ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Досвід інших країн у розвитку малого підприємництва

Хорошим прикладом та показником можна вважати Сполучені штати Америки, адже їхня економіка стрімко та швидко розвивалася за останні роки, значно перевищуючи стан економіки інших країн:

Мале підприємництво відіграє винятково важливу роль в економічному і соціальному житті США.

Так, в 1986-1990 р. невеликі фірми США робили більше 40% валового національного продукту і половину валового продукту приватного сектору.

У окремих сферах економіки малі підприємства домінують. Так, на їхню частку оптової торгівлі доводиться - 86% валового продукту приватного сектору, у сфері обслуговування - 81%, у будівництві - 80%, у фінансовій сфері - 60%, у роздрібній торгівлі - 55%, в обробній промисловості - 21%.

На малі фірми в зазначений період припадало майже половина всіх зайнятих у приватному секторі: - 12 млн. чол. у сфері обслуговування; - 10,1 у роздрібній торгівлі; -4,4 в оптової; в обробній промисловості зайняті - 8; у будівництві -4,3; на транспорті - 2; у видобувній промисловості - 0,5; у сільському господарстві - 0,8; 3,2 млн. чол. було зайнято фінансовою діяльністю.

Особливо важливу роль малий бізнес відіграє у вирішенні проблем зайнятості: у 80-і роки 80% усіх нових робочих місць були створені дрібними підприємствами. Більше 100 млн. американців прямо або побічно заробляють засоби для існування завдяки малому підприємництву. Держава ж одержує мільярдні суми прибутків у вигляді податків із прибутку дрібних підприємств.

Процес розгортання малих підприємств тісно зв'язаний із галузевою специфікою й економічними механізмами, що діють у тієї або іншій країні. З цієї причини при оперировании цифровими показниками і порівнянні досвіду розвитих капіталістичних країн із процесом формування малої економіки в Росії варто пам'ятати про розходження в рівнях розвитки інституціональної і виробничої інфраструктур, у галузевій структурі національного господарства, тобто необхідно враховувати социокультурные особливості використовуваного досвіду.

Приведемо класифікацію галузей у США, використовуючи наступні показники: щільність зайнятих в окремих галузях, а також загальна кількість приватних підприємств і їхній розподіл по галузях.

Також можна взяти до прикладу досвід такої країни як Англія, адже в порівнянні з іншими країнами Англія крокує в перших рядах.

Дослідження виділяють три моделі розвитку малого підприємництва: консервація масштабів діяльності із збереженням статус-кво; повільне розширення ділової активності; швидка експансія малих фірм і обернення їх в середні, а потім і в крупні компанії.

Підтримка малого бізнесу була одною із основних цілей економічної політики. В економічній політиці направленій на створення благоприємної атмосфери для підприємницької активності, провідними можуть рахуватися законодавчі міри в області оподаткування. Найбільш важливі серед них - скорочення податків на малі підприємства, на капіталовкладення в нові сфери бізнесу,особливо пов’язані з високим рівнем ризику, зниження податкової ставки на інвестування, розширення практики надання податкових знижок підприємцям. До цього слід додати зниження всіх ставок індивідуального подоходного податку, в тому числі базисної податкової ставки на 10% і вищої на 60%, а також збільшення "порогу" заробітної плати, що підлягає найбільшому оподаткуванню.

Розвитку малого підприємництва сприяв також масовий розпродаж муніципальних будинків і квартир, що полегшило організацію малого бізнесу і індивідуальну трудову діяльність.

В країні сформувалась і успішно діє розгалужена система організацій, які дають за невисоку плату або ж безплатно консультативні послуги, науково-технічну інформацію і рекомендації. Серед них "Служба малих фірм"; "центри праці", що допомагають безробітним в організації своєї справи; комунальні об’єднання і ініціативні групи, котрі допомагають розвитку місцевого підприємництва. Фінансову допомогу малим бізнесменам надають національні та місцеві банки, державно-підприємницькі структури, різнобічні програми підтримки підприємництва. Існує цілий ряд спеціалізованих програм підтримки малого підприємництва, призначеного для різних категорій населення, представників різних професійних груп, включаючи спеціалістів і людей, які не мають спеціальної підготовки, чи відповідної кваліфікації. Важливе місце має захід проведений в 1983 році, який називався "Схема підтримки підприємництва", ціль якого - залучити безробітних від 18 років до пенсійного віку, немаючі роботи білше 13 тижнів і володіючи капіталом не менше 1 тисячі фунтів стерлінгів для інвестування в бізнес. Велику увагу держава приділяє створенню умов для молодіжного підприємництва. Діюча програма "Молоді підприємці" надає фінансову допомогу, юридичну, коультативну молдіжним кооперативам і молодим людям. Вони отримують на пільгових умовах позики, звільняються від подоходного податку на капітал, нерухомість, ділові операції. [29]

 

Висновок

Отже, орієнтовно можна вважати, що нині Україна перебуває на першому етапі становлення та розвитку малого підприємництва, оскільки незважаючи на запровадження окремих нормативно-правових документів, у сфері малого підприємництва визначається необхідність подальшого формування дієвої нормативно-правової бази та забезпечення інфраструктури його розвитку.

На жаль, в нашiй країнi дуже багато перешкод малому бiзнесу. Великi податки, якi не дозволяють розвиватися цьому виду пiдприємництва. Багато пiдприємцiв втрачають свої капiтали, збереження, прибутки через нинiшню систему, яка забирає усi стимули для подальшої дiяльностi. Знаючи, що малий бiзнес потребує багато уваги та пiдтримки уряду, все ж нiчого не роблять для покращення ситуації, яка вже стає критичною. Всi цi перешкоди унеможливлюють надiї пiдприємцiв, а також розрихлюють економiку держави, сприячи все бiльшому безробiттю та бiдностi.

Звiсно є багато крокiв, якi слiд владнати та надати їм уваги, щоб вийти зi скрутного становища.

Важливим кроком до вдосконалення систем легалізації підприємницької діяльності є розробка ряду нормативно-правових документів щодо ліцензування та патентування деяких видів підприємництва, створення єдиної вертикальної структури органів ліцензування.

Мале підприємництво є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно ві­дігравав роль необхідної передумови створення ринкового середо­вища. Він був первинною вихідною формою ринкового господарю­вання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібното­варне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Ця специфі­ка та своєрідне функціональне призначення малого підприємниц­тва набувають особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення ринкової системи господарювання. Здатність малого підприємництва до структуроутворення ринку висуває завдання його відродження та спрямовує в число першочергових заходів реформу­вання економіки України на її перехідному етапі.

У грудні 1997 р. Верховна Рада України прийняла зміни та доповнення до Закону України “Про підприємництво”, якими встановлено єдиний перелік видів підприємницької діяльності що підлягають ліцензуванню. Їх кількість скорочена з 112 до 41. Спрощено та впорядковано державну реєстрацію та після-реєстраційні процедури. Встановлено, що у видачі ліцензії може бути відмовлено тільки в разі виявлення недостовірних даних у документаціях, поданих заявником, а також у випадку неможливості здійснення заявником певного виду діяльності відповідно до ліцензійних умов. Термін дії ліцензії не може бути меншим ніж 3 роки, і може бути продовженим на новий строк за заявою суб’єкта підприємницької діяльності. Пропозиції державних органів щодо доцільності запровадження або скасування ліцензування певних видів підприємницької діяльності підлягають обов’язковій експертизі, яка проводиться спеціально уповноваженим органом.

Виходячи з вище написаного, ми можемо зробити висновок, що розвиток малого підприємництва є досить вагомим кроком для країни з ринковою економікою, якою являється Україна. Саме тому стимулювання розвитку цього виду діяльності є найбільш перспективним. Серед створених в Україні нормативних положень на особливу увагу заслуговує Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, виданий у червні 1999 року та Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва”, чинний з жовтня 2000 року та інші, що допомагають підприємцям реалізувати себе у цій сфері. Тому ми можемо сказати, що Україна все ж таки підтримує та стимулює мале підприємництво, яке за останні роки набрало великого оберту.

 


 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти