ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Визначення ідеї елементарної освіти

ЙОГАНН ГЕНРІХ ПЕСТАЛОЦЦІ

Йоганн Генріх Песталоцці (1746—1827)— видатний швейцарський педагог-гуманіст, теоретик народної школи. Вся його праця була спрямована на пошук шляхів поліпшення життя народу. Великі надії він покладав на правильно організоване виховання і навчання дітей, на єдність розумового, морального і фізичного виховання в поєднанні з підготовкою до праці та участі в ній. Свою педагогічну теорію педагог виводив із основної мети виховання, яку він вбачав у розвитку всіх природних здібностей дитини з врахуванням її індивідуальних та вікових особливостей. При цьому виховання повинно формувати із дитини не просто гармонійно розвиненого індивідуума, а трудівника — члена людського суспільства.

Песталоцці обґрунтував теорію елементарної освіти, згідно якої діти в процесі навчання і виховання повинні засвоювати основні елементи знання, моралі, прийомів праці. Вчений намагався поставити і розв'язати одну із найважливіших дидактичних проблем — проблему відбору змісту освіти, яка повинна поступово ускладнюватися відповідно до індивідуальних та вікових особливостей дітей.

Розробляючи проблеми дидактики, Песталоцці велику увагу приділяв принципу наочності навчання, намагаючись пов'язати чуттєве сприйняття з розвитком мислення. Важливим завданням навчання вчений вважав розвиток логічного мислення, пізнавальних здібностей, вміння логічно і послідовно викладати свої думки, формулювати поняття.

Спираючись на свої ідеї розвиваючого навчання і елементарної освіти, Песталоцці поклав початок наукової розробки методики початкового навчання рідній мові, арифметиці, геометрії, географії.

Педагогічні погляди Песталоцці викладені у працях «Лебедина пісня,» «Як Гертруда вчить своїх дітей,» «Лінгард і Гертруда».

ЛЕБЕДИНА ПІСНЯ

 

Визначення ідеї елементарної освіти

1.Ідея елементарної освіти, для теоретичного і практичного пояснення якої я пожертвував більшою частиною моїх зрілих років, щоб самому більш-менш ознайомитися з її обсягом, ця ідея є не що інше, як ідея про згоду з природою у справі розвитку здібностей і сил людського роду.

Природність освіти полягає в підпорядкував

Тваринної природи людини вимогам духу

2. Але для того, щоб хоч приблизно зрозуміти суть і обсяг прагнення до цієї природовідповідності, насамперед треба запитати: що таке людська природа? У чому, власне полягає суть, у чому — відмінні ознаки людської природи як такої? І я ні на хвилину не зважуся собі уявити, що істинною основою людської природи як такої може бути яка-небудь із сил і здібностей, спільна в мене з тваринами. Я не можу думати інакше; я повинен визнати, що справжньою суттю людської природи є вся сукупність здібностей і сил, якими людина відрізняється від усіх земних тварин, що не належать до числа людей. Я повинен визнати, що не моя смертна плоть і кров, не тваринне почуття людських бажань, а здібності моєї людської душі, мого людського розуму, так само як мої естетичні здібності, є те, що становить «людське» в моїй природі, або, що те саме, мою людську природу. З цього в такому разі природно випливає: на ідею елементарної освіти слід дивитись як на ідею природовідповідного розвитку сил і здібностей людської душі та людського розуму, а також естетичних здібностей.

Природність, якої добивається ця ідея для засобів розвитку та освіти наших сил і здібностей, унаслідок цього потребує також у повному обсязі підпорядкування вимог нашої тваринної природи вищим вимогам духовної божественної суті наших душевних, розумових і естетичних здібностей та сил, тобто по суті лише підпорядкування нашої плоті і крові нашому духові. З цього випливає: усі штучні способи при відповідному природі розвитку людських сил і здібностей передбачають якщо не точне знання, то, принаймні, живу, внутрішню свідомість необхідності того шляху, якого додержується сама природа при розвитку наших сил. Цей шлях ґрунтується на вічних, незмінних законах, які полягають у суті кожної окремої людської сили і зв'язані в кожній з них з непереборним прагненням її до розвитку. Всякий природний хід нашого розвитку істотно випливає з цього прагнення. Людина хоче всього, до чого вона почуває в собі сили, і повинна всього цього хотіти внаслідок цих властивих їй прагнень.

Сили людини можуть бути розвинені лише вправами

7. Але кожна з цих окремих сил природно розвивається, власне, лише простим її вправлянням.

Людина природно розвиває своє моральне життя, любов і віру лише через діла любові та віри.

Цілком так само людина розвиває свої розумові здібності, здібність мислення лише самим фактом мислення.

І зовнішні основи своїх художніх та професійних здібностей, свої чуття, органи і члени вона природно розвиває лише їх вправлянням.

8. І сама природа кожної з цих сил спонукає людину вправляти їх. Око хоче дивитися, вухо — чути, нога — ходити і рука — хапати. Але так само і серце хоче вірити і любити. Розум хоче мислити. У кожній здібності людини є прагнення вийти зі стану нежиттєвості та незручності і стати розвиненою силою, яка в нерозвиненому вигляді є в нас лише як зародок сили, а не як сама сила.

9. Але як у дитини, яка не вміє ще ходити, раптово зменшується охота ходити, якщо вона падає при першій спробі, так зменшується в ній охота вірити, якщо її дряпає кішка, до якої вона простягає ручку, а песик, до якого вона хоче доторкнутися, починає гавкати на неї і показує їй зуби. Так само неминуче зменшується бажання на ділі розвивати розумову здатність шляхом її вправляння, якщо засоби, за допомогою яких хочуть навчити людину мислити, не збуджують цієї здібності, а обтяжують її і скоріше присипляють та бентежать, ніж пробуджують і оживляють її спільними зусиллями. Якщо зусилля, які робить природа для розвитку людських сил, залишити без допомоги, то вони поволі звільняють людей від чуттєво-тваринних властивостей, які їм перешкоджають. Якщо природа повинна добитися розвитку в людині людських властивостей, то в цьому випадку вона передбачає, з одного боку, допомогу освіченої любові, зародок якої у вигляді інстинкту є в батьківських і братерських почуттях людини, а з другого — освічене користування мистецтвом, якого людський рід набув віками досвіду.

10. Отже, ідея елементарної освіти, якщо визначити її точніше, є не що інше, як наслідок прагнень людського роду дати справі природи в розвитку наших здібностей і сил допомогу, яку можуть їй дати освічена любов, розвинений розум і освічене естетичне почуття людського роду.

Хоч який святий і божественний у своїх основах природний хід розвитку людського роду, все ж останній, залишений самому собі, спочатку живе лише тваринним життям. Піклуванням нашого роду, метою ідеї елементарної освіти, метою благочестя та мудрості має бути покликання його до людського і божественного життя.

Надлишок матеріальних втіх псує характер дитини

16. Але й надлишок в дитини матеріальних втіх, в яких вона не відчуває ніякої потреби у спокійному стані, не збудженому неприродно в матеріальному відношенні, губить благо святого спокою, при якому природно розвиваються зародки любові та довір'я і, навпаки, породжує нещасний фізичний неспокій і наслідки його — недовір'я та насильство.

Багата нерозумна мати (якого б не була вона стану), яка щодня напихає свою дитину матеріальними втіхами, прищеплює їй тваринне, неприродне прагнення до насолод, що не мають ніякої дійсної підстави в справжніх потребах людської природи, а скоріше можуть згодом створити непоборну перешкоду міцному їх задоволенню, вже з колиски гублячи, плутаючи і послаблюючи її сили, яких вона протягом свого життя неминуче потребуватиме для правильного і самостійного задоволення цих потреб, і в наслідок цього легко і майже неминуче вироджуючись у ній у джерело дедалі зростаючих неспокою, турбот, страждань і насильств.

Здібність до діяльності ґрунтується на двох засадах: 1) розвитку духовних сил,

ЙОГАНН ГЕНРІХ ПЕСТАЛОЦЦІ

Йоганн Генріх Песталоцці (1746—1827)— видатний швейцарський педагог-гуманіст, теоретик народної школи. Вся його праця була спрямована на пошук шляхів поліпшення життя народу. Великі надії він покладав на правильно організоване виховання і навчання дітей, на єдність розумового, морального і фізичного виховання в поєднанні з підготовкою до праці та участі в ній. Свою педагогічну теорію педагог виводив із основної мети виховання, яку він вбачав у розвитку всіх природних здібностей дитини з врахуванням її індивідуальних та вікових особливостей. При цьому виховання повинно формувати із дитини не просто гармонійно розвиненого індивідуума, а трудівника — члена людського суспільства.

Песталоцці обґрунтував теорію елементарної освіти, згідно якої діти в процесі навчання і виховання повинні засвоювати основні елементи знання, моралі, прийомів праці. Вчений намагався поставити і розв'язати одну із найважливіших дидактичних проблем — проблему відбору змісту освіти, яка повинна поступово ускладнюватися відповідно до індивідуальних та вікових особливостей дітей.

Розробляючи проблеми дидактики, Песталоцці велику увагу приділяв принципу наочності навчання, намагаючись пов'язати чуттєве сприйняття з розвитком мислення. Важливим завданням навчання вчений вважав розвиток логічного мислення, пізнавальних здібностей, вміння логічно і послідовно викладати свої думки, формулювати поняття.

Спираючись на свої ідеї розвиваючого навчання і елементарної освіти, Песталоцці поклав початок наукової розробки методики початкового навчання рідній мові, арифметиці, геометрії, географії.

Педагогічні погляди Песталоцці викладені у працях «Лебедина пісня,» «Як Гертруда вчить своїх дітей,» «Лінгард і Гертруда».

ЛЕБЕДИНА ПІСНЯ

 

Визначення ідеї елементарної освіти

1.Ідея елементарної освіти, для теоретичного і практичного пояснення якої я пожертвував більшою частиною моїх зрілих років, щоб самому більш-менш ознайомитися з її обсягом, ця ідея є не що інше, як ідея про згоду з природою у справі розвитку здібностей і сил людського роду.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти