ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Макетування в художньому конструюванні.

Біоніка.

Загальні відомості про біоніку.

 

Біоніка (від грецької “віоп” – елемент життя) – наука, що виникла на стику таких наук як кібернетика, біофізика, біохімія, інженерна психологія, космічна психологія та інші.

Назва науки “біоніка” запропонована в 1960 році на симпозіумі в Дайтоні (США) для позначення нового наукового напрямку. Біоніка використовує знання біологічних процесів та досвід розв’язку архітектурно-технічних задач для вирішення різних проблем.

 

БІОНІКА – наука про використання в техніці та архітектурі знань про конструкції та форми, принципів та технологічних процесів живої природи.

 

Основу біоніки складають дослідження по моделюванню різних живих систем. Як вважають вчені біологічне моделювання значно складніше і відрізняється від моделювання в інших науках. Адже моделі біоніки – це динамічні структури. Їх створення вимагає спеціальних уточнюючих досліджень на живому матеріалі. За програмами розробленими в НДІ на ЕОМ, біологічні моделі одержують своє технічне втілення.

В нашій країні широко почалися біологічні дослідження з 1964р. Тоді систематично почали проводитись симпозіуми з проблем біоніки. Академік В.В.Парін дав таку характеристику біоніці: це цілеспрямоване намагання шукати та знаходити в живій природі “зразки” для створення технічних пристроїв.

Вивчення природи: рослин, тварин, особливо самої людини розкриває неперевершену досконалість природних форм.

Акад. Павло Капіца вважає, що природа є кращим “Інженером конструктором”, чим людина, і нам є чому в неї повчитися.

Існує багато прикладів з історії архітектури та техніки, коли в якості зразка були використані форми живої природи. Наприклад, стовбур дерева та стеблина рослини являють собою колону, що міцно посаджена у грунт з усіма властивими цій конструкції деформаціями та напруженням від вітрового навантаження. Природний закон вітрових навантажень впливає на форму крон дерев. Їх форма нагадує нам конус з вершиною вгорі. Її використовують при проектуванні башених споруд – це Ейфелева башта у Парижі, радіо башта В.Г.Шухова в Москві, димові труби заводів, ТЕЦ та ін.

Однією із складних проблем біоніки є проблема моделювання людського мозку. Так конструкцію рахункової машинки можна співставити із будовою людського мозку. Мозок людини захищений черепною коробкою (упаковка) від багатьох впливів і надійною рахунковою машиною. При цьому працює ця машина все життя. Якщо порівняти біологічний монтаж з технічним, то технічний аналог мозку при використанні сучасних напівпровідників мав би об’єм башти з основою 10x10м і висотою 100м. Цей пристрій споживав би 1млн. кіловат годин енергії, в той час як мозок людини витрачає декілька десятків (В.В.Парін).

Нервова система людини складається з кліток-нейронів. За даними вчених нейрофізиків головний мозок людини займає об’єм 1,5дм3 і містить 10-15млрд. нейронів. Це вважається вершиною еволюції (хоча це спірне питання). Особливе значення мають нейрони пам’яті, особливості яких використовують при пошуку різноманітних правил запам’ятовування. Сучасна техніка за таким параметром як надійність не може конкурувати з роботою мозку, серця та інших органів людини.

Біологічними перетворювачами інформації є органи відчуття людини очі, вуха, ніс, язик, шкіра, відчуття температури, болю, вібрації, рівноваги. З них найбільший інтерес мають очі. Наведіть приклади технічних аналогів ока. (фотоапарат – об’єктив замінює хрусталик, діафрагма – райдужну оболонку, а світло сприймальна плівка – сітківку ока). Доречі, в біоніці вже є модель ока на основі якої розроблені автомати для сортування листів на пошті. Також розроблено багато пристроїв, які з електронною швидкістю обробляють різноманітні візуальні документи.

Очі жаби, голуба інших птахів мають незвичну будову. Жаба добре реагує на предмети що літають (казка про царівну-жабу-струлу), які вона швидко розпізнає. На цій основі біло сконструйовано модель пристрою для обробки інформації з розвідувальних систем засобів зв’язку. Цей прилад можна використовувати для розпізнавання летючих ракет та скоротити час для балістичних розрахунків. Існують машини з магнітними дисками, що мають пам’ять на 500тис.слів. створено верстат, керувати яким можна голосом і ЕОМ яка друкує під диктовку.

На надводних і підводних кораблях використовується звукова локація завдяки системі “електронне вухо”; на деяких літаках встановлено спеціальні ЕОМ для синтезу мови за кодовими сигналами.

Комахи, черв’яки, медузи мають просту нервову систему. Мозок бджілки складається із 900 нейронів, а у оси – 200 нейронів. Але дивлячись на це у цих комах дуже складна поведінка. Франц. Ентомолог Жак Фабр описує як оси заготовляють корм для личинок. Завдання оси зберегти корм у свіжому вигляді. Їжею їм служить стрибунці, гусельні, сліпні та ін. Оса робить дуже розумно. Під час полювання вона спочатку паралізує жертву жалячи в нервовий центр, що пов’язаний з відчуттям. Коли комаха губить відчуття орієнтації оса не поспішаючи паралізує ще ряд центрів. При цьому вона не чіпає нервові центри обміну речовин. Тому, комаха довго зберігається у свіжому вигляді. Це знання визначається певними інстинктами, що передаються у спадщину.

Органи рівноваги медузи – слухові бульбашки – вони допомагають медузам визначати наближення шторму і ховатись у глибину. Вчені на цій основі створили прилад, що передбачає шторм за 12 годин до його початку. Це явище пов’язано із здібністю медузи сприймати ультразвуки (шум вітру, моря)з частотою нижче 20 герц. Людина своїм вухом не сприймає.

На основі дослідження органів нюху мухи сконструйовано прилад, що реагує на ядучі запахи слабкої концентрації на підводних човнах, рудниках космічних ракетах і т.п.

Локаційні здібності багатьох тварин дали велике поле діяльності для конструкторів та вчених. Так відомий амер. Вчений Д.Гриффін визначив мінімум потужності 10-16 Ватт та частоту випромінювання локатора – 90-45кГц, що їх сприймає летюча миша. За допомогою кіноз’ємки він показав рух миши, коли вона ловить комах. Траєкторія руху її – це оптимальна крива, а маневри і точність визначення цілі допомагають миші за 15хв. Зловити 175комах, тобто за 6сек.одну комаху. Інший вчений Л.Катрона встановив, що взуколокаційний апарат миші важить долю грама, а об’єм – долю куб.дм. а згадайте сучасні радіолокаційні пристрої: вони важать сотні - тисячи кг, а об’єм їх сотні куб.дм. Розрахунки показують, що система летючої миші в 100 разів переважає сучасну аналогічну техніку.

Гідролокаційний апарат дельфінів визначає дальність дії на відстані 3км. Точність визначається ними при відстані декілька десятків метрів всього в півградуса. Такий апарат може бути зразком для інженерів, що розроблять гідрокаційну техніку.

Особливо цікавить вчених швидкий рух китів та дельфінів. Швидкість касаток – 38-55 км/год, дельфіни – до 48 км/год, меч-риба – до 100 км/год. Це обумовлено формою тіла тварин, будовою шкіри, що вкрита особливим слизом уміння керувати шкірою, тілам, м’язами. Зараз вчені вивчають методи їх моделювання.

Не менш цікаве глісирування водяних тварин та їх рух за допомогою повітряної подушки. Летючі риби глісирують по поверхні води зі швидкістю 18 км/год, а у момент відриву від води U=60 км/год.

Південноамериканська качка-пароплав не вміє літати. А в Японії за цим принципом побудовано корабель із використанням підводних крил, 98% його маси знаходиться над водою, а 2% – у воді. Також японці створили корабель – копію кита, що дозволило на 25% збільшити швидкість при тій же вантажопід’ємності.

Інженери з Нижнього Новгорода створили снігоход вагою 1300кг і швидкість його 50 км/год. А рухається він як пінгвін.

Інженер А.Треблев вивчивши роботу крота розробив конструкцію підземлехода.

Інженер В.Турін розробив проект без колісного автомобіля, що рухається скачками, як кенгуру.

Орієнтація тварин в просторі являє саму складну загадку природи (риби на нерест, птахи на зимівлю). Так зелена морська черепашка відкладає яйця в південні частині Атлантичного океану, а черепашки, що вилупились упливають до південно-східного узбережжя Південної Америки. А потім вони вертаються знову туди проти течії на тіж острови для відкладення яєць. Вчені висунули ряд гіпотез щодо поведінки цих тварин: що вони орієнтуються по сонячному азимуту по зіркам за допомогою магнітного поля. Та інші нові гіпотези.

Як ми бачимо, вчені, інженери, художники, конструктори широко використовують науку біоніку для нових винаходів та відкриттів. Біоніка сприяє на тільки технічні думці, а й естетичній. Адже питання архітектоніки, пропорційності та гармонійності форм природи, сприяє створенню естетично повноцінних виробів.

Як ми бачимо, світ природи невичерпний на творчість. Завдання людини вибирати все корисне, доцільне, перенести його в своє життя, але так щоб не нашкодити ні собі, ні нащадкам, ні природі.

Історія винаходів не стоїть на місті, тому і для вас є велике поле діяльність в наступних напрямках та системах біонічних досліджень:

1. Дослідження принципів функціонування живих систем (адаптація, самоорганізація, само настрій, асоціативна пам’ять і т.п.) використання їх при створенні технічних об’єктів.

2. Створення мініатюрних датчиків акустичних, теплових, магнітних, світлових та інших.

3. Дослідження, спрямовані на розкриття принципів розпізнавання образів, орієнтації, та навігації живих організмів. Це важливо для розробки способів керування літаючими апаратами, що літають.

4. Розробка методів, засобів для забезпечення оптимальної взаємодії людини і машини та ін.

 

Таким чином, ми ознайомились із науковими дисциплінами, які дають нам широке поле діяльності по вдосконаленню оточуючого середовища.

Проробимо дослід, який показує одну із чудових закономірностей природи – опірність конструкції залежно від форми.

Листя деяких рослин змінює форму: одні згортаються в трубочку, другі утворюють химерні короби, ті закручуються в спіраль. Це дає їм можливість витримувати якнайбільше навантаження. Такий процес швидкого перетворення біоформи в техніку називається трансформацією.

Ось така трансформація підказала італійським архітекторам ідею залізобетонного автодорожнього мосту нової конструкції – напівзгорнутого трав’яного листка. Міцність, краса, легкість цьої споруди взята з природи.

Художник-конструктор працює разом з інженером, архітектором, технологом.

Уважно вивчає форму природних аналогів, їхні пропорції, розподіл мас, доцільність та раціональність зовнішньої будови (див.табл.). трансформація за допомогою формоутворюючих ліній природної форми в техніку, при збереженні образу аналога.

Ви бачите ці перетворення. А таке завдання сподобається і вам, що ви проробите на л.п. роботі.

Проробимо з вами маленький експеримент. Візьмемо аркуш паперу і покладемо його на дві підставки і під власною вагою він прогнувся.

А тепер складіть його ребрами впоперек прольоту. Такий аркуш не прогинається і може витримати вантаж в 100 разів більше, ніж ви самі.

А взяти бджолиний стільник. Він складається з безкінечної кількості шестикутних призм. Розміщуються вони паралельно рядами. Це ідеальна модель дуже місткої монолітної конструкції. Секрет її в найраціональнішій будові воскових чашечок. Така форма забезпечує в будівництві найменші витрати будівельного матеріалу (Елеватори зерносховища).

Функції макетів

В найбільш загальному виді функції макетів можуть бути об’єднані в три групи: проектні, учбові та виставочні.

Проектні функції макетів пов’язані з пошуком, відпрацюванням і обґрунтуванням художньо-конструкторського рішення.

Елемент новизни – обов’язкова умова проектної групи макетів.

Група проектних функцій включає в себе три підгрупи: евристичні, доводочні та демонстраційні.

Евристичні функції макетів пов’язані із здібностями стимулювати процес творчості художника-конструктора, спонукати до винахідництва, до умінь долати традиційні підходи до рішення проектних задач. Ці функції проявляються на початкових стадіях процесу художнього конструювання і у випадку коли попереднє проектування не дало потрібних результатів.

Доводочні функції пов’язані із детальним відпрацюванням різних сторін проектного рішення, що задані попередньо або визначені на початку проектування. Доводочні функції макетів передбачають перевірку і розвиток знань про об'єкт з метою одержання закінченого всебічного художньо і технічно обґрунтованого рішення.

Демонстраційні функції макетів пов’язанні із закріпленням проміжних і кінцевих результатів проектування як вихідної межі подальших дій, проектних і непроектних: захист проекту в цілому, представлення основних елементів проектного рішення, показ можливості використання рішення в різних галузях, окрім тих, що передбачені завданням, визначення перспектив розвитку рішення.

Ці функції чітко проявляються на межі окремих етапів або циклів художнього-конструювання, а також по завершенні проекту.

Демонстраційні функції макетів заключаються в доведені сутності проектного рішення до всіх спеціалістів, які пов’язані із розробкою, виробництвом та споживанням виробу, з навчанням роботи з ним, створення еталонних зразків, що мають властивості виробу.

Учбові функції – пов’язані з навчанням проектувальників майстерності макетування (конструюванню макетів, виробу макетних матеріалів, імітації так і з використанням макетів в її якості наочних посібників, що пояснюють будову різних виробів і способи поводження з ними. Елемент новизни в цих макетах не обов’язковий, і навіть не бажаний, оскільки макети повинні чітко відповідати учбовому курсу (наочні посібники з описом будови пристроїв)).

Виставочні функції пов’язані із заміщенням реальних виробів в тих випадках, коли самі вироби не можуть бути представлені по яким не будь причинам: через великі розміри, необхідність показу в певному ракурсі або розрізі і т.д.

Виставочні макети створюються у відповідності з тематичним планам виставки і затвердження засобами його художнього втілення.

 

Проектна графіка

 

Історичні аспекти

Проектна графіка виникла в галузі архітектури: двомірними зображеннями користувалися в глибокій давнині. В Давньому Єгипті рисування та креслення були включені в коло предметів загальноосвітньої школи. Рисунки і барельєфи єгиптян були як зображення вже існувавши побудов і предметів.

Ремісник в ті часи суміщав в одній особі і проектувальника і виробника речі, тому не було самого поняття проект речі в нашому розумінні цього слова.

Із зображенням проектних предметів ми починаємо знайомитись з часів Відродження. Цілий ряд рисунків (більше перспективних), ескізні нариси різних машин та пристосувань залишив після себе Леонардо да Вінчі. Це були вже проекти в дійсності.

Особливий інтерес являє спадщина великого майстра німецького Відродження Альбрехта Дюрера. Він був універсальним проектувальником: зберіглися його ескізи костюмів для придворних, проекти ювелірних прикрас, фонтанів, кубків, меблі, карет; проектував він і цілі свята: убранство процесій, тріумфальні арки. Він використовував робочі зарисовки – кроки або нариси. Сам Дюрер не міг виготовляти предмети, а виступав тільки як проектувальник. Він також використовував на кресленнях тонову заливку аквареллю. Його “парадні” проекти мали більш закінчений характер і були доступні до розуміння, легко сприймались і непрофесіоналами.

Тільки в галузі архітектури відокремлення проекту від його втілення сприяло появі проектної графіки, що тісно пов’язана була з образотворчим мистецтвом. В Російському мистецтві допетровської епохи зображення будівель в плані іконописних традицій і були пов’язані із світорозумінням людини тієї епохи, відношенням до зорової протилежності представленню знанням. Предмети зображувались незалежно від того проектувались вони один на другий чи ні, а розміщувались один над іншим, як в іконописі.

Проектна графіка після петровської пори була пов’язана з усім культурним життям Росії. Крім зображень архітектурних об’єктів ми зустрічаємо проекти фонтанів, ваз, тріумфальних арок, планування садів і парків і т.д. Не дивлячись на їх утилітарне під час призначення (гідроспоруди або артилерійські пушки) на кресленні незмінно присутні художнє начало. Для більшості з них характерна закінчена композиція, яку прикрашають вишукані написи, що заключні в вітіюваті картуші. Саме зображення виконують на фоні пейзажу, стилізованих, дерев, домів, вписаного рельєфу місцевості.

Техніка виконання традиційна. Це як правило, рисунок або креслення пером, тонований тушшю і ілюмінований аквареллю. Використовувались і інші матеріали: перспективи феєрверків, де потрібні були контрастні кольорові зображення, які виконувались гуашшю, рисунки для виготовлення барельєфів – санчіного.

Технікою виконання цих креслень володіли не тільки архітектори і художники, рисувальник феєрверків, учні воєнно-інженерних шкіл, бомбардири. Це свідчить про високу культуру того часу.

В середині XVIII ст. виник особливий вид графічного або живописного мистецтва.

Видатним майстром цього був італійський художник і архітектор Джованні Баттіста Пиранезі, який створив декілька серій тематичних архітектурних композицій, які не призначені для реального здійснення.

Особливо плодовитим був для проектної графіки період класицизму.

Крім перспективних зображень, художній характер набули і ортогональні проекції. Рельєфна моделіровка архітектурних об’ємів, чіткий розподіл і диференціація просторових планів доповнювались пейзажем і зображенням людей. Проектні аркуші передавали не тільки архітектурне оточення, а вводили глядача в реальне середовище, засобами графіки зодчі розкривали емоційний зміст своїх задумів.

Так креслення Тома де Томона, повні чудового романтичного пафосу, завжди можна відрізнити від листів Камерного, вишуканого Вороніхіна. Також неповторні твори Камерона і Бренна, Баженова і Козакова.

Особливої уваги заслуговують ескізи. Чудові роботи Вороніхіна в період проектування внутрішнього вбрання палацу в Павловські: це меблі, посуд, інші предмети, виконані пером із заливної туші.

Із середини минулого століття різко розмежувалися проектування і реальне будівництво, а також розмежувались архітектурне і інженерне проектування.

Особливістю проектної графіки на той період була жорстокість і геометричність контурів, скрупульозна проробка форми.

Індивідуальний відтінок набув першоступеневе значення в період “модерна” хоча загальний стильовий характер просліджувався і тоді достатньо чітко.

З’явився новий спосіб подачі проекту, який стає більш рисованим, ніж накресленим. Вертикальні і горизонтальні лінії проводилися від руки, креслення злегка підфарбовувався аквареллю чи тушшю.

Характерною графікою відрізнялися розповсюджені тоді проекти в дусі російської давнини. Це роботи Щуеєіва, Малютіна і інших.

 

Період конструктивізму вніс нові тенденції як в проектування, так і в способи передачі проектної думки. До цих часів відносять і початок художнього конструювання в Західній Європі і нашій країні (тоді СРСР). Розповсюдженими стають аксонометричні зображення, що дають об’ємну інформацію про зовнішню форму предмету. Графіка відрізнялась контрастами білого з чорним, підкресленням площин, затемненням їх країв і сильними рефлексами.

В кінці 20-30 рр. в архітектурі було прийнято ескізування вугіллям, з’явилися гуаш та сангіна. Листи І.Фоміна з кобальтовим небом і червоно-коричневими архітектурними об’ємами, динамічні гуаші К.Мельникова, чудові червоно-чорно-золоті на фоні дерева креслення І.Леонідова увійшли в історію архітектурного проектування. В деяких сучасних роботах ми бачимо ці відтінки в проектних працях.

Далі був період зміни образотворчих засобів і засобів виразу проектної думки. Відродилася культура традиційних матеріалів – китайської туші та акварелі. Мова сучасної проектної графіки багата. Але архітектурна графіка є первинною для дизайнерської і часто була предметом наслідування. Тому поділяючи галузь художнього конструювання, відмітимо її характерні, особливі риси, що відрізняють її від архітектурної.

Так, в архітектурі ми маємо справу із заданим конкретним середовищем, ситуацією, з оточенням. Архітектурний об’єм не тільки вписується в це середовище, але й сам може надати йому певну емоційну забарвленість. Предмет дизайну, як правило, не домінує в оточуючому середовищі, а скоріше підкорений йому.

Емоційний вплив архітектури більш сильний, ніж від любого окремого предмета. Предмет дизайну може переміщуватись і тому не має певного фона.

Об’єкт проектування дизайну не порівнюється з архітектурним об’ємом і реальними величинами. Тому архітектурний проект виконується в мілкому масштабі 1:100, 1:200, 1:500; дизайнівськи проекти 1:1, 1:2, 1:5, 1:10. Мілкі масштаби використовують для проектування лінії верстатів, територій, виробничих інтер’єрів.

В збільшеному масштабі ми показуємо предмет зблизька. Суттєва різниця в матеріалі: архітектура оперує головним чином цеглою, деревиною, залізобетоном, оздоблювальними матеріалами.

В художньому конструюванні частіше за все використовують метал і пластмасу, тому тут велике значення має засіб оздоблення поверхні одного і того матеріалу, варіанти його фактури і фарбування.

Не дивлячись на історичні зміни графіки та макетування, можно прослідкувати належні їм загальні принципи.

Технологія виконання креслень на різних стадіях проектування, по суті одна і таж. Суттєво розподіл графіки за ознакою того, чи є вона засобом пошуку, ескізування чи виражає закінчену проектну ідею. В першому випадку графіка як і макетування виступає як засоби творчого пошуку, в другому, як підсумок цього ж пошуку.

В першому випадку графіка і макетування розраховані на сприйняття самим автором, проектувальником, в другому – також і споживачем, глядачами.

 

Графіка завершеного проекту

Закінчений проект є документом і тому до нього ставлять ряд необхідних формальних вимог. Чистовий проект виконується на папері, що наклеюють не картон або натягують на підрамник для того, щоб папір після роботи на ній водяними фарбами (акварель, гуаш, темперою) не деформувався, а зберігав гладенькою поверхню.

Всі креслення – в певному масштабі, але й в різних (1:4 і 1:15 виключення).

До закінчення проекту ставлять ряд естетичних вимог:

– високий графічний рівень;

– колористична удосконаленість;

– цілісність всіх різних складових елементів (ортогональних проекцій, перспектив, розрізів, шрифта)

декоративно-орнаментальний бік графіки повинен бути органічно зв’язаний з формально-інформативним, цей зв’язок має носити глибино - змістовий характер.

Існують декілька традиційних видів креслення – проекту: лінійне, лінійно-тональне, світлотіньове, поліхромне.

Вибір любого з них залежить від особливостей об’єкта проектування, самого проектного задуму та індивідуальної графічної манери автора.

Лінійне креслення: зовні саме просте і найменш ефективне, має свої переваги:

– менше трудомісткість;

– лаконічне;

– узагальнене;

– відсутні які б не були ефекти;

– достатньо інформативне.

Лінійні креслення не без естетичних якостей можна варіювати товщини ліній від павутинкових до товстих, домагатися гарних сполучень.

За допомогою ліній можна нанести і легку тонову розкладку, коли штриховка створює відчуття площини.

 

Лінійно-тональне креслення – сполучає лінійне зображення з включенням тону. Використовується при роботі над об’єктом, що включається і просторове середовище. В інтер’єрі кольорову композицію обладнання. Архітектура показується лініями, а станки і обладнання ілюмінуються.

 

Світлове або тональне креслення – монохромне зображення, що передає об’єм проектного предмету за допомогою *** штриховкою пером, чорною тушшю або аквареллю, темперою. Самим зручним є туш. Вона дозволяє набирати силу тону, робити багаторазові накладання і не губить при цьому прозорість. Туш можна змивати і продовжувати роботу знову.

Коли треба передати фактуру, використовують осадочні види акварелі, сажу.

Тональне креслення в художньому конструюванні використовують рідше ніж в архітектурі.

 

Поліхромне креслення – основна форма подачі художнього конструкторського проекту. Дизайнерське креслення роблять поліхромним щоб передати реальний колір предмету, його фактуру і матеріал.

Тому часто колір передають близьким до натурального.

 

Шрифтова інформація

В художньому конструюванні шрифти відрізняються від прийнятих в кресленні.

Вимоги: розміщують заголовок по верхньому краю аркуша; рідше – по нижньому.

Шрифт має бути ясним, легко читатись, бути естетичним.

Весь аркуш має бути витриманий в єдиному стилі.

Шрифти групи: антиква – від римського капітального шрифта. Рублений шрифт – співзвучний пофарбованому гуашшю аксонометричному кресленню в дусі конструктивізму.

Букви мають нести приблизно рівне тонове навантаження, щоб було відчуття одно плановості ряду.

 

Так як явище іррадіації, при якому біле поле “з’їдає” чорний колір, робить деякі букви – округлі (О, С, Э), або гострокінцеві (А) зорово нижче, ніж інші, то їх треба рисувати трохи вище, ніж інші в ряду.

При простих модифікаціях рубленого шрифту, букви вписують в прямокутник, а товщина штриха букв і кратна сторонам цього прямокутника. Взята товщина приймається за модуль і дає основу для креслення модульної сітки.

 

Якість напису визначається не тільки красивою прорисовкою окремих букв, але й доброю компоновкою, яка має бути логічною і закономірною.

При цьому можна рекомендувати таку послідовність операцій:

– розміщення тексту на площині аркуша і визначення його величини;

– розбивка тексту на строки, розмітка строк, розмітка букв в строках.

Букви ділять на 4 категорії:

– відкриті зліва: Д, З, У, Ч, Я;

– відкриті справа: Г, Р, Б, С, Ь;

– відкриті і справа і зліва: Т, А;

– полуторні по ширині Ж, М, Ф, Ш, Щ, Ы.

Треба ці букви розміщувати, щоб поле між ними було зорово однаковим, щоб слово не розпадалось на окремі частини.

 

Промграфіка

Промислова графіка у вигляді написів, ілюстрацій, умовних знаків має широку галузь розповсюдження. До неї відносять всі види візуальних інформацій – на промвиробництвах, транспорті, в місті, торгівлі, медицині, спорті та в інших сферах життєдіяльності людини.

 

На виробництві промграфіка охоплює широке коло візуальної інформації. Цехова інформація ділиться на такі групи: технологічну, безпеку праці, адміністративну, комунікаційну з питань виробництва і побутового обслуговування, суспільно-масову, політичну.

До промграфіки відносять таблиці з назвою населених пунктів, назви вулиць, номери будівель, різні написи на транспортних засобах (знаки, маршрутні таблички).

Сучасні вироби мають багато чисельну супроводжувальну документацію у вигляді паспортів, інструкцій, альбомів, каталогів, плакатів, кінофільмів. Цю документацію промграфіка забезпечує наочним, візуальним зображенням, пояснюючи будову виробу і окремих його частин, правила користування, обслуговування, ремонту, номенклатуру зап. застин.

 

Інший різновид промграфіки – умовні знаки, які образно і швидко за допомогою символів передають візуальну інформацію.

 

Умовні знаки в наш час використовують для організації безпеки позначення вантажів при транспортуванні та розвантажувальних роботах на виробництві. Їх поділяють на дорожні, виробничі, вантажно-маркірувальні, фірмові та інші.

Які ви знаєте дорожні знаки – попереджувальні та вказівні, виробничі-попереджувальні про дотримання правил безпеки та виконання певних функцій (палити заборонено, працювати тільки в захисних окулярах); вантажно-маркірувальні – попереджують про необхідність захисту вантажів що б’ються (рюмки), гігроскопічних від вологи (парасолька) та інші.

Форми, розміри, колір рисунків цих знаків встановлюються національними стандартами окремих країн, а зараз іде тенденція до їх узагальнення в міжнародному масштабі. Це створить умови зручності в процесі експортно-імпортних вантажних операцій.

В громадських місцях (вокзалах, готелях, торгових центрах, театрах і т.п.) все частіше використовують піктограми: “довідкове бюро”, “кімната матері і дитини”, “багажне”, носильник. Піктограми мають перевагу над текстовими написами, оскільки дають образну і лаконічну інформацію. Вони зрозумілі більшості людей незалежно від їх мови.

Великою оригінальністю відрізняються фірмові знаки. Вони є індивідуальними пізнавальними символами виробництв і організацій, галузей виробництва, зразків продукції. Фірмові знаки ділять на емблеми, фабрично-заводські, товарні і торгові знаки (марки).

Під емблемою в першу чергу розуміють умовне позначення галузей виробництва або людської діяльності, наприклад, зв’язок, залізничні шляхи, наукове товариство, авіація і т.д. До емблем також відносять зображення товарних знаків, в графічному виконанні, що символізує відомі зразки продукції, а також зображення фабрично-заводських знаків виробу і упаковки.

Фабрично-заводські марки затверджуються українською торговою палатою для виробничих підприємств і об’єднань, і наносять на продукцію, документацію, а також на єкстерьєрах будівель.

Державна реєстрація і правова охорона промислових зразків введена після приєднання нашої країни до Парижської конвенції. Промисловим зразкам надається нове художньо-конструкторське рішення виробу, який повинен мати певний зовнішній вигляд, відповідати вимогам технічної естетики, бути в нагоді при виготовлені промисловими засобами і дати позитивний ефект.

Поряд з фірмовими знаками реєстрації підлягають також товарні знаки різних підприємств, зовнішній вид яких дозволяє розрізняти однорідну продукцію, що випускаються різними підприємствами.

Фірмові товарні знаки можуть мати вид абревіатури – поєднання перших букв назви підприємства, організації та закладів, або вид орнаментального декоративного рисунка де предмети, характерні для певної галузі або підприємства, зображують стилізовано або в образно-тематичному стилі з нанесенням спрощених характерних об’єктів місцевості, де це підприємство.

Розробка фірмових знаків базується на традиціях і спадщині геральдики – суміжною історичною дисципліною, що вивчає герби держав, країн і міст.

Фірмові знаки повинні бути лаконічними і виразними в художньому відношенні, їх не варто перевантажувати образотворчими засобами.

Крім того в них не допускається повтор окремих елементів існуючих і зареєстрованих знаків.

Правовий захист промислового фірмового знаку підвищує відповідальність за якість продукції що випускається. Створює конкуренцію між тими хто виготовляє однорідну продукцію.

Фірмовий знак зобов’язує піддержувати добрі традиції певною галузі виробництва, викликає відчуття відповідальності, т. то має ще виховне значення. Серед країн найкращі результати в галузі розробки правової охорони і використання товарних знаків мали Бєларусь, Україна, Латвія та Литва.

 

Упаковка теж відноситься до промислової графіки і грає велику роль в піднятті утилітарної і естетичної якості виробів пров. Виробництва і є одним із складних об’єктів художньо конструювання.

Упаковка зберігає товар від пошкоджень, сприяє кращому зберіганню та транспортуванню, полегшує торгівлю наливними, насипними або мілко штучними товарами. Добре упакований товар забезпечує найкращу візуальну інформацію, сприяє підвищенню культури обслуговування покупців. Відомо, що товар доцільно розвішувати і упаковувати в кількості, що відповідає округленим цінам. Така торгівля називається метод “стандартних цін”.

Для упаковки використовують самі різноманітні конструктивні форми і використовують різні матеріали. Упаковка повинна відповідати техніко-екологічним вимогам, мати високий естетичний рівень виконання, бути зручною і слугувати виховній меті. Міцність, уніфікація, механізація, автоматизація у виготовлені упаковки, спів розмірність до виробу, невелика маса і низька вартість – це все має бути в упаковці.

 

Матеріали, що найбільш поширені для упаковки – картон і папір. Дешево, легко транспортується, легкий і т.д.

Промислова реклама є важливим засобом візуальної інформації.

Вона поділяється на промислову, торгову і виставочну. Реклама включає в себе видання проспектів та інформацію про ефективність використання виробу.

Її виготовляють підприємства - виготовники для оптових торгових чи організацій постачальників. Первісним елементом промислової реклами є фірмовий знак, що викликає у покупців довіру і повагу до фірми чи організації, якщо це завжди якісна продукція.

Торгова реклама – призначена для підприємств-споживачів та населення.

Фахівці реклами готовлять друкарські видання, оголошення, плакати, листівки, афіші, радіо, телебачення, комп’ютери, світлова реклама, графічні написи, рисунки, засоби прикладного мистецтва і т.п.

При створені реклами художники вільно використовують різні засоби графіки, фотографії, фотомонтажну комп’ютерну графіку, шрифтові засоби. Реклама повинна як можна повніше знайомити споживача із виробами, об’єктивно показуючи переваги одного товару перед іншими.

 

Виставочна реклама окрім чисто інформаційного боку допомагає обрати споживачам вироби, що рекламуються і використовувати можливі варіанти їх покупки. Виставочна реклама демонструє вироби в дії.

 

Таким чином, реклама ефективним показником нової техніки. Вона сприяє розвитку всього матеріального середовища, в доступній формі знайомить з досягненнями науково-технічного прогресу, новітніми знаряддями праці, предметами побуту, відпочинку та сприяє їх використанню.

 

Біоніка.

Загальні відомості про біоніку.

 

Біоніка (від грецької “віоп” – елемент життя) – наука, що виникла на стику таких наук як кібернетика, біофізика, біохімія, інженерна психологія, космічна психологія та інші.

Назва науки “біоніка” запропонована в 1960 році на симпозіумі в Дайтоні (США) для позначення нового наукового напрямку. Біоніка використовує знання біологічних процесів та досвід розв’язку архітектурно-технічних задач для вирішення різних проблем.

 

БІОНІКА – наука про використання в техніці та архітектурі знань про конструкції та форми, принципів та технологічних процесів живої природи.

 

Основу біоніки складають дослідження по моделюванню різних живих систем. Як вважають вчені біологічне моделювання значно складніше і відрізняється від моделювання в інших науках. Адже моделі біоніки – це динамічні структури. Їх створення вимагає спеціальних уточнюючих досліджень на живому матеріалі. За програмами розробленими в НДІ на ЕОМ, біологічні моделі одержують своє технічне втілення.

В нашій країні широко почалися біологічні дослідження з 1964р. Тоді систематично почали проводитись симпозіуми з проблем біоніки. Академік В.В.Парін дав таку характеристику біоніці: це цілеспрямоване намагання шукати та знаходити в живій природі “зразки” для створення технічних пристроїв.

Вивчення природи: рослин, тварин, особливо самої людини розкриває неперевершену досконалість природних форм.

Акад. Павло Капіца вважає, що природа є кращим “Інженером конструктором”, чим людина, і нам є чому в

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти