Ситуація 1. Попит ринку задовольняється повністю пропонованою для продажу продукцією за її кількісними та якісними характеристиками. Тенденцій до зростання попиту не очікується; тому це не потребує збільшення обсягу, виробництва на даному підприємстві.

Ситуація 2. Попит на ринку не задовольняється пропозицією продукції. Є тенденції до зростання попиту на дану продукцію, тому керівництво та трудовий колектив заінтересовані у відповідному збільшенні обсягу її виробництва шляхом введення в дію додаткових виробничих потужностей з метою одержання бажаного приросту прибутку.

Ситуація 3. Попит на ринку на даний вид продукції має тенденцію до спаду. Продукція за своїми техніко-експлуатаційними показниками втратила конкурентоспроможність. За цієї умови підприємство мусить або модернізувати її, або ж терміново організовувати виробництво нової продукції, здатної конкурувати на ринку.

За першим варіантом має здійснюватись лише просте відтворення основних фондів переважно за рахунок амортизаційних відрахувань. У цьому випадку розрахункова процедура обмежується визначенням акумулятивної суми амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів та її порівнянням з потребою, капіталу для заміни застарілих видів устаткування на нові. Необхідний для простого відтворення основних фондів обсяг капіталовкладень обчислюється на підставі інформації про потребу нового устаткування в фізичних одиницях та існуючої індивідуальної ціни на нього. При цьому враховується вартість монтажу та доставки:

, (2.31)

де Ц_і – повна вартість придбання нових основних фондів на заміну застарілим;

N_i кількість основних фондів і-го виду, яку необхідно придбати;

п – кількість необхідних видів основних фондів;

С – загальна сума витрат на ремонт і технічне обслуговування наявних основних фондів підприємства;

А – загальний амортизаційний фонд підприємства.

Другий варіант передбачає розширене відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури. Результатом цього процесу має бути нарощення до необхідних розмірів виробничої потужності підприємства переважно шляхом його технічного переозброєння, реконструкції або розширення за попередньо розробленим проектом.

Для визначення необхідного обсягу капіталовкладень за цим варіантом економічної ситуації залежно від стадії планування використовують такі два методи:

1) попередні приблизні розрахунки (на основі показника питомих капіталовкладень на одиницю приросту виробничої потужності підприємства);

2) прямі розрахунки (за даними кошторису технічного переозброєння та реконструкції або розширення підприємства).

За першим методом розрахунки здійснюють за такою послідовністю:

1. Обчислюють необхідну середньорічну величину виробничої потуж-ності (N) виходячи, з очікуваного коефіцієнта її використання (k) в розрахунковому році та виявленого попиту ринку на продукцію:

, (2.32)

де Р – величина попиту на j-й вид продукції. Така величина розраховується за статистичними методами прогнозування попиту.

Величина коефіцієнта використання (k) виробничої потужності залежить від ступеня зносу основних фондів підприємства та формування його резерву. У випадку, коли виробництво розширюється або реконструюється за допомогою тих фондів, що вже були в експлуатації відносно тривалий час, такий коефіцієнт буде значно меншим за одиницю (0,5; 0,6), бо такі фонди вимагатимуть додаткових ремонтів, а значить, і часу на їх здійснення. Якщо ж виробництво укомплектовується новими фондами, такий коефіцієнт приблизно дорівнює 0,9...0,95, тому що 5...10% від потужності основних фондів повинне припадати на можливий резерв підприємства.

2. Визначають величину середньорічної виробничої потужності, якої не вистачає для задоволення ринкового попиту на продукцію:

, (2.33)

де N_б – базова виробнича потужність підприємства.

3. Розраховують абсолютну величину необхідного додаткового введення в дію виробничої потужності підприємства (DN_абс), використовуючи для цього спеціальний коефіцієнт перерахунку середньорічного її приросту в абсолютний, який майже завжди дорівнює 0,5 за середніми даними тривалого періоду:

, (2.34)

де k^/– коефіцієнт перерахунку середньорічного приросту виробничої потужності в абсолютний.

4. На основі питомих капітальних витрат на одиницю приросту виробничої потужності визначають загальну суму необхідних капіталовкладень (КВ₁) на певний розрахунковий період:

, (2.35)

де С_кв – питомі капітальні витрати на одиницю приросту виробничої потужності.

Приклад. Визначити загальну суму капіталовкладень у підприємство, якщо його базова виробнича потужність дорівнює 10 тис. одиниць за рік, а прогнозна величина попиту на наступний рік – 9,5 тис. одиниць. При цьому питомі капітальні витрати на одиницю приросту виробничої потужності становлять 80 тис. грн

1. Необхідна середньорічна величина потужності складає:

тис. грн

2. Визначимо величину середньорічної виробничої потужності, якої не вистачає для задоволення ринкового попиту на продукцію:

тис. грн

3. Розрахуємо абсолютну величину необхідного додаткового введення в дію виробничої потужності підприємства (DN_абс):

тис. грн

4. Визначимо загальну суму необхідних капіталовкладень:

тис. грн

Розрахований таким приблизним методом обсяг капіталовкладень потім, з появою необхідної інформації, має бути уточнений шляхом застосування другого методу – прямих обчислень за даними кошторисної вартості всієї сукупності заходів, передбачених програмою (планом) технічного переозброєння підприємства.

Третій можливий варіант економічної ситуації на ринку та підприємстві потребує також не просто розширеного відтворення основних фондів, а докорінної перебудови техніко-технологічної бази виробництва. За цим варіантом розрахунки необхідного обсягу капіталовкладень здійснюються переважно за розглянутою вище схемою другого варіанта. Проте при цьому треба додатково врахувати значні капіталовкладення, пов'язані з маркетинговими дослідженнями та проектуванням нових виробів, які повинні за своїми техніко-економічними характеристиками повністю задовольняти вимоги покупця.

Предыдущая 2 3 4 5 6 7 8910 11 12 13 14 15 16 17 Следующая