Особливості розслідування серійних насильницьких злочинів

Серійні вбивства є найбільш тяжкими, особливо небезпечними, резонансними та латентними злочинами, розкриття та профілактика яких потребує особливої організації. Саме тому визначення проблемних особливостей організації розслідування серійних вбивств привертало увагу науковців.

За змістом вивчених нами літературних джерел, термін «серійність» у вітчизняній правоохоронній практиці, почав використовуватися з кінця 70-х років минулого століття як термін, яким у службових документах іменувалися групи вбивств та інші особливо тяжкі злочини проти особи, вчинені одними і тими ж злочинцями. Горбулинська І.М. вважає, що серійні вбивства - це вчинені у різний час два і більше вбивств, які характеризуються подібністю мотиву, часом, місцем і обстановкою, однотипністю способів вчинення і приховування злочинів, збігом характеристик осіб загиблих та іншими ознаками, які відобразилися в слідовій інформації, що дають достатні підстави для висунення версії про їх вчинення однією особою (особами)

Ісаєнко В.Н., враховуючи криміналістичні ознаки цих злочинів, виділяє такі групи серійних вбивств: з корисливих мотивів (наприклад, під час нападів з метою заволодіння матеріальними цінностями); пов’язані із зґвалтуванням або задоволенням статевої пристрасті в іншій формі; у процесі протистояння організованих злочинних угруповань; на замовлення, які вчиняються особами, що перетворили цю діяльність у злочинну професію; з кровної помсти; вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості або під час проведення релігійних (псевдорелігійних) ритуалів (наприклад, сатаністами) [3, с. 4].

Найбільш розповсюдженими з вказаних груп, підкреслює Усанов І.В., є вбивства з корисливих мотивів (до них слід віднести і вбивства на замовлення, мотивом яких, переважно є ті ж самі спонукання). Серійні вбивства, які вчиняються на сексуальному підґрунті, у структурі інших вбивств вказаної категорії посідають друге місце, і складають майже один відсоток від їх загальної кількості (хоча за деякими прогнозами, вони мають тенденцію до зростання) [5, с. 3].

Особлива небезпека вбивств, які вчиняються на сексуальному підґрунті, полягає в тому, що якщо особи з першої групи рано чи пізно зупиняють злочинний «промисел», то невикриті вбивці з другої групи (як правило, це – одиночки), у зв’язку з наявністю психопатології, ведуть «полювання» до кінця свого життя.

Ю.М. Антонян пропонує поділити їх на: 1) вбивства осіб жіночої статі та підлітків (жіночої та чоловічої статі) з метою подолання їх опору; 2) вбивства з метою забезпечення своєї безкарності після вчинення зґвалтування; 3) вбивства жінок до, під час або після вчинення зґвалтування, коли потерпілі вчиняють дії, які сприймаються злочинцями як тяжка образа; 4) вбивства, коли злочинець отримує статеве задоволення від страждань, агонії жертв або з метою вчинення сексуального контакту з мертвою людиною [1, с. 10].

Як зазначалося вище, криміналістична характеристика серійних вбивств - це система, однак як будь-яка система вона має свою, більше розширену структуру. До числа таких елементів структури криміналістичної характеристики серійних вбивств, можливо, віднести наступні:

1) предмет злочинного зазіхання, або, як його ще називають, предмет злочинного інтересу;

2) спосіб скоєння вбивств;

3) механізм скоєння вбивств; 4) обстановка скоєння вбивств;

5) ознаки скоєння вбивств (слідова картина);

6) криміналістична характеристика особи злочинця (вбивці);

7) криміналістична характеристика особи потерпілого (жертви);

8) зв'язок конкретного епізоду з даною серією вбивств;

9) мета й мотиви скоєння вбивств.

Предметом злочинного зазіхання будь-якого вбивства є життя людини - саме цінне, що є в кожного з нас. І даний предмет найбільш очевидний при здійсненні

вбивства.

Основою криміналістичної характеристики є спосіб скоєння вбивства. Спосіб скоєння вбивства можна розділити на три етапи:

1) спосіб підготовки до вбивства;

2) спосіб безпосереднього здійснення вбивства;

3) спосіб приховання слідів злочину (вбивства).

По способі скоєння злочину можна довідатися багато деталей, які надалі дають можливість направити розслідування справи по правильному шляху. Наприклад, спосіб вбивства може вказувати на стать вбивці, його фізичну чинність, уміння володіти певним видом зброї й інше, що при розслідуванні серійних вбивств дуже важливо.

Механізм скоєння вбивства дає можливість увити, які події відбувалися й у якій послідовності. Також за допомогою побудованої моделі механізму події можна перевірити покази потерпілого, свідків про подію, що відбулися, і з'ясувати додаткові докази вбивства.

Не менш важливим елементом є й слідова картина вбивства. При скоєнні серійних вбивств, залежно від виду вбивства, різна й слідова картина. Слідова картина являє собою сукупність різних слідів, залишених вбивцею й жертвою на місці скоєння злочину. До них треба віднести: а) всі матеріальні сліди, які залишаються на жертві від знаряддя вбивства; б) сам труп; в) знаряддя злочину; г) різні сліди від взуття, відбитки пальців; д) недокурки від сигарет і інші сліди, які свідчать про перебування злочинця на місці вбивства. У деяких випадках слідів більше на місці скоєння вбивства, в інших перевагу слідів можна простежити на місці виявлення трупа. Таке кількісне розходження допомагає слідчому відрізнити місце скоєння вбивства від місця виявлення трупа або від місця його розчленовування.

При розслідуванні серійних вбивств дуже велике значення має питання віднесення певного епізоду до даної серії вбивств. Тут важливо з'ясувати: чи є ці кілька вбивств серією, чи відноситься цей епізод до даної серії, якщо відноситься, то чим це можна підтвердити? Якщо зв'язок підтверджується, то на підставі вже наявних даних можна зробити певні висновки та ставити питання про об'єднання кримінальних справ.

Мета й мотиви можуть бути різними, залежить це від специфіки самого вбивства: особи вбивці, місця скоєння вбивства, особи й роду занять потерпілого, предмета зазіхання й багатьох інших ознак.

Здається, що тут необхідно більш докладно зупинитися на способах і обстановці скоєння вбивств, які є основою криміналістичної характеристики серійних вбивств. Як ми вже відзначали, спосіб скоєння вбивства має три етапи: спосіб підготовки до вбивства, спосіб скоєння безпосередньо вбивства й спосіб приховання слідів злочину (вбивства). Способи скоєння вбивств можуть бути дуже різноманітні.

Способи підготовки до вбивства це дії злочинця по готуванню до вбивства: 1) продумування деталей скоєння вбивства й приховання слідів злочину (сюди ставиться й продумування способу скоєння вбивства); 2) обрання певного знаряддя вбивства (вогнепальної, холодної зброї); 3) збирання інформації про жертву (інформація може бути різної: відомості про розпорядок дня, родині, знайомствах, характері жертви, звичках і ін.); 4) підбор транспорту, за допомогою якого злочинець збирається вчинити злочин (іноді злочинець може використовувати кілька транспортних коштів); 5) вибір місця, зручного злочинцеві часу для скоєння вбивства; 6) створення певних умов для скоєння вбивства.

Спосіб скоєння й приховання злочину є основою криміналістичної характеристики вбивств. Людину можуть позбавити життя шляхом побиття руками або ногами, скидання з висоти або з автомобіля, що рухається (транспортного засобу), отруєння, удушення, утоплення, а також з використанням вогнепальної й холодної зброї, а також іншими способами. Безпосереднє скоєння вбивства характеризується нанесенням жертві поранень і ударів, які стали смертельними для неї. Більше точну інформацію про спосіб скоєння вбивства надає експерт, що провадить судово-медичну експертизу. Він більш детально може сказати, як було нанесене поранення або удар: з якої сторони, під яким кутом, яким предметом, якщо це вогнепальне поранення, то з якої відстані стріляв злочинець, який калібр зброї він використовував, у якому положенні перебувала жертва під час вбивства.

Спосіб вбивства може вказати на стать злочинця, його фізичну чинність, спеціальні навички, можливий рід занять, військовий або інший досвід, уміння володіти певними видами зброї.

До способів приховання вбивств ставляться дії злочинця по знищенню або прихованню трупа або його частин, переміщенню трупа з місця вбивства в інше місце, розчленовуванню й спотворюванню трупа, прихованню знаряддя вбивства, одягу й взуття вбивці, речей, які належали жертві, знищенню слідів на місці вбивства, інсценівці вбивства під самогубство, нещасний випадок, несподівану смерть, що наступила природним шляхом. Спосіб приховання вбивства може вказувати на зв'язок злочинця й жертви. Так, наприклад, вбивства, які замасковані під інсценівку, звичайно відбуваються особами, які були близькі з потерпілим, у яких найчастіше й з'ясовують причину смерті жертви. Злочин також може бути скоєно найманим убивцею, тобто на замовленням.

Спосіб приховання вбивства залежить якоюсь мірою й від взаємозв'язку злочинця з жертвою. Це пов'язане з тим, що у злочинця своєрідна психологія: якщо злочинець до вбивства не був знайомим з жертвою, те найчастіше він позбувається від трупа шляхом переміщення його з місця вбивства, викидання з автомобіля або, наприклад, закриває гілками, землею, скидає з обриву. Дана обставина може вказувати на те, що злочинець під час скоєння злочину був наляканий і розгублений. Якщо ж злочинець знав жертву до вбивства, то в такому випадку найпоширенішим способом приховання слідів злочину є спалення трупа, утоплення, розчленовування, спотворювання трупа кислотою. Так звані професіонали своєї справи, або, інакше кажучи, наймані вбивці, використовують різні способи приховання злочину - все залежить від переваги вбивцею того або іншого способу.

При розслідуванні серійних вбивств певне значення має обстановка скоєння злочину, що містить у собі місце, час скоєння злочину, місцевість, де було скоєне вбивство, предметна обстановка.

Місце вбивства звичайно пов'язане з житлом злочинця або його жертви, з місцем проводження вільного часу, зі шляхами пересування потерпілого на роботу, до місця відпочинку, до рідних, знайомим. При скоєнні серійних вбивств місце скоєння вбивства може збігатися, наприклад, у межах якого-небудь району, міста.

Іноді вбивця вибирає схожі місця по навколишньому оточенню, у якій йому зручно вчиняти свої злочини. Наприклад, сексуальні серійні вбивства відбуваються найчастіше в певнім житлі або в певному місці. Це пов'язане із психологічним сприйняттям вбивцею місця скоєння вбивства. Але більшість серійних вбивств вчиняються в різних місцях.

Якщо вбивство відбувається способом, що пов'язаний із застосуванням автомобіля, то місцем вбивства вибирається маршрут, що має різкі повороти, що проходить по березі моря, ріки, озера, лиману, прірви, яру.

Час вбивства при раніше продуманих злочинах вибирається так, щоб зникнення особи було виявлено, якнайпізніше й заяву про зниклу особу, або про виявлений труп надійшло в правоохоронні органи не відразу після вбивства. При скоєнні вбивств без особливої підготовки або на побутовому ґрунті час пов'язаний з поводженням злочинця й жертви є не дуже тривалим. Тому при розслідуванні вбивств завжди обов'язково перевіряють шлях і час переміщення вбивці й жертви до скоєння вбивства й злочинця після скоєння злочину. Час скоєння серійних вбивств найчастіше нічне, особливо якщо вбивства відбуваються сексуальним маніяком.

Деяку специфіку мають вбивства, вчинені з метою заволодіння чужим майном і витягом матеріальної вигоди, найчастіше з метою заволодіння нерухомістю. Специфіка цих вбивств укладається в тім, що вони не відразу виявляються, тому що потерпілий або зникає, або раптово вмирає, на перший погляд, природною смертю, або від нещасного випадку, або в результаті самогубства. І тільки після його зникнення або смерті, іноді через дуже довгий час, з'ясовується, що існують документи, по яких право власності на якесь майно або нерухомість перейшло до іншої особи, нерідко не по волевиявленню потерпілого, а по підроблених документах.

Знаючи хоча б кілька обставин обстановки здійснення злочину, можна попередити здійснення нового вбивства.

В літературі висловлюється слушна, на наш погляд, думка про те, що організовувати розкриття злочину слід починати з дій,спрямованих на виявлення початкової криміналістично значущої інформації про протиправну подію. Це сприятиме проведенню цілеспрямованого розслідування. Зазвичай серійні вбивства характеризуються високим рівнем інформаційної невизначеності через відсутність можливості отримати необхідну інформацію від свідків або жертв злочину.

Одним із найважливіших етапів розслідування, що може позитивно позначитися на процесі розкриття і розслідування справ, є встановлення серії – тобто отримання даних, на підставі яких слідчий може зробити висновок, що кілька однорідних вбивств вчинено за участю однієї особи або групи осіб. Своєчасне їх об’єднання в одне провадження дозволяє акумулювати інформацію, яка отримана раніше з різних справ, а потім більш цілеспрямовано та продуктивно використовувати цю інформацію для розкриття і розслідування зазначеного виду злочинів.

До ознак, за якими можливо виявити серійність вчинення злочинів, науковці відносять:

- картину злочину;

- його судово-медичні ознаки;

- певні спільні ознаки жертви (стать, вік, зовнішній вигляд, професія або рід занять);

- періодичність вчинення злочину;

- спільний мотив (умовно або безумовно сексуальний) тощо [4, с. 213].

В літературі висловлюється думка про те, що основною проблемою при вирішенні питання про об’єднання справ в одне провадження є відсутність централізованої інформації щодо вчинення аналогічних злочинів на території області, регіону, держави або за її межами. Саме тому вкрай важливою є чітка взаємодія слідчого з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ з метою отримання інформації про інші злочини так званої «серії». Підвищенню результативності розслідування справ зазначеної категорії може посприяти створення спеціальних слідчо-оперативних груп, на які було б покладено розслідування серійних вбивств. До складу таких груп поряд зі слідчими, оперативними працівниками доцільно долучати експертів-криміналістів, судових медиків та психіатрів, фахівців з кримінальної психології та сексопатології.

Учені в своїх працях звертають увагу на об’єктивних та суб’єктивних факторах, що перешкоджають вирішенню завдань розкриття (розслідування) серійних вбивств, виділяючи неочевидність віднесення різних вбивств до однієї особи; відсутність зв’язку між жертвою і вбивцею; недостатність (відсутність) інформації про злочинця та обставини вчинених вбивств (через відсутність слідів злочину, свідків тощо); відсутність чіткої системи сповіщення про викриті факти; низьку якість проведення невідкладних слідчих дій; неправильну оцінку вихідної інформації та висунення версій, які не підтверджуються фактичними даними; неефективне використання оперативної інформації, сил та засобів для визначення шляхів перевірки версій; велика часова та територіальна розкиданість епізодів серії; низький рівень взаємодії та перевантаженість працівників оперативних підрозділів та слідчого апарату, зокрема, небажання останніх об’єднувати справи як епізоди однієї серії тощо. Окремо виділяються такі недоліки, як прорахунки в організаційно-аналітичній роботі, в тому числі, з виявлення та оцінки причин та умов вчинення серійних злочинів,зокрема, вбивств.

Основним завданням першочергового етапу є встановлення і при необхідності, розшук особи, що підлягає відповідальності за скоєний злочин, бо в разі якщо злочин не вдасця розкрити зразу то є можливість, що серійні вбивства можуть продовжуватись багато років (серійні вбивства Онупрієнка – 53 особи).

Без сумніву, найбільший обсяг криміналістично значущої інформації для забезпечення ефективного розслідування справ цієї категорії можна отримати в ході огляду місця події, а також проведення інших першочергових слідчих дій. Висока якість і повнота проведення таких дій суттєво полегшують встановлення істини в таких справах.

Характерною для початкового етапу розслідування справ цієї категорії є слідча ситуація, коли злочин вчинений в умовах неочевидності, наявний труп з ознаками насильницької смерті (іноді з ознаками ритуального вбивства, зґвалтування, тортур), відсутній очевидний мотив злочину, відсутні знаряддя вчинення злочину чи засоби його приховання. Зважаючи на розвиток генотипоскопічної експертизи та розширення її можливостей, значний обсяг інформації слідчому може надати своєчасний і належно проведений огляд трупа та місця події, включаючи ложе трупа.

Визначення характеру вбивства, а звідси належності його до серійного, дасть змогу виокремити так званий "почерк" серійного вбивці. Як відомо, "почерк" - це певний елемент вчинення злочину, який індивідуалізує злочинця (стиль виконання, професійні навички, особливості психофізіологічного розвитку, що виявляються як свідомо, так і несвідомо) з-поміж аналогічних діянь. Такі ознаки можуть бути як очевидними, так і латентними.