Виникнення ПВ можливо за наявності певного юрид. факту (підстави виникнення). ЦК Укр. встановлює: ПВ набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів;. ПВ набуто правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття ПВ не встановлена судом (ст.328 ЦК). В ЦП підстави (способи) виникнення ПВ ще з часів розквіту римського права прийнято поділяти на первінні первінні (набуття ПВ виникає вперше або не ґрунтується на правах іншіх осіб) та похідні (право набувача ґрунтується на праві відчужувателя речі) способи виникнення ПВ. До первинніх способів належать: створення нової речі внаслідок виробництва, переробки (специфікації), володіння плодами і доходами, привласнення загальнодоступних дарів природи, придбання ПВ на безхазяйну річ та рухомє майно, від якого власник відмовився, безоглядні тварини, знахідка, скарб, набувальна давність.

• ПВ на вироблену річ належить особі, яка її створила. • ПВ на перероблену річ за загальним правилом належіть особі, яка є власником матеріалу (але вона зобов’язана відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила). Особа яка самочинно переробила чужу річ, не набуває ПВ на нову річ і зобов’язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість. • Особа, яка використовує річ на законних підставах має право привласнити плоди та доходи, якщо інше не передбачено законом. • Особа, яка зібрала ягоди, зловила рибу тощо, є їх власником, якщо вона діяла відповідно до закону або дозволу власника ділянки. • Особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився, набуває ПВ на цю річ. Якщо безхазяйне майно є нерухомою річчю, то її бере на облік орган, що здійснює держ. реєстрацію прав на нерухоме майно. • Особа, яка нашла загублену річ, набуває ПВ на неї після закінчення 6 міс. з моменту заявлення про знахідку міліції або органові місц. самовряд., якщо: не було встановлено власника; власник не заявить про своє право на річ. • У разі виявлення скарбу, що містить речі, які належать до пам'яток історії та культури, вони є власністю держави. Особа, яка виявила скарб, має право на одержання винагороди (20 %). • Фіз. та юр. особи можуть набувати ПВ шляхом приватизації держ. майна. До похідних способів належать перехід ПВ за правочином. ПВ припиняється у разі: відчуження власником; відмови власника від ПВ; знищення майна; викупу пам'яток історії та культури; викупу ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; реквізиції; конфіскації; припинення юр. особи чи смерті власника і в ін. випадках, встановлених законом (ст.346 ЦК).

Поняття конфіскації,реквізиції,націоналізації.

Конфіскація, тобто позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення у випадках, встановлених законом, належить до підстав примусового вилучення майна на безвідплатній основі. Конфісковане майно переходить у власність держави. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом. Іноді законодавець може передбачити й інші способи примусового та безоплатного позбавлення власності, наприклад: Націоналізaція - вилучення з приватної власності осіб у власність держави землі, промислових і транспортних підприємств або цілих галузей народного господарства. Політика переведення промисловості і сфери послуг країни в суспільну власність. В останні роки ця тенденція сповільнилася в багатьох країнах, стало розвиватися зворотний рух - приватизація. В Укр. до цього часу відсутній законодавчий акт, яким би встановлювалися правові засади (підстави, умови, порядок) націоналізації майна. Можливість націоналізації майна, виходячи із принципів міжнародного публічного права, визнається одним із елементів суверенітету держави, а відтак не заперечується як можлива підстава припинення права власності приватних фіз. та юр. осіб. Реквізиція – примусовий викуп майна у власника за умови попереднього та повного відшкодування іого вартості. Реквізиція можлива у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності. В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. У разі реквізиції майна його попередній власник може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення, якщо це можливо. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов'язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв'язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.

Моменти виникнення права власності у набувача.

• ПВ на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерух. майна до експлуатації - з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо ПВ на нерух. майно відповідно до закону підлягає держреєстрації - з моменту реєстрації. • ПВ у набувача за договором виникає з моменту передачі речей (вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або ін. товарно-розпорядчого документа), якщо інше не передбачено договором чи не встановлено законом. ПВ на майно за договором, який підлягає нотар. посвідченню, виникає у набувача з моменту посвідчення. Якщо договір про відчуження майна підлягає держреєстрації, ПВ виникає з моменту реєстрації. • ПВ на іменні цінні папери (ЦП) набувається: з моменту перереєстрації ЦП на ім'я нового власника в реєстрі власників іменних ЦП; за ордерним ЦП - з моменту нанесення на цей папір передавального напису (індосаменту). • Особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився, набуває ПВ з моменту заволодіння нею. • Особа, яка знайшла загублену річ, набуває ПВ після закінчення 6 міс. з моменту заявлення про знахідку міліції або органові місц. самовряд., якщо: не було встановлено власника або ін. особу, яка має право вимагати повернення речі; власник або інша особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, не заявить про своє право на річ. • Якщо протягом 6 міс. з моменту заявлення про затримання робочої або великої рогатої худоби і протягом 2 міс. - ін. тварин, їхнього власника не було виявлено або він не заявить про своє право на них, ПВ на цих тварин переходить до особи, у якої вони перебували на утриманні та в користуванні. • Фіз. чи юр. особа, що не є власником майна, але добровільно, відкрито, безперервно і беззаперечно володіє нерухомим майном як власник протягом 10 років або рухомим - 5, набуває ПВ на це майно (набувальна давність). Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про повернення, вона набуває ПВ на нерух. майно - через 15, а на рухоме - 5 років з часу спливу позовної давності. Набуття ПВ на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. ПВ за набув. давністю на нерух. майно, транспорт, ЦП набувається за рішенням суду.

Ризик випадкової загибелі.

Випадковою загибеллю або псуванням речей визнається така загибель або псування, яке сталося не з вини учасників цивільних правовідносин, а в силу випадкових причин і обставин (непереборної сили, простого випадку). Відповідно до ст.323 ЦК, ризик такої випадкової загибелі або псування лежить на власникові, якщо інше не передбачено законом або договором, тому відповідальність за загибель або псування речі в силу випадкових обставин, за загальним правилом, ні на кого покласти не можна. Власник несе ризик випадкової загибелі або випадкового псування речі у випадку, якщо тільки він не переклав цей ризик повністю або частково на страхувальника, застрахувавши річ, що належить йому. У силу того, що за загальним правилом право власності переходить до набувача в момент передання речі, то й ризик випадкової загибелі або псування також переходить у момент передання речі, якщо інше не обумовлено договором або законом. Згідно з ст.323 ЦК, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна покладається на власника. Але існують випадки, коли ризик випадкової загибелі речі може покладатися не на власника. Так сторони можуть встановити, що ризик випадкової загибелі проданої речі перейде до покупця вже з моменту укладання договору купівлі-продажу, до передання речі покупцеві, тобто до перенесення на останнього права власності. З іншого боку, за угодою сторін ризик випадкової загибелі відчужуваних речей може бути приурочений до моменту, наступного за переходом до набувача права власності. Так за угодою сторін на відчужувача може бути покладений ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна (товару) в процесі його руху, хоча право власності на зазначене майно перейшло до покупця вже з моменту здавання майна (товару) транспортній організації.

Форми власності.

На сьогодні в Укр. існують такі форми власності: приватна, державна, комунальна та право власності Укр. народа. Цей поділ проведено залежно від суб’єктів, які здійснюють повноваження власника. За приватной форми власності власником майна є фізична або юридична особа; за державної – держава Укр.; за комунальної – територіальні громади. На сьогодні в Укр. проголошено принцип юридичної рівності усіх форм власності. У чинному законодавстві Укр. приватна власність (ПВ) передбачена ст.41 Констітуції Укр., право на неї є однією з неодмінних умов вільного існування індивіда. Згідно з ст.325 ЦК суб’єктами права ПВ є фіз. та юр. особи. Обєктами права ПВ можуть бути будь-які об’єкти споживчого і виробничого призначення, результати інтелектуальної праці. За чинним законодавством склад, вартість і кількість майна, яке знаходиться у ПВ громадян, може бути обмежене тількі законом. Крім того існує перелік видів майна, яке не може знаходиться у ПВ, - зброя, наркотичні та сильнодіючі отруйні речовини тощо. Ст. 324 ЦК визначає об’єкти права виняткової власності народу Укр. – земля, її надра, повітряний простір; водні та інші природні ресурси її континентального шельфу і виняткової (морської) економічної зони. Право державної власності (ДВ) - це право держави, яка виступає як суб’єкт приватноправових відносин, володіти, користуватися і розпоряджатися майном через свої органи або спеціально уповноважених нею осіб. Суб’єктом права ДВ є держава Укр., яка виступає представником спільних інтересів народу. Коло об’єктів права ДВ не обмежене. Самостійним суб’єктом цивільних правовідносин і в т.ч. відносин власності є територіальна громада (жителі села або добровільне обєднання жителів декількох сіл, селижа, міста, що є самостійними адмін.-територіальними одиницями, які постійно проживають на означеній території; ст.140 Конституції і ст.1 Закону Укр. «Про місцеве самоврядування»). Право комунальної власності (КВ) – це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися за своїм розсудом і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради). Суб’єктом права КВ є територіальні громади сіл, селищ, міст і т.д. Об’єктами права КВ є рухоме і нерухоме майно, прибутки місцевих бюджетів, земля, природні ресурси, підприємства, установи, організації.

Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 Следующая