ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Суб'єкти приватизації державного майна

Суб'єкти приватизації це учасники приватизації, що мають відповідний для цього обсяг право- та дієздатності (правосуб 'єктності).

До суб'єктів приватизації належать: державні органи приватизації, покупці (їх представники), посередники.

Єдину систему державних органів приватизації становлять Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах } містах та органи приватизації в Автономній Республіці Крим.

Державні органи приватизації здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації та відповідно до цього:

• розробляють проекти державних програм приватизації та передають їх на затвердження Верховній Раді України;

• змінюють у процесі приватизації організаційну форму державних підприємств;

• продають майно, що перебуває у державній власності, у процесі приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств, об'єктів незавершеного будівництва, а також акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств;

• створюють комісії з приватизації;

•затверджують плани приватизації державного майна, плани розміщення акцій акціонерних товариств у процесі приватизації;

•укладають угоди щодо проведення підготовки об'єктів приватизації та їх продажу, а також угоди щодо проведення експертної оцінки вартості об'єктів приватизації;

• здійснюють ліцензування комісійної, представницької та комерційної діяльності з приватизаційними паперами;

• виступають з боку держави засновниками підприємств зі змішаною формою власності;

. • контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна;

•здійснюють інші повноваження, передбачені чинним законодавством України.

Продаж майна, що є комунальною власністю, Здійснюють органи, які створюютьсямісцевими радами народних депутатів.

Покупцями об'єктів приватизації можуть бути:

• фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства) за винятком працівників державних органів приватизації (крім випадків використання ними приватизаційних паперів); для спільної участі в приватизації громадяни можуть створювати господарські товариства, в тому числі з членів трудового колективу підприємства, що приватизується;

• юридичні особи, зареєстровані на території України, крім: а) юридичних осіб, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків;

б) органів державної влади; в) органів місцевого самоврядування; г) юридичних осіб, майно яких перебуває у комунальній власності; на покупців-юри-дичних осіб покладається обов'язок подати державному органу приватизації документ про розподіл статутного фонду серед учасників;

• юридичні особи інших держав.

Посередники — це такі учасники приватизаційного процесу, які обслуговують покупців у процесі приватизації державного майна або виконують окремі функції чи завдання державних органів приватизації щодо продажу, експертної оцінки державного майна тощо.

Розрізняють дві категорії посередників: фінансові посередники та оперативні посередники.

Фінансові посередники обслуговують обіг приватизаційних паперів, забезпечують функціонування та обслуговування ринку цих паперів, а також зниження ризику покупців при розміщенні вкладів в;і об'єкти приватизації. До них належать довірчі товариства, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, інші фінансові посередники.

Правове становище довірчих товариств (далі — ДТ) регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 р. До характерних ознак цих товариств належать такі риси:

• господарська організація корпоративного типу;

• організаційно-правова форма товариства з додатковою відповідальністю та всі його основні ознаки;

• специфічний предмет діяльності — здійснення представницької діяльності відповідно до договорів, укладених з довірителями майна щодо реалізаціє

їхніх прав власників (здійснення довірчих операцій); в тому числі з приватизаційними паперами і грошовими коштами щодо їх вкладення в підприємства, які приватизуються;

• виконує роль фінансового посередника в процесі приватизації; ця діяльність здійснюється після подання до комерційного банку дозволу (ліцензії) фонду державного майна України на право здійснення представницької діяльності з приватизаційними паперами;

• особливі вимоги до розміру статутного фонду (мав становити не менше 1 млн українських карбованців)1та його складу (формується виключно за рахунок коштів і цінних паперів учасників);

«особливість внесення вкладів учасників (до моменту реєстрації ДТ кожен з його засновників зобов'язаний внести на тимчасовий рахунок не менш як 50 відсотків від вказаного в установчих документах розміру його вкладу до статутного фонду, що повинно підтверджуватися документами, виданими комерційним банком, а протягом наступних трьох місяців — внести свій вклад повністю);

• обов'язковість аудиторської перевірки фінансового стану засновників (крім фізичних осіб) ДТ щодо їхньої спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду;

• субсидіарна відповідальність учасників ДТзайого зобов'язаннями належним їм майном у п'ятикратному розмірі до внеску кожного учасника;

• обслуговування довірчих операцій ДТ здійснюється комерційним банком, відносини з яким визначаються договором, що має відповідати типовому договору, який затверджується Фондом державного майна України та Національним банком України;

. • розрахунковий рахунок ДТ відкривається комерційним банком, що обслуговує здійснення довірчих операцій та забезпечує відповідальне зберігання власних коштів довірчого товариства та майна довірителів;

Однак ця сума законодавцем ніяк не співвідноситься з впровадженою в Україні грошовою одиницею — гривнею,щоускладнює (навіть унеможливлює) застосування на практиці значеної норми.

• обов'язковість персональної участі учасників ДТ в його основній діяльності: учасники ДТ є водночас довіреними особами, які здійснюють довірчі операції від імені ДТ і повинні діяти виключно на реалізацію інтересів власників за умовами укладеного між ними договору; при цьому вартість майна, яке довірена особа бере на обслуговування у довірителів майна не повинна сумарно перевищувати частки довіреної особи в статутному фонді довірчого товариства та відповідно її особистої додаткової відповідальності;

• особливий порядок обліку (здійснюється на спеціальних довірчих рахунках, обов'язковість підписання платіжних документів щодо довірчих операцій з майном/коштами довірителя усіма довіреними особами) та звітності;

• особливий порядок здійснення обліку та контролю за діяльністю ДТ (встановлюється Фондом державного майна України, Національним банком України і Мінфіном України)*;

• обов'язковість підтвердження аудиторською перевіркою достовірності та повноти річного балансу та звітності ДТ.

Правове становище інвестиційних фондів та інвестиційних компаній регулюється Положенням про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженим Указом Президента України від 19 лютого 1994 р.

Інвестиційні фонди та інвестиційні компанії здійснюють спільне інвестування шляхом випуску інвестиційних сертифікатів, які розміщуються серед учасників. Отримані від учасників кошти інвестуються у цінні папери інших емітентів, а закриті інвестиційні фонди мають право інвестувати отримані від учасників кошти та приватизаційні папери не лише в цінні папери, але й в нерухоме майно, а також частки, паї, що належать державі в майні господарських товариств, у процесі приватизації.

Характерними ознаками інвестиційних фондів є:

Див.: Положення про порядок обліку та контролю за діяльністю довірчого товариства щодо розміщення приватизаційних паперів, затверджене Фондом державного майна України 23 березня 1994р. №153, Міністерством фінансів України 23 березня 1994 р. № 18—440, Нацбанком України 1 березня 1994р. № 108; зареєстровано в Мінюсті України 7 квітня 1994 р. № 71/280 //Д1БП.- 1994.- № 7.- С. 30-34.

• обов'язковість функціонування у формі закритого акціонерного товариства;

• здійснення виключної діяльності у галузі спільного інвестування (тобто діяльності, яка здійснюється в інтересах і за рахунок засновників та учасників інвестиційного фонду шляхом випуску інвестиційних сертифікатів і проведення комерційної діяльності з цінними паперами);

• поділ інвестиційних фондів на два види: відкриті . (створюються на невизначений строк і здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифікатів у строки, встановлені інвестиційною декларацією інвестиційного фонду) і закриті (створюються на визначений строк і здійснюють розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів після закінчення строку діяльності інвестиційного фонду);

• засновники — фізичні та юридичні особи (крім юридичних осіб, частка державного майна у статутному фонді яких перевищує 25 відсотків), серед яких розміщуються акції інвестиційного фонду як закритого акціонерного товариства;

• обмеженість ризику засновників вартістю належних їм акцій, які зберігаються у депозитарія і не можуть пропонуватися на продаж;

• учасники інвестиційного фонду — фізичні та юридичні особи, що придбали інвестиційні сертифікати цього фонду;

• наявність статутного фонду, мінімальний розмір (дві тисячі мінімальних заробітних плат, встановлених на момент реєстрації інвестиційного фонду) і вимоги до складу якого (формується за рахунок внесків засновників у вигляді коштів, цінних паперів і нерухомого майна, частка якого не повинна перевищувати 25 відсотків) встановлені законодавством; обов'язкове зберігання активів у депозитарія, який здійснює відповідальне зберігання активів, обслуговування операцій з ними та облік руху активів;

• заборона створювати будь-які спеціальні та резервний фонди;

• заборона мати в своїх активах понад 10 відсотків Цінних паперів одного емітента (а якщо цінні папери °уло набуто за приватизаційні папери, то не більш як 25 відсотків) та інвестувати понад п'ять відсотків своїх активів у цінні папери одного емітента, крім інвестування в облігації внутрішніх державних позик, казначейські забов'язання держави тощо;

• установчі документи: установчий договір, який визначає порядок здійснення засновниками спільної діяльності, пов'язаної зі створенням інвестиційного фонду, відповідальність перед учасниками і третіми особами; статут, складовою частиною якого є інвестиційна декларація, в якій визначаються основні напрями та обмеження інвестиційної діяльності фонду, порядок випуску, продажу та викупу інвестиційних сертифікатів; для випуску інвестиційних сертифікатів укладається договір з інвестиційним керуючим, аудитором або аудиторською фірмою, а також депозитний договір з депозитарієм щодо зберігання активів інвестиційного фонду, обслуговування операцій з цими активами та обліку руху активів;

• наявність в інвестиційному фонді двох категорій цінних паперів: акцій, що розподіляються між засновниками, зберігаються у депозитарія і не можуть пропонуватися на продаж; інвестиційних сертифікатів, які пропонуються для продажу і щодо яких встановлена мінімальна номінальна вартість — 10 тис. грн. і вимога, аби номінальна "вартість інвестиційного сертифіката дорівнювала номінальній вартості акцій, які належать засновникам; власники інвестиційних сертифікатів є учасниками інвестиційного фонду;

• заборона для інвестиційного фонду випускати облігації та векселі;

• порядок управління інвестиційним фондом: вищий орган — загальні збори засновників; інвестиційний керуючий — торговець цінними паперами, який здійснює управління активами інвестиційного фонду та готує проекти інформаційних повідомлень про випуск інвестиційних сертифікатів на підставі укладеної угоди щодо управління інвестиційним фондом; спостережна рада інвестиційного фонду — орган, що здійснює контроль за діяльністю інвестиційного керуючого з метою захисту інтересів учасників.

Особливість правового становища інвестиційної компанії полягає в тому, що вона:

• є торговцем цінними паперами, який, окрім провадження інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення;

• створюється у формі акціонерного товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю в порядку, встановленому для цих товариств Законом України «Про господарські товариства»;

• має статутний фонд, який формується в порядку, встановленому Законом «Про господарські товариства», і повинен становити не менше як 50 тис. мінімальних заробітних плат, визначених на момент реєстрації інвестиційної компанії;

• зобов'язана дотримуватися вже згаданих обмежень щодо складу активів та права інвестувати у цінні папери одного емітента;

• для здійснення діяльності щодо спільного інвестування зобов'язана створити відкритий або закритий взаємний фонд, який проводить діяльність щодо спільного інвестування в порядку, встановленому для інвестиційних фондів; взаємний фонд інвестиційної компанії є її філією, має окремі баланс та поточний рахунок;

• одержує прибутки від діяльності, пов'язаної зі спільним інвестуванням, пропорційно вартості майна, переданого у взаємний фонд, якщо інше не передбачено інвестиційною декларацією;

• зобов'язана подавати загальним зборам акціонерів (учасників) інформарцію про діяльність свого взаємного фонду щонайменше один раз на рік.

До оперативних посередників, які виконують окремі дії за дорученням покупців чи державних органів приватизації, можна віднести:

• центри сертифікатних аукціонів, які до 1 травня 1999 р. здійснювали продаж об'єктів приватизації за приватизаційні папери та грошові кошти;

мали організаційно-правову форму закритого акціонерного товариства та діяли на підставі Положення про центри сертифікатних аукціонів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від ЗО грудня 1996 р. № 1573 і постанови Кабінета Міністрів України від від 24 лютого 1995 р. № 144' «Про реорганізацію Національної мережі сертифікатних аукціонів»; згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної

' Див.: ДІБП.- 1995-№4. 229

акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» від 25 грудня 1998 р. № 2066 Український та регіональні центри сертифікатних аукціонів реорганізовано в Державну акціонерну компанію «Національна мережа аукціонних центрів»

• фондові біржі, які здійснюють продаж акцій відкритих акціонерних товариств, створених на базі державних підприємств у процесі їхньої приватизації, за грошові кошти і саме тих акцій, що залишилися нереалізованими після пільгового продажу членам трудового колективу цих підприємств і за приватизаційні папери на сертифікатних аукціонах-мають форму акціонерного товариства, кількість за-сновників якого не повинна бути меншою за 20 осіб; порядок створення та діяльності регулюється Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» (статті 32—36) та Законом України «Про господарські товариства»;

• торговці цінними паперами, що займаються виключно діяльністю з випуску та обігу цінних паперів та іншими видами професійної діяльності на ринку цінних паперів; мають організаційно-правову форму акціонерного товариства, статутний фонд якого формується виключно з іменних акцій, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повного або коман-дитного товариства; діють на підставі законів України «Про господарські товариства» та «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»', а також Порядку видачі дозволу на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів як виключної діяльності, затвердженого наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13 вересня 1996 р. № 203-а;

• депозитарії — юридичні особи у формі відкритого акціонерного товариства, які проводять виключно депозитарну діяльність (надання послуг щодо зберігання цінних паперів, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на них) та можуть здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів; правове становище визначається законами України «Про

' Див.: Відомості Верховної Ради України.— 1996.— № 51.— Ст. 292.

господарські товариства» та «Про Національну депозитарну систему та особливості обігу цінних паперів в Україні»', а також Порядком видачі дозволів на депозитарну діяльність, затвердженим наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 21 травня 1996 р. № 118;

• аудиторські компанії, що на підставі угоди з державними органами приватизації проводять аудиторську перевірку фінансової звітності підприємств, що приватизуються; діють у формі господарських товариств і на підставі законів України «Про господарські товариства» та «Про аудиторську діяльність»2;

• різноманітні консалтінгові фірми, що функціонують у будь-яких організаційно-правових формах і надають на договірних засадах послуги щодо підготовки установчих та інших документів у процесі приватизації державних підприємств, а також щодо експертної оцінки та продажу об'єктів приватизації.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти