1. Договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 959 ЦК за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Договір страхування має містити істотні умови, передбачені ст. 982 ЦК та ст. 16 Закону «Про страхування», та укладається на підставі письмової заяви на страхування за формою, встановленою страховиком, яку страхувальник подає страховику або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування.

Закон «Про страхування» передбачає особливу процедуру укладення договорів страхування життя. Договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі йому страхового свідоцтва (поліса), яке не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, її копія надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Договори добровільного страхування укладаються відповідно до правил страхування, які є локальним нормативним актом страховика.

Правила страхування визначають умови певного виду страхування, що реалізуються даною організацією, на підставі яких укладаються договори добровільного страхування і які підлягають обов'язковому затвердженню Держфінпослуг при видачі ним ліцензії на право здійснення певного виду страхування.

Правила страхування повинні містити дані, передбачені ст. 17 Закону «Про страхування».

У разі внесення змін та/або доповнень до Правил страхування страховик у 10-денний строк повідомляє про це Держфінпослуг і надсилає (разом із супровідним листом) два примірники відповідних змін та/або доповнень до правил страхування для реєстрації. Зміни та/або доповнення до Правил страхування вважаються чинними з дня їх реєстрації у Держфінпослуг.

Правила страхування, зміни або доповнення до них подаються у двох примірниках, які мають бути тотожними. Після внесення 3-х змін або доповнень до Правил страхування у разі необхідності внесення подальших змін або доповнень страховик повинен подати для затвердження і реєстрації нову редакцію Правил страхування. Держфінпослуг має право відмовити у видачі ліцензії та реєстрації правил чи змін та/або доповнень до них, якщо подані правила страхування або зміни чи доповнення до них суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не відповідають вимогам ст. 17 Закону «Про страхування».

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб — застрахованих осіб, вигодонабувачів.

Страхування третіх осіб може провадитися лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати права і обов'язки страхувальника згідно з договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати, за згодою застрахованої особи, громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків внаслідок настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Дія договору страхування припиняється, і він втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:

1) закінчення строку дії;

2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору;

4) ліквідації страхувальника — юридичної особи або смерті страхувальника-підприємця час втрати ним дієздатності;

5) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;

6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно зі ст. 28 Закону «Про страхування» дію договору страхування може бути достроковоприпинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не встановлено умовами договору та законодавством України.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніш як за ЗО календарних днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

Договір страхування вважається недійсним з моменту його укладення у випадках, передбачених ЦК, а також у разі:

— якщо його укладено після страхового випадку;

— якщо об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.

Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

2. Держфінпослуг має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна громадян.

3. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.

При цьому відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов” язаний не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

4. Чинне законодавство України (ст. 18 Закону «Про страхування») формою договору страхування визнає страхове свідоцтво (поліс, сертифікат).

Відповідно до практики проведення страхової діяльності в Україні поліс страхування має подвійну природу.

Якщо він виступає в якості договору страхування, то до нього повинні застосовуватися норми чинного законодавства України, які встановлюють вимоги до істотних умов договору страхування, порядок укладання та припинення останнього, порядок і умови визнання його недійсним, права і обов'язки страховика і страхувальника тощо.

Якщо поліс страхування є лише документом, що підтверджує факт наявності укладеного договору страхування, дотримання вищезазначених вимог не потребується.

Предыдущая 126 127 128 129 130 131 132133134 135 136 137 138 139 140 141 Следующая