ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ, ПРОМИСЛОВА САНІТАРІЯ І ПРОТИПОЖЕЖНІ ЗАХОДИ при геофізичних дослідженнях свердловин

Геофізичні роботи мають ряд специфічних особливостей, які пов'язані з використанням і перевезенням вибухових речовин, застосуванням електричної енергії та радіоактивних речовин, постійними переїздами на автотранспорті, виконанням робіт на відкритому повітрі, застосуванням спуско-підйомних і вантажно-розвантажувальних механізмів, свердловинної апаратури та кабелю в умовах високих температур і тисків та ін. Це вимагає розробки специфічних заходів щодо техніки безпеки і протипожежних мір, тверде знання і виконання яких працівниками геофізичних партій і забезпечує безаварійну роботу.

Відповідальність за безпеку праці по геофізичному тресті покладається на головного інженера тресту, по промислово-геофізичній конторі (базі) — на головного інженера контори. У допомогу головним інженерам для організації роботи з техніки безпеки і промислової санітарії створюється відділ охорони праці або призначаються інженери по техніці безпеки, або дані обов'язки покладаються на одного з інженерно-технічних працівників. У геофізичних партіях (загонах) за виконання вимог по безпеці праці відповідають їхні керівники.

Усі знову прийняті працівники можуть бути допущені до виконання робіт тільки після проходження спеціального інструктажу з безпечного ведення даного виду робіт. Інструктаж із загальних питань техніки безпеки проводить інженер по техніці безпеки, а з питань безпечного ведення конкретних робіт – начальник виробничої ділянки або партії.

Основні правила техніки безпеки при проведенні геофізичних робіт у свердловинах

Підготовчі роботи

Перед виїздом партії на свердловину начальник партії одержує заявку замовника, в якій вказуються технічні дані, місце розташування свердловини і час її готовності, перелік і обсяг геофізичних досліджень. Відповідно до цієї заявки партія готується до виїзду на свердловину: перевіряється справність автомобілів, устаткування, приладів, інструментів, кабелю, гальмової системи підйомника і системи його керування і т.п., щоб забезпечити проведення геофізичних робіт без аварій і нещасливих випадків.

На свердловині також необхідно провести підготовчі роботи. Площадка біля устя свердловини, піднімальні містки та підходи до них повинні бути очищені від глинистого розчину і нафти, а сторонні предмети прибрані. Перед свердловиною з боку містків повинна бути площадка для установки підйомника і лабораторії геофізичної партії. Перед геофізичними дослідженнями стовбур свердловини додатково промивають з метою забезпечення безперешкодного проходження свердловинних приладів до інтервалу заміру, а при виробництві прострілкових і підривних робіт — до вибою або на глибину, яка перевищує інтервал прострілювання (торпедування) на довжину перфоратора (торпеди), що спускається, щоб у випадку залишення стріляючого апарата в свердловині він знаходився нижче інтервалу перфорації (торпедування) і не заважав проводити роботи в стовбурі свердловини. На свердловині варто встановити штепсельну розетку з контактом заземлення, для підключення геофізичного устаткування до силової та освітлювальної мережі.

Начальник геофізичної партії з представником замовника складають акт перевірки готовності свердловини до геофізичних робіт. Акт підписують майстер бурової, геолог, енергетик і начальник геофізичної партії.

Після цього встановлюють підйомник проти містків так, щоб машиніст добре бачив устя свердловини і щоб вісь барабана лебідки була горизонтальна і перпендикулярна до нього. Під колеса підйомника підкладають надійні упори. Лабораторію звичайно ставлять паралельно підйомнику, залишаючи між ними прохід шириною не менш 1 м для забезпечення гарної видимості і сигналізації між підйомником, лабораторією та устям свердловини, а також для того, щоб вихлопні гази не проникали в кабіну лебідчика й у лабораторію.

Встановивши підйомник і лабораторію, заземлюють їхні шасі та металеві кузови шляхом приєднання до пристрою електроустановки заземлювання або до кондуктора свердловини. Після заземлення підйомника і лабораторії начальник партії або інженер технік у гумових рукавичках приєднує їх до електричної мережі. У випадку відсутності електричного щита підключення до промислової електричної мережі та відключення від неї, робить тільки електромонтер промислу. Використовується електрична мережа напругою не вище 380 В. При відсутності електричної енергії на свердловині підйомник і лабораторію підключають до генераторної групи підйомника.

Однією з підготовчих операцій геофізичної партії на буровій є встановлення блок-балансу. Блок-баланс завжди розташовують так, щоб площина його ролика проходила через середину осі барабана лебідки і перпендикулярно до неї. Це полегшує правильне укладання кабелю на барабан лебідки і запобігає зіскакуванню його з ролика при спуску та підйомі.

Заміри в працюючих свердловинах, при наявності тиску на усті свердловини, повинні проводитись через спеціальний сальник лубрікатора, який забезпечує герметичність свердловини під час проведення геофізичних досліджень. У даному випадку використовують блок-баланси спеціальних конструкцій та буферні засувки для свердловин.

Спуско-підйомні операції

У газуючих або нагнітаючих свердловинах спуско-підйомні операції забороняються. Перед спуском свердловинного приладу в свердловину начальник партії перевіряє, щоб стіл ротора був застопорений, а блок-баланс надійно закріплений.

Спуск і підйом свердловинних приладів масою більш 40 кг або довжиною більше 2 м (незалежно від маси) здійснюються за допомогою бурової лебідки.

При спуско-підйомних операціях у свердловині забороняється нахилятися над кабелем, переходити через нього, а також братися за кабель, який рухається, руками, поправляти на ньому мітки. Для укладання кабелю варто користуватись кабелевлаштовувачем.

При спуску кабелю в свердловину на барабані лебідки повинно залишатись не менше половини останнього ряду витків. За довжиною кабелю, який знаходиться в свердловині, стежать за допомогою датчика глибин і за контрольними мітками, які встановлені на кабелі через визначені інтервали.

При підйомі свердловинного приладу, щоб уникнути затягування його на ролик блок-балансу, рух кабелю, після появи над устям свердловини першої попереджувальної мітки, яка встановлюється на кабелі в 50 м від головки приладу, повинен бути уповільненим, а з появою другої попереджувальної мітки, що знаходиться на відстані 3-5 м від приладу, підйом ведуть при скинутому газі двигуна або підйомника вручну. При використанні підвісних блок-балансів кількість випадків затягування приладів на блок-баланс різко скорочується.

Необхідно стежити, щоб кабель був справним. У випадку прихоплення приладу в свердловині та неможливості його звільнення треба намагатися витягти кабель цілим, тобто обірвати його біля голівки приладу. З цією метою в місці приєднання свердловинних приладів і вантажів до кабелю роблять ослаблене кріплення, що не повинне перевищувати 2/3 розривного зусилля кабелю.

При ліквідації прихоплення приладу за допомогою підйомника працівникам партії забороняється знаходитися між лебідкою та устям свердловини.

Електрометричні роботи

 

При проведенні електрометричних робіт геофізична станція повинна бути надійно заземлена, щоб уникнути ураження персоналу електричним струмом.

З’єднувальні проводи, які використовуються для збору електричних схем, не повинні мати оголених жил і несправну ізоляцію. Збирання та розбирання електричних схем, ремонт проводів, а також повірку справності ланцюгів варто виконувати при виключеному джерелі струму.

Перевірку роботи геофізичної станції, яка знаходиться під напругою, та відшукання в ній несправностей повинні робити не менш двох виконавців.

Швидкість спуску глибинного приладу в свердловині регулюється гальмовою системою лебідки. Спуск часто ускладнений через наявність глинистих пробок, уступів, каверн, а також через значну кривизну свердловини, великій густині та в’язкості промивної рідини, внаслідок чого може бути допущений перепуск кабелю і виникнення вузлів на ньому. У зв'язку з цим спуск кабелю контролюють за кривою СП і УО.

При підйомі кабелю потрібно бути особливо уважним, тому що можливі прихоплення свердловинного приладу, яке відзначається за датчиком натягу кабелю і за зростанням навантаження на двигуні підйомника.

При виході свердловинного приладу з башмака і вході в нього, підході до вибою і відриві від нього швидкість руху кабелю не повинна перевищувати 600 м/год. Припустима швидкість підйому свердловинного приладу на інших ділянках до 5000 м/год.

Радіометричні роботи

 

Усі роботи, які пов'язані з використанням радіоактивних речовин у закритому або відкритому виді, проводяться з дотриманням «Санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючих випромінювань», а також діючих інструкцій, настанов і нормативів.

Особи, які направляються на роботу з радіоактивними речовинами (РР) і джерелами іонізуючих випромінювань, попередньо проходять медичний огляд. Допускаються до роботи тільки ті, хто не має медичних протипоказів. У період роботи вони піддаються періодичному медичному огляду.

Усі працюючі з радіоактивними речовинами й іонізуючими джерелами повинні бути навчені безпечним прийомам роботи, знати правила користування санітарно-технічними пристроями і захисними пристосуваннями, а також правила особистої гігієни — повинні здати відповідний техмінімум.

Для того щоб убезпечити обслуговуючий персонал від шкідливої дії радіоактивних речовин, необхідно організувати правильне збереження, перевезення РР і роботу з ними на свердловинах, а також контроль за забрудненням цими речовинами робочих місць.

Для запобігання опромінення треба дотримуватися наступних правил:

- використовувати джерела випромінювання мінімальної активності, яка необхідна для даного виду робіт;

- виконувати операції з джерелами випромінювань протягом дуже короткого часу;

- проводити роботи на максимально можливій відстані від джерела випромінювань, використовуючи дистанційний інструмент;

- застосовувати захисні засоби у виді контейнерів, екранів і спецодягу;

- здійснювати радіометричний і дозиметричний контроль.

При радіометричних дослідженнях свердловин використовуються закриті і відкриті джерела випромінювань. На базах промислових геофізичних контор радіоактивні речовини зберігаються в спеціальних приміщеннях (сховищах), які обладнані у відповідності з вимогами «Санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючих випромінювань». Сховище має відділення для джерел нейтронів, джерел гамма-випромінювань, для рідких радіоактивних ізотопів, а також для радіоактивних джерел, які непридатні для використання через їх малу активність.

Радіоактивні речовини зберігають у переносних контейнерах, що у залежності від активності РР знаходяться в спеціальних сейфах або колодязях. Відповідальність за збереження радіоактивних речовин несе працівник, який призначений наказом на підприємстві. Він також приймає і видає РР начальникам партій з дозволу керівника підприємства, що фіксується в журналі обліку і руху РР.

В усіх випадках РР транспортуються тільки в спеціальних контейнерах. Контейнери жорстко кріпляться в задній частині лабораторії або підйомника. Кришки контейнерів і кузова лабораторії або підйомника закривають на замок. Ключі зберігаються в начальника партії (загону), який несе повну відповідальність за зберігання РР, які отримані із сховища.

При втраті або розливі РР начальник партії (загону) негайно сповіщає про це в міліцію, органам санітарного нагляду і керівництву свого підприємства. Про те, що трапилося, складається акт. Місця перебування джерел радіоактивних випромінювань позначаються спеціальним знаком, у якого внутрішнє коло і три сектори у виді пелюстків пофарбовані в червоний колір на жовтому тілі самого знака. У нижній частині знака є попереджувальний напис “Обережно, радіоактивність!”.

Роботи з закритими джерелами випромінювання

Після прибуття на свердловину переносний контейнер із джерелом нейтронів або гама-джерелом відносять на відстань 10 м від місця роботи і ведуть за ним постійне спостереження. Перед встановленням в свердловинний прилад джерело витягається з контейнера за допомогою дистанційних пристосувань (маніпуляторів).

Свердловинний прилад опускають у свердловину і витягають з неї за допомогою спуско-підйомних механізмів. Після підйому приладу із свердловини джерело нейтронів або гамма-випромінювання негайно перекладають у контейнер.

В аварійних випадках – залишенні приладу в свердловині та неможливості його витягу в неушкодженому стані – прилад обережно збивають на вибій і заливають цементом згідно «Санітарним правилам роботи з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючих випромінювань». Аварія ліквідується за планом, який погоджений з органами Державного санітарного нагляду (Держсаннагляду).

Роботи з рідкими радіоактивними ізотопами

У свердловину радіоактивні ізотопи вводяться за допомогою спеціальних маніпуляторів та інших пристосувань для розбивання ампул щоб уникнути забруднення устаткування і території промислу, геофізичного устаткування, а також виконавців робіт.

Після роботи, яка пов'язана із використанням рідких радіоактивних ізотопів, необхідно контролювати забруднення радіоактивними речовинами устя свердловини, території, яка прилягає до свердловини, контейнерів та іншого устаткування геофізичної партії, а також спецодяг, який стикався з радіоактивним розчином. Результати вимірів заносять у спеціальний журнал і за ними складають радіометричну карту з вказівкою потужності дози на кожному окремому об'єкті.

У випадку виявлення забруднення радіоактивними ізотопами складають акт і план ліквідації забруднення за участю представників органів Держсаннагляду. Для дезактивації місць забруднення застосовують спеціальні миючі розчини.

При виконанні робіт, які пов'язані з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючих випромінювань, за обслуговуючим персоналом ведуть радіометричний контроль, що зводиться до визначення дози нейтронного випромінювання і гамма-випромінювання. Дозу гамма-випромінювання, яка отримана кожним працівником за робочий день, вимірюють за допомогою кишенькових індивідуальних дозиметрів або шляхом перерахування показів радіометрів, які відградуйовані в одиницях потужності дози Р мікрорентгенів у годину. В останньому випадку сумарну дозу Д знаходять як добуток потужності дози на тривалість опромінення t:

 

(11.1)

 

Дозу опромінення тепловими або швидкими нейтронами (у нейтронах на квадратний сантиметр) на кожній окремій операції можна визначати за допомогою радіометрів і розрахунковим шляхом для швидких нейтронів. У випадку використання радіометрів дозу опромінення розраховують за приведеною вище формулою (11.1) для дози гамма-опромінення, де Р – потужність дози теплових або швидких нейтронів, яка зняти за шкалою радіометра в нейтр./см2·с, t — тривалість роботи в с.

При розрахунковому способі визначення дози опромінення швидкими нейтронами використовують наступні формули:

при незахищеному джерелі:

 

(11.2)

 

при наявності захисту:

 

(11.3)

 

де N – потужність джерела нейтронів; R – відстань від джерела до тіла працюючого; В – фактор нагромадження; Sn з – макроскопічний перетин взаємодії; х – товщина екрана; t – тривалість опромінення.

При шестигодинному робочому дні гранично допустима доза опромінення (ГДД) для гамма-опромінення складає до 0,1 Р в тиждень, або 0,017 Р в день, для швидких нейтронів – до 2,6·106 нейтр./см2 у тиждень, для теплових нейтронів – до 108 нейтр./см2 у тиждень.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти