ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Горизонтальна система координат.

Основною точкою у цій системі є площина горизонту SN, а початком – точка півдня S. Як азимут А, так і висоту h світила вимірюють у градусах: азимут від 0 до 360 градусів, висоту – від 0 до 360 (над горизонтом) і від 0 до -90 (під горизонтом) градусів. Недоліки цієї дуже простої системи координат є те, що кожна з координат світила безперервно змінюється внаслідок обертання небесної сфери.

 

 

Екваторіальна систем координат.

Точка відліку Q (найвища точка небесного екватора), а основною площиною в цій системі є площина.

- схилення градус від 0 до 90 градусів (Північний);

від 0 до 90 градусів (Південий);

t – годинниковий кут [t]=год від 0 до

Тому, використовуючи ці координати, не можна побудувати зоряні карти або скласти каталог зір для постійного користування. Ця обставина є недоліком зазначеної системи координат, але її перевагою є порівняно легке вимірювання.

Друга екваторіальна система координат.

У цій системі системі використовують такі координати: пряме піднесення – а світила М і його схилення .

і а не змінні при обертанні небесної сфери.

a + t = S – Зоряний час

Пряме піднесення світила М відлічують від точки весняного рівнодення вздовж небесного екватора назустріч видому обертанню небесної сфери до кола схилення світила.

Умови видимості світила.

S=t* - годинний кут точки весняного рівнодення.

h= - нахил вісі світу до горизонту.

4. Карта зоряного неба.

Контрольні питання:

1. Що таке небесна сфера?

2. Скільки сузір’їв налічується на небесній сфері і коли уточнено межі?

3. Що означає запис “об’єкт М31”, об’єкт NGC224”?

4. Скільки основних точок небесної сфери Вам відомо?

5. Що таке зоряна доба і зоряний час?

6. Чому дорівнюють азимут А точки заходу і точки сходу?

Література:

1. Климишин І.А., Крячко І.П. Астрономія: Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Знання України, 2002р, § 3-5.

 

 

 

Тема: Сонячний та зоряний час. Календарі. Закони Кеплера.

План

1. Одиниці вимірювання часу

2. Зоряна доба і зоряний час. *

3. Системи лічби часу: всесвітній, поясний і декретний час*

4. Основні типи календарів.

5. Всесвітній календар.*

6. Закони Кеплера.**

 

Одиниці вимірювання часу.

В основу визначення одиниці часу покладено періодичне явище в природі — добу — проміжок часу, протягом якого Земля робить повний оберт навколо своєї осі. Добове обертання Землі, визначаючи закономірність зміни дня та ночі, циклічність багатьох процесів на Землі, розпорядок життя та діяльності людей, є найбільш доцільною і зручною основою для вимірювання часу, яка дана самою природою, і якою споконвіку користується людство. Тривалість доби можна визначити за допомогою світила або точки, фіксуючи моменти двох послідовних кульмінацій, якщо відомі їх положення на зоряному небі.

Доба і її частки служать для вимірювання коротких проміжків часу, а для тривалих проміжків часу використовують поняття року. Проміжок часу між двома послідовними проходженнями справжнього Сонця через точку весняного рівнодення називається тропічним роком.

Ттр.р.=365d,2422 с.с.д. (середньої сонячної доби).

Проміжок часу за який Земля зробить один повний оберт навколо Сонця відносно нерухомих зір називається зоряним роком.

Тз.р.=365d,2568 с.с.д.

Зоряна доба і зоряний час

Визначення зоряної доби випливає з видимого обертання навколо Землі точки весняного рівнодення. Верхня кульмінація цієї точки береться за початок доби. Проміжок часу між двома послідовними верхніми кульмінаціями, точки весняного рівнодення на тому самому меридіані називається зоряною добою.

Зоряну добу поділяють на 24 зоряні години, зоряну годину — на 60 зоряних хвилин, зоряну хвилину — на 60 зоряних секунд. Час, що проходить від моменту верхньої кульмінації точки весняного рівнодення до її положення в певний момент, виражений у частках зоряної доби, називається зоряним часом. Позначається латинською буквою s.

Годинний кут точки весняного рівнодення, виражений годинною мірою, чисельно дорівнює зоряному часу в даний момент. Час що пройшов від початку доби, дорівнює годинному куту точки весняного рівнодення. Для його визначення користуються зорями з точно визначеними координатами.

Цією залежністю користуються для визначення зоряного часу з спостережень моментів кульмінації зір за допомогою пасажного інструменту. Зоряним часом зручно користуватися в наукових і деяких інженерних роботах, але повсякденно життя пов’язане з сонячною добою, яка більша від зоряної, тому введено сонячний час

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти