ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема . Структура мови. Системний характер будови мови. Синтагматичні та парадигматичні відношення у мові ( 2 години).

Мета.Ознайомити студентів з науковими поглядами на поняття «структура та система мови». Сформувати комплексне розуміння мови як системи.

Розгорнутий план лекції

1. Структура мови. Мова як система систем. Система — це організована множина взаємопов'язаних елементів. Система має три ознаки: 1) множинність елементів ( неможлива система із одного знака, система повинна складатися, як мінімум із двох знаків); 2) організованість знаків; 3) взаємопов'язаність знаків. Лінгвістичні та нелінгвістичні системи (годинник, Сонячна система, суспільство). Структура - це будова, розташування (структурна лінгвістика, структурне вивчення мови). Думка про синонімічність термінів структура і система. “Система — це цілісність, єдність, утворена складовими елементами. Структура — членування системи на складовві частини і певна їх організованість” (О. Мельничук). “ Система — це єдність однорідних взаємозумовлених елементів. Структура — єдність різнорідних елементів” (О. Реформатський). Чотири системи в межах мови: фонологічна, морфологічна, лексична, синтаксична (чотириповерхова структура).

2. Лінгвофілософська знакова теорія. Поняття знака у філософії. Знак — матеріально виражене умовне позначення будь-чогось. Співвідношення знака і речі. Річ і знак матеріальні. Не кожна річ може бути знаком. Три характерні властивості знака: матеріальне вираження (формальний бік знака, означуюче), закріплене значення ( змістовий бік знака, означуване), діалектичний взаємозв'язок матеріального вираження і значення. Поняття філософського знака та лінгвістичного знака. Спільне й відмінне у розумінні поняття «знак» у філософії та лінгвістиці. Знаки у лінгвістиці не мають штучного взаємозв'язоку матеріального вираження і значення. Система може складатися із двох знаків і більше. Характерні ознаки лінгвістичного знака. Мова як знакова система. Мовні одиниці, які є знаками мови. Усі слова мови, а також інші мовні одиниці є знаками. Фонема – не знак мовної системи.

3. Основні рівні мови та одиниці, що їм відповідають. Одиниці мови: фонеми, морфеми, слова, речення.Ієрархічний характер мовної системи.

4. Поняття «мова» і «мовлення». Характер взаємозв’язків між мовою і мовленням. Співвідношення одиниць мови та мовлення. Функції фонеми: конститутивна (будівельна), перцептивна (сприйняття), сигніфікативна та дистинктивна ( розрізнювальна - розрізняють інші одиниці). Функції морфеми: семасіолошічна, або семантична (розрізнює значення). Функції слова: номінативна ( функція називання). Функції речення: комунікативна (функція спілкування).Чотири рівні в межах мови: фонологічний морфологічний, лексичний, синтаксичний (чотириповерхова структура).

5. Рівні мовної структури. Ієрархічний характер будови мовної системи. Роль у комунікативній функції мови кожного з рівнів мовної структури (фонетики, лексики, словотворення, морфології, синтаксису, стилів)? Час, причини і спосіб виступу одиниць мови у матеріально-ідеальному та суб’єктивно-об’єктивному аспектах.

6. Особливості вживання таких мовних одиниць мови, як звуки, слова, словосполучення і речення у мовленні. Перехід фактів мовлення у факти мови. Час і причини переходу. Спільне й відмінне у мовленні і в писемній мові, мовленні усному літературному та діалектному. Мовлення — це конкретне говоріння, усне чи письмове, і сприйняття (слухання або читання).Мова існує, реалізується, виявляє себе тільки в мовленні. Властивості мовленні: а) мовлення має лінійний характер; б) мовлення змінне і динамічне; в) мовлення індивідуальне, суб'єктивне; г) акт мовлення використовує певний набів мовних засобів із системи мови. Властивості мови: а) ієрархічна організація нелінійного характера; б) стала, статична і стабільна система; в) соціальне, суспільне об'єктивне явище; г) мова — складна лінгвістична система. Мова пов'язана з мисленням. Це не тотожні явища. Мова є інструмент, знаряддя мислення.Мислення впливає на мову, мислення відбивається в мові. Мова також впливає на мислення.

6. Синтагматичні відношення в мовленні (змінні, це здатність елементів різних рівнів мови сполучатися між собою) та парадигматичні відношення в системі мови ( сталі, це щільні єдності, сукупність яких становить систему мови).

7. Розділи мовознавства. Основні розділи мовознавства: фонетика, фонологія, акцентологія, морфонологія, морфологія, лексикологія, семасіологія, етимологія, ономастика, лексикографія, деоиватологія, синтаксис, фразеологія, стилістика.

8. Синхронічний та діахронічний аспекти вивчення мови. Синхронія — це часовий зріз, стан мвои у певну історичну епоху. Діахронія — це рух мови у часі, мовний розвиток, історична посліджовність мовних змін.

 

Література

А. Основна

1. Головин Б. К. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Б. К. Головин. – М. : Высшая школа, 1973. – С. 9 - 29.

2. Дорошенко С. І., Дудик П. С. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / С. І. Дорошенко, П. С. Дудик. – К. : Вища шк.., 1974. – С. 24 – 29; 40 - 42.

3. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол..ф-тів ун-тів] / Ю. О. Карпенко. – К. , Одеса: Вища шк., 1983. – С. 10 - 25.

4. Кодухов В. И. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / В. И. Кодухов. – М. : Просвещение, 1979. – С. 40 - 68.

5. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / К. : Академія, 2000. – С. 39 - 57.

Додаткова

1. Кисленко Ю. І. Системна організація мови / Ю. І. Кисленко. – К.: Вища школа, 1997. – 248 с.

2. Панов Е. Н. Знаки, символы, языки / Е. Н. Панов. – М.: Высшая школа, 1980. – 240 с.

 

Питання для перевірки

1. Наведіть аргументи на користь того, що мова належить до знакових систем.

2. Як Ви розумієте поняття «система» і «структура» мови?

3. Перерахуйте основні мовні одиниці. У чому полягає функціональне навантаження кожного типу одиниць? Чому фонема не є знаком мови?

4. Які рівні виділяються у мовній системі і як вони організуються?

5. У чому полягає відмінність між синхронічним і діахронічним мовознавством?

6. Заповніть пропуски у таблиці «Структура мови»:

 

Яруси мови Рівні мови Одиниці мови Одиниці мовлення
Семантичний Синтаксичний: - реченнєвий;   - словосполучення.     Фразеологічний Лексичний Словотвірний Морфемний Морфонологічний Речення (структурна схема). Модель словосполу-чення Фразема ? ? ? Морфонема Висловлювання     Реальне словосполучення   ? Словоформа Похідне слово Морф ?
Диференційний Фонемний Фонема ?

 

Модуль № 2.

Лекція № 3.

Тема. Фонетика як наука про звуки людської мови (самостійна робота - 4 години).

Мета.Ознайомити студентів з поняттям про фонетичну систему мови, про будову мовленнєвого апарату людини. Сформувати поняття про звук як основну одиницю фонетики.

Розгорнутий план лекції

1. Предмет і зміст фонетики як науки. Теоретичне і практичне значення вивчення фонетики. Розділи загальної фонетики.

2. Поняття про звук мовлення. Три аспекти характеристики звуків мовлення.

3. Акустичні властивості звука (сила, висота, гучність, довгота, тембр).

4. Артикуляційна характеристика звуків мовлення:

- структура мовленнєвого апарату і функції його складових частин. Широке і вузьке розуміння мовленнєвого апарату. Активні і пасивні мовні органи;

- артикуляція звуків та її фази;

- артикуляційна база мови і акцент.

5. Функціональна (лінгвістична) характеристика звуків.

 

Література

А. Основна

1. Головин Б. К. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Б. К. Головин. – М. : Высшая школа, 1973. – С. 26‑29.

2. Дорошенко С. І., Дудик П. С. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / С. І. Дорошенко, П. С. Дудик. – К. : Вища шк.., 1974. – С. 50 - 57.

3. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол..ф-тів ун-тів] / Ю. О. Карпенко. – К. , Одеса: Вища шк., 1983. – С. 34 - 43.

4. Кодухов В. И. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / В. И. Кодухов. – М. : Просвещение, 1979. – С. 109 - 120.

5. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / К. : Академія, 2000. – С. 39 - 57.

6. Маслов Ю. С. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Ю. С. Маслов. – М. : Высшая школа, 1987. – С. 35 - 49.

7. Реформатский Л. А. Введение в языковедение Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Л. А. Реформатский. - М.: Просвещение, 1979. – С. 153 - 165.

8. Тоцька Н. І. Сучасна українська літературна мова: Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Н. І. Тоцька. – К. : Вища школа, 1981. – С. 3 - 20.

Б. Додаткова

1. Аванесов Р. И. Кратчайшая звуковая единица в составе слова и морфемы / Р. И. Аванесов // История советского языкознания: хрестоматия. – М.: Высшая школа, 1981. – С. 153 - 156.

2. Зиндер Л. Р. Общая фонетика / Л. Р. Зиндер. – М. : Наука, 1979. – С. 3 - 102.

3. Кондрашова А. М. Звуки и знаки. Звук и значение / А. М. Кондрашова. - М. : Наука, 1989. – С. 166 - 190.

Питання для перевірки

1. Які ознаки звуків мовлення свідчать про те, що вони є природною матерією мови?

2. Обґрунтуйте потребу виділення трьох аспектів вивчення звуків мови.

3. Якими акустичними ознаками характеризуються звуки мовлення? Як виникають шуми і тони? Від чого залежать висота, сила(інтенсивність, гучність) і тривалість звука?

4. Що таке резонатор і резонанс? Як утворюється тембр звука?

5. Які звуки називають голосними?

6. Які звуки називають приголосними?

7. Що є предметом анатомо-фізіологічного аспекту вивчення звуків людського мовлення (антропофоніки)?

8. Обґрунтуйте термін «мовний апарат людини» в широкому і вузькому розумінні.

9. Назвіть звуки мовлення послідовно за походженням видихуваного повітря із легень. На які три частини поділяється мовний апарат і чому?

10. Дайте функціональну характеристику кожного органа мовлення.

11. Перерахуйте окремо активні і пасивні мовні органи.

12. Що таке фонація?

13. Охарактеризуйте роботу гортані і роботу голосових зв’язок:

- при вимові голосних;

- при вимові сонорних приголосних;

- при вимові шумних дзвінких приголосних;

- при вимові шумних глухих приголосних.

14. Яка роль ротової порожнини для звукоутворення?

15. Яка роль органів рота при творенні голосних звуків?

16. Яка участь носа при творенні приголосних звуків?

17. Яка участь органів рота при творенні приголосних звуків?

18. Яка участь губ при творенні голосних і приголосних звуків?

19. У якому стані перебувають мовні органи при шепоті?

20. Із роботою яких мовних органів пов’язаний поділ приголосних на тверді й м’які, дзвінкі й глухі приголосні?

21. Що таке артикуляція звука? З яких частин вона складається?

Лекція № 3.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти