ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Глини бувають: високопластичні,середньо,низько і не пластичні

Білет№1

Питання№1.0сновні відомості про розвиток керамічного виробництва і керамічної промисловості.

Глина... Скільки з нею пов'язано злетів людської фантазії! Мандрівники оповідають, що неподалік Каїра стоїть піраміда, чи не найвища і найміцніша в світі, а напис на напис на ній засвідчує, що збудована вона з цегли, котру випалили з глини, піднятої з глибокого озера... Вчені пишуть про цілі глиняні бібліотеки, у яких зберігають тисячі цеглинок з написами — слідами високих культур давніх народів, а часом і зниклих цивілізацій/1/

Кераміка — матеріали і вироби, отримані випаленням глин або їх сумішей з мінеральними добавками або без них. До керамічних виробів відносяться також вироби, виготовлені з чистих оксидів та інших мінеральних речовин за технологією керамічних виробництв. Кераміка — одне із самих давніх мистецтв. Вироби з глини, випалені для надання їм міцності, відомі ще за 15 тис. років до н.е. Вони широко використовувались в Єгипті близько 5 тис. років до н.е. Пізніше з'явився гончарний круг із ручним, а пізніше — з ножним приводом.

Для раннього періоду виготовлення виробів з глини характерне їх повсякчасне виробництво, про що свідчать археологічні знахідки. З виробів побутової кераміки найбільш стародавні — майолікові, кам'яно-керамічні, фаянсові, фарфорові та інші.

Майоліка(від італ. Маіоііка від острова Мальорка чи Майорка) отримала широкий розвиток в країнах Стародавнього Сходу: Єгипет, Вавилон, Персії, в середні віки — в Середній Азії, Азербайджані і так далі. В XIV—XV століттях виробництво було поширене в Малайзії, Валенсії та інших містах Іспанії. В Київській Русі мистецтво майоліки відомо з IX століття. В XVIII столітті центрами виробництва майоліки були і є Гжель, Опішне, Васильків, Берегово та інші. Тонкокам'яні вироби за своїми фізико-технічними властивостями займають проміжне місце між виробами з пористим черепком (майоліка, фаянс) і щільним (фарфор), наближаючись за своїми властивостями до фарфору. Поява в Китаї кам'яної маси передувала винайденню фарфору. В Європі тонко керамічні вироби відомі з XV ст.. В Росії ці вироби раніше не були поширені, в наш час з тонко-кам'яних мас виготовляють хімічно стійкі вироби — хімічну апаратуру, обладнання, вироби побутового призначення та ін.

Фаянс(франц. ґаіепсе від назви італійського міста Фаєнца) вперше став виготовляться в країнах Сходу, пізніше в Стародавньому Єгипті. В Китаї з IV—V ст. і особливо в VII— VIII ст. виготовлялись різні види фаянсу (від м'якого до твердого — фарфороподібного). В XII—XIII ст. подібні види фаянсу отримали поширення в Кореї. В Японії в 16ст.. найкращим фаянсом вважали фаянс заводу Сацума.

З Європейських країн виробництво фаянсу особливо було розвинуто в Італії. У Франції фаянс вперше став виготовлятись в 1525-1565рр. в Сен-Поршері. Новий вигляд фаянсу був створений в Англії Дж. Веджвудом, виробництво якого існує і дотепер. В кінці 18ст.- на початку 19ст. фаянс розповсюдився по всій Європі.

На Україні перший великий фаянсовий завод було побудовано в 1798р. в Міжгір'ї (біля Києва, завод не зберігся). В 1803р. побудовані заводи в Конаково, в Будах(біля Харкова ), в 1875р. заснований Кам'яно -Бродський завод/2/.

З давніх давен люди ліпили з глини посуд, робили прикраси та іграшки. Первісна людина ще з незапам'ятних часів ліпила з глини предмети для побуту, насамперед посуд, який використовують для зберігання зерна та інших сипучих продуктів.

Минали сторіччя. Людина оволоділа мистецтвом виготовлять глиняний посуд. Першими гончарами були жінки. Особливий період в історії розвитку кераміки припадає на (4ст.н.е.)-виготовлення посуду та ритуально - магічних фігурок. Винахід гончарного круга, який спочатку був ручний і повільно обертався , а в середньовіччі швидкохідним з ножним приводом, - став визначним переворотом в розвитку гончарного ремесла. Найбільшого розквіту гончарство досягло в стародавній Греції - всесвітньовідомий чорно - фігурний та червоно - фігурний вазопис. У Стародавній Греції вже була відома техніка лиття виробів у формах , які також виготовляли з глини і випалювали.

З 18ст. форми почали виготовляти з гіпсу. Продуктивність їх була вищою ніж теракотових. Особливо великого розвитку набула техніка лиття керамічних виробів у 19-20 ст. в фабричному виробництві.

У Стародавній Греції було дуже поширено виробництво теракотового посуду. Теракота - керамічні неполиті вироби, що мають пористий шершавий черепок. Афінські майстри вміли виготовляти амфори. Поширений звичай писати на возах ім'я афінських авторів керамічного виробництва дав змогу визначити імена десятків майстрів, що жили в кварталі «Керамік». Назва цього кварталу поширилась на всі керамічні вироби і їх назвали керамікою. Майоліка походить від назви острова Майорки. Це виробництво з кольорової глини з випаленим пористим черепком. Фаянс (від назви м. Фаенца); Фарфор(від персько-арабського - титул китайського імператора, а також назва області в Китаї) - найдосконаліший вид кераміки.

Білет №1

Питання №2. Основні тонкозернисті та грубозернисті матеріали, що застосовуються у художній кераміці. До основних груп сировинних матеріалів, які використовуються в керамічній промисловості відносять:

Пластичні матеріали - речовини, які при змішуванні з водою під впливом зовнішньої дії приймають потрібну форму, зберігаючи її при послідуючих суміші та випаленні. До них відносять глини, каоліни.

Опіснюючі матеріали-добавки до пластичних матеріалів, які знижують пластичність і усадку, але при цьому не знижують вогнетривкості мас .До них відносять:

• кварцові матеріали;

• шамоту;

• бій керамічних виробів;

Плавні - речовини, які у суміші з глинистими речовинами дають більш легкоплавкі сполуки. До них відносять:

• польові шпати;

• доломіти;

• пегматити;

• перліти

В залежності від того, які сировинні матеріали входять в керамічну масу, залежить тип кераміки:фарфор, фаянс, майоліка, кам'яні вироби, напівфарфор, низькотемпературний фарфор, шамотний фаянс, шамотні вироби, теракота, гончарні вироби.

Змінюючи якісний та кількісний склади основних груп сировинних матеріалів, а також користуючись різними добавками і, регулюючи по різному технологічний режим, можна отримати нові оригінальні керамічні матеріали.

Виходячи з ступеня однорідності і зернистості керамічних матеріалів існує два

види кераміки:тонка і груба.

До тонкої відносять фарфорові, фаянсові, майолікові, тонкокам'яні вироби, напівфарфор, низькотемпературний фарфор.

До грубої - грубокам'яні вироби, шамотний фаянс, шамотні вироби, гончарні вироби і теракота.

Білет№2

Питання №1. Глини, види глин. Виникнення глин.

Глини—являють собою мілко помелеш гірські породи різного хімічного та мінерального складу, які при змішуванні з водою утворюють тісто, яке здатне під впливом зовнішньої дії приймати потрібну форму і зберігати її при сушці, та випаленні.

Глини бувають(види глин):

Вогнетривкі - температура плавлення вище 1580 С.

Тугоплавкі- температура плавлення 1350-1580 С.

Легкоплавкі-температура плавлення нижче 1350С.

Основною властивістю глин є її пластичність. П.А Зам'ятчевський ділить глини на моно - мінеральні (глиниста речовина складається з 1-го мінералу) і полі-мінеральні (глиниста речовина склад. З 2-ох і більше мінералів). Полі-мінеральні відносяться до легкоплавких, моно -мінеральні - до тугоплавких.

Глиниста речовина ,яка входить у склад глин складається з алюмосилікатів:

де х, у, 2-натуральні числа. В залежності від цих чисел існують різні види мінералів, що входять до складу глин.

У кристалічну решітку цих речовин можуть входити сполуки К,Мg,Са,Fе (K2O,MgO,CaO,Fe2O3)

До найважливіших глиноутворюючих відносять каолініт:

Каоліни відносять до мінеральних глин, де основною глиноутворюючою речовиною є каолініт. Він має властивість надати підвищену білизну випаленому керамічному матеріалу.

Каолін у вільному вигляді майже не зустрічається, він має домішки - це пісок і луги, а також залишки гірських порід.

Різку грань між глинами і каолінами провести важко. Типові глини мають більше домішок ніж каоліни, отже пластичність глин більша ніж у каолінів. Вчені зробили спрощення - рахувати, що глина складається з каоліну і домішок.

Отже, глини відрізняються від каолінів тільки загальним вмістом домішок. У природі глини утворюються в результаті руйнування природних силікатів, Глинисті матеріали є продуктами руйнування (вивітрюванні )вивержених гірських порід під дією складного комплексу процесів:

* механічних (води, вітру, льоду)

* фізичних(нагрівання, охолодження)

* хімічних( дія вологи, кисню, води, вуглекислого газу)

* бактеріологічних(гниття органічних домішок)

К2O*Аl2О3*6SiО2 + H2O + СО2 = К2СО + А12O3*2SiО2*2Н2О + 4SiО2 Калієвий польовий вугільна поташ каолініт пісок

Шпат кислота

(Утворення глинистих речовин в природі)

Як раніше згадувалось, каолін це глина білого кольору.

Каолін - глиниста порода, яка складається в основному з каолініту(АІ2Оз*28іО2*2Н2О) і незначної кількості домішок інших мінералів. «Каолін»- від назви китайської гори Као-Лінг, на якій вперше було знайдено білу глину.

Глини відрізняються від каолінів великою різноманітністю мінерального та хімічного складу і властивостей. За умовами глинисті матеріали діляться на:

первинні (кінцеві)- ті що знайшли на місці їх утворення.

вторинні -(перевідкладені) - ті що знайшли не на місті їх утворення, тобто в результаті двох річок, глини, які утворилися виносяться в долини річок де осідають на дно. Склад таких глин дуже різноманітний, так як вони на своєму шляху захвачують багато інших домішок.

Білет№2

Питання 2. Види керамічних мас. Способи Формування керамічних виробів. Види керамічних мас: рідкі, пластичні, порошок.

Рідкі - це шлікерна суспензія вологістю(до 38%).

Шлікер - це стійка суспензія, яка складається з тонко дисперсної(твердої)фази, рідкої(вода), і газоподібної(повітря).

Пластичні - це пластична маса вологістю(22-24%);

Порошкоподібні - це порошкові маси, сухі вологістю(4-6%),напівсухі(6-12%)

Рідкі керамічні маси використовуються: для виготовлення виробів способом лиття. Пластичні керамічні маси використовуються: для виготовлення виробів пластичним способом, і порошкоподібні: для виготовлення виробів способом пресування.

Способи формування керамічних виробів:

1. пластичне

2. лиття

3. пресування

4. гаряче лиття під тиском;

Пластичне формування включає:

1. ручне;

2. в гіпсових формах;

3. витягування на гончарному крузі;

4. в гіпсових формах за допомогою шаблона(ролика);

Лиття- призначене для отримання якісних керамічних виробів складної конфігурації, які не можна сформувати пластичним способом, використовують рідку суспензію (шлікер) і гіпсові форми.

Способи лиття:

1. наливний;

2. зливний;

3. комбінований;

При наливному способі набір стінок здійснюється між двома стінками гіпсової форми, шлікер безперервно доливають у форму до повного заповнення.

При заливному способі шлікер налитий у форму зливають після набору стінок потрібної товщини.

При комбінованому способі спочатку відливають приставні деталі, потім збирають у гіпсову форму і заливають шлікер для оформлення.

 

Білет№3

Питання №1 Хімічний склад і властивості глин. Фізичні властивості глин.

Хімічний склад глинистих матеріалів коливається в широких межах. Але глини завжди містять SiО2,Al2O3,H2O, а також оксиди лужних і лужноземельних металів:СаО, МgО,K2O,Na2O,ТіО2 та інші , які по різному впливають на властивості глин( температура вогнетривкості, пластичність, усадка.)

В склад глин і каолінів входять органічні сполуки, але вони не мають великого значення, бо вигорають при випаленні.

Хімічні властивості.

• Не взаємодіє з водою

• Не взаємодіє з кислотами, лугами, солями.

• Не піддається процесу гідролізу.

• Частково взаємодіє з кислот (НСl + HNO3) 1:3 – Царська водка

Глина є хімічно мало активною і важко піддається руйнуванню в результаті вмісту глинистої речовини.

До фізичних властивостей відносять: Теплопровідність, гігроскопічність;

Теплопровідність- це властивість тіла передавати теплоту іншим тілом. Теплопровідність глин, порівняно невелика, це відноситься і до випалених глин. Будинки з середини обкладають саманом, тому що, глина добре зберігає тепло в середині будинку. Тому зимою в такому будинку тепло, а літом прохолодно. В давнину люди зберігали молоко та інші страви в глечиках, що забезпечувало їх довготривале зберігання. Глина добре утримує холод і тепло.

Гігроскопічність -цевластивість матеріалу в сухому стані поглинати вологу з навколишнього середовища. Гігроскопічність різних глин різна.

Дрібнозернистіглини поглинають вологи більше, ніж крупнозернисті, бо мають більшу поверхню змочування.

Крупнозернистіглини мають більшу поверхню окремих частинок, але невелику загальну поверхню, отже поглинають вологу швидше і в меншій кількості, ніж дрібнозернисті.

 

Біет№3

Питання №2«Дозування сировинних матеріалів. Види дозаторів.

Для одержання керамічної маси високої якості, яка б мала потрібні властивості, необхідне дозування. їх потрібно брати за рецептом, який складає центральна заводська лабораторія.

Дозування сировинних матеріалів керамічного виробництва здійснюється:

1. Ваговим;

2. Об'ємним методом;

Вагове дозуваннязводиться до безпосереднього зважування вихідних матеріалів на автоматичних терезах. Цей метод є більш точним так як результати зважування не залежать від грануламетричного складу сировинних матеріалів. Вагове дозування здійснюється за допомогою електричної вагової вагонетки. Яка рухається по рейкам, підїджаючи до бункерів з сировиними (подрібненими матеріалами).

Об'ємний метод - це вимірювання сировинних матеріалів певними об'ємами (відрами, ковшами). Цей метод використовується для порошкоподібних сировинних матеріалів, які мають більш - менш постійний гранулометричний склад і які не зменшуються. Вагове дозування виконується за допомогою спеціальних вагонеток, які рухаються по рейкам через площадку з автоматичними. Вагонетка послідовно встановлюється під затвором відповідного бункеру з сировинними матеріалами, завантажує і зважує, але після цього рухається до кульового млина і вивантажує.

Для об'ємного дозування використовують ящиковий подавач. Він складається з відкритого прямокутного ящика, розділеного на два, три відділення за допомогою перегородок, які доходять до дна подавача. Вивантажується матеріал за допомогою вертушки.

 

Білет №4

Питання№1 Технологічні властивості глин.

Технологічними властивостями глин є: пластичність , водомісткість , усадка, спікання , вогнетривкість.

Пластичність глин-це така властивість при, якій глини, будучи змішаним з певною кількостю води під впливом зовнішньої дії приймають потрібну форму без утворення розривів і тріщин з послідуючим збереженням цієї форми при сушці і випаленні. Пластичність глин можна пояснити тим, що при змочуванні частинки каолініту утворюють навколо себе водяні оболонки, які

забезпечують ковзання цих частинок одне відносно одної. Для того щоб побачити пластичність необхідно в глину ввести таку кількість води, щоб утворилась тоненька плівка навколо частинок глини.

Білет№4

Питання№2.Подрібнення сировинних матеріалів. Види подрібнення

Всі сировинні матеріали, які поступають на завод необхідно подрібнювати.

Існують такі види подрібнення:

1. Крупне подрібнення(щокові подрібнювачі); - Розмір частинок 100мм

2. Середнє(молоткові подрібнювачі і бігуни); - 20-100мм

3. Мілке (бігуни); - 3-20мм

4. Тонкий помел (кульові млини сухого і мокрого помелу.); - до 1мкм.

Щоковий подрібнювач-складається з масивної станини, всередині якої закріплені рухома і нерухома щоки. Рухома щока коливається на шарнірі і рухається до нерухомої, роздавлюючи куски на мілкі частинки.

Бігуни - для середнього і тонкого помелу. Основна частина - два масивних (гранітних) вертикально поставлених бігуна, встановлених на горизонтальній чаші з бордюрами. Вони рухаються по чаші дією маси, роздавлюючи матеріал залізом вагою 7 тон

Кульові млини мокрого помелу.

Принцип роботи зводиться до того, що частково заповнюється барабан мелючими тілами. Які при обертанні підносяться тертя на деяку висоту, потім падають і подрібнюють ударами і тертям сировинні матеріали. За характером роботи кульові млини ділять на:

- Періодичної дії

- Безперервної дії

- Сухого помелу

- Мокрого помелу

Млини мокрого помелу складаються з горизонтально поставленого клепаного, або зварного металічного циліндра, футерованого з середини товстостінною гумою, або плитами. Кульові млини сухого помелу використовують рідко. Футерують їх кремнієвими і фарфоровими плитами. Завантаження і вивантаження барабана здійснюється за допомогою спеціального отвору.

Мелючі тіла складаються з: доломіту,вогнетривких глин,кварцу та ін.

Температура випалення = 1500*C

Мелючі тіла – використовують гальку (знаходяться в Криму,в Судаку)

Білет№5

Питання №1.Пластичність та усадка глин.

Пластичність глин - це така властивість, при якій, глини, будучи змішаними з певною кількості води під впливом зовнішньої дії приймають потрібну форму без утворення розривів і тріщин з послідуючим збереженням цієї форми при сушці і випаленні. _ Ця властивість є однією з найважливіших особливостей глин, що дає змогу використовувати ліплення при виробництві високохудожніх керамічних виробів. Пластичність глин можна пояснити тим, що при змощуванні частинок каолініту утворюють навколо себе водяні оболонки, які забезпечують ковзання цих частинок одна відносно однієї. Для того щоб побачити пластичність необхідно в глину ввести таку кількість води, щоб утворилась тоненька плівка навколо частинок глини.

Збільшення кількості води веде до збільшення пластичності тіста, внаслідок полегшення ковзання часток. Ще більше збільшення води призводе до текучості тіста.

Повітряна усадка глин - зменшення зовнішніх розмірів сформованого з глиняного тіста зразку, внаслідок видалення води, яка заповнює простір між частинками.

Лінійна усадка глин в процентах виражається формулою:

а=((І-І1)\І)*100%,де

 

І- початкова довжина зразку.

І1 - довжина зразку після сушки.

Усадка для різних глин коливається від 2,5% до 12%.

Вода, яка виділяється при усадці називається водою усадки.

Сирі глини сушать при t 110°- 120°С, при більшій температурі призводить до втрати її технологічних властивостей.

Усадка випалення - це характерне зменшення розмірів при випаленні.

Лінійну усадку випаленні обчислюють:

а1 = ((І1 - І2)/І1)*100%, де

І1 - довжина висушеного зразку;

І2 - довжина випалено зразку;

Усадка випалення пояснюється видаленням води з каоліну і його домішок, а також вигоранням вуглецю. Значна усадка від каолінів відбувається вже при 500С, що є результатом розпаду каолініту і видаленням конституційної води.

Аl2О3 * 2SiO2 * 2Н2О ---600С--- Al2O3 * 2SiO2 + 2Н2О.

Білет№5

Питання№2. Будова і принцип дії кульового млина.

Для тонкого помеле сировинних матеріалів використовують кульовий млин мокрого помелу.

Кульовий млин - мокрого помелу складається з стального звареного циліндра -барабана, який обертається на двох підшипниках, закріплених на опорах. Барабан футерований зсередини уралітовими плитками, закріпленими на корпусі млина цементним розчином.

Футеровка необхідно для попередження зносу корпусу млина, а також від забруднення маси частинками заліза. В циліндричній частині млина є завантажувально - розвантажувальний люк. Напроти, з іншої сторони циліндра є отвір загвинчений болтом. Він необхідний для сполучення внутрішньої частини барабана з атмосферою при вивантаженні. В кульовому млині є мелючи тіла - уралітові кульки, або циліндрики з розмірами 30-70мм.

За характером роботи кульові млини ділять на:

1.млини безперервної дії; 2.млини періодичної дії;

За способом подрібнення кульові млини ділять на:

1. млини сухого помелу;

2. млини мокрого помелу;

Порядок завантаження кульового млина:

1.Завантажуемо воду;

2.Рідке скло(електроліт);

3.Тверді сировинні матеріали + 5% глинистих;

Мелим - 18год;

4.Завантажуемо глинисті матеріали;

5.Заливаемо розчин кальцинованої соди;

Помел - 2-4год

Принцип роботикульового млина зводиться до того, що мелючи тіла, які частково заповнюють барабан, при обертанні підносяться тертям об його стінки на деяку висоту. Потім, вільно падаючи, подрібнюють ударами і тертям матеріалу.

(1/3 від об’єму) – мелючі тіла , 50% мелючих тіл для фарфору і фаянсу.

Великі барабани крутяться повільніше)

) – залежить від діаметру барабана.

Менші барабани крутяться швидше )

Час помелу залежить від:

  • співвідношення маси мелючи тіл і кількості води;
  • від заданої тонкості помелу;
  • від ступеня подрібнюючи матеріалів, який іде на помел;
  • від ступеня заповнення барабану;
  • від швидкості обертання барабану;

Білет № 6

Питання №1Опіснюючі матеріали. Вплив опіснюючих на керамічну масу

Опіснюючі матеріали - це добавки до пластичних матеріалів, які знижують пластичність і усадку мас при сушці і випаленні і які при цьому не знижують вогнетривкості мас.

Опіснюючі добавки необхідно вносити до пластичних матеріалів, так як останні у чистому вигляді при сушці і випаленні дають велику усадку, що призводить до утворення великих і мілких тріщин. При температурі до 1000 °С такі матеріали, як кварцовий пісок, знижують вогневу усадку, а також знижують і повітряну усадку.

В процесі випалення опіснюючі добавки є ніби скелетом матеріалу.

Частково плавлячись разом з плавнями вони ніби зцементовують частинки глини і при застиганні переходять у твердий стан.

Опіснюючі матеріали ділять на натуральні та штучні. . До натуральних опіснюючих матеріалів відносять головним чином кварцові матеріали.

Кварцові матеріали- це речовини, які складаються в основному з двоокису кремнію (кремнезему) SiО2.

Кварц входить в склад багатьох гірських порід, наприклад гранітів, гнейсів, та інших, і може залягати між йми у вигляді самостійної гірської породи. Залягає він у вигляді жил (заповнює пустоти між мінералами).

Кварц- прозорий або молочного кольору, він міцний і являє собою полімерну молекулу n(SіО2).

Типовим представником чистого кварцу є гірський кришталь.

Тонкомелений кварц використовують, головним чином у фарфоровому та фаянсовому виробництві, в скляній промисловості, при виробництві емалей, полив.

Кварцовий пісок містить більше 90% кварцу. Його можна віднести до тонкомелених гірських порід, які складаються з обкатаних або кутових зерен різної величини. Він утворюється в результаті вивітрювання агатах кварцом порід.

Зустрічаються глинисті піски (містять 3-10 % глини), супіски (містять 10-15% глини). Домішки забарвлюють піски в різні кольори від жовтого до червоно-бурого.

Піски кутової форми рахуються найкращими так як мають велику поверхню дотику. їх використовують в керамічній і скляній промисловості.

Піщаникявляє собою зерна піску, скріпленні цементуючою речовиною.

В ньому зустрічаються зерна польового шпату і інших речовин. Піщаники відносять до цементованих гірських порід. Утворились вони шляхом змочування кварцових пісків водою, яка містить в якості домішок глину, вапняк, гіпс та ін.

Зерна піщанику бувають кутовими і округленими. Цементуючі речовини в піщаниках різні.

Виходячи з характеру цементуючих речовин, розрізняють:

© вапнякові піщаники (цементуюча речовина СаСОз);

© кременисті (цементуюча речовина SiO2 або SiO2 * H2O);

© залізисті (цемент. речовина оксид заліза Fe2O3);

© глинисті (цемент, речовина глина).

Штучні опіснюючі матеріали.

Типовим представником штучних опіснюючих матеріалів єшамот- випалена вогнетривка глина. Після випалення шамот подрібнюють у грубозернистий порошок.

В залежності від температури випалення розрізняють:

високо випалений (1250-1320°С)

низько випалений (550-900°С).

Кількість шамоту, який вводиться в керамічну масу залежить від:

© пластичності глини;

© вимог до готових виробів.

Кількість шамоту коливається від 30 до 70%, а у випадку багато шамотних виробів до 93%.

Дія шамоту обумовлена не тільки кількістю в кер. масі, а залежить також від:

© форми частинок;

© зернового складу;

© температури випалення глини та шамоту.

При збільшенні розміру зерен шамоту відбувається зменшення кількості води за творення, зменшення усадки (повітряної і випалення), а також зменшення механічної і хімічної стійкості матеріалу, але збільшується його пористість і термічна стійкість.

Шамотна пилюказаповнюючи пори, надає виробам велику міцність, зменшуючи при цьому властивість витримувати різкі коливання температур.

Шамотні зернаповинні мати гострі краї так як останні краще заповнюють проміжки маси, що сприяє збільшенню міцності матеріалу.

Вогнетривкість чистого шамоту досягає 1750°С, а іноді 1770°С.

Шамот виготовлений з вогнетривкої глини і речовин, які містять глинозем носить назву глиноземного шамоту. (Він значно підвищує вогнетривкість і хімічну стійкість виробів).

Шамот виготовлений з вогнетривкої глини і каоліну носить назву каолінового шамоту. Бій кер. виробів є також штучним опіснювачем.

Із збільшенням кількості опіснюючих матеріалів підвищується капілярність маси і полегшується переміщення вологи при сушці з глибинних шарів до поверхні, що скорочує час сушки.

 

Білет № 6

Питання №2 Основні етапи роботи на гончарному крузі. Глиняна маса для гончарного формування.

Формування - це технологічна операція в процесі якої керамічна маса приймає необхідну форму під впливом різних факторів і зберігає цю форму після зупинки дії факторів. Відформовані вироби, до кінцевого випалення і декорування називають напівфабрикатами.

Існують слідкуючі способи формування виробів:

1) пластичне(ручне ліплення, тиснення в гіпсових формах, витягування на гончарному крузі, формування на формувальних станках);

2) спосіб лиття (наливний, зливний, комбінований);

3) пресування(сухе, напівсухе);

4) гаряче лиття під тиском.

Суть пластичного ручного формування заключається в тому, що вироби виготовляють вручну з використанням найпростіших інструментів.

Ручне формування - це самий давній вид оформлення кер. вир.

Вимоги до пластичної маси при ручному формуванні:

1) повинна бути однорідною по структурі;

2) не повинна слоїтись і не повинна мати газових кульок;

3) рівномірно перемішана з добавками;

4) зволожена до стану пластичного тіста.

Приготування глиняного тіста для ручного пластичного формування

Свіжу глину залишають на подвір'ї на 2-3 місяці під дією атмосферних факторів, тобто піддають вилежуванню.

Вилежування вимагає:

1) вивітрювання глини;

2) зволожування, висихання;

3) хім. процеси;

4) перемерзання.

Після вилежування глину підсушують, подрібнюють, замочують содою, роблять рідку суспензію, пропускають її через сито. Потім відстоюють суспензію, воду зливають. Глина трохи підсихає і маємо глиняне тісто, в яке можемо додати інші глини, добавки ретельно його перемішати. Масу перед формуванням необхідно додатково обробити, щоб видалити з неї повітряні кульки і одержати однорідну масу.

Основні етапи роботи на гончарному крузі:

1. Формування глини «кусок».

2.Центрування.

3.Зміцнення текстури маси.

4.Формування дна і порожнини.

5.Формування циліндра.

6.Формування виробів.

Гончарна маса, з якою працює гончар, повинна відповідати слідкуючим вимогам:

1) повинна бути однорідною за структурою (тобто всі сировинні матеріали повинні рівномірно розпреділитись по всій масі);

2) рівномірно перемішана з добавками;

3) повинна мати постійну вологість для пластичного формування (22-24%).

Гончарний круг складається з:

1) Станина;

2) 2 круги (верхній робочій, нижній - маховик » );

3) Вертикальний вал

4) Підшипники;

5) Електродвигун

6) Кнопки « стоп - пуск »

Основними інструментом Гончара є руки, крім того гончар використовує допоміжні інструменти:

1) товщиномір і циркуль (необхідні для визначення розмірів виробу) ;

2) губки (для зволоження поверхні виробів під час витягування вибирання надлишку води з середини виробів);

3) струна (необхідна для зрізання виробу з гончарного круга);

4) шаблон або лекало (дозволяє перевіряти і створювати декілька однакових кер. вир. Вони виготовляються з пластмаси).

 

Білет №7

Питання №1 Натуральні та штучні опіснюючі матеріли

Опіснюючі матеріали ділять на натуральні та штучні. До натуральних опіснюючих матеріалів відносять основним чином кварцові матеріали.

Кварцові матеріали- це речовини, які складаються в основному з двоокису кремнію (кремнезему) SiО2.

Кварц входить в склад багатьох гірських порід, наприклад гранітів, гнейсів, та інших, і може залягати між йми у вигляді самостійної гірської породи. Залягає він у вигляді жил (заповнює пустоти між мінералами).

Кварц - прозорий або молочного кольору, він міцний і являє собою полімерну молекулу n(SіО2).

Типовим представником чистого кварцу є гірський кришталь.

Тонкомелений кварц використовують, головним чином у фарфоровому та фаянсовому виробництві, в скляній промисловості, при виробництві емалюй, полив.

Кварцовий пісок містить більше 90% кварцу. Його можна віднести до тонкомелених гірських порід, які складаються з обкатаних або кутових зерен різної величини. Він утворюється в результаті вивітрювання багатих кварцом порід.

Зустрічаються глинисті піски (містять 3-10 % глини), супіски (містять 10-15% глини). Домішки забарвлюють піски в різні кольори від жовтого до червоно-бурого.

Піски кутової форми рахуються найкращими так як мають велику поверхню дотику. їх використовують в керамічній і скляній промисловості.

Піщаникявляє собою зерна піску, скріпленні цементуючою речовиною.

В ньому зустрічаються зерна польового шпату і інших речовин. Піщаники відносять до цементованих гірських порід. Утворились вони шляхом змочування кварцових пісків водою, яка містить в якості домішок лину, вапняк, гіпс та ін.

Зерна піщанику бувають кутовими і округленими. Цементуючі речовини в піщаниках різні.

Виходячи з характеру цементуючих речовин, розрізняють:

  • вапнякові піщаники (цементуюча речовина СаСОз,);
  • кременисті (цементуюча речовина SiО2 або SіО2 * Н2О);
  • залізисті (цемент, речовина оксид заліза Fe2O3);
  • глинисті (цемент, речовина глина).

Штучні опіснюючі матеріали.

Типовим представником штучних опіснюючих матеріалів є шамот- випалена вогнетривка глина. Після випалення шамот подрібнюють у грубозернистий порошок.

В залежності від температури випалення розрізняють

високо випалений (1250-1350 С) і низько випалений (550-900 C).

Кількість шамоту, який вводиться в кер. масу залежить від:

© пластичності глини;

© вимог до готових виробів.

Кількість шамоту коливається від 30 до 70%, а у випадку багато шамотних виробів до 93%.

Дія шамоту обумовлена не тільки кількістю в кер. масі, а залежить також від:

© форми частинок;

© зернового складу;

© температури випалення глини та шамоту.

При збільшенні розміру зерен шамоту відбувається зменшення кількості води за творення, зменшення усадки (повітряної і випалення), а також зменшення механічної і хімічної стійкості матеріалу, але збільшується його пористість і термічна стійкість.

Шамотна пилюказаповнюючи пори, надає виробам велику міцність, зменшуючи при цьому властивість витримувати різкі коливання температур.

Шамотні зернаповинні мати гострі краї так як останні краще заповнюють проміжки маси, що сприяє збільшенню міцності матеріалу.

Вогнетривкість чистого шамоту досягає 1750°С, а іноді 1770°С.

Шамот виготовлений з вогнетривкої глини і речовин, які містять глинозем носить назву глиноземного шамоту. (Він значно підвищує вогнетривкість і хімічну стійкість виробів).

Шамот виготовлений з вогнетривкої глини і каоліну носить назву каолінового шамоту.

Бій кер. виробів є також штучним опіснювачем.

Білет № 7

Питання№2Гончарна справа. Будова та дія гончарного круга

Гончарний круг складається з :

1) Станина;

2) 2 круги (верхній робочій, нижній - маховик » );

3) Вертикальний вал;

4) Підшипники;

5) Електродвигун;

6) Кнопки « стоп - пуск »

При роботі на гончарному крузі необхідно дотримуватися таких стадій формування гончарних виробів:

1. Формування глини «кусок».

2.Центрування.

3.Зміцнення текстури маси.

4.Формування дна і порожнини.

5.Формування циліндра.

6.Формування виробів.

Суть пластичного ручного формування заключається в тому, що вироби виготовляють вручну з використанням найпростіших інструментів.

Гончарна справа виникла в 4 тис. до н.е. Перший гончарний круг обслуговувало дві людини. З часом конструкція гончарних кругів вдосконалювалася і з'явився звичайний гончарний круг на якому працює одна людина. На гончарному крузі можна виготовляти як маленькі так і досить великі вироби . Гончар може складати різні композиції і отримувати в результаті художні шедеври.

Основним матеріалом, з яким працює гончар є глина. Для того, щоб приготувати якісну гончарну масу необхідно мати декілька гончарних глин. Використовувати одну глину не має сенсу, оскільки вироби будуть крихкими та матимуть велику усадку.

 

Білет № 8

Питання №1 Плавні. Вплив плавнів на керамічну масу.

Плавні(флюси) - речовини, які в суміші з глинистими речовинами при проколюванні дають більш легкоплавкі сполуки ніж початкова глиниста речовина.

У процесі випалення, плавні переходять у рідкий стан, розчиняючи частково основні компоненти маси. Одночасно плавень, наприклад, польовий шпат, склеює зерна, які не розчинилися(зерна глинистої речовини і кварцу), і утворюють в основному скелет керамічного матеріалу.

Плавні до температури, при якій вони починають розплавлятися, грають роль опіснюючих матеріалів.

Плавні ділять на:

© власне плавні;

© невласне плавні.

Власне плавні- це речовини, які мають відносно низь

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти