ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Розділ VI. Конституция як основний закон суспільства та держави

мати певну форму, в якій вона регулює суспільний лад, але система державного ладу «була інша в грецькій «в' 84Н» та римській сіуііаз ста-ровинних віків, інша в монархічній германській державі середніх та початку нових віків, і знову інша в конституціоналізмі найновіших віків»1.

Етимологія поняття «конституція» досліджувалася й тогочасними зарубіжними мислителями. Зокрема, видатний американський політичний і громадський діяч, учений і просвітник Т. Джефферсон пояснював рецепцію латинського терміна «конституція» в сучасне право тим, що термін цивільного римського права сопзїіШііо («те, що створено правителем»), який застосовувався як синонім термінів соп-зііШШт («те, що повторено або приписане імператором»), зіаІиШт (те, що й закон), Іех (закон) і мав фактично однакове значення, в Се-редньовіччя був введений церковними авторами в англійське право. Він має багато інших значень у фізиці та політиці, але, як підкреслю-вав Т. Джефферсон, «в юриспруденції кожний раз, коли він застосо-вується до будь-якого акта легіслатури, він незмінно означав статут, закон або постанову...»2.

Категорія «конституція» наповнювалася сучасним змістом протя-гом тривалого часу, чому сприяли теоретико-правові погляди таких мислителів XVI—XVIII ст.ст., як Г. Гроцій, С. фон Пуфендорф, В. Лейбніц, X. Вольф, Дж. Локк, В. Блекстоун, Ж.-Ж. Руссо, Т. Пейн та ін. Здобутки цих мислителів були відображені в перших консти-туціях — Конституції США 1787 р., Конституції Франції 1791 р., Кон­ституції Польщі 1791 р. та інших конституційних актах. Хоча ряд уче-них схильні вважати, що першим сучасним конституційним актом був Договір, укладений переселеннями до північноамериканських колоній на човні «Травнева квітка» біля мису Код у 1620 р.

Розвиток конституційного права наповнював категорію «консти­туція» новим, більш прийнятним для її сучасного розуміння значенням. Наприкінці XIX — на початку XX ст.ст. у європейському консти-туційному праві набуло поширення визначення конституції Г. Єллі-нека, який вважав, що конституція є сукупністю правоположень, що

1 Дністрянський С. Теорія конституції // Стецюк П. Б. Станіслав Дністрянський як
конституціоналіст. — Л., 1999. — С. 186.

2 Джефферсон Т. Автобиография. Заметки о штате Виргиння. — Л., 1990. —
С. 189-204; Джефферсон Т. Заметки о штате Виргиння // Мухаев Р.Т. Хрестоматия
по теории государства и права, политологии, истории политических и правовьіх
учений. — М., 2000. — С. 256.


6.1 Поняття конституції

визначають вищі органи держави, порядок заклику їх до відправлення їхніх функцій, їх взаємні відносини і компетенцію, а також прин­ципов! положення індивіду щодо державної влади1.

Представники різних правових шкіл по-різному тлумачили понят­тя конституції. Так, представники природної школи права розуміли під конституцією суспільний договір, який виражає волю народу; представники нормативістської школи — вираження абсолютно! ос-новоположної норми права (Г. Кельзен); інституціоналісти — статут держави і нації; марксистської — вищий закон, що закріплює повно-владдя правлячого класу тощо.

Так, свого часу К. Г. Маркс називав конституцію «законом за-конів»2. Розвиваючи положення марксистської доктрини, В. I. Ленін писав, що сутність конституції полягає в тому, що основні закони держави взагалі та закони, що стосуються виборчого права до пред-ставницьких установ, їх компетенції та ін., виражають реальне співвідношення сил у класовій боротьбі. Фіктивна конституція існує, коли закон і дійсність розбігаються; не фіктивна — коли вони збіга-ються3. Тобто марксистсько-ленінська теорія конституції виходила з того, що конституція виражає волю не всього суспільства, а еко-номічно пануючого класу, створюючи конституційні механізмі захис-ту повновладдя пануючого класу.

Праці зарубіжних вчених, присвячені проблемам конституції, свідчать про те, що після Другої світової війни у юридичній науці в цілому сформувалося розуміння конституції як акта найвищої юри-дичної сили, що визначає загальні засади організації та діяльності державної влади. Так, англійські правознавці Уейд і Філліпс писали: «Під конституцією, як правило, розуміють наділений особливим пра-вовим значенням документ, в якому визначаються основи організації, а також функції органів управління держави і формулюються принципи, що визначають діяльність цих органів»4.

Парадоксально, але найбільш Грунтовні у тогочасній юридичній науці дослідження правової природи конституції були здійснені в 70—80 -х рр. XX ст. у колишньому СРСР. У цілому високий рівень те-орії конституції дав змогу нормативно визначити сутність, зміст і за-

1 Еллинек Г. Общее учение о государстве. — СПб., 1907. — С. 371.

2 Маркс К. и днгельс Ф. Соч. — 2-е изд. — Т. 7. — С. 40.

3 Ленин В. И. Поли. собр. соч. — Т. 17. — С. 345.

4 Уейд и Филлипс. Конституционное право. — М., 1950. — С. 3.


Розділ VI. Конституция як основний закон суспільства та держави

вдання радянської Конституції. Зокрема, у Преамбулі Конституції (Основного Закону) УРСР 1978 р., визначалося, що в Конституції закріплюються основи суспільного ладу і політики СРСР, встановлю-ються права, свободи і обов'язки громадян, принципи організації та цілі соціалістичної загальнонародної держави. Сама ж радянська Конституція розглядалася як закон, що має вищу юридичну силу, політико-ідеологічну сутність і приймається та змінюється шляхом особливої юридичної процедури, що є більш складною порівняно з прийняттям звичайного закону.

Під конституцією у радянській юридичній науці було прийнято розуміти основний закон держави, що виражає, як і будь-який закон, соціально-політичну природу держави і волю пануючого класу. При цьому радянські правознавці виділяли особливу юридичну кате-горію — «радянська Конституція», як принципово нову для консти-туційного права. Зокрема, відмінним є визначення «радянська Кон­ституція — це Основний Закон Радянської соціалістичної держави, що виражає волю трудового народу, керованого робітничим класом, що закріплює головні засади радянського суспільного і державного ладу»1. Це визначення, зрештою трансформувалося в давно відому спрощену формулу «Конституція — це Основний Закон».

Основні положення радянської теорії конституції в цілому були сприйняті в пострадянських республіках. Зокрема, російський право-знавець С. А. Авакьян визначає конституцію як основний закон дер­жави, що виражає волю й інтереси народу в цілому або окремих про-шарків (груп) суспільства, і закріплює в їх інтересах найважливіші за­сади суспільного ладу й державної організації відповідної країни2.

Інший російський учений-конституціоналіст М. В. Баглай відзна-чає, що конституція є елементом певної філософії держави, і ця філо-софія Грунтується на розумінні загрози нічим не обмеженої влади держави для свободи і добробуту людини3. Тобто М. В. Баглай апелює до ідей монархомахів, що передували появі перших конституцій і Грунтувалися на необхідності обмеження будь-якої абсолютно'/ влади у державі.

1 Советское государственное право: Учеб./ Под ред. С. С. Кравчука. — М., 1980. —
С. 48.

2 Конституционное право // Знциклопедический словарь / Отв. ред.
С. А. Авакьян. — М., 2001. — С. 313.

3 Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерації: Учеб. — М., 1998. —
С. 65.


6.1 Поняття конституції

В. Є. Чиркін, вслід за радянськими вченими, наголошує на не-обхідності розрізняти фактичну і юридичну конституцію. Під фак­тичного конституцією вчений розуміє реально існуючі основи суспільно-політичного ладу, реальний стан особи в тій чи іншій країні, а під юридичною — документ, основний закон, що має вищу юридичну силу, який приймається й змінюється в особливому поряд­ку, що регулює основи соціально-економічного ладу, політичної сис-теми, правового статусу особи, духовного життя суспільства тощо1.

У більш новій праці, у співавторстві з Т. Я. Хабрієвою, В. Є. Чиркін визначає конституцію як установчий правовий акт, основний закон держави, що приймається й змінюється в ускладненому порядку, наділений у сучасних умовах особливим об'єктом регулювання, ви-щою юридичною силою, і таким, що є юридичною базою для право-творчості, правозастосування і правосвідомості2.

Схожих поглядів дотримуються й учені-правознавці інших постра-дянських країн. Наприклад, узбецькі вчені О. А. Карімова та 3. М. Га-фаров писали, що під конституцією слід розуміти основний закон держави, що виражає її соціально-політичну природу. Конституція, на думку правознавців, є мікромоделлю держави, її юридичним кар­касом, у межах якого функціонує влада, весь державний механізм, за-безпечуються і захищаються права і свободи громадян, зумовлюють-ся більшість сфер суспільного розвитку, особливо економічні, соціальні, культурні3.

Наведені погляди сучасних зарубіжних вчених свідчать про збере-ження державницьких підходів в оцінці сутності та змісту консти-туцій як конституційно-правового явища. Конституції сприймаються ними, як правило, як найважливіший правовий акт, що визначає оп-тимальну модель держави, що сприяє гармонійному розвитку суспільства.

Інші тенденції щодо правової оцінки конституції сформувалися в Україні. Погляди вітчизняних учених-конституціоналістів тяжіють до розвитку історично сформованої національної конституційно-право-вої думки і основних положень західноєвропейських і американських теорій конституції.

1 Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежннх стран. — М., 1999. — С. 27.

2 Хабриева Т. Я., Чиркин В. Е. Теория современной конституції. — М., 2005. — С. 39.

3 Каримова О. А., Гафаров 3. М. Основи государства и права. — Ташкент, 1995. —
С. 107.


© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти