Визначення кола осіб, які підлягають допиту, залежить від певних чинників, у тому числі і від обсягу наявної у слідчого інформації. Вказівки на конкретних осіб, яким відомі певні обставини розслідуваного злочину, можуть міститися у матеріалах кримінальної справи. В інших випадках, для з'ясування таких осіб слідчий може доручити органам дізнання провести оперативно-розшукові заходи (наприклад, опитування громадян з метою встановлення можливих свідків злочину, розшук злочинця тощо). Така інформація може бути також отримана слідчим і під час проведення інших слідчих дій у справі.

Визначаючи послідовність проведення допиту певних осіб, необхідно враховувати: яким обсягом інформації про обставини, що мають значення для розслідуваної справи, володіє особа; важливість цієї інформації на даному етапі розслідування; зацікавленість особи у кінцевому результаті розслідування; практична можливість виклику особи на допит у найкоротший строк.

У першу чергу бажано викликати на допит осіб, які володіють найбільшим обсягом інформації з обставин справи, не є заінтересованими у результатах розслідування та можуть цю інформацію викласти об'єктивно.

Визначення предмета допиту полягає у встановленні в конкретній кримінальній справі обставин, що можуть бути відомі допитуваному, та для встановлення яких проводиться допит. Як правило, найбільш повною інсрор-мацією про обставини справи володіє обвинувачений (підозрюваний). Потерпілий та свідки володіють меншою за обсягом інформацією і тому слідчий повинен визначити коло питань, з яких вони можуть бути допитані. На підставі визначеного предмета допиту, слідчий формулює запитання для допитуваного.

Повне та всебічне вивчення слідчим матеріалів кримінальної справи у всіх деталях є необхідною передумовою успішного проведення допиту. Вивчення матеріалів кримінальної справи передбачає аналіз даних, що містяться як у протоколах слідчих дій, так і в інших документах та матеріалах справи, що дозволяє виявити існуючі прогалини, розбіжності, суперечності та своєчасно вжити заходи до їх усунення. У протилежному випадку певні обставини справи можуть залишитися невстановленими або суперечливими, що не може не вплинути на повноту, всебічність та об'єктивність розслідування і тягне за собою, як правило, необхідність проведення додаткових та повторних допитів і очних ставок.

Однією з важливих підготовчих дій слідчого до допиту є вивчення особи допитуваного, яка полягає у вивченні соціально-психологічної характеристики допитуваного, рівня інтелекту, схильностей, способу життя, виховання, його

характеру, темпераменту, способу мислення тощо. Вивчення особи допитуваного дозволяє слідчому встановити з ним психологічний контакт, обрати найбільш доцільні та ефективні прийоми та способи впливу на нього з метою отримання об'єктивних показань та правильно оцінити одержані показання. Обсяг вивчення особи допитуваного залежить від його процесуального становища, характеру злочину, мети допиту, можливостей слідчого та його професійних знань.

Найбільш ретельно вивчається слідчим обвинувачений, так як він є заінтересованою особою у справі, і найменше ніж інші допитувані схильний повідомити правду. Відомості про особу обвинуваченого дозволяють слідчому спрогнозувати можливу поведінку допитуваного в тій чи іншій ситуації під час допиту і правильно обрати той чи інший тактичний прийом. Під час вивчення особи допитуваного слідчий може скористатися допомогою спеціаліста - психолога, який може допомогти слідчому визначити: особливості психічних процесів, властивостей і станів допитуваного; риси характеру; темперамент; інтелектуальні здібності; орієнтовний перелік питань, що можуть допомогти у встановленні психологічного контакту.

Прогнозуючи можливу поведінку допитуваних, слідчий передбачає, що допитуваний може добросовісно помилятися стосовно певних обставин або давати неправдиві показання. В таких випадках цим особам доцільно буде пред'явити певні докази. Тому при підготовці до допиту слідчий відбирає докази та інші матеріали, які він планує пред'явити допитуваному.

Момент проведення допиту стосовно певної особи визначається слідчим, виходячи із конкретної слідчої ситуації. Так, допит осіб, які можуть між собою змовитися, або на яких може здійснити вплив обвинувачений, слідчий повинен провести негайно. В інших випадках - наприклад, коли потерпілий перебуває у стані сильного збудження або хвилювання після вчиненого злочину, допит необхідно відкласти до заспокоєння потерпілого. Визначаючи момент проведення допиту слідчий також враховує важливість обставин, про які може повідомити допитуваний та можливість його явки для допиту.

Момент проведення допиту стосовно окремих категорій допитуваних визначається безпосередньо КПК України: якщо підозрюваний був затриманий або до нього обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит проводиться негайно, а при неможливості негайного допиту - не пізніше 24 годин після затримання (ст. 107 КПК України); допит обвинуваченого слідчий повинен провести негайно після його явки чи приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред'явлення йому обвинувачення (ст. 143 КПК України).

Допит проводиться вдень. Забороняється проводити допит у нічний час, за виключенням випадків, коли наявні обставини вимагають негайного проведення допиту.

Місцем допитує, як правило, кабінет слідчого. Крім цього, допит може бути проведений: на місці події; за місцем проживання або знаходження допитуваного (ізолятор тимчасового тримання, слідчий ізолятор, будинок відпочинку, санаторій тощо); за місцем роботи; у лікувальній установі (з дозволу лікаря). За місцем проживання доцільно допитувати малолітніх, осіб похилого віку,

и* 323

хворих. Також за місцем проживання може бути допитаний обвинувачений після проведення у нього вдома обшуку.

Особи можуть бути викликані на допит одним із способів:

- повісткою по пошті або через кур'єра;

- телеграмою або телефонограмою;

- повідомленням по телефону безпосередньо особі, яка підлягає допиту;

- через адміністрацію ізолятора тимчасового тримання або слідчого ізолятора (затримані або взяті під варту підозрювані та обвинувачені).

У повістці, телеграмі, телефонограмі повинно бути зазначено: хто і в якості кого викликається, куди, на який час, та до кого необхідно прибути.

Предметом допиту при розслідуванні деяких злочинів можуть бути питання виробничого, технічного та спеціального характеру. Тому у цих випадках слідчому необхідно попередньо ознайомитися з відповідною довідковою літературою, проконсультуватися з фахівцями, ознайомитися з виробничим або технологічним процесом.

Копо учасників допиту визначається слідчим, виходячи із предмета допиту, особи допитуваного, його процесуального становища та інших обставин, що стосуються майбутнього допиту. Слідчий повинен своєчасно повідомити цих осіб про час та місце допиту. Учасниками допиту можуть бути: прокурор, захисник, спеціаліст, експерт, законні представники, педагог, перекладач.

Завершальним етапом підготовки до допиту е складання слідчим плану допиту. План може бути усним чи письмовим, коротким або розгорнутим. У випадках розслідування нескладних одноепізодних кримінальних справ план - це перелік запитань, що підлягають встановленню. У багатоепізодних, складних справах складається детальний план у вигляді таблиці. У першій грасрі зазначаються обставини, що підлягають встановленню у справі, у другій - наявна інформація про ці обставини, у третій - формулювання запитань з визначенням порядку їх послідовності, у четвертій - міститься перелік тактичних прийомів, які планує застосувати слідчий.

У разі необхідності план може бути доповнений схемами злочинних зв'язків обвинувачених, епізодів злочину, місць їх вчинення, структури злочинної групи.

Предыдущая 34 35 36 37 38 39 404142 43 44 45 46 47 48 49 Следующая