ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Торгівельні та неторгівельні операції банків в іноземній валюті і механізм їх здійснення.

Неторгові операції – це операції з обслуговування фізичних осіб, що не займаються підприємницькою діяльністю, а також послуги, що надаються юридичним особам і не стосуються безпосередньо їх комерційної діяльності.

Класифікація неторгових операцій в іноземній валюті :

Залежно від суб’єкта надання послуг неторгового характеру вони поділяються на :

1. послуги, які надаються банківськими установами, спеціалізованими фінансов-кредитними інститутами та іншими установами й оргівнізаціями, тобто банківські;

2. послуги комерційних банків, що надають ширший спектр послуг, до яких належать практично всі можливі оп5рації, тобто послуги, що надаються спеціалізованими інститутами;

3. послуги компаній, фірм, що займаються обслуговуванням пластикових карток, грошових переказів тощо, тобто послуги, ща надаються іншими суб’єктами

Залежно від типу клієнтів, що отримують послуги:

1. Операції, що проводяться для юридичних осіб ( сплати витрат на відрядження та операції з корпоративними пластиковими картками);

2. операції, що проводяться для фізичних осіб ( фізичні особи можуть отримати весь спектр неторгових операцій)

Залежво від виду неторгові операції можна поділити на три групи:

1. переказні;

2. конверсійні;

3. ведення валютних рахунків клієнтів

Переказні операції – це такі операції, в основі яких леить переказ коштів однієї особи на користь іншої або трансформація грошових коштів особи для використання їх тією є особою ( операції з дорожніми чеками)

До переказних операцій належать :

- операції з дорожніми чеками;

- операції з пластиковими картами;

- послуги з переказу коштів клієнта за кордон;

- оплата переказів з-за кордону та сплата інших документів

Конверсійні операції – купівля та продаж іноземної валюти через обмінні пункти.

4. Залежно від джерела фінансування можна визначити такі види неторгових операцій:

1. за рахунок власних коштів клієнта;

2. за рахунок кредитних ресурсів банку;

3. операції з кредитними картками;

4. змішані.

Основні інструменти:

- дебетна картка з овердрафтом;

- чекова гарантійна картка

5. Залежно від місця здійснення це можуть бути операції, що проводяться на внутрішньому та міжнародному ринках.

6. Залежно від джерел регулювання неторгові операції поділяються на:

1. операції, яку регулюються ЗУта нормативними актами НБУ;

2. орерації, які регулюються міжнародними угодами;

3. операції, які регулюються міжнародними правилами;

4. операції, які регулюються змішаним чином.

7. Залежно від виду валюти – операції, що проводяться в конвертованій або неконвертованій валюті.

8. Неторгові операції можна класифікувати за видами доходу, що отримує банк від їх здійснення:

· комісійна винагорода

· проценти та комісійна вигнгорода

Поточними неторговельними операціями є такі розрахунки:

• виплата іноземної валюти готівкою та платіжними докумен­тами в іноземній валюті на витрати, пов'язані з відрядженнями;

• здійснення обмінних операцій з іноземною валютою та пла­тіжними документами в іноземній валюті;

• виплата іноземної валюти готівкою, за чеками та пластиковими картками фізичним особам (резидентам та нерезидентам);

• купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами (резидентами та нерезидентами);

• виплата авторських гонорарів і платежів за користування ав­торськими правами;

• перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, конгресів, симпозіумів та інших міжнародних зустрічей;

• оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудови­ми угодами (контрактами) працюють в Україні;

• перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, ліку­вання, патентування, сплату митних платежів, членських внесків

• платежі з відшкодування витрат судових, арбітражних, нота­ріальних, правоохоронних органів;

• виплата іноземної валюти готівкою за переказами з-за кор­дону та переказ за межі України (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичам тощо);

• інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не супере­чать чинному законодавству України.

До обмінних операцій банків з іноземною валютою та платіж­ними документами в іноземній валюті належать:

—купівля і продаж готівки іноземної валюти за готівку в гривнях;

—купівля та продаж платіжних документів в іноземній валюті за готівку в гривнях, а також продаж і оплата платіжних докуме­нтів в іноземній валюті за готівку в іноземній валюті;

—приймання для направлення на інкасо готівки в іноземній валюті і платіжних документів в іноземній валюті;

—приймання на експертизу грошових знаків іноземних дер­жав і платіжних документів в іноземній валюті, справжність яких викликає сумнів;

—видача іноземної валюти готівкою за кредитними і дебетови­ми (пластиковими) картками, а також приймання іноземної валюти готівкою для зарахування на рахунки фізичних осіб у банках, які слугують для розрахунків кредитними і дебетовими картками;

—обмін (конверсія) готівки в іноземній валюті однієї держави на готівкові гроші іншої іноземної держави;

—розмін платіжного грошового знака іноземної держави на платіжні грошові знаки тієї самої іноземної держави.

До неторговельних операцій в іноземній валюті належать також операції банків з дорожніми чеками та кредитними картками.

Дорожній чек— платіжний документ, що використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру, переважно для забезпечення валютою туристів. Це — грошове зобов'язання виплатити означену суму грошей власнику, чий зразок підпису проставляється на чеку в момент його продажу. При пред'явленні чека до оплати власник повинен повторно роз­писатися на ньому. Оплата дорожніх чеків здійснюється при вста­новленні ідентичності підписів. Така система страхує власника у разі втрати чека. Дорожні чеки виставляються банком на власні відділення за кордоном або на іноземні банки-кореспонденти, але, як правило, без вказування конкретного адресата.

Емітентами дорожніх чеків є комерційні банки, інші кредитні та фінансові установи, туристичні організації (найбільші з них — Аmеrісаn Ехрrеss, VISA, Тhоmаs Соок).

 


ІІ. Тестові завдання

1. За обсягом виконуваних операцій банки можуть функціонувати як:

1) універсальні або спеціалізовані;

2) інвестиційні та іпотечні;

3) розрахункові та ощадні;

4) всі відповіді правильні.

 

2. Спеціалізований (крім ощадного), ‑ це банк, в якому:

1) понад 20 % активів є активами одного типу;

2) понад 50 % активів є активами одного типу;

3) понад 70 % активів є активами одного типу;

4) 100 % активів є активами одного типу.

 

3. Спеціалізований інвестиційний банк ‑ це банк, в якому більше 50 % активів є:

1) активами, які розміщені під заставу землі чи нерухомого майна;

2) емісією та розміщенням цінних паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приватних інвесторів;

3) активами, що розміщуються на клірингових розрахунках;

4) вкладами фізичних осіб.

 

4. Спеціалізований іпотечний банк ‑ це банк, в якому більше 50 % активів є:

1) активами, які розміщені під заставу землі чи нерухомого майна;

2) емісією та розміщенням цінних паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приватних інвесторів;

3) активами, що розміщуються на клірингових розрахунках;

4) вкладами фізичних осіб.

 

5. Спеціалізований розрахунковий кліринговий банк ‑ це банк, в якому більше 50 % активів є:

1) активами, які розміщені під заставу землі чи нерухомого майна;

2) емісією та розміщенням цінних паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приватних інвесторів;

3) активами, що розміщуються на клірингових розрахунках;

4) вкладами фізичних осіб.

6. Банк може відкривати відділення як:

1) на балансі банку, на балансі філії;

2) на балансі представництва банку;

3) на коррахунку в НБУ;

4) всі відповіді правильні.

 

7. Операції філії банку мають відображатися на:

1) окремому балансі;

2) балансі банку;

3) коррахунку банку в НБУ;

4) балансі представництва банку.

8. Представництва банків не мають права:

1) здійснювати банківські операції;

2) відкривати поточні рахунки;

3) відкривати депозитні рахунки;

4) всі відповіді правильні.

9. Сутність активних операцій банку ‑ це розміщення банківських ресурсів у:

1) емісію власних цінних паперів;

2) кредити;

3) депозити та різні види вкладів;

4) кредити, інвестиції, казначейські інструменти, інші активні операції.

 

10. Сутність пасивних операцій банку, за допомогою яких банки формують свої ресурси, у:

1) емісії власних цінних паперів;

2) видачі кредитів та проведенні інвестиційної діяльності, залученні депозитів;

3) залученні вкладів та депозитів; отриманні кредитів від інших банків; емісії власних цінних паперів; проведенні інших операцій (наприклад, трастових), які збільшують банківські ресурси;

4) залученні вкладів і депозитів; видачі кредитів іншим банкам; емісії власних цінних паперів; проведенні інших операцій (наприклад, трастових), які збільшують банківські ресурси.

 

11. За величиною активів банки в Україні класифікують на:

1) універсальні, спеціалізовані;

2) безфіліальні, багатофіліальні;

3) найбільші, великі, середні, малі;

4) великі, середні, малі.

12. Капітал банку виконує функції:

1) захисну;

2) захисну, оперативну, регулятивну;

3) емісійно-засновницьку;

4) емісійну, перерозподільчу, контрольну.

 

13. Достатність капіталу банку ‑ це:

1) співвідношення загальних активів банку до загальних зобов’язань банку;

2) співвідношення капіталу банку до сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику;

3) співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку;

4) співвідношення капіталу банку до загальних активів банку, зменшених на відповідні резерви.

14. Основний капітал банку не включає:

1) фактично сплаченого статутного капіталу;

2) субординованого боргу;

3) емісійної різниці;

4) капіталізованих дивідендів.

15. Додатковий капітал банку не включає:

1) резервів під стандартну заборгованість банків та клієнтів;

2) субординованого боргу;

3) капіталізованих дивідендів;

4) прибутку поточного року.

 

16. Емісійні різниці належать до:

1) основного капіталу;

2) додаткового капіталу;

3) субординованого боргу;

4) відвернень.

17. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду передбачається установчими документами, але не може бути менше від суми чистого прибутку:

1) 5 %;

2) 10 %;

3) 25 %;

4) 50 %.

18. Ліквідність банку – це:

1) здатність банку забезпечити виконання своїх зобов’язань;

2) рівень забезпеченості фінансових зобов’язань власним капіталом банку;

3) співвідношення пасивів та активів банку;

4) забезпеченість регулятивним капіталом.

19. Платоспроможність банку – це:

1) здатність банку забезпечити виконання своїх зобов’язань;

2) рівень забезпеченості фінансових зобов’язань власним капіталом банку;

3) співвідношення пасивів та активів банку;

4) забезпеченість регулятивним капіталом.

20. Депозити за їх економічним змістом поділяються на:

1) депозити до запитання; строкові депозити;

2) депозити до запитання; строкові депозити; ощадні вклади населення;

3) депозити до запитання; строкові депозити; ощадні вклади населення; цінні папери, які передані в банк на зберігання;

4) ощадні вклади населення; цінні папери, які передані в банк на зберігання.

21. Номінал депозиту – це:

1) сума коштів, на яку укладено депозитний договір;

2) сума коштів та процентна ставка згідно з депозитним договором;

3) сума коштів, збільшена на суму сплачених раніше відсотків;

4) всі відповіді правильні.

 

22. Номінальна процентна ставка за депозитом – це:

1) процентна ставка, що вказана в договорі;

2) процентна ставка залучення коштів банком;

3) міжбанківська процентна ставка залучення коштів;

4) процентна ставка з амортизацією процентів.

 

23. Активними депозитними операціями вважаються операції:

1) залучення коштів від юридичних осіб;

2) залучення коштів на міжбанківському ринку;

3) розміщення коштів на міжбанківському ринку;

4) залучення коштів від НБУ.

24. Фактична процентна ставка – це:

1) ставка, вказана в депозитному договорі;

2) ставка, розрахована шляхом застосування номінальної ставки до номіналу депозиту;

3) міжбанківська процентна ставка залучення коштів;

4) процентна ставка з амортизацією процентів.

25. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує повернення вкладів:

1) будь-якому клієнту банку;

2) фізичним особам-клієнтам за їх вимогою;

3) фізичним особам-клієнтам у разі недоступності їх вкладів;

4) юридичним особам-клієнтам у разі недоступності їх вкладів.

26. Норматив обов’язкового резервування – це встановлений НБУ розмір:

1) до активів, розміщених банком;

2) до зобов’язань щодо залучених коштів;

3) до кредитів від інших юридичних осіб;

4) до капіталу банку.

27. Запозичені фінансові ресурси банку – це:

1) статутний капітал, резервний фонд, субординований борг;

2) депозити, кредиторська заборгованість;

3) міжбанківські кредити, емісія боргових зобов’язань, ринок комерційних цінних паперів, позики небанківських посередників;

4) всі відповіді правильні.

 

28. Міжбанківські кредити поділяються на такі види:

1) овернайт;

2) строкові;

3) безстрокові (онкольні);

4) всі відповіді правильні.

29. Кількісний тендер – це тендер, на якому НБУ встановлює:

1) процентну ставку;

2) облікову ставку НБУ;

3) суму, кредитну та процентну ставку;

4) ставку кредиту овернайт.

 

30. Процентний тендер – це тендер, на якому комерційні банки в заявках пропонують НБУ:

1) процентну ставку;

2) суму кредиту та процентну ставку;

3) величину застави;

4) процентну ставку та вартість застави.

31. На процентному тендері заявки банків задовольняються:

1) у міру зниження запропонованої процентної ставки;

2) у міру підвищення запропонованої процентної ставки;

3) за обліковою ставкою НБУ;

4) пропорційно до поданих заявок.

 

32. НБУ може здійснювати такі види операцій репо:

1) відкрите, строкове;

2) закрите, строкове;

3) нічне, безстрокове;

4) пряме, зворотне.

33. Дата валютування – це дата:

1) проведення валютних операцій;

2) здійснення крос-курсу валют;

3) переказу коштів на рахунок банку-кореспондента;

4) за якої кошти, переказані платником, переходять у власність отримувача.

34. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за:

1) зовнішньоекономічною діяльністю;

2) товарним і нетоварним платежами;

3) товарними платежами;

4) внутрішньобанківськими операціями.

 

35. Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги з дати їх складання впродовж:

1) 10 днів;

2) 20 днів;

3) 30 днів;

4) 365 днів.

 

36. Акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без повідомлення бенефіціара, називається:

1) покритий;

2) непокритий;

3) відкличний;

4) безвідкличний.

37. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника здати оформлення її отримувачем впродовж:

1) 10 днів;

2) 20 днів;

3) 30 днів;

4) 60 днів.

38. Прихідні каси приймають від клієнтів готівку за такими документами:

1) прихідний ордер, грошовий чек;

2) прихідний ордер, об’ява на внесок готівкою, повідомлення із видачею квитанції при прийомі платежів від населення;

3) видатковий касовий ордер, грошовий чек;

4) об’ява на внесок готівкою, грошовий чек.

39. Готівка в каси банку може бути здана такими способами:

1) інкасаторам банку;

2) через відділення зв’язку;

3) своїми силами;

4) всі відповіді правильні.

40. Поточні рахунки типу „Н” у національній валюті відкриваються:

1) представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються в Україні підприємницькою діяльністю;

2) представництвам іноземних банків;

3) військовим частинам Чорноморського флоту Росії;

4) всі відповіді правильні.

41. Поточний рахунок типу „П” не може бути використаний для:

1) здійснення інвестицій в Україні;

2) зарахування коштів за операціями купівлі-продажу товарів;

3) зарахування процентів за розміщеними депозитами;

4) оплати праці працівників-нерезидентів.

42. До поточних рахунків не належать:

1) рахунки типу „Н”;

2) рахунки типу „П”;

3) вкладні рахунки;

4) поточні рахунки виборчих фондів.

43. Оцінка якості кредитного портфеля банку передбачає класифікацію кредитів за ступенем ризику на:

1) стандартні і загальні;

2) стандартні, кредити під контролем, сумнівні, безнадійні, спеціальні;

3) стандартні, кредити під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні;

4) стандартні, кредити під контролем, нестандартні, сумнівні, безнадійні.

44. Максимальний розмір “великих” кредитних ризиків, який встановлюється як співвідношення сукупного розміру “великих” кредитів, наданих комерційним банком з урахуванням 100 % позабалансових зобов'язань банку, до капіталу банку, не повинен бути більший:

1) 8-кратного розміру капіталу банку;

2) 12-кратного розміру капіталу банку;

3) 25-кратного розміру капіталу банку;

4) 50-кратного розміру капіталу банку.

45. Чистий кредитний ризик банку розраховується шляхом:

1) зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенем ризику, на вартість прийнятого забезпечення;

2) збільшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенем ризику на вартість прийнятого забезпечення;

3) визначення резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків;

4) визначення резервів під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями.

 

46. Валовий кредитний ризик для банку – це:

1) загальна заборгованість за кредитними операціями;

2) безнадійна кредитна заборгованість;

3) сумнівна та безнадійна кредитна заборгованість;

4) нестандартні кредити.

 

47. Кредитні операції, за якими кредитний ризик є значним і становить 50 відсотків чистого кредитного ризику, класифікуються на:

1) стандартні;

2) субстандартні;

3) сумнівні;

4) безнадійні.

48. Договір закладу укладається у випадку, коли в якості забезпечення виступає:

1) нерухомість;

2) рухоме майно;

3) товари в обороті та переробці;

4) всі відповіді правильні.

49. Кредити, які включені до портфеля однорідних споживчих кредитів і, прострочені від 31 до 60 днів за основним боргом та відсотками за ним класифікуються як:

1) стандартні;

2) під контролем;

3) субстандартні;

4) сумнівні.

50. Дисконт векселя – це:

1) сума, що виплачується пред’явнику за врахований вексель;

2) процентна ставка, за якою нараховуються відсотки на номінал векселя;

3) сума, яка підлягає утриманню на користь банку;

4) процентна ставка, за якою нараховується комісія.

51. Комісійні операції банку з векселями – це:

1) авалювання векселів;

2) інкасування векселів, доміциляція векселів;

3) врахування векселів;

4) всі відповіді правильні.

52. Комерційним банком можуть бути враховані векселі:

1) домно, порто;

2) прості векселі;

3) визначено строкові, дато-строкові, візо-векселі;

4) доміцільовані векселі, переказні векселі.

53. Авалювання векселів – це:

1) надання кредитів під заставу векселів;

2) взяття банком на себе зобов’язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов’язаних за векселем сторін;

3) оформлення заборгованості векселями між банком та іншою особою;

4) одержання платежу та/або акценту за векселем.

54. Активними операціями з векселями не можуть бути:

1) кредитні;

2) торговельні;

3) довірчі;

4) розрахункові.

55. Під інвестиційним портфелем банку розуміють:

1) грошові та кошти в НБУ;

2) основні фонди та нематеріальні активи;

3) усі боргові цінні папери, акціонерні (пайові) цінні папери, що знаходяться у власності банківської установи, похідні фінансові інструменти та інші види цінних паперів;

4) кредити, видані юридичним та фізичним особам.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти