із фіксованих лексичним складом. Мовознавці розділяють сполучення слів на вільні і стійкі (невільні) на основі ступеня спаяності їх компонентів. У мовному спілкуванні слів, а стійкі словосп., являючи собою певні цілісності подібно до окремих слів, відтворюються. На основі такого функціонування стійкі словоспол./фразеологізми виводяться за межі синтаксичної сис-ми. Одиниці фраз.сис-ми народжуються у синтаксичній сис-мі мови на основі її правил реалізації, але функціонують в межах семантичної сис-ми на правах паритету зі словом. В складі фразеологізмів не лише конструкції, які виникли на основі утворення словосполучень, але й на основі правил побудови речень(Як кіт наплакав), тому ця сис-ма проміжна між синтаксичною та семантичною. Фразеологізми – лексеми-многочлени, які відтвор. в процесі спілкування як слова. Фразера – має риси відтворюваності, цілісності значення. Ідіоматичність фразеол. – втілює націон. колорит мови (не опис, а інтерпретація світу, суб’єктивне емоційно забарвлене бачення). «об’єктивні» - учнівськмй квиток, «субєктиивні» - серце крається.

Класифікація фразеол. за Виноградовим: 1)фраз.зрощення (значення компонентів не відповідає значенню фраз. З’їсти собаку) 2)фраз.єдності (зміст=значенню компонентів Прикусити язика) 3)фраз.сполучення (зв’язне значення слів Нагла смерть; злість бере) Шанський додав 4)фраз.вирази (слова з вільним значенням Людина – це звучить гордо) Інші класиф. Ларін, Гаврин, Архангельський. Булаховській за генетичним аспектом: 1)прислів’я та приказки 2)професіоналізми з метафоричним вживанням 3)усталені вислови з жартів 4)цитати із Завітів 5)ремінісценції античної старовини 6)переклади іншомовних висловів 7)крилаті слова письменників 8)влучні фрази видатних людей. Фраз. можуть бути полісемічні, омонімічні, синонімічні.

 

 

Фразеологизм

Фразеологи́зм, фразеологическая единица или фразе́ма — устойчивое по составу и структуре, лексически неделимое и целостное по значению словосочетание или предложение, выполняющее функцию отдельной лексемы (словарной единицы). Часто фразеологизм остаётся достоянием только одного языка; исключением являются так называемые фразеологические кальки. Фразеологизмы описываются в специальных фразеологических словарях.

Фразеологизм употребляется как некоторое целое, не подлежащее дальнейшему разложению и обычно не допускающее внутри себя перестановки своих частей. Семантическая слитность фразеологизмов может варьировать в достаточно широких пределах: от невыводимости значения фразеологизма из составляющих его слов во фразеологических сращениях (идиомах) до фразеологических сочетаний со смыслом, вытекающим из значений, составляющих сочетания. Превращение словосочетания в устойчивую фразеологическую единицу называется лексикализацией.

Концепция фразеологической единицы (фр. unité phraséologique) как устойчивого словосочетания, смысл которого невыводим из значений составляющих его слов, впервые была сформулирована швейцарским лингвистом Шарлем Балли в работе Précis de stylistique, где он противопоставил их другому типу словосочетаний — фразеологическим группам (фр. séries phraséologiques) с вариативным сочетанием компонент. В дальнейшем В. В. Виноградов выделил три основных вида фразеологизмов: фразеологические сращения (идиомы), фразеологические единства и фразеологические сочетания.[1] Н. М. Шанский выделяет также дополнительный вид — фразеологические выражения.[2]

 

[править]Фразеологические сращения (идиомы)

Фразеологическое сращение, или идиома (от греч. ἴδιος — собственный, свойственный) — это семантически неделимый оборот, значение которого совершенно не выводимо из значений составляющих его компонентов. Например, «содом и гоморра» — суматоха, шум.

Зачастую грамматические формы и значения идиом не обусловлены нормами и реалиями современного языка, то есть такие сращения являются лексическими и грамматическими архаизмами. Так, например, идиомы «бить баклуши» — «бездельничать» (в исходном значении — «раскалывать полено на заготовки для выделки бытовых деревянных предметов») и «спустя рукава» — «небрежно» отражают реалии прошлого, отсутствующие в настоящем (в прошлом им была присуща метафоричность). В сращениях «от мала до велика», «ничтоже сумняшеся» сохранены архаичные грамматические формы.

[править]Фразеологические единства

Фразеологическое единство — это устойчивый оборот, в котором тем не менее отчётливо сохраняются признаки семантической раздельности компонентов. Для фразеологического единства характерна образность; каждое слово такой фразы имеет свое значение, но в совокупности они приобретают переносный смысл. Обычно фразеологизмы такого типа являются тропами с метафорическимзначением (например, «гранит науки», «плыть по течению», «закинуть удочку»).

Подобно идиомам, фразеологические единства семантически неделимы, их грамматические формы и синтаксический строй строго определены. Замена слова в составе фразеологического единства, в том числе и подстановка синонима, ведёт к разрушению метафоры (например, «гранит науки» «базальт науки») или изменению экспрессивного смысла: «попасться на удочку» и «попасть в сети» являются фразеологическими синонимами, но выражают различные оттенки экспрессии.

Однако, в отличие от идиом, единства мотивированы реалиями современного языка и могут допускать в речи вставку других слов между своими частями: например, «довести (себя, его, кого-либо) до белого каления», «лить воду на мельницу (чего-либо или кого-либо)» и «лить воду (свою, чужую и т.п.) на мельницу».

Примеры:зайти в тупик, бить ключом, плыть по течению, держать камень за пазухой, водить за нос.

[править]Фразеологические сочетания

Фразеологическое сочетание (коллокация) — это устойчивый оборот, в состав которого входят слова как со свободным значением, так и с фразеологически связанным, несвободным (употребляемым лишь в данном сочетании). Фразеологические сочетания являются устойчивыми оборотами, однако их целостное значение следует из значений составляющих их отдельных слов.

В отличие от фразеологических сращений и единств, сочетания семантически делимы — их состав допускает ограниченную синонимическую подстановку или замену отдельных слов, при этом один из членов фразеологического сочетания оказывается постоянным, другие же — переменными: так, например, в словосочетаниях «сгорать от любви, ненависти, стыда, нетерпения» слово «сгорать» является постоянным членом с фразеологически связанным значением.

В качестве переменных членов сочетания может использоваться ограниченный круг слов, определяемый семантическими отношениями внутри языковой системы: так, фразеологическое сочетание «сгорать от страсти» является гиперонимом по отношению к сочетаниям типа «сгорать от ...», при этом за счёт варьирования переменной части возможно образование синонимических рядов «сгорать от стыда, позора, срама», «сгорать от ревности, жажды мести».

[править]Фразеологические выражения

Фразеологические выражения — устойчивые в своём составе и употреблении фразеологические обороты, которые не только являются семантически членимыми, но и состоят целиком из слов со свободным номинативным значением. Их единственная особенность — воспроизводимость: они используются как готовые речевые единицы с постоянным лексическим составом и определенной семантикой.

Часто фразеологическое выражение представляет собой законченное предложение с утверждением, назиданием или выводом. Примерами таких фразеологических выражений являются пословицы и афоризмы. Если во фразеологическом выражении отсутствует назидание или имеются элементы недосказанности, то это поговорка или крылатая фраза. Другим источником фразеологических выражений является профессиональная речь.[3] В категорию фразеологических выражений попадают также речевые штампы — устойчивые формулы типа «всего хорошего», «до новых встреч» и т.п.

Многие лингвисты не относят фразеологические выражения к фразеологическим единицам, так как они лишены основных признаков фразеологизмов.[2]

Питання № 42.Основні типи синтаксичного зв’язку.

У синтаксисі розрізняють два основних типи зв'язку між членами простого речення та між реченнями в складному реченні - сурядний та підрядний зв'язок. Критерієм виділення цих типів зв'язку є рівноцінність чи нерівноцінність елементів, які вступають у зв'язок. Сурядний зв'язок (паратаксис) об'єднує граматично нерівноцінні елементи,а підрядний зв'язок (гіпотаксис,або субординація) об'єднує граматично нерівноцінні елементи, з яких один є незалежним, а другий - граматично залежним. Іноді окремо виділяють ще предикативний зв'язок, для якого характерний двобічний напрям, або взаємозв'язок, це зв'язок, що виникає між підметом і присудком і формує структуру простого речення. Вразливим місцем в поглядах деяких мовознавців на сурядність і підрядність є їх відмова визнати обидва типи зв'язку і в схемах ієрархічно нижчих від речення. За подібними поглядами словосполученням визнається сполука двох слів на основі лише підрядного граматичного зв'язку, при якому виділяється (стрижневий) головний і залежний компоненти . Здається, подібне обмеження безпідставне, бо мові властиві не лише підрядні, а й сурядні словосполучення (пор. сери і молот, читати і писати, дід і баба, вогнем і мечем, сьогодні і завжди, напівжартома і напівсерйозно, місто і село, альфа і омега, бути чи не бути, плоть і кров, за і проти, батьки і діти, раз і назавжди, до і після і т. п.).

 

Синтаксичний зв'язок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Синтаксичний зв’язок – формальний зв’язок між компонентами синтаксичної одиниці (словосполучення, простого речення, складного речення), виражений відповідними мовними засобами.

 

[ред.]Одиниці вищого і нижчого рангів

Одиниці вищого і нижчого рангів по-різному поєднуються у словосполученні і реченні. Цей зв’язок буває однорівневим і різнорівневим. В однорівневих структурах він поєднує мінімальні синтаксичні одиниці, прості речення, складні речення. У різнорівневих конструкціях наявні різні комбінації поєднання синтаксичних одиниць: мінімальної синтаксичної одиниці ісловосполучення, мінімальної синтаксичної одиниці і простого речення, простого речення і складного речення.

[ред.]Варіанти поєднання у словосполученнях

Мінімальні синтаксичні одиниці можуть поєднуватись у межах словосполучення і речення. Варіантів таких поєднань у словосполученні може бути декілька:

§ поєднання опорного слова, яке в словосполученні може вживатись у будь-якій формі, і залежної форми слова, що завжди репрезентована однією граматичною формою, наприклад: співати (співаю, співаєш, співає, співаємо,

співаєте, співають, співав, співав би...) пісню;

§ поєднання опорної і залежної форм слова, що вживаються в будь-якій формі, наприклад: весняний ранок, весняного ранку, весняним ранком тощо;

§ поєднання двох рівноправних компонентів у сурядному словосполученні: брат і сестра, веселитись і радіти;

У неелементарних словосполученнях мінімальна синтаксична одиниця поєднується з елементарним словосполученням: високий дерев’яний будинок (високий + древ’яний будинок), гарні польові квіти (гарні + польові квіти).

 

[ред.]Типи синтаксичних зв'язків

Згідно з функціональним підходом в україністиці останнім часом виділяють такі типи синтаксичних зв’язків:

§ предикативний (у простому і частково в складному реченнях);

§ підрядний (у словосполученні, простому і складному реченнях);

§ сурядний (у словосполученні, складному і простому реченнях).

[ред.]Підрядний зв'язок

Підрядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що вказує на граматичну залежність одного компонента від іншого в реченні числовосполученні. Цей зв’язок у словосполученні реалізується формами слова. Як зв’язок залежного і опорного компонентів, підрядний зв’язок реалізується в двох різновидах: прислівному і детермінантному. Деякі вчені виділяють ще опосередкований зв’язок. У словосполученні реалізується передусім прислівний підрядний зв’язок. Прислівний зв’язок є тісним, передбачуваним, а в ремних випадках – обов’язковим. Узгодження, керуваня, прилягання – це типові форми підрядного зв’язку.

[ред.]Сурядний зв'язок

Специфічним синтаксичним зв’язком є сурядний, що реалізується в реченні та словосполученні. Сурядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що поєднує граматично рівноправні компоненти в словосполученні, простому та складному реченні. Сурядний зв’язок виражається за допомогою сурядних сполучників у простих реченнях з однорідними членами, в елементарних і багатокомпонентних складносурядних реченнях, у складних конструкціях із сурядністю і підрядністю. На відміну від предикативного і підрядного сурядний зв’язок не визначальний для виділення членів речення; він лише поширює просте речення однорідними членами. Диференційними ознаками сурядного зв’язку в словосполученні і реченні є: рівноправність компонентів; відкритість/закритість зв’язку; незалежна координація як форма зв’язку. Сурядний зв’язок передбачає такі смислові відношення між елементамисловосполучень: єднально-приєднувальні (гроза і вітер, став і дивлюся); протиставні (сонячно, але морозно); розділові (то блискавка, то грім); градаційні (не лише сніг, а й мороз); пояснювальні (нейрони, тобто нервові клітини) . Отже, основними типами синтаксичних зв’язків у словосполученні є підрядний і сурядний.

   
Синтаксическая связь может быть
  • сочинительная,
  • подчинительная.
  СОЧИНИТЕЛЬНАЯ СВЯЗЬ С помощью сочинительной связи объединяются РАВНОПРАВНЫЕслова или предложения, то есть такие, между которыми нет отношений главного и зависимого, господствующего и подчинённого, между которыми от одного к другому нельзя задатьвопрос. Признаки сочинительной связи:
  • сочинительные союзы: Воздух дышит весенним ароматом, и вся природа оживляется (М. Лермонтов);
  • совпадение форм: Долго ль мне гулять на светето в коляске, то верхом, то в кибитке, то в карете, то в телеге, то пешком (А. Пушкин);
  • интонация перечисления: Мысли мои, моё имя, мои трудыбуду принадлежать России (Н. Гоголь).
Собиралися мирные пахари Без печали, без жалоб и слёз, Клали в сумочки пышки на сахаре И пихали на кряжистый воз. (С. Есенин)   ПОДЧИНИТЕЛЬНАЯ СВЯЗЬ С помощью подчинительной связи объединяются НЕРАВНОПРАВНЫЕслова и предложения, то есть такие, одно из которых является главным, другое — зависимым, подчинённым. В этом случае от главного слова или предложения к зависимому задаётся вопрос. Признаки подчинительной связи:
  • предлоги между словами: Я смотрел из окошка насиний платок (С. Есенин);
  • подчинительные союзы между предложениями: Если можно о чем скорбеть, Значит, можно чему улыбаться.
  • союзные слова: Я вернусь, когдараскинет ветви По-весеннему наш белый сад.
  • смысл: раскинет по-весеннему, можно скорбеть, можно улыбаться.
   
     

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти