ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Організація державного управління у сфері підприємництва.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (Держкомпідприємництво) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України. Держкомпідприємництво забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. Відповідно до Положення про Держкомпідприємництво, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2007 p., його основними завданнями є:

• координація діяльності органів виконавчої влади, пов'язаної з розробленням та здійсненням заходів щодо проведення державної регуляторної політики, політики у сфері державної реєстрації, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності;

• сприяння формуванню системи фінансово-кредитної, консультаційної та інформаційної підтримки підприємництва. Держкомпідприємництво відповідно до покладених на нього завдань здійснює такі функції:

• готує та подає в установленому порядку Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо формування державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, державної політики у сфері підприємництва та забезпечує її реалізацію;

• розглядає в установленому порядку проекти регуляторних актів, що подаються для погодження, результати аналізу регуляторного впливу зазначених актів та приймає рішення про погодження таких проектів або про відмову в їх погодженні;

• повідомляє органи виконавчої влади, їх посадових осіб, уповноважених на прийняття або схвалення регуляторних актів, про виявлення встановлених законом обставин, за яких такий акт не може бути прийнято або схвалено, а також відповідні органи юстиції, якщо зазначені регуляторні акти підлягають державній реєстрації в органах юстиції;

• аналізує стан здійснення заходів щодо проведення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

• вживає в межах своїх повноважень заходів щодо захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, порушених унаслідок дії регуляторних актів;

• проводить експертизу проектів законів України, інших нормативно-правових актів, які регулюють господарські відносини та адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, подає розробникам таких проектів пропозиції щодо їх удосконалення відповідно до принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

 

Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері підприємництва.

Адміністративно-правові засоби — це перш за все акти управління, призначені для регулювання відносин у сфері підприємництва. До них належать: Конституція України, закони України, укази та інші акти Президента України, нормативні документи Кабінету Міністрів, акти міністерДержавна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності, крім об'єднань юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність в Україні на умовах угод про розподіл продукції, проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації (далі - органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом. Забороняється реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності, найменування яких суперечать вимогам частини третьої статті 2 цього Закону. Відомості про зареєстровані суб'єкти підприємницької діяльності вносяться до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності. Порядок його ведення визначається Кабінетом Міністрів України.

Регулюючий вплив держави на діяльність суб'єктів господарювання здійснюється шляхом:=• державного замовлення;=• ліцензування, патентування і квотування;=• сертифікації та стандартизації;=• застосування нормативів та лімітів;=• регулювання цін і тарифів;=• надання інвестиційних, податкових та інших пільг;=• надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

 

Державний контроль у сфері підприємництва.

Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і нагляд щодо господарської діяльності, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю й нагляду визначаються законами.

Зазначені контролюючі органи мають право проводити перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності лише в зазначених межах їх компетенції. Здійснення планових та позапланових виїзних перевірок із зазначених питань іншими державними органами забороняється.

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта або за місцем розташування об'єкта власності, щодо якого проводиться така планова виїзна перевірка. Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися і на підставі рішення Кабінету Міністрів України.

За результатами проведення планових виїзних ревізій і перевірок службові особи кожного контролюючого органу складають акт або довідку відповідно до компетенції, що підписуються посадовими особами суб'єкта господарювання чи в яких ставиться відмітка про складення акта щодо відмови від підпису, згідно з якими керівники контролюючих органів приймають відповідні рішення та здійснюють заходи в порядку, встановленому законодавством.

 

Загальна характеристика митної політики України.

Стаття 2 МК визначає, що митна політика — це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Україна визначає і проводить єдину митну політику, спрямовану на прискорення товарообігу, стимулювання розвитку національної економіки, захист внутрішнього ринку та власного виробника, а також на розвиток митної справи, відповідно до загальновизнаних міжнародних норм.

Згідно зі ст. 5 МК митна територія України це – територія України, яка зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України.

Території вільних митних зон, розташованих в Україні, вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України, за винятком випадків, визначених МК та іншими законами України.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане із встановленням та справлянням митних платежів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушення митних правил, інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики України, становлять митну справу.

У здійсненні митної політики бере участь значне коло державних органів — Кабінет Міністрів України, міністерства та інші органи центральної виконавчої влади, НБУ тощо, але безпосередньо здійснення цієї політики покладається на митні органи.

 

Система митних органів.

Систему митних органів України становлять Державна митна служба та митниці.Державна митна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів.

Основними завданнями митниці є: Митниця відповідно до покладених на неї завдань: контролює дотримання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами встановленого порядку переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України; виконує рішення та доручення ДМС та регіональної митниці; видає у межах своєї компетенції накази; здійснює в зоні своєї діяльності митний контроль та оформлення товарів та інших предметів; здійснює перевірку відомостей, заявлених у вантажній митній декларації, при митному оформленні товарів та інших предметів, відповідно до наявного вантажу та документів, необхідних для здійснення оформлення і митного контролю; нараховує та справляє у зоні своєї діяльності митні платежі та збори, стягнення яких відповідно до законодавства покладено на митні органи тощо.

Служби у боротьбі з контрабандою та порушенням митних правил (далі — служби) мають особливий статус та умови підпорядкування. Служба входить до складу митниці як самостійний структурний підрозділ.

Служба підпорядковується голові ДМС, а з питань службової діяльності — відділенню відповідної регіональної митниці та безпосередньо начальникові Управління організації боротьби з контрабандою та ПМП ДМС.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти