Науково-технічна інформація в умовах ринкової економіки забезпечує прогрес сучасного виробництва, дозволяє володіти ситуацією в потрібній області, тому є товаром за одержання якого незаконним шляхом передбачена правова відповідальність.

Під патентною інформацією розуміється сукупність відомостей про результати науково-технічної діяльності, яка утримується в описах до заявок на винаходи або до охоронних документів, правовому статусі патентних документів, а також про умови реалізації прав, які витікають із патентних документів. Патентна інформація широко використовується в процесі планування, при проведенні НДР, при визначенні можливостей здійснення і розвитку зовнішньоекономічних операцій.

Підготовка і використання патентної інформації в Україні здійснюється в рамках системи, яка представляє собою сітку взаємопов’язаних органів Держпатенту і служб патентної інформації, які функціонують в складі територіальних і центральних органів науково-технічної інформації, якими здійснюється погоджена діяльність по збиранню, обробці, зберіганню, пошуку і розподіленні цієї інформації.

Для забезпечення фізичних та юридичних осіб інформацією про об’єкти промислової власності в Держпатенті України створено управління патентної документації та інформації.

Управлінням розроблений та використовується загальносистемний підхід до формування охоронних та супроводжувальних патентних документів, патентних фондів та патентно-інформаційних систем. Системи ґрунтуються на принципах багаторівневості та модульності.

Розроблені та затверджені макети охоронних документів до патентів на винаходи та промислові зразки, а також до свідоцтв на товарні знаки; розроблена структура патентного бюлетеня «Промислова власність»; порядок вживання індексів Міжнародної патентної класифікації в матеріалах довідково-пошукового апарату.

Встановлені відносини з Постійним комітетом ВОІВ з інформації в галузі промислової власності, зокрема в рамках обговорення пропозицій щодо логічної структури патентних документів та кодів країн.

Управлінням передбачається як створення власних, так і використання зовнішніх патентно-інформаційних систем, що містять бібліографічні, реферативні та повнотекстові дані.

З метою забезпечення фахівців інформацією про теорію та практику патентної діяльності в Україні та за її межами управлінням прийнята орієнтація на розробку та створення інформаційних систем, що містять результати аналізу та синтезу патентно-правової інформації створеної в Держпатенті України та отримуваної від міжнародних організацій та патентних відомств зарубіжних країн із можливістю звернення до першоджерел.

Для задоволення потреб спеціалістів України в зарубіжній інформації про об’єкти промислової власності управлінням встановлені відносини із патентними відомствами 26-и країн світу.

Забезпечене надходження видання Європейського патентного відомства серії «ESPACE» на CD-ROM; що містить заявки на європейський патент; всю інформацію про міжнародні заявки, патенти Австрії та патенти країн Східної Європи; тексти законів, інструкцій, кодексів, угод, протоколів конференцій договорів.

Головними завданнями управління є забезпечення: формування єдиних зразків документів для оформлення правової охорони об’єктів промислової власності та діяльності патентних повірених; формування інформаційних фондів Держпатенту України на основі вітчизняних та зарубіжних джерел з об’єктів промислової власності; формування інформаційних систем з об’єктів промислової власності та надання інформаційних послуг; регулювання відносин в сфері патентної документації та інформації.

Управління відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує дослідження, вибір структури, розробку (надалі розробки), виготовлення, узгодження та затвердження єдиних зразків документів на етапі одержання прав на об’єкти промислової власності; організує розробку, комплектування, обробку, зберігання та використання інформаційних фондів Держпатенту України з об’єктів промислової власності; забезпечує розробку створення та використання інформаційних систем з об’єктів промислової власності; організує розробку, створення та застосування форм і методів відносин між суб’єктами, що виникають в процесі формування зразків документів, інформаційних фондів та інформаційних систем з об’єктів промислової власності: забезпечує обмін інформацією із зарубіжними країнами.

Патентні фонди призначені для безпосереднього вивчення спеціалістами патентних документів, а також для виготовлення їх копій по запитах. Як правило в склад патентного фонду входять описи до заявок на винаходи, описи, які прикладаються до патентів та авторських свідоцтв бувшого СРСР і патентам на винаходи і свідоцтва на корисні моделі промислові зразки і товарні знаки.

В їх склад входять різні довідкові матеріали: систематичні і нумераційні показчики, показчики класів винаходів і других видань, які полегшують пошук відомостей про винаходи і патентних документах. Крім цього патентні фонди забезпечені нормативною і методичною літературою по патентній справі.

Сигнальна інформація про нові винаходи і корисні моделі, заявки на них і зареєстровані промислові зразки випускається централізовано і утримують повні бібліографічні дані, як правило, креслення, схеми і текст, який представляє собою реферат.

Під патентною документацію розуміється сукупність документів, які публікуються і не публікуються, які утримують відомості про науково-технічну діяльність, заявлених або признаних відкриттями, винаходами, корисними моделями, промисловими зразками, а також відомості про права винахідників, патентовласників, власників дипломів на відкриття і свідоцтв про реєстрацію промислових зразків.

Таким чином, під патентною документацією розуміються, перед усім, офіційні публікації патентних відомств. До них відносяться: офіційні патентні бюлетені; описи до заявок та винаходів; описи винаходів до патентів або авторських свідоцтв бувшого СРСР; описи корисних моделей та інші.

Не так давно з’явилися деякі специфічні патентні документи, які пов’язані з діяльністю міжнародних і регіональних організацій інтелектуальної власності. З травня 1977 року функціонує Європейське патентне відомство (ЄПВ), яке видає описи винаходів до заявок на Європейський патент, описи винаходів до європейського патенту, Європейський патентний бюлетень (перший номер вийшов 1978 року), анотації до заявок на європейські патенти, систематизовані по міжнародній класифікації винаходів (МКВ).

У відповідності до угоди, підписаної в Бангі 12 африканськими державами в 1977 р., в рамках Африканської організації інтелектуальної власності (АОІВ) в 1978 р. створений центр патентної інформації і документації. Центр видає описи винаходів АОІВ, патентно-інформаційний бюлетень.

Нижче приводиться структура основних видів патентної документації.

Описи винаходів – основний вид патентної документації, який будується по такій схемі:

А – назва винаходу і другі елементи бібліографічного опису;

Б – область техніки, до якої відноситься винахід, основна область його використання;

В – характеристика аналогів винаходу;

Г – характеристика вибраного прототипу;

Д – критика прототипу;

Е – задача винаходу;

Є – суть винаходу і його відмінні (без прототипу) ознаки;

Ж – перелік малюнків, графічних зображень (якщо вони необхідні);

З – приклади конкретного виконання;

И – техніко-економічна або друга ефективність;

І – формула винаходу.

Титульна сторінка опису утримує всі необхідні бібліографічні дані опису винаходу: назву країни і найменування державного органу, який видає патентний документ, номер охоронного документу; найменування документа; дані про дійсного винахідника; відомості про заявника; дата подання первинної заявки; дата видачі патенту і другі дані.

На описах приводиться код виду патентного документу:

А1 – опис до заявки, опублікованої зі звітом про пошук;

А2 – опис до заявки, опублікованої без звіту про пошук;

В1 – опис винаходу до Європейського патенту;

В2 – назва опису винаходу до Європейського патенту;

Під кодом проводиться країна, в якій заявляється охорона винаходу.

На титульній сторінці опису до міжнародної заявки також публікуються основні бібліографічні дані, в тому числі код виду публікації, номер публікації міжнародної заявки, код країни, в яку подана міжнародна заявка і т. ін.

Індекси Міжнародної (МКВ) і національної (НКВ) класифікації винаходів використовуються для визначення приналежності патентних документів до визначеної технічної області у відповідності до міжнародної і національних систем класифікації винаходів.

Патентні бюлетені – періодичні видання, які друкуються в вигляді журналів, в яких фіксується правовий стан охоронних документів, які видаються тим чи іншим патентним відомством.

Порядок публікації патентних матеріалів в бюлетенях в більшості залежить від особливостей патентного законодавства, яке регламентує систему проведення експертизи, порядок розгляду заявок і т. д.

В бюлетенях публікуються відомості бібліографічного характеру, а в додатках або доповненнях до них розкривається суть винаходу. Всі зміни, які мають місце за термін дії патенту, відображаються в розділі бюлетеня про зміни в правовому статусі патентних документів.

В бюлетенях, як правило, друкуються дані не тільки про винаходи, а і про промислові зразки і товарні знаки.

Суттєвою особливістю патентного документу є його однорідність – властивість, яка дозволяє систематизувати по єдиній системі класифікації значну кількість документів, які відносяться до однієї технічної області. Тому фонд патентної документації є найбільш повним і систематизованим зібранням відомостей про всіх, що охороняються винахідницьким і патентним правом технічних рішень створених людиною за останні століття. Вимоги патентного законодавства до повноти розкриття винаходу в описі створюють цю інформацію найбільш повного, ніж в науково-технічних публікаціях.

5.2. ПАТАНТНО-ІНФОРМАЦІЙНІ ОРГАНИ ТА
ПАТЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

Інтелектуальна власність – це результат інтелектуальної, творчої діяльності, об’єктом якої може визнаватися лише результат власного творчого пошуку. Крім того, цей результат має бути певним чином об’єктивований, одержане інтелектуальне досягнення – здатним до відтворення, а об’єкти інтелектуальної власності повинні належним чином охоронятися.

Об’єктами промислової власності є: винаходи, знаки для товарів та послуг, промислові зразки, корисні моделі, фірмові найменування, найменування місця знаходження товарів, топографії інтегральних мікросхем, ноу-хау тощо.

Останнім часом в Україні сформувалася досить розгалужена організаційна система органів, які прямо чи опосередковано забезпечують діяльність у сфері охорони інтелектуальної власності.

У структурі Верховної Ради України, у складі Комітету з питань науки і освіти створений Підкомітет з питань інноваційної діяльності і захисту інтелектуальної власності.

У структурі судової влади у 2001 році створена спеціалізована колегія суддів Вищого господарського суду України з розгляду справ, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності. Подібні колегії також створені у складі господарських судів Автономної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та Апеляційних господарських судів.

З 1 березня 2003 року у Вищому господарському суді України та в апеляційних господарських судах почали діяти спеціалізовані судові палати з розгляду справ у господарських спорах, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності. Запроваджено також відповідну спеціалізацію суддів у місцевих господарських судах.

Система виконавчих органів охоплює установи:

- Міжвідомчий комітет з проблем захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності – постійно діючий орган при Кабінеті Міністрів України, створений у лютому 2000р. для координації діяльності органів виконавчої влади у сфері охорони інтелектуальної власності.

- Державний департамент інтелектуальної власності, створений у квітні 2000р. у складі Міністерства освіти і науки України. Його основні завдання: участь у забезпеченні реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності; прогнозування та визначення перспектив і напрямів розвитку у сфері інтелектуальної власності; розроблення нормативно-правової бази функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності; організаційного забезпечення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності.

При Держдепартаменті створено Консультативну раду з представників усіх творчих спілок України та відомих творчих діячів України, а також Апеляційну палату для розгляду в адміністративному порядку заперечень проти рішень за заявками на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії інтегральних мікросхем і зазначення походження товарів.

Інші міністерства та відомства України, діяльність яких так чи інакше стосується охорони прав інтелектуальної власності:

- Антимонопольний комітет України – центральний орган, що забезпечує захист від недобросовісної конкуренції, пов’язаної з неправомірним використанням об’єктів інтелектуальної власності.

- Міністерство юстиції України – бере участь у розробці законодавчих актів з питань інтелектуальної власності, координує законотворчу діяльність у цій сфері та відповідає за його адаптацію до законодавства Європейського Союзу.

- Міністерство внутрішніх справ України – здійснює заходи з попередження та розкриття злочинів, пов’язаних з порушенням прав інтелектуальної власності, бере участь у створенні та вдосконаленні необхідної для протидії цим порушенням законодавчої бази. Особливу увагу приділяє попередженню та викриттю фактів розмноження і розповсюдження контрафактної аудіовізуальної продукції, неліцензійного комп’ютерного програмного забезпечення, а також фактів виробництва та розповсюдження фальсифікованої продукції з незаконним використанням товарних знаків відомих вітчизняних і зарубіжних виробників. У 2001р. в структурі Державної служби боротьби з економічною злочинністю були створені підрозділи по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності – як у центральному апараті, так і на регіональному рівні. Вони проводять в усіх регіонах комплексні перевірки суб’єктів господарювання стосовно дотримання вимог нормативно-правових актів, що регламентують оптову та роздрібну торгівлю примірниками аудіовізуальних творі і фонограм. Ця робота координується міжвідомчими робочими групами, до складу яких входять представники Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, ДПАУ, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України.

- Державна податкова адміністрація України (ДПАУ) – здійснює контроль над нарахуванням і сплатою податків при ввезенні та виробництві (складанні) аудіо- й відеопродукції на території України. На підставі чинного законодавства здійснює заходи з вилучення та знищення контрафактної продукції, що сприяє захисту інтелектуальної власності, у тому числі авторських прав на аудіо- та відео продукцію. Особливу увагу приділяє виявленню та знешкодженню підпільного виробництва.

- Державна митна служба України – забезпечує реєстрацію переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, та здійснює комплекс передбачених законодавством заходів з недопущення переміщення через митний кордон України товарів, виготовлених з порушенням прав інтелектуальної власності.

- Державний комітет стандартизації метрології та сертифікації України – здійснює державний контроль над дотриманням законодавства України про захист прав споживачів, а також про рекламу в цій сфері.

- Служба безпеки України – бере участь у розробці та здійсненні заходів із захисту державних таємниць України; сприяє підприємствам, установам, організаціям, підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України. Відповідно до указів Президента України створені спеціальні підрозділи боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності. СБУ несе відповідальність за державну політику голографічного захисту товарів і документів; здійснює державний контроль і координацію у цій сфері.

Важливу роль у системі органів регулювання охорони інтелектуальної власності відіграють організації, що утворюють інфраструктуру діяльності в цій сфері:

- Державне підприємство «Український інститут промислової власності» (Укрпатент) перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України та підпорядковане Державному департаменту інтелектуальної власності; є основою інфраструктури охорони промислової власності в Україні; здійснює такі функції: приймання заявок на видачу охорони документів на об’єкти промислової власності; проведення експертизи цих заявок на відповідність їх умовам надання правової охорони; забезпечення державної реєстрації об’єктів промислової власності, зміни їх правового статусу та офіційної публікації відповідних відомостей; здійснення державної реєстрації договорів про передачу права власності, що охороняються в Україні, то договорів про видачу дозволу (ліцензій, ліцензійних договорів) на їх використання; інформаційне забезпечення функціонування державної системи охорони промислової власності; забезпечення фізичних та юридичних осіб інформацією про об’єкти промислової власності; формування фондів національної патентної документації в органах державної системи науково-технічної інформації України та ін. Діяльність «Українського інституту промислової власності» регламентується його статусом, який був прийнятий у 2000 році.

- Державне підприємство «Українське агентство з авторських і суміжних прав» є основною ланкою охорони авторських прав, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та підпорядковане Державному департаменту інтелектуальної власності; виконує такі функції: забезпечення охорони авторських і суміжних прав право власників України й інших країн та їх правонаступників на території України і за її межами; державна реєстрація прав авторів на твори науки, літератури та мистецтва; забезпечення фізичних і юридичних осіб інформацією про об’єкти авторських і суміжних прав; управління майновими правами авторів або їх правонаступників на колективній основі; надання допомоги авторам та іншим право власникам авторських і суміжних прав в управлінні їх майновими правами та ін.

- Інститут інтелектуальної власності і права є структурною складовою Національної системи охорони інтелектуальної власності. Його головним завданням є підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності, а також установ, організацій і підприємств усіх форм власності. Діяльність інституту безпосередньо координується Державним департаментом інтелектуальної власності. Інститут має ліцензії Міністерства освіти і науки України на право провадження освітньої діяльності, пов’язаної з наданням другої вищої освіти за спеціальністю «Інтелектуальна власність».

- Державне підприємство «Інтелзахист» створене відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 6 серпня 2002 року №449. Воно засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та підпорядковане Державному департаменту інтелектуальної власності. Підприємство створене з метою удосконалення організації видачі контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, комп’ютерних програм та баз даних, а також посилення захисту прав у сфері інтелектуальної власності.

- Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг створений у 2001 р. в м. Києві з метою сприяння інноваційній активності та надання допомоги у вирішенні питань, що стосуються сфери промислової власності. У Центрі виконуються роботи на замовлення, надаються консультації та інші види послуг, включаючи складання комплекту документів для подання заявки на одержання правової охорони об’єкта промислової власності в Україні та за її межами; даються відповіді на запити експертизи за поданими заявками; надається допомога в дотриманні інтересів право власників при складанні договорів про передачу прав на об’єкти промислової власності, ліцензійних договорів на їх використання тощо.

- Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності створений у складі Академії правових наук і має стати спеціалізованою установою для проведення наукових досліджень у сфері інтелектуальної власності, участі в розробці проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань інтелектуальної власності, підготовки експертних висновків із зазначених питань.

Недержавні інституції, що спеціалізуються у сфері інтелектуальної власності:

- Всеукраїнська асоціація патентних повірених;

- Коаліція з питань захисту прав інтелектуальної власності (CIPR);

- Українська група Міжнародної асоціації з охорони промислової власності (АІРРІ);

- Міжнародний центр правових проблем інтелектуальної власності (м. Київ);

- анти піратський союз України;

- Українська юридична група;

- Авторсько-правове товариство.

Створена громадська організація Всеукраїнське агентство авторів.

Важливу роль у функціонуванні системи органів регулювання інтелектуальної власності відіграє інститут патентних повірених – представників у справах інтелектуальної власності, які є незалежними та діють на підставі Положення про представників у справах інтелектуальної власності. Патентні повірені надають фізичним і юридичним особам послуги, пов’язані з охороною прав інтелектуальної власності, представляють їх інтереси перед Державним департаментом інтелектуальної власності та установами, що належать до сфери його управління, судовими органами, кредитними установами у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами.

Аналіз структури органів з регулювання діяльності у сфері охорони інтелектуальної власності в Україні дозволяє дійти висновку, що система державних і недержавних органів перебуває у завершальній фазі свого становлення та вже сьогодні здатна виконувати основні функції охорони інтелектуальної власності. Водночас ефективність діяльності цієї системи буде значною мірою залежати від розвитку тих її компонентів, які, з одного боку, пов’язані із якісним збільшенням потужності та технічного оснащення інфраструктури охорони інтелектуальної власності, а з іншого – з розвитком недержавних установ регулювання діяльності у сфері інтелектуальної власності. Саме такі установи мають відігравати найвагомішу роль у вирішенні ключових питань цієї сфери – як це має місце в розвинутих країнах з ринковою економікою. Ця теза, зокрема підкреслена в ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» від 17.06.2003 року, в якій зазначено, що недосконалість механізмів захисту прав інтелектуальної власності є однією з загроз національним інтересам і національній безпеці України у науково-технічній сфері, тому вдосконалення цих механізмів є першочерговим завданням держави.

Згідно з законом України «Про науково-технічну інформацію» від 25.06.1993 р. в редакції від 06.01.2004р.: інформаційні ресурси національної системи науково-технічної інформації становлять сукупність довідково-інформаційних фондів з необхідним довідково-пошуковим апаратом і відповідними технічними засобами зберігання, обробки і передачі, що є у володінні, розпорядженні, користуванні державних органів і служб науково-технічної інформації, наукових і науково-технічних бібліотек; комерційних центрів, підприємств, установ і організацій. Інформаційні ресурси науково-технічної інформації, що є власністю держави, визначаються державними ресурсами. Їх розподіл між різними державними органами, службами, установами та порядок обміну може регулюватися на рівні загальнодержавних та відомчих рішень через уповноважені на те структури.

У поповнені інформаційних ресурсів національної системи науково-технічної інформації беруть участь фізичні і юридичні особи України незалежно від форм власності. При цьому законодавством України можуть встановлюватись обов’язкові норми їх участі (крім тієї, що реалізується на договірних засадах). Використання органами і службами науково0технічної інформації переданих їм, підприємствами і організаціями матеріалів і технічної документації проводиться на умовах, встановлених підприємствами і організаціями – власниками цих матеріалів, крім випадків, коли законодавством не передбачено інше. Органи і служби науково-технічної інформації, яким передається така інформація, гарантують захист прав інтелектуальної власності, додержання комерційної таємниці, захист законних інтересів юридичних та фізичних осіб – творців інформації про науково-технічні досягнення.

Використання в процесі створення ресурсів науково-технічної інформації і творів науки допускається за умов додержання авторського права.

Як було сказано раніше, патентна інформація є складовою частиною інтелектуальної інформації, тому всі ці положення мають пряме відношення до патентно-інформаційних ресурсів.

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) у 1995р. затвердила «Принципи переходу до електронних носіїв інформації для обміну патентними документами». Він передбачає, що безплатний обмін опублікованими документами (описами винаходів) буде гарантовано лише на оптичних дисках CD-ROM. Цей носій дає певні переваги у зберіганні та використанні інформації завдяки великої ємності (650 Мбайт, орієнтовано 10 тис. сторінок на одному 20мм диску). По-друге, забезпечена можливість зручного автоматизованого пошуку за великою кількістю ознак (пошукових критеріїв).

Європейське патентне відомство (ЄПВ) щороку проводить наради користувачів EPYDOS (системи патентної інформації та документації ЄПВ). Мета таких зустрічей – ознайомлення користувачів з новими продуктами, програмним забезпеченням та устаткуванням в галузі CD-ROM технології та патентних баз даних, обмін досвідом користування машинозчитувальною патентною інформацією.

До нової патентно-інформаційної продукції ЄПВ слід віднести програмне забезпечення MYMOSA для нового покоління CD-ROM і створення на її основі нового патентно-інформаційного продукту бібліографічно-регулятивної бази даних, First Page Database (FPDB) та ін.

Характерними особливостями нових патентно-інформаційних продуктів на оптичних дисках CD-ROM є:

- підвищення інформативності реферативних дисків завдяки наявності головного креслення (в режимі mixed mode);

- обмеження числа дисків необхідних для пошуку (створення бібліографічно-реферативних дисків, розподіл за тематичними групами або комбінація цих двох засобів);

- підвищення економічної діяльності використання CD-ROM для дрібних та середніх підприємств (тематичні випуски за МПК та ін.);

- дружній інтерфейс і зручність керування пошуком завдяки середовищу WINDOWS;

- різноманітність за призначенням, орієнтація на різні категорії користувачів.

Безперечно, швидкий та зручний доступ до патентної інформації є життєво необхідним для розвитку вітчизняної науки і розробки нових технологій.

СИСТЕМИ КЛАСИФІКАЦІЙ

Як було сказано раніше Міжнародна класифікація винаходів (МКВ) та національна класифікація винаходів (НКВ) призначені для визначення патентних документів до відповідної технічної області згідно з міжнародною і національними системами класифікації винаходів. Класифікаційні індекси вказують на опис винаходів майже усіх країн, за винятком описів винаходів Сірії, Ірана, Цейлона. В ряді країн з 1970 р. наряду з національною або в якості основної використовують Міжнародну класифікацію винаходів і Універсальну десятичну класифікацію (УДК).

Кожна країна включає також в бібліографічний опис елементи, які відповідають особливостям патентного законодавства тієї чи іншої країни.

Функціональний принцип систематизації патентних документів полегшує пошук функціональних аналогів технічних рішень у процесі використання спеціальних систем упорядкування патентних документів – класифікації винаходів.

Класифікація винаходів побудована на розподілі технічних рішень, які утримуються в описах винаходів, а також других патентних документів по тематичних рубриках з цілю забезпечення подальшого пошуку патентної документації і надходження матеріалів, які відповідають запиту. На основі прийнятої системи класифікації винаходів проводиться індексування і розміщення патентної документації в фонді.

Класифікація винаходів це багатоступеневі системи розподілу понять, організовані по принципу від загального до окремого. Це значить, що подальші цифри або букви індексу визначають все більшу диференціацію області, що класифікується. Такий принцип побудови класифікації називається ієрархічним.

У відомих класифікаціях винаходів використовується предметно-тематичний (галузевий), функціональний (тотожність функцій, що виконуються) і змішаний принцип побудови системи понять.

Предметно-тематичний принцип передбачає класифікацію рішень по області їх використання в тій чи іншій галузі техніки. Так, наприклад, класифікація винаходів в ФРГ в основному побудована по галузевому принципу.

Функціональний принцип класифікації передбачає розподіл класифікаційних рішень, який враховує тотожність основних функцій або вироблюваного ними ефекту поза залежності від їх галузевого використання. Цей принцип одночасно з предметно-тематичним широко використовується в американській класифікації винаходів.

Історично в кожній промислово розвинутій країні створювались свої системи класифікацій винаходів. До найбільш відомих національних систем класифікації відносяться німецька, американська, англійська. Японська.

Германська система класифікації винаходів вперше була публікована в 1906 р. Вона довгий час була основною класифікацією більшості європейських країн.

Германська система класифікації будується на предметно-тематичному принципу упорядкування понять. Класифікаційні рубрики характеризують або виріб, або технологічні процеси. Система мала 89 класів, які включали біля 20 тисяч рубрик: класи, підкласи і підгрупи.

Класи позначаються арабськими цифрами (17), підкласами – рядковими латинськими буквами (17в), розділи – зміщеними вверх індексами над буквою (17в ), групи арабськими цифрами через кому після підкласу, підгрупи – двозначним числом, зміщеним вверх над групою або показним через похилу лінію (17в, 30 або 17в, 30/02).

Американська система класифікації винаходів вперше була опублікована в 1830 р. і є однією з перших класифікацій винаходів. В основу побудови цієї системи покладено функціональний принцип упорядкування понять. Однак поряд з використанням цього принципу в ряді винаходів в класифікації використаний і принцип належності об’єкта винаходу до тієї чи іншої галузі, а саме предметно-тематичний принцип.

Класифікація винаходів США нараховує більше 300 діючих класів і 100000 рубрик. Нумерація (послідовність) класів Показчика класів винаходів (ПКВ) США не зв’язана з її логічною основою. Тому близькі по тематиці класи можуть бути розкидані по всій системі класифікації.

Число підкласів в класі різне: від одного до декількох сотень. Індекс класифікації визначається двома цифрами, розділеними тире. Перше число визначає клас, друге – підклас (3 - 19). Індекс, як правило, не відображає ієрархічне положення підкласу в класі. Воно визначає розміщення підкласу в ПКВ США. Текст, який відноситься до підкласу нижчого порядку, зсунутий вправо відносно тексту рубрики вище стоячого підкласу, якому вони підпорядковані.

Класифікація винаходів США постійно переглядається і в неї вносяться зміни, тому вона діє тільки на певний період часу.

Англійська система класифікації винаходів була вперше розроблена в 1852 – 1855 рр.

ПКВ англійської системи класифікації винаходів видавалась патентним відомством Великобританії до серій номерів по 50тис. описів винаходів.

У зв’язку з введенням з 1 червня 1978 р. нового порядку публікації патентних документів у Великобританії з 1 січня 1979 р. діє нова нумерація (з №2000001). У зв’язку з цим виданий новий ПКВ (серія А), який діє протягом календарного року, а не для визначеної серії патентів, як було раніше. В ПКВ серії А внесені зміни і доповнення в 152 підкласах, 115 підкласів повністю перероблені. Для опису винаходів 1980р. випущений ПКВ серії В. У цьому виданні 70 підкласів перероблені, введено чотири нових підкласи. Для заявок, поданих в 1981р. виданий ПКВ серії С. Таким чином, кожний ПКВ відрізняється від попереднього і утримує зміни і доповнення, які викликані розвитком галузей знань і удосконалення системи класифікації винаходів. В останні ПКВ буквені символи замінені цифровими, зручними для машинної обробки.

Після підписання Великобританією Конвенції про приєднання до Міжнародної класифікації винаходів (МКВ) англійська система класифікації винаходів була переглянута і в 1963 р. була введена нова класифікація, близька до МКВ. В ПКВ Великобританії немає груп і підгруп, і всі рубрики називаються підрозділами незалежно від ступеня їх підпорядкування. Підлеглість рубрики визначається зсувом тексту вправо. Ступень зсуву відмічається точками.

Японська класифікація винаходів суттєво відрізняється від других подібних класифікацій.

В ПКВ Японії класи позначаються послідовним рядом арабських чисел від 1 до 136. Останнє число (136) не змінювалось з 1961 р. Введені нові класи одержали додаткове цифрове позначення 13(7), 13(8) і т. д.

Кожний клас охоплює, як правило, визначену галузь техніки або виробництва. Порядок розміщення класів визначається прагненням згрупувати суміжні галузі техніки і виробництва, які відрізняються подібністю способів або пристроїв. Поріднені класи об’єднуються в семи серіях.

З 1980р. замість національної класифікації винаходів (НКВ) в Японії в якості основної класифікації введена МКВ.

Крім описаних відомі також НКВ Австрії, Австралії, Індії, Канади, Нідерландів та ін.

Ріст об’єму світового патентного фонду, розвиток міжнародного співробітництва привели до необхідності створення єдиної класифікації винаходів.

Міжнародна патентна класифікація (МПК) була розроблена в зв’язку з домовленістю ряду європейських країн про зближення систем класифікації винаходів. Ця робота була розпочата в 1951 р. Перший проект МПК був затверджений в 1954р. і з 1955р. нова класифікація стала використовуватися в Бельгії, Франції, Італії і т. д.

В 1972р. в бувшому СРСР була закінчена робота по рекласифікації всього фонду авторських свідоцтв і патентів, виданих в СРСР, на МКВ. Тут треба внести якість в різниці між МКВ та МПК. Офіційно і відповідності зі Страсбурзькою конвенцією вона називається Міжнародною патентною класифікацією (МПК), а в бувшому СРСР, (в складі якого знаходилась і Україна), крім патентів, як охоронний правовий документ було авторське свідоцтво, тому назва системи класифікації була прийнята, як Міжнародна класифікація винаходів (МКВ). По суті значення МПК і МКВ ідентичні. Зараз в Україні охоронним правовим документом є патент, тому слід притримуватися офіційної назви – Міжнародна патентна класифікація (МПК).

З 1 липня 1974р. в СРСР вступила в силу друга редакція МПК. В другій редакції загальне число рубрик збільшилось, багато рубрик були замінені, анульовані або перенесені

Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 131415 Следующая