ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Стаття 187. Укладання господарських договорів за рішенням суду

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору,

2.День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

1. У сучасних умовах господарювання значно скоротилося число випадків, коли укладення господарських договорів є обов'язковим — така обов'язковість встановлена лише для певного кола суб'єктів (ними є або виробники продукції (робіт, послуг), або державні органи чи органи місцевого самоврядування). Споживачам же продукції (робіт, послуг), за загальним правилом, надається право укладення господарського договору на власний розсуд. Так, згідно з ч. 1 ст, 26 Закону «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на

підставі договору з енергопостачальником. Вимоги енергопостачальника щодо спонукання споживача енергії укласти договір користування електричною енергією можуть бути задоволені з урахуванням причин відмови в укладенні такого договору та інших обставин і матеріалів конкретної справи (лист ВГСУ «Про Закон України «Про електроенергетику» від 25 лютого 1998 p.).

Спори, що виникають при укладенні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, підвідомчі господарським судам, крім тих, що виникають при погодженні стандартів і технічних умов, та спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін (ст. 12 ГПК).

Слід враховувати, що у господарських судах мають вирішуватися всі спори, що виникають з господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи угоди, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, угоди: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду); передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб (рекомендації президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 27 червня 2007 р. № 04-5/120).

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів, поділяються на:

— спори про спонукання до укладення договору, якщо одна із сторін ухиляється від укладення договору;

— спори по умовах договору у випадку, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо умов договору і передали спір на розгляд господарського суду.

Ці категорії охоплюються поняттям переддоговірних спорів, оскільки спори виникають з приводу встановлення договірних відносин або з приводу окремих умов господарського договору.

Спонукання до укладення договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною укласти договір:

— через пряму вказівку закону;

— на підставі обов'язкового для виконання акта планування (в тому числі державного замовлення), який видано компетентним органом.

У випадку ухилення суб'єкта господарювання від оформлення договору, який грунтується на державному замовленні або укладення якого є для нього обов'язковим через пряму вказівку закону, господарський суд за позовом іншої сторони виносить рішення про спонукання до укладання договору або про укладення договору на певних умовах.

У тому випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов'язковому для суб'єктів господарювання державному замовленні або не є обов'язковим для укладення через пряму вказівку закону, спір про спонукання до укладення договору або по умовах договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору (в межах річного строку, визначеного ч. 1 ст. 182 ГК).

2. У разі, коли укладання господарського договору проходить стадію судового рішення, договір вважається укладеним з дня набрання чинності судовим рішенням, яким задоволено позовні вимоги сторони. Відповідно до ст. 85 ГПК рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складається і підписується протягом п'яти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин.

Чинним законодавством не передбачається, що за наслідками винесення судом рішення зпереддоговірного спору сторони зобов'язані зафіксувати всі договірні умови в одному документі (і ті, щодо яких досягнуто згоди, і ті, що включені до договору рішенням господар­ського суду). Після винесення судового рішення по переддоговірному спору зміст договору фіксується комплектом документів: самим договором, протоколом розбіжностей, протоколом погодження розбіжностей або іншими документами, що підтверджують вжиття сторонами заходів щодо врегулювання розбіжностей, та рішенням господарського суду з переддоговірного спору.

Відповідно до ст. 84 ГПК України в судовому рішенні зі спору, що виник при укладанні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір — умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Рішення господарського суду з переддоговірного спору (про спонукання до укладення договору або щодо умов договірного зобов'язання), будучи обов'язковим для сторін, тягне правові наслідки, в тому числі й можливість вжиття заходів господарсько-правової відповідальності за неналежне виконання договору.

Стаття 188. Порядок зміни та розірвання господарських договорів

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

1. Оскільки в сучасних умовах господарювання більшість договорів укладається за вільним волевиявленням його сторін, вони є вільні у досягненні згоди щодо внесення змін до умов договору та його розірвання. Відповідно, загальним правилом є те, що зміна або ро­зірвання договору допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Особливість одностороннього розірвання договору або зміни його умов полягає у відсутності згоди контрагента.

У зв'язку з цим слід звернути увагу на те, що у випадку, коли одностороння зміна умов договору передбачена договором або законом: 1) відсутня необхідність додатково узгоджувати таку зміну з контрагентом; 2) сторона, наділена правом на односторонню зміну умов договору, може скористатися ним без звернення до суду.

Коментована стаття не встановлює підстав для зміни або розірвання договору, через що необхідно враховувати загальні положення статей 651, 652 ЦК про підстави зміни або розірвання договору:

— договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК). Під терміном «шкода» при цьому слід розуміти не тільки можливі додаткові витрати, неодержання прибутку, а й інші наслідки, що суттєво впливають на інтереси сторони. Так, істотним порушенням є поставка товарів якості нижчої, ніж це вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), у цьому випадку покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, — вимагати повернення сплаченої суми (ч. 5 ст. 268 ГК);

— у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договірможе бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1 ст. 652 ЦК). Іншими словами, йдеться про те, що зміна обставин є настільки суттєвою, що підриває саму основу зобов'язання, мету, заради якої укладався договір.

У ГК, ЦК та інших актах, що регулюють договірні відносини певного виду, як синонім терміна «розірвання договору» використовуються терміни «відмова від договору» або відмова від виконання». У випадках, визначених ГК або іншими законодавчими актами, одностороння відмова від договору (відмова від виконання) повністю або частково означає, відповідно, зміну або розірвання договору.

У деяких випадках можливість внесення змін до певного виду договору або його розірвання законодавчо обмежується.

У ст. 188 ГК закріплено загальний порядок зміни або розірвання господарських договорів,який повинен застосовуватися тоді, коли законодавством не встановлено спеціальний порядок для зміни або розірвання договорів певного виду.

У афері господарських договірних відносин особливості дії принципу свободи договору приукладенні господарських договорів зафіксовані у ст. 179 ГК. З огляду на це:

— сторони вільні вносити зміни до господарського договору тоді, коли при його укладенні на власний розсуд погоджують будь-які умові, що не суперечать законодавству;

— за змістом ч. 4 ст. 179 ГК сторони можуть вносити зміни до договорів, які укладалися на основі примірних договорів, рекомендованих суб'єктам господарювання. У ГК зазначається, що сторони можуть змінювати окремі умови примірного договору або доповнювати його зміст, але саме рекомендаційний характер таких договорів та їх призначення (полегшувати процес формулювання умов договорів певного виду) дає можливість сторонам взагалі відступити від умов примірного договору та визначити свої права та обов'язки на власний розсуд;

— можливість внесення змін до тих господарських договорів, які укладаються на основі типових договорів, які затверджуються КМУ, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, обмежується. Оскільки типові договори є нормативно-правовими актами, обов'язковими для виконання, сторони можуть вносити зміни до таких договорів тоді, коли це не суперечитиме змісту типового договору. Такі зміни можуть стосуватися тих

умов договору, які не сформульовані в типовому договорі імперативно і були конкретизовані сторонами при укладенні договору;

— враховуючи правову природу договорів приєднання сторона, що приєдналася до договору, обмежена у можливості вимагати внесення змін до нього. Відповідно до ч. З ст. 634 ЦК, якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Зазначені правила зміни договору приєднання повинні оцінюватися і в їх співвідношенні із ст. 651 ЦК, яка визначає загальні підстави для зміни договору; договір може бути змінена за згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Якщо сторона, до якої приєдналися, істотно порушує договір (в розумінні істотного порушення як такого, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору), то було б несправедливим позбавлення слабкішої сторони можливості вимагати зміни договору на підставі ст. 651 ЦК. Оскільки правила частин 2 та 3 ст. 634 ЦК стосуються тільки особливих підстав для зміни договору, які заявлені стороною, що приєдналася, то можна дійти висновку, що норми цієї статті повинні застосовуватися субсидіарно з нормами ст. 651 ЦК.

У деяких випадках умови та порядок внесення змін до окремих видів договорів, особливо обтяжених публічними інтересами (державні контракти, договори купівлі-продажу об'єктів приватизації), врегульовані законодавством імперативно.

Так, ст. 134 Державної програми приватизації на 2000—2002 роки передбачено, що до договорів купівлі-продажу, укладених у процесі приватизації, за згодою сторін можуть вноситися зміни, але вони не можуть передбачати: 1) зменшення відповідальності покупця за неви­конання ним зобов'язань; 2) зменшення загального обсягу інвестицій, визначених договоромкупівлі-продажу. Процедура внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна (пакетів акцій відкритих акціонерних товариств), укладених органами приватизації, регулюється Положенням про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна., затвердженим наказом ФДМУ від 29 жовтня 1998 р. № 2041.

2.Пропозиція щодо внесення змін до договору або його розірвання може виходити від будь-якої сторони і повинна бути викладена письмово.

Дії сторін щодо внесення змін до договору або його розірвання спрямовані на зміну або припинення правовідносин, отже, є угодою, яка має відповідати вимогам законодавства.

Оскільки за загальним правилом господарські договори мають письмову форму, досягнута сторонами згода щодо зміни або розірвання договору також повинна бути зафіксована письмово.

3.Після одержання пропозиції про зміну або розірвання договору сторона може прийняти таку пропозицію або відхилити її. Сторона, яка виступила з такою пропозицією, повинна бути поінформована про результати її розгляду у двадцятиденний строк. Якщо пропозиція приймається іншою стороною, договір вважається зміненим або розірваним,

4.Якщо сторони не досягай згоди щодо внесення змін до договору або його розірвання, заінтересована сторона може вимагати зміни або розірвання договору в судовому порядку занаявності достатніх підстав. До відсутності згоди однієї із сторін на внесення змін до договору або його розірвання прирівнюється і неодержання відповіді на пропозицію змінити або розірвати договір.

Частиною 4 ст. 188 ГК передбачається, що у разі коли сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Спори, пов'язані із зміною та розірванням господарських договорів, відповідно до ст. 12 ГПК підвідомчі господарським судам України. Суд може задовольнити такий позовлише за наявності відповідного законодавчого припису. За відсутності правової підстави для зміни умов договору суд не може своїм рішенням примушувати одну із сторін до продовження договірних відносин на інших умовах, тобто слід розрізняти право на звернення до суду з вимогою про зміну господарського договору та право на задоволення позову.

Позови про зміну або розірвання договору є позовами про перетворення, що спрямовані на зміну або припинення господарських правовідносин, тобто є процесуальним засобом реалізації відповідного способу захисту прав суб'єктів господарювання (ст. 20 ГК). Норма ч. 4 ст 188 ГК про право сторони передати спір, що виник при внесенні змін до договору або йогорозірванні до суду, є однією з правових підстав позову, яка відповідно до вимог ст. 54 ГК має зазначатися у позовній заяві.

Недодержання сторонами визначеного ст. 188 ГК порядку внесення змін до договору або його розірвання не можна кваліфікувати як недотримання досудового порядку врегулювання спору, а слід оцінювати як невиконання умови договору про дотримання цього порядку та/або недотримання вимог законодавства.

Оскільки господарські суди розглядають справну спорах, що виникають при зміні або розірванні договорів, тільки дотримання сторонами встановленого ст. 188 ГК порядку зміни та розірвання договору і недосягнення при цьому згоди може свідчити про наявність між ними спору. Якщо ж особа, яка бажає змінити або розірвати договір, не зверталася з відповідною пропозицією до іншої сторони, то відсутні підстави стверджувати про існування спору між сторонами.

5. Зміна та розірвання сторонами договору вважаються такими, що відбулися, з моменту укладення відповідної угоди (вчинення правочину), якщо інше не визначено сторонами. Якщо ж підставою для зміни або розірвання договору є рішення суду, договір вважається зміненим або розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили. У судовому рішенні може бути визначений інший момент, з якого договір вважається зміненим або розірваним. Відповідно до ст. 84 ГПК в резолютивній частині судового рішення у спорі, що виник при зміні договору, зазначається рішення з кожної спірної умови договору. Рішення господарського суду у такій справи є юридичним фактом, з яким пов'язується настання правових наслідків, визначених ст. 653 ЦК.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти