Діалектика допомагає простежити на кримінологічних об'єктах взаємозв'язок загального, особливого і одиничного, необхідного і випадкового, причини і наслідки. Ці закони діалектики лежать в основі кримінологічної характеристики структури злочинності, сутності та класифікації її причин, вироблення запобіжних заходів. Використання діалектичного методу в кримінології допомагає при вивченні особистості злочинця комплексно аналізувати систему його життєдіяльності та мотиваційну сферу.

Проте філософія не дає науці кримінології готових рішень тих питань, які вона вивчає, а лише озброює її методологією пізнання для знаходження вірних і обгрунтованих рішень

Системний підхід передбачає вивчення кримінологічного об'єкта як цілісної єдності з пізнанням ступеня і характеру взаємозв'язку елементів (підсистем), що входять в системне утворення. Найважливіше призначення цього підходу полягає в тому, що його використання дозволяє виявити якісні стійкі боку інтегральної освіти, а не просто зафіксувати механічну сукупність складових його компонентів.

Крім загального методу пізнання, в кримінології широко використовуються загальнонаукові, частнонаучние методи та спеціальні кримінологічні методики.

Загальнонаукові методи включають формальну логіку, тобто аналіз і синтез, індукцію, дедукцію, узагальнення, абстрагування, висування гіпотез і ін

Аналіз і синтез являють собою процеси практичного або уявного розкладання цілого на частини і возз'єднання цілого з частин. Аналіз дозволяє вивчити окремі частини цілого, розкрити відносини, які є загальними для всіх частин, і тим самим усвідомити особливості виникнення і розвитку всього досліджуваного об'єкта. Шляхом синтезу досліджуване явище відтворюється в мисленні як певне ціле у всьому різноманітті його зв'язків і частин.

Індукція - це рух знання від одиничних тверджень до загальних положень. В даний час під дедукцією розуміється доказ або виведення слідства з посилок, що здійснюється на основі законів логіки і носить достовірний характер.

У кримінологічної пізнанні широко застосовується такий науковий метод, як узагальнення, під яким розуміється відображення і формулювання закономірностей, що лежать в основі досліджуваного явища.

У ряді загальнонаукових методів важливе місце належить абстрагування, під яким розуміється процес уявного виділення одних властивостей і зв'язків досліджуваного явища і відволікання їх від різних побічних явищ.

Необхідним моментом наукового кримінологічного знання є висування гіпотез. Вбираючи в себе весь арсенал засобів пізнання соціальної дійсності, кримінологія використовує і застосовує в своїх цілях різні частнонаучние методи, в тому числі такі соціологічні методи, як спостереження, анкетування, інтерв'ювання та аналіз документів.

Спостереження полягає у безпосередньому сприйнятті самим дослідником фактів, що стосуються досліджуваного кримінологічного об'єкта та поставлених дослідницьких завдань.

Важливим методом пізнання є опитування. Він здійснюється у формі двох основних різновидів: анкетування і інтерв'ювання.

Анкетне опитування - найбільш зручний спосіб отримання потрібної кримінологічної інформації.

До числа поширених методів опитування відноситься інтерв'ювання. Проводиться воно у формі бесіди з опитуваним, в ході якої з'ясовуються і фіксуються цікавлять дослідника факти і оцінки опитуваного.

Серед різноманітних прийомів отримання кримінологічної інформації важливе місце займає аналіз документів.

У загальноприйнятому розумінні документ є засобом фіксації відомостей про факти, події, явища об'єктивної дійсності і розумової діяльності, що мають відношення до досліджуваної кримінологічної проблеми

До числа частнонаучних методів слід віднести логіко-математичні, що включають моделювання, факторний аналіз і шкалювання, а також методи кримінальної статистики (статистичне спостереження, групування, статистичний аналіз, обчислення узагальнюючих показників та ін.)

Так, моделювання передбачає створення спрощеного образу досліджуваного явища чи процесу на основі відображення їх істотних сторін (властивостей).

Факторний аналіз і шкалювання, будучи одними з найпростіших способів вираження математичних залежностей між складовими частинами об'єкта дослідження, допомагають вирішити питання про ступінь стійкості і взаємного впливу тих чи інших факторів, що представляють інтерес для кримінологічного вивчення.

Ранжування об'єктів або суджень є іншим широко використовуваним прийомом вимірювання. У цьому випадку проводиться оцінка за вимірюваному якості сукупності об'єктів шляхом упорядкування за ступенем вираженості якого-небудь ознаки

Місце кримінології в системі наук

На початку XX століття кримінологічна проблематика розглядалася в рамках кримінального права. Це аргументувалося тим, що кримінологія зародилася в надрах кримінального права, що вчення про злочинність - аспект кримінально-правової науки та вилучення кримінології зі змісту кримінального права робить його сухою юридичною догмою.

Кримінологія взагалі не є власне правовою наукою, не вивчає правовідносин. Її правова сторона полягає в тому, що, розглядаючи злочинність як соціальне явище, вона базується на правових конструкціях злочинної поведінки, які дають у кримінальному законі. У той же час для неї характерний широкий соціологічний підхід до дослідження злочинності, особистості злочинця. Таким чином, зв'язок кримінології з кримінальним правом цілком очевидна, однак вона не виключає самостійності кримінології як науки.

Як комплексна наукова галузь знання, кримінологія пов'язана і з іншими науковими дисциплінами. Мова в першу чергу йде про таких юридичних науках, як кримінально-виконавче право, кримінальний процес, криміналістика, адміністративне, трудове, сімейне право та ін

Так, кримінально-виконавче право використовує кримінологічні знання та рекомендації для попередження рецидиву злочинів, підвищення ефективності виправлення і перевиховання засуджених. Повною мірою це відноситься до здійснення адміністративного нагляду відносно раніше судимих осіб.

Представляється також очевидним зв'язок кримінології з кримінальним процесом. Перш за все, це випливає із спільності завдань кримінології і кримінального процесу, яка полягає в тому, що діяльність учасників кримінально-процесуальних відносин спрямована на попередження злочинів, що готуються, дозвіл справи по суті, включаючи виявлення причин і умов вчинення злочинів, а також здійснення заходів щодо їх усунення.

Не менш очевидний зв'язок кримінології з криміналістикою. Вона проявляється, перш за все, в тому, що важливі положення криміналістики та її методологічні основи використовуються для розпізнавання форм злочинних проявів, вироблення засобів і методів попередження злочинів. У свою чергу, кримінологічні знання нерідко служать підставою для визначення тактичних прийомів розкриття злочинів.

Кримінологію справедливо називають комплексної наукою, маючи на увазі, що вона об'єднує в собі, крім юридичних, елементи інших наук (соціології, філософії, економічної науки, психології, педагогіки, демографії та ін.) У той же час комплексність кримінології аж ніяк не позбавляє її самостійності, а лише суттєво збагачує її знання і арсенал засобів запобіжного впливу.

Будучи самостійною, наука кримінологія може характеризуватися як система наукових знань про злочинність, її причини та інших детермінантах, особистості злочинця та соціальної діяльності з попередження злочинів і злочинності в цілому.

Система кримінології

Система науки кримінології базується на двох підставах: предметі дослідження та рівні узагальнення науково-практичної інформації.

За предметом дослідження кримінологія складається з чотирьох частин:

учення про злочинність;
учення про детермінацію злочинів;
учення про особу злочинця та жертву злочинів;
учення про засоби протидії злочинності.

За рівнем узагальнення науково-практичної інформації кримінологія поділяється на загальну й особливу (спеціальну) частини.

Загальна частина вивчає загальнотеоретичні проблеми злочинності. Це поняття кримінології як науки, її предмет, завдання, функції, система, методологія та методика досліджень, історія розвитку кримінології та аналіз її основних теорій.

У загальній частині наводиться визначення злочинності, вивчаються її кількісні та якісні параметри (показники), аналізується проблема детермінації (причин та умов) злочинності. Значне місце в загальній частині відводиться особі злочинця й механізму злочинної поведінки, а також питанням, віктимології та суїциду, кримінологічного планування та прогнозування, протидії злочинності. При вивченні загальної частини кримінології на перший план виступає здатність до абстрактного мислення та засвоєння теоретичних положень.

В особливій частині міститься кримінологічна характеристика різних видів і груп злочинів: корисливої та насильницької злочинності, професійної і організованої, рецидивної та економічної, злочинності неповнолітніх, жінок, злочинності в місцях позбавлення волі та ін. Цей розділ є найнасиченішим щодо інформації та для його засвоєння потрібна ретельна робота й глибоке знання Кримінального кодексу України.

123