У 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про статус суддів», де вперше в історії українського законодавства закріплене положення про те, що судді є носіями судової влади і здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої і виконавчої влади (ч. 1 ст. 1).

Цей Закон встановлює важливі гарантії незалежності суддів, передбачає їхній політичний і підприємницький нейтралітет. Вони не можуть бути народними депутатами, належати до будь-яких політичних партій і рухів, входити до складу органів виконавчої влади й інших державних органів, займатися підприємницькою діяльністю.

Прийнято деякі принципові положення щодо статусу суддів, у тому числі конкурсний відбір кандидатів на судові посади в загальних і господарських судах першої інстанції на основі успішної здачі кваліфікаційного іспиту, додаткової гарантії недоторканності судді, які поширюються не тільки на його особу, а й на житло, службове приміщення, транспорт, засоби зв'язку, кореспонденцію, майно, що йому належить, і документи.

З прийняттям нових законів, що стосуються органів судової влади, однозначно вирішене питання про належність до цієї влади господарських судів.

Законодавством передбачений порядок створення кваліфікаційних комісій суддів господарських судів та інші принципові норми, що характеризують господарський суд як самостійну і незалежну структуру не тільки в системі органів державної влади, а й серед органів самої судової системи.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про статус суддів» професійні судді (далі - судді) та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції. Судді мають необхідні для здійснення правосуддя повноваження, передбачені законами України.

Судді У своїй діяльності щодо здійснення правосудця є незалежними, підкоряються тільки закону і нікому не підзвітні. Гарантії незалежності суддів встановлюються вказаним Законом, а також Конституцією України. Держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів.

Згідно зі ст. 6 Закону «Про статус суддів» судді зобов'язані:

• при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків;

• додержувати вимог, передбачених ст. 5 цього Закону, службової дисципліни та розпорядку роботи суду;

• не розголошувати відомостей, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;

• не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

Відповідно до ст. 7 Закону «Про статус суддів» на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як 3 роки, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою.

Суддею апеляційного суду, якщо інше не передбачене законом, може бути громадянин України, який досяг на день обрання ЗО років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як 5 років, в тому числі не менш як З роки на посаді судді.

Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший 30 років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як 7 років, в тому числі не менш як 5 років на посаді судді.

Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як 10 років, в тому числі не менш як 5 років на посаді судді.

Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого суду, вказаного у ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є складання кваліфікаційного екзамену. Ця умова не поширюється на осіб, які мають відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не перевищує 11 років.

Особливі вимоги, необхідні для зайняття посади судді господарських судів, визначаються Конституцією, Законом України від 16 жовтня 1996 р. «Про Конституційний Суд України» та іншими законами України.

Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

У ст. 11 Закону «Про статус суддів» визначаються гарантії незалежності суддів. Незалежність суддів забезпечується:

• встановленим законом порядком їх обрання (призначення), зупинення їх повноважень та звільнення з посади;

• особливим порядком присвоєння військових звань суддям військових судів;

• передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя;

• таємницею прийняття судового рішення і забороною її розголошення;

• забороною під загрозою відповідальності втручання у здійснення правосуддя;

• відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

• правом судді на відставку;

• недоторканністю суддів;

• створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу;

• особливим порядком фінансування судів;

• системою органів судового самоврядування.

Всі державні органи, установи та організації, органи місцевого самоврядування, громадяни та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судових органів і не посягати на неї.

Гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

Стаття 15 Закону «Про статус суддів» містить положення про припинення повноважень суддів. Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею 65 років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення по мерлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

Про наявність підстав для припинення повноважень судді та про висунення кандидатур для обрання суддею голова суду, в якому працює суддя, або голова вищестоящого суду повідомляє орган, який призначив або обрав суддю, в строк не більше одного місяця з дня виникнення підстав, передбачених цим Законом. До повідомлення додаються документи, які свідчать про наявність підстав для припинення повноважень судді.

Суддя не пізніш як за місяць до досягнення 65-річного віку повинен подати особисту заяву про припинення своїх повноважень на ім'я голови суду чи голови вищестоящого суду, органу, який призначив або обрав суддю. В разі неподання у встановлений термін особистої заяви повноваження судді припиняються через місяць з дня досягнення відповідного віку без права на відставку.

Список рекомендованої літератури:

1. Бондаренко І. Судова система України та її реформування у сучасних умовах // Право України. - 2002. - № 8. - С. 37-41.

2. Господарське процесуальне право України: Підруч. / За ред. В.Д. Чернадчук. - Суми, 2006.

3. Осипов Ю.К. Подведомственность юридических дел. - Свердловск, 1973.

4. Притика Д.М., Тітов М.І., Щербіна В.С. та ін. Арбітраж ний процес. - Ч. II. - Харків, 2000.

5. Проблеми науки гражданского процесуального права / Под ред. В.В. Комарова. - Харьков, 2002.

7. Рассахатская Н.А. Проблеми специализации гражданско-процессуальной деятельности / Проблемы доступности и эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве: Материалы Всероссийской научно-практической конференции - М., 2001. - С. 212-217.

8. Тихомиров Ю.А. Теория компетенции. - М., 2001.

Глава III

ДОСУДОВЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ

Предыдущая 1 2 3 456 7 8 Следующая