ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Гранулометричний склад твердої фази шлікеру також впливає на швидкість набору черепка.

Вона буде вища, якщо поверхневий шар виробу утворюється з частинок, що не дають щільної упаковки.

Однак підвищений вміст великих частинок сприяє збільшенню швидкості набору стінок, що призводить до різнотовщинності виробу і утруднює регулювання процесу набору стінок виробів.

При підвищеному вмісті у шлікері тонко дисперсних фракцій різко знижується швидкість набору стінки виробу і можливе прилипання відливок до форми.

Швидкість набору товщини стінки і якість відливки залежить від температури шлікеру, вмісту в ньому повітря та ін.

Процес поглинання води збільшується при підігріву шлікеру і форми до температури 35-40°С, однак прогрів шлікеру до 45°С призводить до його загустіння.

 

Білет №24.

Питання №1 Способи формування керамічних виробів з пластичних мас.

Формування - це технологічна операція, в процесі якої керамічна маса приймає необхідну форму під впливом різних факторів із збереженням цієї форми після зупинки дії цих факторів. Відформовані вироби до кінцевого випалення і декорування називаються напівфабрикатами.

Формування керамічних виробів здійснюють різними способами: 1. Пластичне формування 2. Лиття 3. Пресування 4. Гаряче лиття під тиском

Пластичне формування включає:1. Ручне (ліплення іграшки, скульптури та ін.) 2. Тиснення в гіпсових формах. 3. Витягування на гончарному крузі. 4. В гіпсових формах за допомогою ролика або шаблона (механізований спосіб).

Суть пластичного ручного формування заключається в тому, що вироби виготовляють вручну з використанням найпростіших інструментів. Ручне формування один з найдавніших способів виготовлення керамічних виробів.

 

Вимоги до пластичної маси при ручному формуванні:

1. Вологість пластичної маси 22–24% 2. Маса повинна бути однорідною по структурі. 3. Не повинна розшаровуватись і містити газових кульок. 3. Повинна бути рівномірно перемішана з добавками. 4. Зволожена до стану пластичного тіста. 5. Маса не повинна прилипати до рук.

Білет №24

Питання №2. Електроліти. Вплив електролітів на властивості керамічної маси.

Для виготовлення виробів у гіпсових формах використовуються текуча шлікерна суспензія, з відносно низьким вмістом води 35-40%, що досягається введенням у масу незначної кількості добавок - електролітів.

Таким чином шлікер являє собою концентровану суспензію, яка містить тверду, рідку фази і добавки (електроліти), які покращують його властивості.

В якості електролітів використовують: рідке скло(Na2SiO3) та кальциновану соду(Na2CO3 * 10H2O). Кількість електролітів , які вводяться у керамічну масу не повинно перевищувати 0,5%. Готовий шлікер для лиття має вологість 35-40%, без вводу електролітів шлікер з такою ж текучістю можна отримати лише при вологості 60-65%. Підвищений вміст води в шлікері значно скорочує обертання гіпсових форм (вони швидко псуються), збільшуються термін набору черепка виробу, а також термін сушки напівфабрикатів. Надлишок електролітів у керамічній масі (біля 1%), призводить до загустіння шлікеру, а подальше збільшення призводить знову до розбавлення, але при цьому шлікер губить свою стійкість і починає розслоюватися. На практиці встановлено, що добрі результати по розрідженню шлікерів будуть, якщо використати обидва електроліти разом, при цьому загальний вміст електролітів скорочується до 0,5-0,2%. Шлікер для лиття зберігається в тихохідних гвинтових мішалках.

БІЛЕТ 25

ПИТАННЯ №1 Полите випалення. Процеси, що протікають при политому випаленні.

Розглянемо фізико - хімічні процеси, що протікають при випаленніхудожньої кер. на прикладі типового режиму политого випалення твердого фарфору.

 

Перший період випалення (20-950°С).

( Підігрів керамічних виробів )

Характеризується різними фізико - хімічними реакціями, що залежить від передчасної підготовки виробів до политого випалення. Передчасна підготовка залежить від ступеня першого випалення і визначається наявністю у складі виробів газоподібних продуктів.

1. Видаляється механічно зв'язана і гігроскопічна волога (при температурі ПО -130°С). Температуру до 250°С піднімають повільно, щоб не відбувався тріск. Цей період називають підігрів виробів. В інтервалі температур 500-600°С відбувається дегідратація глинистої речовини:

А12ОЗ * 2SiO2 * 2Н2О = 2Н2О + Аl2ОЗ * 2SiO2

 

Від 200-500 С вироби при випаленні поглинають карбон з димових газів, а при температурі 700°С вуглець вигоряє. Невигорівший вуглець сприяє утворенню браку на керамічному виробі. Температура 575°С є критичною, при цій температурі відбувається перехід бета-кварцу в альфа-кварц, що супроводжується збільшенням об'єму, це може призвести до руйнування керамічних виробів. Тому швидкість підйому температур в інтервалі від 500°С до 600°С повинна бути невеликою (30 - 40°С на годину). До температури 1000°С закінчуються процеси декарбонізації.

При таких відносно низьких температурах матеріал має ще велику газопроникність, що сприяє виходу CO2:

 

MgCO3 = MgO + CO2↑

CaCO3 = CaO + CO2↑

Другий період випалення (950 - 1050°С).

Протікає в різко окислювальному середовищі. В цей період окрім завершення реакції декарбонізації і перетворення бета-кварц в альфа-кварц відбувається інтенсивне вигорання вуглецю.

В цей період:

1. Завершуються реакції декарбонізації;

2. Завершується перетворення альфа-кварцу в бета-кварц;

3. Матеріал повністю звільняється від залишків гідратної води та завершується окислення сполук заліза.

 

Третій період (відновний) (1050 - 1250°С)

СО відновлює Fe2O3 до FeО, CaSO4 і Na2SO4 до сульфідів CaSO3 і Na2SO3 , що попереджує спучування черепка і відбілює фарфор. FeО сприяє утворенню склоподібної фази. Якщо в цей період замінити відновне середовище на окислювальне, то розклад сульфатів припиниться і можуть утворитися пузирі. Цей період супроводжується інтенсивною усадкою маси, при цьому капіляри і пори в черепку закриваються і дифузія газів затухає.

Четвертий період випалення (1250 - 1410°С) –

Спікання фарфору.

Протікає в умовах нейтрального середовища.

В цей період:

1. Продовжується розклад алюмосилікатів з утворенням муліту

(3Al2O3 * 2SiO2);

2. Завершується утворення склоподібної і кристалічної фаз;

3. Відбувається спікання фарфору, при якому він набуває основних фізико-механічних властивостей.

Необхідно точно витримувати нейтральне середовище, так як відхилення призводить до небажаних наслідків:

1. Якщо буде відновне середовище, відбувається поглинання вуглецю поливою;

2. Окислювальне середовище сприяє жовтінню фарфору.

Після досягнення максимальної температури 1410°С, необхідно зробити витримку фарфору протягом однієї години для кращого зчеплення поливи з черепком (утворення контактного слою).

 

П'ятий період випалення - різке охолодження.

1410-1000°С відбувається різке охолодження для того, щоб FeО не встиг перетворитись на Fe3О4.

При охолодженні від 1000°С до 700°С рідка фаза затвердіває і фарфор переходить в крихкий стан. В цей період виникають термічна і механічна напруги. Такі напруги можуть призвести до руйнування виробів, тому швидкість охолодження в цей період повинна бути мінімальною, особливо при температурі 700°С.

Після 700°С охолодження іде швидше.

БІЛЕТ 25

ПИТАННЯ №2 КАОЛІНИ. Склад та властивості каоліну, його застосування у виробництві керамічних виробів.

Глинисті матеріали являють собою гірські породи полімерного складу, які утворюють з водою пластичне тісто, яке здатне зберігати надану йому форму і приймати після випалення твердість каменя.

Процес хімічного розкладу ( каолінізації) польовошпатних порід з утворенням каолініту схематично можна зобразити рівнянням

 

R2O * Al2O3 * 6SiO2 + CO2 + H2O = Al2O3 * 2SiO2 * 2H2O + R2CO3 + 4SiO2

Польовий шпат Каолініт

 

Каолін - глиниста порода, яка складається в основному з каолініту, а також мінералів каолінітової групи.

Каолініт у вільному стані без домішок у природі не зустрічається. Обов'язковими його супутниками є луги і пісок, крім того, каолініт часто супроводжують залишки гірських порід, з яких він утворився. Чистий каолін, що зустрічається в природі, наближається за складом до каолініту. Він являє собою білу землисту масу, ніжну на дотик, яка містить не більш 2% лугів і 6% піску.

Різку грань між каолінами і глинами провести важко.

Типові глини містять більше домішок, ніж каоліни, містять більше оксидів типу R2O іR2O3, більше розчинних солей.

Каолін є основним сировинним компонентом фарфорових мас. Він забезпечує потрібну кількість муліту в фарфорових виробах, що надає виробам механічну міцність, термічну і хімічну стійкість.

Каоліни у порівнянні з глинами, мають знижену пластичність, однак містять менше барвних оксидів (Fe2O3 , ТіO2 та інше), і таким чином поліпшують білизну черепка.

Зустрічаються первинні і вторинні каоліни. Первинними називають ті, що утворилися на місці залягання. Такі каоліни містять значну кількість кварцу і часток материнської породи.

Найбільш чисті каоліни утворюються в результаті вивітрювання пегматитів і гранітів.Вторинними називають каоліни, перенесенні тим чи іншим шляхом на місце залягання. Вони відрізняються від первинних розмаїттям мінерального складу, великою кількістю домішок.

Гранулометричний склад каолінів дуже різноманітний. Вміст часток розміром менше 1 мкм коливається від 15 до 55%

У випаленому вигляді каоліни мають біле забарвлення, іноді з кремовим, рожевим чи сіруватими відтінками, обумовленим наявністю домішок ( Fe2O3 , TiO2та інше).

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти