ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ОХОРОНА ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА КОМЕРЦІЙНІ ПОЗНАЧЕННЯ

 

Підприємницька діяльність в умовах сучасної ринкової економіки визвала різне зростання потреб в правовому регулюванні відносин у галузі індивідуалізації не лише товарів і послуг, а й учасників цивільного обороту. 15 грудня 1993р. був прийнятий Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” (далі – Закон про товарні знаки). У розвиток цього Закону Держпатент України прийняв ряд відомих нормативних актів.

Згадані знаки допомагають споживачеві розрізнити товари різних виробників. На ринку має значення не тільки якість товару, а і його зовнішній вигляд та його виробник, а також географічне місце виготовлення товару, необхідність розрізнити певні товари за місцем їх виробництва.

Індивідуалізація учасників цивільного обороту товарів і послуг – це права: на найменування (фірму); на знаки для товарів і послуг; на найменування місця походження товару.

Згідно Закону про товарні знаки не існує підстав чи критеріїв, за якими те чи інше позначення можна визнати товарним знаком, але це не означає, що позначення, яке заявляється для реєстрації як знак для товарів і послуг неповинне відповідати певним вимогам. Передусім правова охорона надається знаку, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі, та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені законом.

Позначення, заявлене як знак для товарів і послуг, має бути корисним, придатним для маркірування товарів і відповідати вимогам промислової естетики і ергономіки. Воно має бути новим, тобто невідомим ніде у світі і тому придатним для реєстрації за кордоном.

Основними функціями знаків для товарів і послуг є індивідуалізація виробленої продукції і наданих послуг, захист їх якості та інших достоїнств від зазіхань, забезпечення стійкості попиту, захист інтересів сумлінних виробників і споживачів, реклама виробів та послуг, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг в умовах ринкової економіки.

Підставами для відмови в наданні правової охорони є позначення, які зображають:

– державні герби, прапори, емблеми;

– офіційні назви держав;

– емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

– офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

– нагороди та інші відзнаки.

Не можуть також одержати правову охорону позначення, які:

– не мають розрізняльної здатності;

– є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

– вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

– є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

– є загальновживаними символами і термінами;

– є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з іншими зареєстрованими знаками.

Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють:

– промислові зразки, права на які в Україні належать іншим особам;

– назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

– прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети та факсиміле відомих в Україні осіб без їх дозволу.

Об’єктом знака можуть бути словесні, зображувальні, об’ємні та інші позначення, або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.

Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва 10 років від дати подання заявки і продовжується за клопотанням його власника щоразу на 10 років.

Дія свідоцтва припиняється достроково за умов:

– відмови на підставі заяви власника;

– у разі несплати збору за продовження строку дії. Дія свідоцтва припиняється з першого дня періоду строку дії свідоцтва, за який збір не сплачено;

– за рішенням суду (арбітражного суду) у зв’язку з перетворенням знака в позначення, що стало загальновживаним.

Обсяг правової охорони, що надається, визначається наведеними у свідоцтві зображенням знака і переліком товарів і послуг.

Право на одержання свідоцтва має будь-яка особа, об’єднання осіб або їх правонаступники.

Особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає в Держпатент України заявку, яка стосується одного знака, складена українською мовою і містить:

– заяву про реєстрацію знака;

– зображення позначення, що заявляється;

– перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак;

– перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків.

За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти до Держпатенту разом з заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки.

Заявник має право відкликати заявку в будь-який час до дати одержання ним рішення про реєстрацію знака на підставі якого, при умові сплати збору за видання свідоцтва, Держпатент публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про видачу свідоцтва. Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва здійснюється державна реєстрація знака. Видача свідоцтва здійснюється Держпатентом у місячний строк після державної реєстрації знака. Заявник може оскаржити будь-яке рішення Держпатенту стосовно заявки до Апеляційної ради протягом трьох місяців від дати одержання рішення. Рішення Апеляційної ради може бути оскаржене у судовому порядку протягом шести місяців від дати одержання рішення.

Свідоцтво надає його власнику виключне право користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом.

Використанням знака визначається застосування його на товарах і при наданні послуг, для яких його зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов’язаній із введенням зазначених товарів і послуг в господарський оборот.

Свідоцтво надає його власнику право:

– забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу;

– може передавати на підставі договору право власності на знак будь-якій особі, яка стає правонаступником власника свідоцтва;

– дати дозвіл (видати ліцензію) будь-якій особі на використання знака на підставі ліцензійного договору;

– проставляти рядом із знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстрований в Україні;

– на основі договору про посередницьку діяльність з виробником товарів або з особою, що надає послуги, використовувати свій знак поряд зі знаком осіб, а також замість їх знака.

Щодо обов’язків, що випливають із свідоцтва, його власник повинен добросовісно користуватися виключним правом, що випливає зі свідоцтва. Якщо знак не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років від дати публікації або від дати, коли використання знака було припинено, будь-яка особа має право звернутися до суду (арбітражного суду) із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва.

Припинення дії свідоцтва має місце у випадках:

– відмови від нього повністю або частково на підставі заявки, поданої до Держпатенту;

– несплати збору за продовження строку його дії.

Недійсним визнається свідоцтво (повністю або частково) у разі:

– невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

– наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці.

Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати подання заявки.

 

Географічне зазначення походження (далі ГЗП) товару – це назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Законодавством України про охорону прав на зазначення походження товарів складається із Закону України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16.06.1999р. у редакції від 25.06.2003р. і Законів України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 07.06.1996р. в редакції від 11.06.2003р., “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.1993р., “Про рекламу” від 25.09.2003р., “Про захист прав споживачів” (1023-12).

Правова охорона надається назві місця походження товару, щодо якої виконуються такі умови:

– вона є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

– вона вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;

– у вказаному цією назвою географічному місці об’єктивно існують характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактора, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць;

– позначуваний цієї назвою товар має відповідні властивості, що виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з характерним для даного географічного місця людським фактором;

– виробництво (видобування) і переробка позначуваного цією назвою товару здійснюється в межах назначеного географічного місця.

Правова охорона надається географічному зазначенню походження товару, щодо якого виконуються такі умови:

– воно є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

– воно вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;

– у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та (або) людський фактор, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;

– позначений цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та (або) людськими факторами;

– хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару виробляється та (або) переробляється в межах зазначеного географічного місця.

Не надається правова охорона кваліфікованому зазначенню походження товару, що:

– не відповідає вище викладеним умовам надання правової охорони;

– суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі;

– є видовою назвою товару;

– правильно вказує на географічне виготовлення товару, але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що товар виготовлено у іншому географічному місці;

– є назвою сорту рослини чи породи тварини і тому здатне ввести в оману споживачів щодо дійсного походження товару.

Така охорона не надається в іноземній державі, якщо:

– Україна не має відповідної угоди з іноземною державою про взаємну охорону цього виду зазначень походження товару;

– це зазначення не охороняється у відповідній державі.

Право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару мають: особа чи група осіб які виробляють товар, асоціації споживачів, установи; право на використання мають, за умови реєстрації цього права, виробники, які в географічному місці виробляють товар.

Заявка, на одне зазначення, складається українською мовою і містить:

– заяву про реєстрацію з відомостями про заявника та його адресу;

– заявлену назву місця походження товару або заявлене географічне зазначення походження товару;

– назву товару;

– назву та межі географічного місця де виробляється товар;

– опис особливих властивостей товару, певних якостей, репутації або інших характеристик товару;

– дані про використання заявленого кваліфікованого зазначення походження товару на етикетці та при маркуванні товару;

– дані про взаємозв’язок особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик товару з природними умовами та (або) людським фактором вказаного географічного місця.

Разом із заявою подаються: документ, який підтверджує, що заявник виробляє товар; висновок про те, що особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару об’єктивно зумовлені; висновок щодо меж географічного місця.

Датою подання заявки є дата одержання Держпатентом заявки про реєстрацію. За подання заявки сплачується збір.

Заявник має право відкликати заявку в будь-який час до дня реєстрації.

Свідоцтво про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару видається протягом місяця від дати реєстрації цього зазначення. Свідоцтво діє протягом 10 років від дати подання заявки. Цей строк дії продовжується на наступні 10 років на підставі заяви, поданої власником свідоцтва протягом останнього року його дії.

Заявка на реєстрацію в іноземній державі кваліфікованого зазначення походження товару, пов’язаного з географічним місцем на території України, може бути подана тільки після його реєстрації в Україні.

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення виникає з дати державної реєстрації цього права, якщо інше не встановлено законом. Обсяг правової охорони географічного зазначення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

Суб’єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення є виробники товарів, асоціації споживачів, інші особи, визначені законом.

Правами інтелектуальної власності на географічне зазначення є:

– право на визнання позначення товару (послуги) географічним зазначенням;

– право на використання географічного зазначення;

– право перешкоджати неправомірному використанню географічного зазначення, в тому числі забороняти таке використання.

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення, що належить окремим суб’єктам права інтелектуальної власності на географічне зазначення, встановлюється законом. Воно є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням.

Використанням зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару визнається:

– нанесення його на товар або на етикетку;

– нанесення його на упаковку товару, застосування у рекламі;

– запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.

Правова охорона кваліфікованого зазначення походження товару визначається недійсною на підставі визнання недійсною реєстрації цього зазначення і припиняється на підставі припинення дії його реєстрації. Реєстрація може бути визнана судом недійсною у разі невідповідності кваліфікованого зазначення походження товару умовам надання правової охорони, які викладені вище, або у випадку, коли реєстрація була здійснена з порушенням вимог до реєстрації.

 

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Суб’єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Таке право на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

– право на використання торговельної марки;

– виключне право дозволяти використання торговельної марки;

– виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в том числі забороняти таке використання;

– інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором. Ці права є чинним протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку припиняється достроково у зв’язку з перетворенням торговельної марки у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг. Вона (чинність) може бути припинена достроково за ініціативою особи, якій належать ці права.

Чинність достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення.

Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

 

Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов’язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є:

– право на використання комерційного найменування;

– право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання;

– інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною.

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом.

 

Фірмове найменування як один із видів інтелектуальної власності в державах, як приєдналися до Паризької конвенції по охороні промислової власності, охороняється без обов’язкової подачі заявки для реєстрації. Кожна держава-учасник Союзу вирішує цю задачу з допомогою власного законодавства і нормативних актів. Після розпаду СРСР Україна приєдналась до Паризької конвенції і одержала можливість на використання права охорони фірмових найменувань своїх підприємств без обов’язкової подачі заявки для реєстрації. Але на сьогодні інститут правового захисту фірмових найменувань в Україні не розроблений, хоча проблема регламентації таких правових дій вже назріла.

Зараз йде бурний ріст числа підприємств малого бізнесу, виникають випадки дублювання, а багато фірмових найменувань утримують однакові складові, як наприклад, “інформ”, “інвест”, “інтер”, що може ввести в оману споживача.

Практичним виходом з цієї ситуації є розробка Всеукраїнського Національного Реєстру фірмових найменувань.

Контрольні питання

1. Що слід відносити до об’єктів промислової власності?

2. Визначення права промислової власності?

3. Промислова власність, складова частина інтелектуальної власності?

4. Основні джерела права промислової власності. Законодавство України?

5. Паризька конвенція з охорони промислової власності?

6. Найважливіші принципи Паризької конвенції стосовно патентів?

7. Джерела права промислової власності?

8. Закони України та інші нормативні акти про правову охорону об’єктів промислової власності?

9. Державне управління інтелектуальною діяльністю?

10. Всесвітня організація інтелектуальної власності та міжнародне співробітництво?

11. Витоки ВОІВ та приєднання України до Конвенцій, Угод і Договорів?

12. Основні об’єкти промислової власності?

13. Поняття, ознаки та визначення винаходу?

14. Поняття та ознаки корисної моделі та промислового зразка?

15. Об’єкти, що не визнаються винаходом?

16. Умови надання правової охорони та критерії охороноспроможності винаходу?

17. Пріоритет, рівень техніки, новизна, корисність винаходу?

18. Суб’єкти права на винаходи та корисні моделі?

19. Заявка на винахід (корисну модель) та порядок її оформлення і подання?

20. Зміст заявки на винахід (корисну модель)?

21. Оскарження рішення Держпатенту України?

22. Реєстрація, публікація, видача патенту?

23. Зміст прав інтелектуальної власності на винаходи і корисні моделі?

24. Визнання патенту на винахід (корисну модель) недійсним. Припинення дії патенту?

25. Патентування в іноземних державах?

26. Поняття, ознаки та об’єкти промислового зразка?

27. Об’єкти, що не визнаються промисловим зразком?

28. Умови надання правової охорони, критерії охороноспроможності промислового зразка?

29. Суб’єкти права на промисловий зразок?

30. Заявка на промисловий зразок та порядок її подання?

31. Оскарження рішення Держпатенту?

32. Реєстрація, публікація та видача патенту на промисловий зразок?

33. Визнання патенту на промисловий зразок недійсним, припинення дії патенту?

34. Патентування промислових зразків в іноземних державах?

35. Визначення понять щодо топографії інтегральних мікросхем (компонування інтегральної мікросхеми)?

36. Повноваження органів державної влади в сфері охорони прав на топографію інтегральних мікросхем?

37. Умови правової охорони топографії інтегральних мікросхем?

38. Право на реєстрацію топографії інтегральних мікросхем?

39. Права та обов’язки, що випливають з реєстрації топографії інтегральних мікросхем?

40. Визнання реєстрації топографії інтегральних мікросхем недійсною?

41. Наукове відкриття як об’єкт права інтелектуальної власності?

42. Право на наукове відкриття?

43. Раціоналізаторська пропозиція як об’єкт права інтелектуальної власності?

44. Поняття та об’єкти раціоналізаторської пропозиції?

45. Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції?

46. Суб’єкти права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію?

47. Права суб’єктів права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію?

48. Сорти рослин, породи тварин як об’єкти права інтелектуальної власності?

49. Суб’єкти права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин?

50. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом?

51. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин?

52. Комерційна таємниця як об’єкт права інтелектуальної власності?

53. Поняття комерційної таємниці?

54. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю?

55. Охорона комерційної таємниці органами державної влади?

56. Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю?

57. Знаки для товарів і послуг (торговельна марка) як об’єкт права промислової власності. Поняття, види?

58. Суб’єкти права на знаки для товарів і послуг?

59. Охорона прав на знаки для товарів і послуг?

60. Умови надання правової охорони та підстави для відмови в наданні правової охорони на знаки для товарів і послуг?

61. Оформлення права на знак для товарів і послуг в Україні та іноземних державах?

62. Майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг?

63. Строк чинності прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг. Дострокове припинення чинності?

64. Визнання прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг недійсними?

65. Зазначення походження товарів (географічне зазначення) як об’єкт прав промислової власності. Поняття, види?

66. Суб’єкти права на зазначення походження товарів?

67. Охорона прав на зазначення походження товарів. Умови надання правової охорони?

68. Підстави для відмови у наданні правової охорони на зазначення походження товарів?

69. Набуття права інтелектуальної власності на зазначення походження товарів. Строк охорони?

70. Правила складання, подання та розгляду заявки на зазначення походження товарів?

71. Зміст прав інтелектуальної власності на зазначення походження товарів. Строк чинності права інтелектуальної власності?

72. Припинення правової охорони на зазначення походження товарів?

73. Комерційне найменування як об’єкт права промислової власності?

74. Суб’єкти права на комерційне найменування. Правова охорона?

75. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Кожарская И.Ю., Праков Б.Г. Патентное право. – К.: Ин-т интелл. собственности и права. 1999. – 140с.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року №435-IV.

3. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15.12.1993р. №3687-XII в редакції Закону №1771-III від 01.06.2000р.

4. Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” від 15.12.1993р. №3688-XII із змінами.

5. Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.1993р. №3689-XII із змінами.

6. Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 07.06.1996р. №236/96-ВР із змінами.

7. Закон України “Про охорону прав на топографію інтегральних мікросхем” від 5.11.1997р. №621/97-ВР із змінами.

8. Закон України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16.06.1999р. №752-XIV із змінами.

9. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 21.04.1993р. №3116-XII в редакції Закону №2986-III від 17.01.2002р.

Додаткова:

1. Основи інтелектуальної власності. – К.: Юридичне видання “Ін-Юре”, 1999. – 578с.

2. Охорона інтелектуальної власності в Україні / С.О. Довгий, В.О. Жаров, В.О. Зайчук та ін. – К.: Форум, 2002. – 319с.

Зміст

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти