Вивчення питань регулювання зовнішньої торгівлі є одним з найважливіших напрямів сучасної економічної науки. Воно має велике значення не тільки в теоретичному, але й у практичному плані, оскільки результати регулювання зовнішньої торгівлі в значній мірі обумовлюють ефективність здійснення ринкової трансформації економіки України, її виведення з економічної кризи та інтеграцію у світове господарство.

Після проголошення незалежності Україна стала на новий шлях розвитку – побудови демократичної правової держави. Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, скасування монополії зовнішньої торгівлі зумовили необхідність формування нової державної політики в цій сфері. Пріоритети сучасної зовнішньоторговельної політики призвели до необхідності реформування засад здійснення зовнішньоторговельної діяльності. Запорукою якісного проведення реформи в сфері зовнішньої торгівлі є належне її державне регулювання. Саме органи державної влади мають забезпечити втілення в життя зовнішньоторговельної політики держави, ефективність якої є однією з умов утвердження країни в міжнародній економічній системі. Важливою умовою належної організації діяльності органів державного регулювання зовнішньої торгівлі є удосконалення законодавчого забезпечення цієї сфери. Здійснення зовнішньої торгівлі забезпечується за допомогою її державного регулювання, що реалізується державними органами з різним правовим статусом та повноваженнями. Досі не створені механізми взаємодії цих органів державного регулювання зовнішньої торгівлі, що послаблює позиції держави на шляху інтеграції в міжнародну систему господарських зв’язків.

Актуальність курсової роботиобумовлена необхідністю невідкладного вирішення низки проблем з регулювання та контролю зовнішньоторговельної діяльності для забезпечення:
- збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;
- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці держави;
- створення умов для залучення економіки України до світового поділу праці;
- наближення соціально-економічного розвитку до рівня розвинених держав;
- дієвого механізму захисту економічних інтересів країни у зовнішній торгівлі.
Отже, за таких умов, потреба у всебічному й системному аналізі аспекту державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні, є нагальною і досить актуальною.

Метою курсової роботи є аналіз теоретичних засад для вивчення системи регулювання зовнішньої торгівлі, та розроблення рекомендацій і пропозицій щодо її вдосконалення. Реалізація мети потребує вирішення таких завдань:

1) визначення економічної сутності поняття «державне регулювання зовнішньої торгівлі»;

2) визначення мети, завдань,принципів та методів регулювання зовнішньої торгівлі;

3) здійснити аналіз політики державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні;

4) оцінити сучасні методи регулювання зовнішньої торгівлі ;

5) проаналізувати зарубіжний досвід здійснення державного регулювання міжнародної торгівлі.

Об'єктомдослідження є регулювання зовнішньої торгівлі в Україні.
Предметом дослідження є система економічних відносин, що складаються при здійсненні державного регулювання зовнішньої торгівлі як одного з напрямів діяльності держави.

РОЗДІЛ 1

Теоретико-методологічні основи регулювання зовнішньої торгівлі в Україні

РОЗДІЛ 2. Аналіз та оцінка проведення політики регулювання зовнішньої торгівлі в Україні

РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення державної політики регулювання зовнішньої торгівлі в Україні

Висновки

Ефективне ведення міжнародної торгівлі неможливе без державного регулювання економічних процесів, які відбуваються під час обміну товарами та послугами між країнами. У цілому зовнішньоекономічна політика держави –це комплекс заходів, що мають на меті досягнення економікою країни певних переваг на світовому ринку і водночас – захист внутрішнього ринку від конкуренції з іноземними товарами. Інструментами такої політики є методи тарифного та нетарифного регулювання міжнародної торгівлі, а основними формами – державний протекціонізм та політика “вільної торгівлі”(лібералізму).

Державне регулювання зовнішньої торгівлі України повинно враховувати не тільки сучасні тенденції нерівномірності міжнародних інтеграційних процесів і посилення міжнародної конкуренції, а й властиві перехідній економіці особливості взаємозв'язку між економічним зростанням, лібералізацією зовнішньої торгівлі та інституалізацією зовнішньоторговельної політики. Методи державного регулювання засновані на поступовій лібералізації зовнішньої торгівлі з послідовним скороченням адміністративних обмежень і їхнього заміщення ринковими інструментами регулювання при адекватних засобах державного контролю. Вибір методу залежить від ситуації, що склалася на сучасному етапі розвитку економіки України .

Розвинута зовнішня торгівля загострює конкуренцію між товаровиробниками, примушуючи їх закривати неконкурентні і шукати прибуткові виробництва, покращуючи організацію праці та інше. Тому хоча й населення в цілому й виграє, становище деяких галузей може погіршитися.

На мою думку, домінуючим напрямом у відношенні між країнами світового співтовариства є шлях до більш вільної, такої, що не визнає жодних штучних перешкод, торгівлі.

Аналіз тенденцій зовнішньої торгівлі України підтвердив відсутність суттєвих позитивних зрушень у структурі експорту, сконцентрованого на досить вузькому асортименті конкурентної продукції, що робить його вразливим до несприятливих коливань економічної кон'юнктури та зустрічних санкцій країн-імпортерів. Принципово важливим є сприяння концентрації ресурсів на випуску кінцевої продукції з високим вмістом доданої вартості з виходом на перспективні сегменти світового ринку. Необхідно також мінімізувати критичну імпортну енергозалежність, активізувати ефективне імпортозаміщення в інших галузях [4].

Загалом проведений аналіз товарно-географічної структури зовнішньої торгівлі країни свідчить про достатньо низький рівень ефективності зовнішньоекономічної діяльності.

Основою оптимізації міжнародних торговельних економічних відносин України, пов'язаних із галузями матеріального виробництва, є встановлення прямих контактів між спорідненими підприємствами, створення спільних підприємств, безпосередня участь у транснаціоналізації. Істотне значення при цьому має розширення прав безпосередніх учасників міжнародної торгівлі, утворювати ті чи інші корпоративні об'єднання.

Таким чином, можна виділити такі принципи системи регулювання та розвитку зовнішньоторговельних відносин України:

1) повного і всебічного захисту державного суверенітету і національних економічних інтересів;

2) рівності, взаємовигідності й еквівалентності міжнародної економічної взаємодії суб'єктів господарської діяльності;

3) узгодженості митної політики України з її зовнішньою й внутрішньою політикою на всіх рівнях (стратегічному, тактичному і оперативному);

4) еволюційності у здійсненні зовнішніх торговельно-економічних перетворень; 5) прийняття управлінських рішень на базі постійного моніторингу параметрів торговельних потоків із об’єктивними критеріями аналізу.

В Україні в умовах економічної трансформаційної кризи ще не створена зовнішньоторговельна система, здатна сприяти економічному зростанню, структурним зрушенням, підвищенню ефективності національного виробництва. Невиважений процес зовнішньої лібералізації в умовах відсталої виробничої бази, низької конкурентоспроможності як за ціною, так і за якістю продукції, веде до прогресуючої деіндустріалізації, до переміщення країни на якісно нижчий рівень економічного розвитку.

Україна поступово почала звертатися до використання того інструментарію регулювання, який властивий багатьом зарубіжним країнам. Проте модель регулювання зовнішньої торгівлі України є ще незавершеною, фрагментарною. Режим регулювання часто змінювався, навіть у протилежних напрямах, що створює перешкоди для стабільного розвитку зовнішньоторговельних зв’язків і для використання переваг міжнародного поділу праці. З іншого боку, при формуванні системи державного регулювання зовнішньої торгівлі України необхідно враховувати конкретний стан економіки країни, прогрес структурної перебудови і підвищення конкурентоспроможності українських товарів, що дасть змогу поєднувати національні і міжнародні інтереси, що не завжди збігаються.

Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі України використовуються вкрай недостатньо. Тому в імпортній політиці слід поступово зміщувати акценти з механізмів митно-тарифного захисту на використання інструментарію технічного регулювання (стандарти, технічні, економічні, санітарні, фітосанітарні, ветеринарні вимоги) та процедури забезпечення прав споживачів. Важливим є використання антидемпінгових та компенсаційних процедур, передбачених національним законодавством, що не суперечить нормам ГАТТ/СОТ.

Список використаних джерел

1. Гребельник О.П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності:

Підруч. – К.: Центр навч. літ-ри, 2005. – 696 с.

2. Гутник В. Модели социально-экономического развития стран Западной

Европы // Общество и экономика. – 2000. № 2. – С. 92 – 98.

3. Илышев А. Япония: административная реформа и государственный аппарат //

Проблемы теории и практики управления. – 1996. – № 5. – С. 70 – 75.

4. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і

світу: Підруч. / За ред. Б.Д. Лановика. – 4-те вид., випр. і доп. – К.: Вікар, 2001. – 477 с.

– (Вища освіта XXI століття).

5. Леонов Р. Роль государственных экспортных агентств в финансировании

развивающихся стран // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. –

№ 1. – С. 105 – 108.

6. Міжнародна економіка в питаннях та відповідях: Навч. посіб. – К.: Центр

навч. літ-ри, 2004. – 676 с.

7. Мировая экономика: введение во внешнеэкономическую деятельность: Учеб.

пособие для вузов / М.В. Елова, Е.К. Муравьева, С.М. Панферова и др.; Под ред. А.К.

Шуркалина, Н.С. Цыпиной. – М.: Логос, 2000. – 248 с.

8. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран: Учеб. для вузов /

Е.Ф. Авдокушин, А.В. Бойченко, В.Ф. Железова, В.А. Зубенко; Под ред. В.П. Колесова

и М.Н. Осьямова. – 3-е изд. – М.: ФЛИНТА; Моск. психол.-соц. ин-т, 2001. – 479 с.

9. Погорлецкий А.И. Экономика зарубежных стран: Учеб. – СПб.: Изд-во

Михайлова В.А., 2000. – 492 с.

10. Экономическая история зарубежных стран: Учеб. пособие / Под ред.

Я.Е. Еремова. – Д.: Центр экономического образования, 2000. – 132 с.

11. Манцокки, Бруцио. Очерки экономической политики Италии. 1945 – 1959 гг.

– М.: СОЦЭКГИЗ, 1961. – 207 с.

12. Abrams M. Emerging clusters in regional economies. Paper presented at the

Technopolis’99 conference, Ottawa, Canada, September.

13. Breault R. The evolution of clusters of structured economic development regions

and the future. Breault Research Organization, Ink., Tucson, Arizona, 2000.

14. Porter M. Competitive advantage, agglomeration economies and regional policy.

International regional science review 19, nos. 1&2, 2001.

1. Бездітко Ю.М. Валютне регулювання: навчальний посібник /

Ю.М. Бездітко, О.О. Мануйленко, Г.А. Стасюк. – Херсон : ОЛДІ-плюс, 2004. – 272 с.

2. Береславська О. Інтервенції на валютних ринках як інструмент курсової

та грошово-кредитної політики // Вісник Національного банку України. – 2005. –

№ 10. – с 36-40.

3. Основні засади грошово-кредитної політики на 2005 рік // Національний