ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Практичне заняття №1 (2 год.)

1. Вирішення тестових завдань.

Література:

1. Кодекс Адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року N 2747IV зі змінами, внесеними згідно із Законом N 5411VI від 02.10.2012р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. N3536, N 37. ст.446.

2. Задирака Н.Ю. Адміністративне судочинство в Україні: актуальні проблеми / Н.Ю. Задирака // Філософія Права. 2011. №3. С. 277281.

3. Курс адміністративного права України: підручник / за заг. ред. Коваленка В.В. – НАВС, 2012. – 808 с.

4. Адміністративне право України. Загальна частина : курс лекцій / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, О.В. Горбач та ін.. / за ред. В.В. Коваленка. – 2011. – 395 с

5. Адміністративна юстиція. Адміністративне судочинство: Навчальний посібник / За заг. ред. Т.О. Коломоєць, Г.Ю. Гулєвської. – К.: Істина, 2007. – 152 с.

6. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. / Відповід. ред. В.Б. Авер’янов: Т.1: Загальна частина. — К. : Юридична думка, 2007. — 591с. Т.2: Особлива частина. — К. : Юридична думка, 2009 — 600с.

7. Адміністративне право України: законодавчі визначення: словник довідник / Інститут права ім. Володимира Сташиса Класичного приватного унту / Ростислав Андрійович Калюжний (уклад.), Сергій Валерійович Пєтков (уклад.). — Запоріжжя : КПУ, 2009. — 220с.

8. Адміністративне право України: Підручник / Т.О. Коломоєць (заг.ред.). — К. : Істина, 2009. — 475с.

9. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: Навчальний посібник. Вид. 2ге, перероб. та доп. – К.: Атіка, 2009. – 640 с.

10. Кузьменко О. В. Адміністративна юстиція в Україні: Навч. Пос. К.: Атіка, 2007. 156 с.

11. Кузьменко О.В. Адміністративна юстиція в Україні: Курс лекцій. – К.: АТІКА, 2006. – 183 с.

12. Кодекс адміністративного судочинства України в схемах: [Навчальний посібник для юрид. вузів и фак. / Р.С. Мельник, В.М. Бевзенко, Г.О. Пономаренко та ін.]; За ред. А.Т. Комзюка. Харків: Юстініан, 2008. — 144 с.

13. Перепелюк В.Г. Адміністративне судочинство: проблеми практики. К.:КонусЮ, 2007. 272 с.

14. Курс адміністративного права України: підручник / за заг. ред. Коваленка В.В. – НАВС, 2012. – 808 с.

15. Адміністративне право України. Загальна частина : курс лекцій / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, О.В. Горбач та ін.. / за ред. В.В. Коваленка. – 2011. – 395 с.

16. Посібник з основ адміністративного судочинства (для юридичних факультетів та юридичних клінік) / За заг. редакцією Александрової Н.В., Куйбіди Р.О. – К. 2006. 158 с.

Семінарське заняття №1 (2 год.):

ХІД ЗАНЯТТЯ:

1. Привітання (2 хв)

2. Перевірка наявності студентів на занятті (3 хв)

3. Визначення теми семінарського заняття та основних питань, які виносяться на його розгляд (5 хв)

4. Розгляд основних питань (20 хв)

1.Показання свідків, висновки експертів, речові докази в адміністративному судочинстві

2. Принцип офіційності в адміністративному судочинстві

3. Джерела доказів в адміністративному судочинстві

5. Опрацювання додаткових питань теми.

1.Докази в адміністративному судочинстві,

2. Судові витрати в адміністративному судочинстві. (10 хв)

6. Завдання для самостійного вивчення (заслуховування рефератів, доповідей) (30 хв):

1.Обчислення процесуальних строків.

2.Поновлення та продовження процесуальних строків.

8. Короткий підсумок опрацьованого матеріалу (5 хв)

9. Оголошення отриманих оцінок (5 хв)

10. Оголошення про закінчення заняття.

Семінарське заняття №2 (2 год.):

ХІД ЗАНЯТТЯ:

1. Привітання (2 хв)

2. Перевірка наявності студентів на занятті (3 хв)

3. Визначення теми семінарського заняття та основних питань, які виносяться на його розгляд (5 хв)

4. Розгляд основних питань (30 хв)

1. Види судових витрат

2. Види строків в адміністративному судочинстві

3. Правила обчислення процесуального строків

5. Опрацювання додаткових питань теми.

1. Характеристика строків по КАСУ (10 хв)

6. Завдання для самостійного вивчення (заслуховування рефератів, доповідей) (20 хв):

1.Докази у справі

8. Короткий підсумок опрацьованого матеріалу (5 хв)

9. Оголошення отриманих оцінок (5 хв)

10. Оголошення про закінчення заняття.

Практичне заняття №1 (2 год.)

ХІД ЗАНЯТТЯ:

1. Привітання (2 хв)

2. Перевірка наявності студентів на занятті (3 хв)

3. Визначення теми семінарського заняття та основних питань, які виносяться на його розгляд (5 хв)

4.Вирішення тестових завдань (30 хв)

6. Завдання для самостійного вивчення (заслуховування рефератів, доповідей (30 хв):

1.Докази в адміністративному судочинстві.

2.Судові витрати в адміністративному судочинстві.

3.Строки в адміністративному судочинстві.

8. Короткий підсумок опрацьованого матеріалу (5 хв)

9. Оголошення отриманих оцінок (5 хв)

10. Оголошення про закінчення заняття.

Методичні поради з викладання теми:

При розгляді питань, винесених на семінарське заняття необхідно враховувати можливість використання оновленого законодавства для наведення практичних прикладів застосування теоретичних категорій адміністративного судочинства, обговорювати окремі питання за допомогою заслуховування наукових доповідей студентів з обговоренням у групах, використовувати інтерактивні методи засвоєння матеріалу, у т.ч. роботу у малих групах, «ток-шоу», дискусії, вирішення правових ситуацій.

Методичні рекомендації:

До першого питання.

В адміністративному судочинстві джерелами доказів є пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів. Оскільки значна частина адміністративних справ пов’язана з оскарженням правових актів, то показання свідків, висновки експертів, речові докази в адміністративному судочинстві використовуються не так часто, як у цивільному судочинстві. Тут основним джерелом доказів є письмові докази.

На відміну від цивільного судочинства в адміністративному відсутня імперативна норма про те, що пояснення сторін, третіх осіб, їх представників є засобами доказування лише тоді, коли вони допитані як свідки. Однак сторони, треті особи, чи їхні представники, які дають пояснення про відомі їм особисто обставини, що мають значення для справи, можуть бути допитані за їх згодою як свідки. Оскільки при цьому суд попереджає таких осіб про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, ці пояснення набувають більш вагомого значення при оцінці доказів.

Визнання стороною в суді обставин, якими друга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду обов’язковим. Тобто це не виключає можливості суду перевірити ці обставини доказами (у тому числі зібрати їх за власною ініціативою), якщо у нього є сумніви щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. В адміністративному судочинстві таке правило обґрунтоване принципом офіційного з’ясування обставин у справі, що не властиве повністю змагальному цивільному судочинстві.

Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Однак, в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. А такий підхід значно посилює позиції невладної особи, якій бракує правових знань, щоб самостійно довести перед судом слушність своїх тверджень.

Обов’язок суб’єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності. Але з презумпції вини суб’єкта владних повноважень не випливає його автоматичний програш у справі, якщо він жодним чином не відреагував на позов або просто його не визнав.

Отже, коли особи, що беруть участь у справі, мають фактичні дані або повідомлення, які свідчать про те, що певні докази можуть бути вилучені або втрачені і ними ско­ристатися для вирішення справи по суті стане неможливим, або внаслідок їх втрати або знищення за актом унаслідок закінчення строків зберігання також неможливо вирішити справу, тоді такі особи мають звернутися до суду з клопотанням про забезпечення доказів. Це може здійснюватися шляхом клопо­тання або відображенням у позовній заяві такої вимоги.

Забезпечення доказів може здійснюватися також за заявою заінтересованої особи до відкриття провадження у справі. Це означає, що забезпечення доказів здійснюється за заявою про забезпечення доказів особи, яка бере участь – справі, а до відкриття провадження у справі за заявою заінтересованої особи.

До другого питання.

Судовими витратами називають ті витрати по веденню справи у суді, оплата яких покладається законом на заінтересованих осіб. Статті 87—98 КАС закріплюють види судових витрат, які складаються із: 1) судового збору; 2) витрат, пов'язаних з розглядом справи (витрат на правову допомогу; витрат сторін та їхніх представників, пов'язаних із прибуттям до суду; витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрат, пов'язаних із проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи) та регламентує питання зменшення розміру судових витрат, звільнення від їх оплати, сплати та повернення судового збору, розподілу судових витрат, визначення розміру судових втрат тощо.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду, або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, апеляційною чи касаційною заявою, скаргою за винятковими обставинами, заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, повинна сплатити судовий збір. Судовий збір, сплачений у більшому, ніж встановлено законом розмірі, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Судовий збір повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, ухвалою суду в разі повернення позовної заяви, заяви за нововиявленими обставинами або скарги, відмови у відкритті провадження у справі, а також у разі залишення позовної заяви, заяви за нововиявленими обставинами або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви залишено без розгляду внаслідок повторного неприбуття позивача або за його клопотанням).

Якщо спір вирішується шляхом примирення і сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, то кожна сторона у справі несе половину судових витрат. Суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Вивчаючи особливості сплати кожного виду судових витрат, слід враховувати положення п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень КАС, яке встановлює, що положення КАС щодо звільнення особи від оплати правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги, а також ч. З ст. 90 КАС набирають чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До третього питання.

Процесуальні строки — це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, — продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти