ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

1.Умови (способи, випадки) припинення господарських зобов'язань докладно регламентуються у наступних статтях ГК. Зазначені умови є загальними для всіх видів господарських зобов'язань незалежно від підстав виникнення останніх, їх суб'єктного складу і змісту. Наведений перелік не є вичерпним і може бути доповнений зазначенням інших випадків, передбачених ГК або іншими законами, що стосуються окремих видів господарських зобов'язань.

Так, зобов'язання може бути припинено переданням відступного (ст. 600 ЦК). Згідно зі ст. 15 Закону України «Про концесії» дія концесійного договору (а відповідно, і концесійного зобов'язання) припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Господарське зобов'язання може бути припинено також у результаті односторонньої відмови від виконання свого зобов'язання управненою стороною у разі невиконання другою стороноюсвоїх обов'язків, обумовлених змістом зобов'язання; або при застосуванні інших оперативно-господарських санкцій, які вправі передбачити сторони у господарських договорах на випадок порушення зобов'язання будь-якою із сторін (ст. 236 ГК).

Припинення господарського зобов'язання найчастіше обумовлюється волевиявленням обох його сторін, як це має місце при належному виконанні, прийнятому управненою стороною, або при припиненні зобов'язання за згодою сторін. Волевиявлення однієї із сторін меже слугувати підставою припинення зобов'язання у випадках зарахування зустрічної однорідної вимоги або розірвання зобов'язання. З підстав, не залежних від волі сторін, зобов'язання припиняється, наприклад, у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін s одній особі, через неможливість виконання тощо.

2.Про припинення господарського зобов'язання у випадку його розірвання див. коментар до ст. 206, а у випадку визнання зобов'язання недійсним за рішенням суду — коментар до ст. 207.

3.Норми ЦК повинні застосовуватися до тих відносин щодо припинення господарських зобов'язань, стосовно яких у ГК не встановлені особливості.

Стаття 203. Припинення господарського зобов'язання виконанням або зарахуванням

Господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

У разі якщо зобов'язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов'язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов'язання), господарське зобов'язання припиняється виконанням.

Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.

Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

1. Виконання господарського зобов'язання є основним способом (умовою) його припинення, адже саме зобов'язання встановлюється з метою його виконання. Припиняє зобов’язання належне виконання (ч. 1 ст. 193 ГК), якщо воно прийнято управненою стороною. У разі неприйняття нею виконання розбіжності сторін розглядаються в судовому чи іншому встановленому порядку.

2. Альтернативним визнається одне з двох або декількох зобов'язань, щодо яких зобов'язана сторона має право вибору. Належне виконання цією стороною будь-якого, за її вибором,з альтернативних зобов'язань припиняє господарське зобов'язання виконанням. Управнена сторона не може відмовитись від прийняття виконання альтернативного зобов'язання за мотивом неправильного, на її думку, вибору зобов'язаної сторони.

Так, організаційно-господарське зобов'язання, що випливає з рішення компетентного органу АМК про примусовий поділ суб'єкта господарювання — монопольного утворення, виконується шляхом реорганізації цього суб'єкта на його розсуд (за його вибором) за умови усунення його монопольного (домінуючого) становища на ринку,

3. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням зустрічної однорідної вимоги. Не виключаються випадки пред'явлення до зарахування не однієї вимоги, а всіх, які існують. При цьому за нерівності зустрічних вимог після зарахування більша за розміром вимога продовжує існувати у частині, в якій вона перебільшує меншу вимогу (в частині, не покритій зарахуванням).

Вимоги, що пред'являються до зарахування, повинні бути однорідними, тобто мати однорідний предмет, найчастіше гроші. Зустрічною однорідною вимогою, що зараховується, може бути лише та, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом ви­требування. Зарахування здійснюється за заявою будь-якої із сторін зобов'язання; друга сторона у разі незгоди із зарахуванням може його оскаржити у судовому порядку.

У банківській практиці зарахування взаємної заборгованості у розрахунках між суб'єктами господарювання регламентується Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Вищий арбітражний суд України у листі «Про практику рішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України» від 4 лютого 2000 р. роз'яснив, що розрахункова операція, здійснена банком на підставі актів щодо заліку взаємних однорідних вимог, не суперечить законодавству.

4. Зарахування страхового зобов'язання як підстава припинення господарського зобов'язання можливе відповідно до умов гарантії страхової організації (ст. 200 ГК) або договору страхування (ст. 354 ГК), предметом гарантії чи страхування яких виступає виконання даного господарського зобов'язання. Винятки з цього можуть бути обумовлені законом або змістом основного чи страхового зобов'язання.

5. Щодо господарських зобов'язань передбачається можливість зарахування вимоги, строк позовної давності якої минув, у разі відсутності заяви другої сторони про застосування такого строку, що відповідає п. 5 ч. 1 ст. 602 ЦК як один з «інших випадків», передбачених законом.

Стаття 204. Припинення господарського зобов'язання за згодою сторін чи у разі поєднання його сторін в одній особі

Господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання.

Господарське зобов'язання припиняється у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі. Зобов'язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

1. Згода сторін про припинення господарського зобов'язанння може бути реалізована шляхом укладення мирової угоди, прощення (списання) боргу, укладення угоди про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами (новацією) або іншим шляхом, незабороненим законодавством. Оскільки для припинення зобов'язання за цією підставою повинно мати місце волевиявлення обох сторін, воно набуває форму господарського договору і підпорядковується загальному порядку укладення таких договорів (ст. 181 ГК). Інший порядок оформлення згоди на припинення господарського зобов'язання може бути встановлений законодавством (див., наприклад, положення Закону України «Про відновлення пла­тоспроможності боржника або визнання його банкрутом» — щодо мирової угоди та прощення боргу).

2. Поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі може виникнути внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, перетворення тощо) суб'єктів господарювання або ліквідації одного з підпорядкованих, асоційованих (ст. 126 ГК) чи іншим відповідним чином пов'язаних між собою учасників господарських відносин у силу договору між ними тощо. Господарське зобов'язання, між цими сторонами у такому разі припиняється, але виникає знову, якщо припиняється таке поєднання.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти