ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ТРАНСПОРТНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

Способи транспортного страхування. Сутність та система регулювання міжнародних перевезень. Правове регулювання міжнародних перевезень, його види. Організація міжнародних перевезень. Фактори, що впливають на вибір виду транспорту та показники ефективності транспортного обслуговування підприємств. Особливості міжнародних перевезень різними видами транспорту: морським, залізничним, автомобільним, повітряним, трубопровідним та змішаними видами транспорту. Товарно-транспортна документація. Формування ціни на транспортні послуги. Експедиторське обслуговування міжнародних перевезень. Міжнародні транспортні коридори. Формування тарифів на перевезення різними видами транспорту.

 

При виборі транспорту слід проаналізувати такі фактори:

· вид вантажу. У деяких випадках можливість вибору є відсутня: товар, який швидко псується, доцільно перевозити авіатранспортом і, навпаки, авіаперевезення недопустимі для швидкозапальних, вибуховонебезпечних вантажів. Основну частину міжнародних морських перевезень складають перевезення: сирої нафти і нафтопродуктів, залізної руди, зерна. З інших вантажів морської торгівлі виділяються так звані генеральні вантажі, тобто готова промислова продукція, напівфабрикати, продукти харчування;

· відстань і маршрути перевезень. Місце відправлення вантажу і кінцевий пункт призначення є визначальним фактором при виборі транспортного засобу. При внутрішньоконтинентальних перевезеннях використовується, зазвичай, залізничний, автомобільний і авіаційний транспорт;

· фактор часу. Найшвидшим видом транспорту є авіаційний транспорт і його використовують у більшості випадків тоді, коли вантаж потрібно доставити в мінімальні терміни. Однак при цьому слід врахувати ще один фактор - вартість перевезень. Авіаційний транспорт є найдорожчим видом транспорту.

Розглянемо найпоширеніші види перевезень. Одним з них є морські перевезення.

Існують різні класифікації морських суден в залежності від видів вантажів, які перевозяться даним видом судна, регулярності рейсів, формою договорів перевезення [85].

Трамповими називаються судна, які здійснюють нерегулярні рейси, без чіткого розкладу, і направляються судновласниками туди, де зі сторони фрахтувальників є попит на тоннаж. Трампові судна перевозять переважно масові вантажі: лісові вантажі, руди, вугілля, зерно. Нафтопродукти і інші вантажі, які перевозяться насипом, навалом чи наливом. Більшість трампових суден є універсальні і можуть, у випадку необхідності, перевозити так звані генеральні вантажі – упаковані і неупаковані товарно-штучні вантажі, наприклад: обладнання, хімікати, апаратуру, металовироби, автомобілі, трактори, вагони. Сільськогосподарську техніку. Відповідно, при перевезенні трамповими судами під вантаж можна надати як все судно, так і його частину, чи окремі вантажні приміщення [85].

Договір про перевезення трамповими суднами заключається у вигляді чартера. Сторонами у чартерному договорі є фрахтуватель (вантажовідправник чи його представник) і фрахтувальник (перевізник чи його представник). Основними пунктами чартерного договору є [85]:

· місце і час укладення чартеру;

· повне юридичне найменування сторін;

· найменування і опис судна;

· право заміни першочергово вказаного судна іншим;

· рід вантажу;

· місце навантаження і розвантаження;

· умови навантаження і розвантаження, включаючи умови оплати демереджа – грошової винагороди, яка сплачується фрахтувателем судновласнику за простій судна під завантажувальними операціями зверх встановленого в чартері терміну, і диспача – відшкодування, яке сплачується судновласником фрахтувателю за строкове завершення вантажних робіт і вивільнення судна;

· порядок оплати фрахту;

· термін подачі судна, включаючи концелінг – кінцевий термін подачі судна під завантаження, при спостеріганні якого фрахтуватель має право розірвати чартер;

· інші умови

Існують типові договори перевезень, які називаються проформами чартерів. На їх основі, які розробляються перевізниками або спеціалізованими організаціями, укладаються чартери на перевезення вантажів у визначених напрямках.

У торговому мореплавстві застосовуються такі види фрахтування суден [85]:

· фрахтування на один рейс, за яким судновласник одним рейсом перевозить вантаж з одного чи декількох портів відправлення в один чи декілька портів призначення;

· фрахтування на наступні рейси, яке застосовується при перевезеннях більших кількостей однорідного вантажу в одному і тому ж скеровані декількома послідовними рейсами;

· фрахтування за генеральним контрактом, за яким судновласник зобов’язується впродовж визначеного терміну перевезти обумовлену кількість вантажу;

· фрахтування на умовах тайм-чартера – це договір про оренду судна, коли все судно чи його частина надається на обумовлений термін фрахтувателю для перевезення вантажів в будь-якому напрямку. Судновласник зобов’язаний тільки утримувати судно в справному стані і забезпечувати оплату на утримання екіпажу, фрахтуватель несе всі інші витрати (паливо, портові збори) і сплачує орендну плату судновласнику;

· фрахтування на умовах димайз-чартера – це договір про оренду судна, яке судновласник передає його фрахтувателю на обумовлений термін разом з командою, члени якої стають персоналом наймача, який бере на себе всі витрати за судно, включаючи заробітну плату екіпажа, і виплачує орендну плату судновласнику;

· фрахтування на умовах бербоут-чартера – це найм судна без екіпажа. Фрахтуватель несе всі витрати за його використання і виплачує орендну плату судновласнику. Цей вид фрахтування найчастіше використовується при придбанні суден у кредит. У такому випадку договір оренди стає договором купівлі-продажу. Після здійснення розрахунків фрахтуватель стає власником судна. Грошова сума, яка виплачується фрахтувателем фрахтувальнику за перевезення вантажів трамповим судном, визначається розміром фрахтової ставки, яка встановлюється в залежності від ринкової кон’юнктури, оскільки встановлюються безпосередньо судновласником.

У лінійному судноплавстві перевозяться генеральні вантажі в направленнях зі стійкими вантажопотоками за розкладом між закріпленими портами. Іншими словами, перевезення здійснюються за регулярними лініями, зв’язок між якими підтримується одним чи декількома судоходними підприємствами.

Розрізняють три види ліній [85]:

· односторонні, які експлуатуються одним судновласником;

· спільні, які обслуговуються декількома судновласниками;

· конференціальні, які організовуються і діють на основі угоди конференцій судновласницьких компаній.

Основні переваги лінійного судноплавства : регулярність, дотримання термінів розкладу, відносно стабільні ціни, експлуатація спеціалізованого тоннажу, утримання агентів. Все це потребує значних експлуатаційних витрат. Тому тарифи лінійних перевізників вищі за фрахтові ставки при трампових перевезеннях. Документ, який підтверджує наявність договору перевезення на суднах регулярних ліній називається коносаментом.

Автомобільні перевезення здійснюються на основі договорів перевезення з транспортними підприємствами і оформляються транспортною накладною. Накладна складається з 4-х екземплярів (два - для перевізника і по одному – для продавця і покупця), підписується перевізником і вантажовідправником. При прибутті під розвантаження до покупця останній повинен вказати дату прибуття автомобіля під розвантаження і від’їзду з розвантаження, підписати накладну і поставити свою печатку.

Автотранспортом можуть здійснюватися збірні перевезення від різних вантажовідправників, різних товарів чи різних партій товарів. Накладних виписується стільки, скільки транспортних засобів використовується чи скільки вантажів і партій перевозиться. Автомобільні тарифи встановлюються з розрахунку на перевезення однієї тонни вантажу в залежності від відстані і можуть передбачати окремі надбавки, знижки і штрафи з встановленої суми.

Окрім автотранспортної накладної використовуються такі товаросупровідні документи: упакувальні листи, відвантажні специфікції, сертифікати якості та інші документи, необхідні для ввезення товару в країну покупця і переїзд через транзитні країни.

Перевезення залізницею складає значну конкуренцію автомобільним перевезенням. Залізничні перевезення здійснюють шляхом підписання договору з залізницями. Договором, який підтверджує наявність договору перевезення, а також підтверджуючим прийняття вантажу до перевезення, є залізнична накладна. Тарифи на залізничні перевезення встановлюються так само, як і при автоперевезеннях за тонну вантажу і базуються на внутрішніх тарифах залізниць. Як при автоперевезеннях, крім накладної з вантажем слідують відповідні товаросупровідні документи.

Повітряні перевезення регулюються низкою багатосторонніх і двосторонніх угод. Одні з цих угод вирішують питання організації повітряних сполучень, інші регулюють правові основи повітряних перевезень вантажів [85].

Традиційним методом повітряних перевезень вантажів є доставка партії товару, яка супроводжується індивідуальною авіанакладною на літак, яка видається перевізнику. У накладній вказуються товари, які повинні передати з одного вказаного аеропорту в інший і передати в розпорядження вантажоотримувача. Авіаперевезення можуть здійснюватися збірно, шляхом об’єднання дрібних вантажів.

Плата за авіафрахт зазвичай розраховується за вагою в кілограмах. При цьому все округлюється до півкілограма в більшу сторону. Якщо співвідношення обсягу і ваги перевищує 6 ( для Великобританії 5), плата береться виходячи з обсягу вантажу.

Вантаж, який надсилається авіафрахтом, надається в розпорядження вантажоотримувачу, вказаному в авіанакладній. На відміну від морського фрахту, оригіналу не існує, а копії направляються на одному і тому ж літаку разом з товаром. На відміну від коносаменту, авіанакладна не є зворотнім документом. Її не можна передати іншій особі за допомогою передаточного надпису (індосамента). Вона не є документом, який визначає право власності на вантаж. У накладної немає оригіналу, який передається вантажоотримувачу після пред’явлення ним документів, які засвідчують його особистість, підписання квитанції про прийняття вантажу і сплати необхідних зборів. Авіанакладна заповнюється при здачі вантажу. Вона складається з трьох оригіналів і дев’яти копій. Оригінали призначаються перевізнику, отримувачу і відправнику вантажу. Копії розподіляються, за необхідності, між наступними перевізниками: одна з них залишається в аеропорту першого перевізника, одна - в аеропорту призначення. Крім накладної товар супроводжують товаросупровідні документи.

Транспортні документи - це документи, які виписуються вантажоперевізником і свідчать про те, що товар прийнятий ним до перевезення тощо [101; 110].

При морських перевезеннях - це коносамент, морська накладна, штурманська розписка. При залізничних перевезеннях - це залізнична накладна, дорожня відомість. При авіаперевезеннях - версальський транспортний документ, документ змішаного перевезення.

Коносамент - документ, який видасться судновласником відправнику вантажу, і який свідчить про прийняття вантажу до перевезення морським шляхом. Він виконує три основні функції: 1) свідчить про прийняття судновласником вантажу; 2) є товаророзпорядчим документом; 3) свідчить про укладання договору перевезення вантажу морським шляхом, за яким перевізник зобов'язується доставити вантаж на основі подачі документів.

Коносамент містить відомості про назву судна і його власника, тоннаж судна, назви портів навантаження і розвантаження, суму фрахту з вказівкою, де здійснюється оплата фрахту. Підписується коносамент капітаном або судноплавним агентом. Буває коносамент іменним, ордерним і на пред'явника;

Транспортно-експедиторські документи підтверджують виконання різних роду операцій з експедирування, обробки вантажу, складування, організації перевезення (перевантаження товару), збереження і перетарування в дорозі, надання місцевих транспортних засобів, перевірки стану упакування і маркування. До них належать: відвантажувальне доручення, експедиторські інструкції, рахунок експедитора, експедиторське свідоцтво про одержання вантажу, повідомлення про відправлення тощо.

Міжнародні транспортні коридори (МТК)- транспортні артерії і сукупність різних видів транспорту, що забезпечують значні перевезення вантажів і пасажирів на напрямах їх найбільшої концентрації. Транспортні коридори виконують роль кровоносних судин у світових інтеграційних процесах.

У 1994 році II Загальноєвропейська (Крітська) транспортна конференція визначила 9 основних маршрутів МТК, III Загальноєвропейська транспортна конференція (1997 рік) до 9 коридорів додала 4 загальноєвропейські транспортні зони.

Критська конференція проходила в рамках Європейського співтовариства і визначила такі транспортні Коридори.

 

Коридор № 1. Таллін — Рига-Варшава;

 

Коридор № 2. Берлін — Варшава — Мінськ — Москва;

 

Коридор № 3. Берлін (Дрезден) — Вроцлав — Львів — Київ; (Німеччина, Польща, Україна)

 

Коридор № 4. Берлін (Нюрнберг) — Прага — Будапешт — Констанца (Салоніки) — Стамбул;

 

Коридор № 5. Трієст — Любляна — Будапешт — Братислава — Ужгород — Львів (Італія, Словенія, Угорщина, Словаччина, Україна

 

Коридор № 6. Гданськ — Варшава — Жилина;

 

Коридор № 7. Дунайський (водний); (Австрія, Угорщина, Югославія, Болгарія, Румунія, Молдова, Україна)

 

Коридор № 8. Дурес — Тірана — Скоп'є — Софія — Варна;

 

Коридор № 9. Хельсінкі — Санкт-Петербург — Вітебськ — Київ (Москва) — Одеса (Кишинів) — Пловдив — Бухарест — Александрополіс (з 4-ма відгалуженнями)(Фінляндія, Росія, Україна, Білорусь, Молдова, Румунія, Греція)

 

На Третій Пан-європейської конференції з питань транспорту (23-25 червня 1997 р., Фінляндія, Хельсінкі) прийнято рішення про створення коридору № 10 Зальцбург — Любляна — Загреб — Белград — Скоп'є — Салоніки.

 


ТЕМА 17

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти