АНАЛІЗ природних та антропогенних умов території

АНАЛІЗ природних та антропогенних умов території

Основною метою аналізу є встановлення придатності території для будівництва нового міста, а також пристосування її для розміщення тих чи інших функціональних зон.

На основі отриманих даних треба накреслити на топографічній схемі місцевості «розу вітрів» за даними району будівництва.

Вивчення рельєфу місцевості слід починати з виявлення мінімальних і максимальних ухилів, а також ділянок, придатних для житлового й промислового будівництва. Найбільш придатною територією для будівництва міста є та, де ухили рельєфу знаходяться в межах 0,5-5%. Території, де ухили досягають 5-10%, є обмежено сприятливими для забудови міста. Ділянки, де ухили перебільшують 10% вважаються несприятливими для багатоповерхової забудови. Ці ділянки доцільно використовувати для розміщення районів котеджної забудови. Для розміщення промислових районів найбільш придатними є території, де ухили дорівнюють 0,3 –5,0%.

Далі слід визначити орієнтацію схилів за сторонами горизонту, тому що це обумовлює ступінь сприятливості схилу для житлового будівництва з точки зору інсоляції. Так, для районів на північніше від 57,5опівнічної широти схили північної орієнтації, а для районів південніше від 47,5опівнічної широти схили південної орієнтації є несприятливими для житлового будівництва.

У районах, де відносна вологість перебільшує 75% для житлових утворень, доцільно передбачати ділянки на підвищених позначках рельєфу, бо саме тут забезпечується відведення поверхневих вод і зменшення показника вологості.

Вітровий режим території залежить від форми рельєфу, наявності лісових масивів та водних поверхонь. Тому необхідно виявити орієнтацію схилів відносно напрямку домінуючого вітру, проаналізувати як змінюється швидкість вітру. Якщо швидкість вітру перевищує гігієнічно сприятливу, треба дати рекомендаціїщодо його регулювання.

Висновки про інженерно-геологічні умови території будівництва мають бути зроблені за допомогою карти містобудівного районування будівельних умов України (рис. 2), а також позначок на топографічній схемі (карстів, територій яруг, якщо такі є). Для забудови міста не використовують ділянки, що мають яруги, карсти або затоплюються під час повені. Ділянки, які за мікрокліматичними умовами є несприятливими для житлового будівництва (мають недостатню інсоляцію або підвищену вологість), не рекомендують включати до сельбищної території.

Зелені масиви й водні поверхні створюють сприятливий мікроклімат для житлових районів, тому при розташуванні останніх - треба це враховувати. Вздовж узбережжя водоймищ може розташовуватись житлова забудова, парки, набережні, ділянки для відпочинку і під спортивні споруди.

На підставі даних, що отримані розробляють схеми містобудівного аналізу території для будівництва міста (зразок наведений на рис. 3), на якій у масштабі 1:10000 необхідно позначити:

а) водорозподіли, тальвеги, басейни стоку;

б) ділянки з ухилом від 0 до 5%, 5-10%, 10-20%;

в) місця майбутнього водозабору і ділянки для очисних споруд;

г) ділянки, несприятливі для будівництва;

д) ділянки з найкращими (з точки зору мікроклімату) умовами;

г) межі території, що затоплюються під час повені;

д) автомобільні дороги й залізниця, що проходять через територію, смуги відведення.

Рис.3 - Зразок виконання схеми містобудівного аналізу території

ВИЗНАЧЕННЯ кількості населення і площі основних територій МІСТА

Визначення кількості населення міста

Для визначення кількості населення треба: по-перше, розрахувати кількість працюючих на підприємствах і в установах, що мають містоутворююче значення, тобто на промислових підприємствах; в установах зовнішнього транспорту; в адміністративних, культурно-просвітних і наукових установах, що мають значення за межами міста; у вищих і середніх навчальних закладах.

Спираючись на показники кількості працюючих, а також питомої ваги містоутворюючої групи населення в різні періоди будівництва (завдання на проектування), визначають кількість населення міста на першу чергу будівництва, розрахунковий період і перспективу.

Виявлення потреби в сельбищній території

Згідно з ДБН 360-92* для попереднього визначення потреби в сельбищній території беруть узагальнені показники, що залежать від середньої поверховості забудови. Ці показники наведені в табл. 1. Користуючись ними, а також відсотком жителів міста, що мешкають у будинках різної поверховості відповідно до завдання на проектування, виявляють середній показник потреби в сельбищній території на 1000 жителів і площу сельбищної території на різні періоди будівництва.

Таблиця 3. 1

УКРУПНЕНІ ПОКАЗНИКИ ДЛЯ ПОПЕРЕДНЬОГО ВИЗНАЧЕННЯ
ПОТРЕБИ В СЕЛЬБИЩНІЙ ТЕРИТОРІЇ(Таблиця 3.1 ДБН 360-92*)

Визначення площі озеленених територій житлових районів

Площу озеленених територій житлових районів слід визначати відповідно до табл. 5.1 ДБН 360-92* (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

ПЛОЩА ОЗЕЛЕНЕНИХ ТЕРИТОРІЙ(з таблиці 5.1 ДБН 360-92*)

Примітка. У містах, де розміщуються промислові підприємства І і ІІ класу шкідливості, норми загальноміських озеленених територій загального користування треба збільшувати на 15-20%. У містах, де розміщуються залізничні вузли, норми загальноміських озеленених територій загального користування слід збільшити на 5-10%.

Таблиця 3.3

Планувальна організація санітарно-захисних зон

Територія санітарно-захисних зон розподіляється на три основні частини: промислове захисне озеленення (13-56% загальної площі санітарно-захисної зони); присельбищне захисне озеленення (17-58%) планувального використання, де можуть бути розташовані ділянки транспортного господарства; автобусний і тролейбусний парки з майстернями -- 4,0-5,0 га; таксомоторний парк, станції технічного обслуговування -- 0,3-2,5 га, а також гаражі вантажних і легкових відомчих автомашин, стоянки для приватного автотранспорту та інші підприємства обслуговування.

Яке проектують

ДОДАТОК 2

В місті, яке проектують

ДОДАТОК 3

ЗМІСТ

Навчальне видання

"ПЛАНУВАННЯ МІСТА"

Методичні вказівки

до практичних занять, самостійної та курсової робіт, з дисципліни «Планування міст і транспорт» (для студентів 2 курсу денної і

3 курсу заочної форм навчання за напрямком - 0921 «Будівництво»)

Укладачі: доц. Олена Степанівна Безлюбченко;

доц. Тетяна Володимирівна Жидкова.

Відповідальний за випуск: доц. О.В.Завальний

Редактор: Д.Ф. Курильченко

План 2008 р. поз.288 м

Сектор оперативної поліграфії Центру нових інформаційних технологій ХНАМГ.

61002, Харків, вул. Революції, 12

АНАЛІЗ природних та антропогенних умов території

Основною метою аналізу є встановлення придатності території для будівництва нового міста, а також пристосування її для розміщення тих чи інших функціональних зон.

На основі отриманих даних треба накреслити на топографічній схемі місцевості «розу вітрів» за даними району будівництва.

Вивчення рельєфу місцевості слід починати з виявлення мінімальних і максимальних ухилів, а також ділянок, придатних для житлового й промислового будівництва. Найбільш придатною територією для будівництва міста є та, де ухили рельєфу знаходяться в межах 0,5-5%. Території, де ухили досягають 5-10%, є обмежено сприятливими для забудови міста. Ділянки, де ухили перебільшують 10% вважаються несприятливими для багатоповерхової забудови. Ці ділянки доцільно використовувати для розміщення районів котеджної забудови. Для розміщення промислових районів найбільш придатними є території, де ухили дорівнюють 0,3 –5,0%.

Далі слід визначити орієнтацію схилів за сторонами горизонту, тому що це обумовлює ступінь сприятливості схилу для житлового будівництва з точки зору інсоляції. Так, для районів на північніше від 57,5опівнічної широти схили північної орієнтації, а для районів південніше від 47,5опівнічної широти схили південної орієнтації є несприятливими для житлового будівництва.

У районах, де відносна вологість перебільшує 75% для житлових утворень, доцільно передбачати ділянки на підвищених позначках рельєфу, бо саме тут забезпечується відведення поверхневих вод і зменшення показника вологості.

Вітровий режим території залежить від форми рельєфу, наявності лісових масивів та водних поверхонь. Тому необхідно виявити орієнтацію схилів відносно напрямку домінуючого вітру, проаналізувати як змінюється швидкість вітру. Якщо швидкість вітру перевищує гігієнічно сприятливу, треба дати рекомендаціїщодо його регулювання.

Висновки про інженерно-геологічні умови території будівництва мають бути зроблені за допомогою карти містобудівного районування будівельних умов України (рис. 2), а також позначок на топографічній схемі (карстів, територій яруг, якщо такі є). Для забудови міста не використовують ділянки, що мають яруги, карсти або затоплюються під час повені. Ділянки, які за мікрокліматичними умовами є несприятливими для житлового будівництва (мають недостатню інсоляцію або підвищену вологість), не рекомендують включати до сельбищної території.

Зелені масиви й водні поверхні створюють сприятливий мікроклімат для житлових районів, тому при розташуванні останніх - треба це враховувати. Вздовж узбережжя водоймищ може розташовуватись житлова забудова, парки, набережні, ділянки для відпочинку і під спортивні споруди.

На підставі даних, що отримані розробляють схеми містобудівного аналізу території для будівництва міста (зразок наведений на рис. 3), на якій у масштабі 1:10000 необхідно позначити:

а) водорозподіли, тальвеги, басейни стоку;

б) ділянки з ухилом від 0 до 5%, 5-10%, 10-20%;

в) місця майбутнього водозабору і ділянки для очисних споруд;

г) ділянки, несприятливі для будівництва;

д) ділянки з найкращими (з точки зору мікроклімату) умовами;

г) межі території, що затоплюються під час повені;

д) автомобільні дороги й залізниця, що проходять через територію, смуги відведення.

Рис.3 - Зразок виконання схеми містобудівного аналізу території