ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


МІЖНАРОДНА СИСТЕМА ОХОРОНИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

Захист авторсько права і суміжних прав авторів, виконавців, виробників фонограм і організації мовлення здійснюється нормами різних галузей права- кримінального, адміністративного, цивільного тощо. Але найчастіше застосовуються цивільно – правові засоби засоби захисту. Порушення прав автора можуть бути пов’язані з порушенням його майнових інтересів або тільки особистих прав.

При порушенні особистих прав автора ( випуск у світ твору зазначення імені автора, зі змінами , перекручуваннями) без матеріальної шкоди то автор вправі вимагати задоволення його порушених інтересів.

Порушення майнових прав зумовлює обов’язково порушника відшкодувати автору завданих збитків.

Державне агентство України з авторських і суміжних прав ( ДААСП) захищає інтереси автора та його правонаступника в Україні і за кордоном. Агентство наділене широкими повноваженнями і здійснює представництво і захист інтересів усіх авторів, у тому числі і іноземних, у взаємовідносинах із видавництвами, накопичує і виплачує винагороду авторам чи їх правонаступникам за публічне виконання творів як на території України так і за кордоном. Представники ДААСП в Україні виступають у сіді від авторів та їх правонаступників у позивах , що випливають із авторського права.

Міжнародна охорона літературної і міжнародної власності розповсюджується на:

- твори, що охороняються( літературні і художні твори) тобто оригінали витворів у галузі літератури і мистецтва;ї

- літературні твори: романи, новели, вірші, тематичні твори і будь – які інші твори незалежно від їх змісту ,обсягу, мети, Фоми, опубліковані і неопубліковані;

- музичні твори: класика або легка музика, пісні, хорова музика, опера;

- хореографічні твори;

- художні твори: двомірні( малюнки, картини, гравюри, літографії)

або тримірні ( скульптури, архітектурні споруди ); карти технічне креслення; фотографічні твори: незалежна від тами ( портрети, пейзажі, поточні події) і мети, з якою вони зроблені; аудіовізуальні( кінематографічні твори, фільми).

Ряд країн передбачають охорону похідних творів (переклади, адаптації) і збірників (довідок) творів, пограмного забезпечення ЕОМ і творів прикладного мистецтва (художні, ювелірні вироби, лампи, меблі).

Законодавство охороняє також суміжні права (виконання, фонограму, передачі організацій мовлення).

Суб’єктами авторського права всі законодавства визнають творця що визначає його авторське право на твір.

Якщо в момент створення твору автор був службовцем працюючи був найнятий спеціально для створення певного твору , то в деяких країнах визначають авторське право за роботодавцем.

У більшості країн строк охорони авторського права триває протягом життя автора і 50 років по його смерті.

Твори іноземних авторів не підлягають охороні, якщо це не передбачено міжнародним договором або певна країна є учасницею відповідних конвенцій.

Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (1886 р.) переглядалась чи доповнювалась: у Парижі (1896 р.) і у Берліні 1908 р. Та в 1914 р ; у Стокгольмі 1967 р.; у Парижі 1971р., 1979 р. До її тексту були внесені поправки.

Конвенція ґрунтується на 3 основних принципах:

- принцип національного режиму. У кожній державі – учасниці конвенції творам має бути надана така охорона прав, як і власним громадянам;

- принцип «автоматичної» охорони. Охорона не повина зумовлюватися будь-якими формальними вимогами;

- принцип «незалежності» охорони. Охорона має залежити від наявності охоронив країні походження твору.

Конвенція передбачає охорону особистих не майнових прав і передбачає строки авторського права протягом життя автора і 50 років по його смерті. Для творів прикладного мистецтва і фотографічних творів мінімальний строк охорони складає 25 років починючи з дня створення такого твору. Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (1961 р.) забезпечує охорону прав при виконанні творів, виробників фонограм і організацій мовлення. Вона передбачає винятки у національних законодавствах.

Тривалість охорони прав має бути не менше 20 років, починаючи з кінця року, коли було зроблено запис, але національні законодавства передбачають 50-річний строк охорони суміжних прав.

Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (1971 р.) передбачає обов’язок кожної держави, що її підписала охороняти інтереси виробників фонограм відповідно до законодавства про авторське право ( у галузі суміжних прав), про недобросовісну конкуренцію або кримінальними справами. Тривалість такої охорони не має бути не менше 20 років від першої публічної фонограми.

Брюссельська конвенція про розповсюдження сигналів, що несуть програми, які передаються через супутники (1974 р.), яка передбачає обов’язок вживати необхідних заходів щодо запобігання розповсюдженню на свій або зі своєї території будь-якого сигнала через супутник. Дозвіл на розповсюдження дає організація радіо або телемовлення, що прийняла рішення про складові елементи програми. Положення цієї Конвенції не застосовується коли розповсюдження сигналів здійснюється із супутників прямого мовлення.

Всесвітньою конвенцією про авторське право ( Женева, 1952 р.), яка набрала чинності з 1955 р, встановлені більш м'які вимоги до охорони творів літератури творів і мистецтва. Основним принципом конвенції є принцип національного регулювання, який передбачає охорону будь-якого твору, опублікованого в країні – учасниці конвенції.

Національне законодавство про охорону авторського права і суміжних прав має чинність тільки в межах держави, яка його прийняла. Таким чином, за межами цієї держави опом'янута правова охорона не подається, тому виникла необхідність у створенні міжнародної системи охорони інтелектуальної власності. В кінці ХІХ століття і до наших днів така система утворюється і удосконалюється укладанням міжнародних угод, якими передбачається охорона прав на результати творчої діяльності і а межами національних границь країни.

Вважається, що найбільш авторитетною організацією міжнародної системи охорони авторського права і суміжних прав є Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована в 1883-1886 р.р. В Стокгольмі 14 липня 1967 р. Була підписана конвенція, яка утворювала Всесвітню організацію інтелектуальної власності і яка набрала чинності в 1970 р., а 1974 р. ВОІВ набула статусу спеціальної установи Організації Об’єднаних Націй.

Згідно конвенції перед ВОІВ були поставленні такі завдання:

- спияння охороні інтелектуальної власності у всьому світі;

- забезпечення адміністративного співробітництва між створеними союзами в галузі охорони інтелектуальної власності.

ВОІВ має три керівних органи:

- Генеральна Асамблея;

- Конференція ;

- Координаційний комітет.

Виконавчим главою ВОІВ є генеральний директор, який обирається Генеральною асамблеєю на 6–річний термін.

Міжнародна охорона промислової власності авторського права і суміжних прав має своєю метою охорону винаходів, знаків ( товарних знаків, знаків обслуговування), промислових зразків і боротьбу проти недобросовісної конкуренції. Промислова власність охоплює також охорону географічних вказівок ( джерел походження і найменування місця находження).

Відповідно до міжнародних угод винаходом визнається така нова ідея, яка дозволяє на практиці вирішити конкретну проблему в галузі техніки. До винаходу ставляться такі вимоги: бути новим(ще ніде не опублікованим і не використаним ); бути неочевидним(не бути звичайними інженерним рішенням ); бути придатним для застосування в промисловості( стосуватися рішення проблеми і може бути використаним промисловим шляхом).

Патент – це техніко-юридичний документ, що містить опис винаходу. Патентна охорона в більшості країн обмежена терміном у 20 років.

Знаки – це позначення, які мають своєю метою розрізнення товарів і послуг одного промислового чи товарного підприємства від таких же товарів і послуг іншого підприємства.

Промислові зразки- це орнаментний аспект корисного виробу ( форма виробу чи контур, малюнок тощо).

Недобросовісна конкуренція – дії чи практика, що здійснюється в ході торгової чи промислової діяльності, що суперечить чинному законодавству. До них відносяться:

- дії, які здатні зумовити змішування з продукцією, послугами, промисловою чи торговою діяльністю підприємства;

- неправдивих відомостей , здатних дискредитувати продукцію, послуги, промислову чи торгову діяльність підприємства;

- дії спрямовані на неправомірне присвоєння розкриття або використання комерційної таємниці;

- дії., здатні зумовити зниження розрізняльної здатності або завдати іншої шкоди чи репутації;

- вказівок або тверджень, здатних ввести в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності або кількості продукції чи послуг.

Охорона авторського права і суміжних прав є засобом заохочення творчої діяльності, індустріалізації, капіталовкладень є чистої торгівлі.

Паризька конвенція про охорону промислової власності (1883р) доповнена в Мадриді( 1891р), переглянута в Брюсселі ( 1900р.), у Вашингтоні ( 1911р.) у Гаазі ( 1925р.) ,у Лондоні ( 1934р.), у Лісабоні ( 1958р.) У Стокгольмі ( 1967р., 1979р.) полягає в тому, що країна- учасниця Конвенції зобов'язана надавати громадянам іншої країни- учасниці Конвенції таку ж саму охорону, яку во на надає власним громадянам.

Конвенція встановила ряд загальних правил, яких мають дотримуватися всі її учасники:

Патенти проголошуються незалежними ( його чинність в межах тієї країни, яка його видала). Для одержання правової охорони винаходу в іншій країні необхідно подати заявку і одержати патент цієї країни.

Винахідник має право бути названим як автор виноходу в патенті.

У видачі патенту може бути відмовлено чи виданий патент бути визнано недійсним на тій підставі, що продаж запатентованого виробу або виробу, виробленого запатентованим способом, під падає під заборону або обмеження, встановлені національним законодавством.

Умови і порядок видачі свідоцтв на товарні знаки також визначаються національним законодавством.

Країни – учасниці Конвенції зобов’язані відмовляти в реєстрації і забороняти використання позначення, яке є відтворенням, імітацією або перекладом іншого знака, що може спричинити обман споживачів. Стосовно інших знаків.

Зазначені країни зобов’язані також відмовляти в реєстрації і забороняти використання таких знаків, які містять без відповідного на те дозволу державні емблеми, офіційні знаки та клейма контролю і гарантії., герби, прапори, скорочені і повні найменування певних міжурядових організацій.

Промисловий зразок підлягає правовій охороні в кожній країні- учасниці Конвенції назалежно від того, чи виробляється вибір в тій країні, де використано промисловий зразок

Формові найменування підлягають правовій охороні в кожній країні – учасниці Конвенції без обов’язкової подачі заявки чи реєстрації.

Кожна країна країна учасниця в Конвенції зобов’язана вживати відповідних заходів проти прямого чи побічного використання вказівок щодо походження продукту або стосовно виробника цього продукту якщо вони не відповідають дійсності, вводять споживача в оману.

Країна учасниця конвенція зобов’язана забезпечити ефективний захист від недобросовісної конкуренції.

Охорону інтелектуальної власності забезпечують також міжнародні угоди і договори:

- Мадридська угода про припинення неправдивих ( фальшивих)або таких що можуть ввести в оману , вказівок про походження товару (1891р);

- Нейробський договір про охорону олімпійського символу( 1981р.);

- Договір про закони про товарні знаки ( ТЛТ) (1994р.)

- Договір про патентну кооперацію (РСТ) (1979р.);

- Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для патентної процедури ( 1977р.);

- Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків ( 1891р.);

- Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків

- ( 1989р.);

- Гаагська угода про міжнародне депонування промислових знаків

- ( 1925р.;)

- Страсбурзька угода про міжнародну патентну класифікацію (1971р);

- Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (1957 р.);

- Віденська угода про заснування міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків (1973р.);

- Локарневська угода про заснування міжнародної класифікації промислових знаків (1968р.);

Угоди і договори переглядались і доповнювались від дати із підписання.

Міжнародна охорона авторського права і суміжних прав літературної і художньої власності передбачена конвенціями:

- - Римською конвенцією про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організації мавленння

- Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів - 1886р.;

- Всесвітньою ( Женевська) конвенцією про авторські права – 1952ю;

- Брюссельською конвенцією про розповсюдження несучих праг ром сигналів, що передаються через супутники – 1974р. та інші.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1 .Основні задачі і функції, принципи та джерела авторського права?

2. Виникнення та розвиток авторського права?

3. Система правової охорони авторського права і суміжних прав в Україні?

4. Суб’єкти авторського права .

5 . Поняття форми та ознаки об’єкта авторського права.

6. Особисті немайнові права автора .

7. Сфера дії авторського права. Обмеження майнових авторських прав.

8. Виникнення та здійснення авторського права.

9. Принципи правової охорони творів.

10. Реєстрація авторських прав. Авторське право на службові твори.

11. Поняття авторського договору. Види авторських договорів та їх зміст.

12. Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

13. Суб’єкти суміжних прав. Принципи та критерії виникнення суміжних прав.

14. Об’єкти суміжних прав.

15. Сфера дії суміжних прав.

16. Права виконавців, виробників фонограм, відеограм та організації мовлення.

17. Строки чинності суміжних прав. Обмеження майнових суміжних прав.

18. Колективного управління правами.

19 Функції організації колективного управління авторським правом і суміжними правами.

20. Поняття захисту авторського права і суміжних прав.

21. Види порушення авторського права і суміжних прав.

22. Міжнародна система охорони авторського права і суміжних прав.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Бондаренко С.В. Авторське право і суміжні права. – К.: Ін- т ін тел. Власності і права, 2004.- 260ст.

2. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003р. №435-IV.

3. Закон України « Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993р. № 3792 –ХІІ. В редакції закону № 26-27 –ІІІ від 11.07.2001р.

Додаткова :

1. Основи інтелектуальної власності. – К.: Юридичне видавництво « Ін-Юре», 1999р.- 578с.

2. Охорона інтелектуальної власності в Україні/ С.О. Довгий, В.О. Жарав,

В.О. Зайчук та ін.-К.: Форум,2002р.-319с.

ЗМІСТ

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти