Розділ IV. Передумови та наслідки глобалізації світових фінансових ринків

4.1. Визначальні передумови пш складові процесу гло­балізації

4.2. Парадокси розвитку глобальних ринків

4.3 Наслідки фінансової глобалізації для міжнарод­них фінансових ринків та для світової економіки в цілому

	Ринок – це місце, навмисно призначене, щоб обманювати і обкрадати один одного. Анахарсіс
	У цьому світі немає нічого реального, окрім смерті й податків. Б. Франклін
	Світ – лотерея багатства, звань, почестей, прав, які відшукуються без обґрунтування та роздаються без вибору. Ф. Вольтер
	У світі немає нічого абсолютного, окрім існування та не існування. Усе інше піддається обчисленню і є відносним. К. Гельвецій
	Як ми би не вивчали світ, він завжди збереже свої світлу і темну сторони. В. Гюго

Даний розділ містить опис основних передумов та наслідків глобалізації світових фінансових ринків.

В результаті його розгляду необхідно вміти визначити складові процесу глобалізації, розрізняти парадокси розвитку глобальних ринків, а також відслідковувати наслідки фінансової глобалізації для міжнародних фінансових ринків та для світової економіки в цілому.

4.1. Визначальні передумови та складові процесу глобалізації

На даний час розвиток сучасного світового господарства є тісно повязаним із відносинами країн у політичній та економічній сферах, що забезпечується постійно зростаючим розвитком комунікацій, наявністю загальносвітових проблем, а також супроводжується взаємопроникненням різних культур. Дана тенденція і отримала назву «глобалізація».

Визначальною складовою глобалізаційного процесу є система народних відносин, у якій можна виділити наступні напрямки глобалізації:

=>економічна;

=> політична;

=>екологічна;

=> культурна;

=> глобалізація комунікацій тощо.

Отже, одним із найбільш розвинених елементів загального і глобалізаційного процесу є економічна глобалізація, яка внесла ряд коректив у загальну концепцію, зокрема, економічного зростання держав. На сьогодні й мови не може бути про економічне зростан­ня без усвідомлення необхідності інвестиційних вливань в еко­номіку, особливо в перехідну. Хоча економічна думка й раніше ївсртала вектор своїх поглядів у бік інвестицій, як запоруки еко­номічного зростання, проте ефект від інтеграції був недооцінений.

Міжнародне переливання капіталу активізувалося після 2-ї світової війни у формі прямих іноземних інвестицій (ПІІ). До 80-х років приріст ПІІ складав 1,6%. У 1986 р. темпи росту ПІІ раз і на­завжди перевищили темпи росту міжнародної торгівлі, сягнувши Вже у 1999 р. темпи приросту досягли 25%. становлячи 138.8 млрд. дол. Портфельні інвестицій відповідно зустріли 2000 р.

із 30% темпом приросту та 17 млрд. дол. Якщо відповідні темпи росту фінансових потоків матимуть місце і в подальшому, то слід очікувати перевищення фінансовими потоками інших напрямків економічної глобалізації як ефективнішої форми інтеграції світової економіки. За реальними інвестиціями залишаться сфери та галузіщ економіки, які своєму існуванню завдячують штучно створеним бар'єрам. Еволюція глобалізації світової економіки пройшла ряд етапів: експорт, ліцензування, спільне підприємництво, прямі інвестиції. фінансові інвестиції (рис. 4.1).

Рис. 4. 1 Процес економічної глобалізації

В свою чергу, у структурі економічної глобалізації особливе місце посідає процес глобалізації міжнародних фінансових ринків (МФР), що пов'язано із радикальними змінами їх ролей у складі світового господарства. До нещодавнього часу головним завданням МФР було обслуговування реального сектору економіки, а за останні десятиліття процес інтернаціоналізації фінансової сфери призвів до виникнення потужної інфраструктури світового фінансового

ринку, яка охопила більшість країн світу. Важливим наслідком цього стала фактична незалежність світового фінансового ринку від політики окремих країн світу. Якщо ж говорити про рошиток комунікаційних систем на тлі лібералізації міжнародних економічних і, зокрема, валютно-фінансових відносин, то він призвів до практично абсолютної мобільності капіталу. Вищезаз­начені фактори сприяли виникненню відносної незалежності МФР від реального сектора економіки. Саме через це темпи їх розвитку набагато перевищують темпи розвитку реального сектору світової економіки, оскільки більша частина операцій на йих (до 90%) ма­ють суто спекулятивний характер. Крім того, все більшої сили на­буває прояв зворотного впливу фінансової сфери на реальний сек­тор економіки. Така позиція світових фінансових ринків за умови загальної тенденції глобалізації світових економічних відносин сприяла тому, що процес їх глобалізації пройшов значно швидше за гпобалізацію ринків товарів та послуг, а також інших факторів виробництва.

Загалом, глобалізація фінансових ринків полягає у посиленні їх ролі в процесі руху фінансових ресурсів між країнами, що супроводжуеться зростанням міжнародної мережі фінансових організацій та виникненням якісних змін в їхній структурі управління та філософії менеджменту.

Залежно від співвідношення процесів глобалізації фінансового і реального секторів економіки розрізняють чотири типи глобілізації:

1. Відсутність глобалізації, коли і фінансовий, і реальний сектори економіки обох країн є ізольованими в межах власних національних кордонів.

2. Глобалізація переважно реального сектору, яка характерн­ішим, що у регіональних об'єднаннях країн ринки деяких видів товарів і послуг можуть бути повністю інтегрованими, що і спричиняє ситуація, за якої реальний сектор економіки переважає фінансову сферу за ступенем розвитку глобалізації.

3. Глобалізація переважно фінансового сектору(оскільки мобільність фінансових активів є більшою за мобільність товарів та послуг, то в багатьох випадках розвиток глобалізації відбувається переважно на фінансових ринках).

4. Повна глобалізаціямає місце за умови перебування реаль-і фінансового секторів економіки обох країн у тісному взаємозв’язку.

З огляду на сучасні умови у світі переважає третій тип глобалізації, проте якщо досліджувати окремі регіони та країни, то беззаперечно, можна вияви й інші типи.

Щодо рушійних факторів глобалізації фінансових ринків то ними,

насамперед, є:

=>наявність вільного руху капіталу між країнами;

=> лібералізація і дерегулювання фінансових ринків;

=> конкуренція з метою забезпечення доступу до капіталу, а також пошук нових можливостей досягнення мети;

=> мінливість та нестабільність ринків, особливо у країнах що розвиваються;

=> розвиток інформаційних технологій;

=> стандартизація фінансових продуктів;

=> фінансові інновації.

Двигунами глобалізації є учасники міжнародною ринкукапіталу (банки, біржі, інвестори, урядові організації), які, перебуваючи в постійній взаємодії, впливають на майбутній розвитої факторів її розвитку.

На сьогоднішній день глобалізація фінансових ринків включає в в себе наступні тенденції:

1. Зростання конкуренції па міжнародних фінансових ринках між кредиторами та між позичальниками, що сталося у результат дії двох факторів.

Так, по-перше, транснаціональні фінансові організаці постійно знаходяться у пошуках вигідних напрямків вкладення капіталу, враховуючи те, що прибутковість операцій на фінансовім ринках країн, що розвиваються, є значно вищою за прибутковість, операцій на ринках розвинутих країн. Проте ризикованість подібних операцій також є значно вищою. Операції у деяких країнах регіонах забезпечують оптимальне співвідношення між рівнем дохідності і ступенем ризику, саме через це конкуренція у даних ланках ринку капіталу є надзвичайно високою.

По-друге, споживачі фінансових ресурсів (уряди країн, транс­національні та локальні компанії) потребують значних обсягів фінансування, причому попит на кошти є більшим за їх пропозицію. Тому і позичальники складають один одному конкуренцію
щодло можливості використання джерел дешевого капіталу.

2. Інтеграція міжнародних ринків капіталу, поштовхом до чого стала ліквідація багатьох бар'єрів для входження на національні капіталу міжнародних кредиторів та позичальників,

підвищення мобільності боргового капіталу, зниження трансакційних витрат, стрімкий розвиток інформаційних систем (баз даних комп'ютерних мереж) тощо. За останні роки одною з найважливіших подій у даній галузі стало введення євро, у результаті чого змінилась роль європейських фінансових ринків у світовій валютно-фінансовій системі.

3. Конвертація міжнародних фінансових ринків. Зазначений процес є схожим на інтеграцію і полягає у поступовому зникненні меж поміж різними секторами міжнародних фінансових ринків, що стало можливим результаті:

=> послаблення законодавчого розподілу інвестиційного і комерційного банківського бізнесу;

=> створення фінансових холдингів на базі фінансових організацій різної спеціалізації.

У результаті універсальні комерційні банки стали активними учасниками ринку цінних паперів, а інвестиційні банки почали освоювати новий для себе сегмент кредитування. Поступове знищення сегментації спостерігається і серед інституційпих інвесторів, які вкладають коштии у нетрадиційні для них боргові інструменти шляхом використання деривативів і сек'юритизації. Злиття фінансових установ призводить до виникнення міжнародних фінансових холдингів, що об'єднують страхові компанії, пенсійні та взаємні фон­ди, інвестиційні й комерційні банки, а також охоплюють у своїй діяльності різноманітні сегменти фінансового ринку.

4. Концентрація міжнародних фінансових ринків, що характеризує процес злиття як організацій-кредиторів (банків, інвестицій­них фондів, страхових компаній), так і організацій-позичальників (транснаціональних компаній і т. д.). У результаті величезні обсяги фінансових ресурсів концентруються в руках обмеженої кількості глобальних гравців, які не тільки здійснюють операції на багатьох і і ментах ринку боргового капіталу, але і виступають «маркет-мей-керами», або ж визначають вартість фінансових ресурсів на ринку, беручи за основу їх пропозицію та попит на них. Процеси концент­рації фактично торкнулися всіх розвинутих країн світу.

5. Комп'ютеризація та інформатизація фінансових ринків, яка, у свою чергу, полягає в широкому використанні учасниками міжнародних фінансових ринків новітніх інформаційних систем, глобальних баз даних та інтегрованих систем управління операці­
ями (SWIFT, CEDEL, EUROCLEAR, NASDAQ, BLOOMBERG, DATA-STREAM, REU-TER тощо). Дія інших факторів глобалізації

безпосередньо залежить відрозвитку інформаційних технології. Так комп'ютерні системи широко використовуються у світовім торгівлі борговими цінними паперами, при управлінні ризиками тощо. Деякіміжнародні банки інвестують до 25% своїх загальних щорічних операційних витрат лише на розвиток своїх інформаційних технологій.

Міжнародні інвестори і позичальники,висувають низку вимог щодо глобалізованих фінансових ринків та їх учасників, які фактично є результатами фінансової глобалізації. Серед них слід назвати

=> високу якість продуктів та вигідну ціну на них;

=> значний рівень диверсифікації та інтенсивну інноваційну діяльність;

=> високу ліквідність фінансових продуктів;

=> професійне управління ризиками;

=>ефективний розподіл капіталу в світовому масштабі.

Проте поряд із вищесказаним необхідно зазначити і існування певних недоліків глобалізованих фінансових ринків, що є причиною появи однойменних ризиків:

=> глобалізовані ринки є фактором впливу на політичні та економічні події в усіх країнах, оскільки зміни на них через систему причинно-наслідкових зв'язків впливають на загальну ситуацію в світі;

=> глобалізація фінансових ринків призводить до виникнення відмінностей між глобальними і орієнтованими на внутрішній ринок учасниками. Проникнення глобальних учасників на націо­нальні фінансові ринки може неоднозначно впливати на них, наприклад, сприяти виникненню фінансових криз;

=> ризики нецільового використання фінансових інстру­ментів, а також здійснення фінансових махінацій з боку глобальних учасників ринку.

Розвиток міжнародних фінансових ринків протягом останніх десятиліть перебуває у безпосередній залежності від динаміки глобалізаційних та інтеграційних процесів у світі.

В сучасних умовах з ідеальної точки зору капітал має вільно пересуватися із внутрішніх фінансових ринків до світового і навпа­ки. Також він має спрямовуватися туди, де дохідність є вищою за відповідний рівень дохідності всередині країни походження капіта­лу. Тому традиційна точка зору на подальший розвиток міжнарод­ного руху капіталу полягає у тому, що мобільність капіталу підви­щуватиметься доки світова економіка не розвиватиметься відносно рівномірно і ставки дохідності в різних країнах не стануть приблиз­но однаковими.

Щодо сучасної ситуації на світових фінансових ринках, ні с досить неоднозначною. З одного боку, зростання міжнародної фінансової сфери за останні роки є очевидним і характеризується двома головними елементи — пожвавленням руху заощаджень який покращує ефективність розміщення фінансових ресурсів, та зростанням операцій, які мають на мсті трансферт ризику.

З результатів досліджень Обстфельда і Тейлора, що проводи­лись за даними 10-ти провідних країн світу, випливає, що якщо в 1970 році сумарні фінансові потоки складали до 1% номінального ВВП цих країн, то в 1995 році цей показник досягнув величини понад 8 %

Говними компонентами міжнародних фінансових потоків є прямі й портфельні іноземні інвестиції. І проаналізувавши ди­наміку функціонування вищезазначених складових, можна зробити наступні висновки:

1) до початку 1980-х років як прямі, так і портфельні інвестиції розвивались приблизно однаковими темпами, а з 1982 року темпи зростання обсягів портфельних інвестицій значно підвищились. Це можна пояснити розвитком фінансових інновацій, а також поширенням використання похідних фінансових інструментів внаслідок подальшої лібералізації цілої фінансової сфери;

2) у структурі прямих інвестицій до початку 1970-х років переважали вхідні фінансові потоки, а з 1972 р. почалось зростання вихідних потоків, при чому останній процес відбувається й донині;

3) в структурі портфельних інвестицій протягом всього досліджуваного періоду перевага надавалась борговим цінним па­перам, обсяги інвестицій із їх використанням набагато перевищу-ВВЛИ інвестиції у пайові цінні напери. Це відбувається через те, що боргові цінні папери є більш придатними для спекулятивних опе­рацій, а зростання обсягів міжнародних фінансових операцій пояс­ним ться насамперед зростанням цього їх компонента.

Також, пожвавлення міжнародних фінансових операцій в останні роки можна пояснити швидким збільшенням частки операцій і і рансфертування ризику, до яких належать насамперед операції з тдеривативами. За період 1987-1996 рр. загальні обсяги операцій з похідними фінансовими інструментами збільшились майже в 15 ра­зів. Головними компонентами цих операцій є валютні і процентні свопи, а також процентні опціони.

У 1998 році загальний обсяг емітованих процентних свопів становив 36,2 трлн доларів США, процентних опціонів — 8,0 трлн,

валютних свопів — 2,25 трлн. Аналогічні тенденції збереглися у 1999-2001 роках.

Розвиток саме даного тиру операцій є безпосереднім доказом постійного зростання мобільності.капіталу, оскільки за цієї умови найбільш ефективними є власне операції, що застосовують процентний арбітраж.

Якщо порівняти обсяги.операцій із деривативами та обсягиоперацій, пов'язаних з прямим й портфельним інвестуванням, а також із рухом товарів та послуг, то можна виявити цікаву особливість розвитку глобального ринку на сучасному етапі. Мова їде про непропорційність такого розвитку на користь похідних фінансових інструментів. Так, якщо щорічний обсяг експорту товарів в 90-х роках в середньому становив 5 трлн доларів США, обсяі експорту послуг —1,2 трлн, прямі й портфельні інвестиції —712 млрд, то обсяги міжнародної торгівлі деривативами — 2 трлн доларів.США щоденно.