Державне регулювання імпорту товарів в Україні, як і в усьому світі, здійснюється тарифними і нетарифними методами. Що стосується тарифних методів, то основна роль тут належить митному тарифові, що є важливим інструментом державного регулювання зовнішньої торгівлі. Він регулює обсяг і номенклатуру імпорту, дозволяє оптимально його використовувати з метою забезпечення позитивного торговельного балансу, справедливої конкуренції товарів, захисту національного виробника. Митно-тарифне керування ГТС безпосереднє виконує функцію забезпечення митно-тарифного регулювання в Україні. У першу чергу митним органам належить функція стягування мита, регулювання питання визначення митної вартості товару, використання ставок мита і визначення країни походження товарів. Що стосується механізму митно-тарифного регулювання, то він повинен стримувати ввіз на український ринок товарів, що виробляються в достатній кількості вітчизняними виробниками й одночасно максимально сприяти надходженню коштів у Держбюджет.

Комплекс засобів митно-тарифного регулювання містить у собі встановлення і зміну ставок мита і митного тарифу України, визначення бази обкладання товарів, тобто їхньої митної вартості, визначення країни походження товарів для використання преференційних ставок.

Отже, основним інструментом митно-тарифного регулювання є митний тариф. Проаналізуємо динаміку його зміни, починаючи з моменту прийняття його першого варіанта, і визначимо вплив цих змін на економічну ситуацію в Україні

Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в

Україні почало розвиватися з моменту набуття Україною державної незалежності в 1991 році, коли ліквідується державна монополія на зовнішню торгівлю та змінюються принципи управління ЗЕД.

Прийнятий в 1993 р. Єдиний митний тариф визначив такий рівень митного обкладання, який характеризував економіку України 90-х років як відкриту. Наведені на рис. 1 показники структури митного

тарифу свідчать про зміни, які відбувались з трансформацією ставок мита протягом 1995 – 2008 рр., їх структурною перебудовою у митно-тарифній політиці протягом 1998 – 1999 рр. Лише за 1998 рік питома вага комбінованих ставок була зменшена з 19,5% до 3,7%. Якщо характеризувати зміни, що відбулись за період 1994 - 2001 рр., то можна сказати, що Єдиний митний тариф був змінений Законами України і постановами Кабінету Міністрів України майже на 95 %.

Необхідність розроблення нового Митного тарифу була викликана тим, що на той час був відсутній систематизований звід ставок ввізного мита, передбачений статтею 3 Закону України “Про Єдиний митний тариф”, а Єдиний митний тариф було побудовано на застарілій системі кодування товарів, яка на той час практично не використовувалась у світі [1, c. 18].

При підготовці проекту Митного тарифу України було враховано акти законодавства України, що регламентують основні засади зовнішньоекономічної діяльності, принципи митно-тарифної політики України, викладені в Концепції трансформації митного тарифу на 1996 - 2005 роки відповідно до системи

ГАТТ/СОТ, чинні на той час ставки ввізного мита, тенденції імпорту товарів за 1996 - 1998 роки на рівні 9 знаків Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до Закону “Про Митний тариф України” з 1 липня 2001 року в Україні набув чинності новий Митний тариф України [2]. Нові підходи в тарифному регулюванні, митній оцінці товарів, впорядкування тарифних преференцій до окремих країн та визначення країни походження товарів були закладені в Митному кодексі, прийнятому 11 липня 2002 року. Подальша трансформація Митного тарифу була пов’язана з переговорним процесом, що здійснювався Україною із вступу до Світової організації торгівлі, приєднання до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та на виконання відповідних Указів Президента України. Протягом 2002 – 2004 року було суттєво зменшено рівень оподаткування ввізним митом товарів (середньоарифметична ставка ввізного мита сягала близько 10 %), та не вирішено головної проблеми – це надмірна деталізація та значна диференціація у розмірах ставок ввізного мита на однорідні товари, що дозволяла суб‘єктам зовнішньоекономічної діяльності зловживати з класифікацією товарів та ухилятися від сплати податків у повному обсязі. Складнощі у застосуванні специфічних ставок мита існували щодо тих товарів, які встановлені з невірною базою оподаткування. Відчутна різниця у ставках ввізного мита спонукала багатьох суб‘єктів ЗЕД зловживати за рахунок неправильної класифікації товарів з метою ухилення від сплати податків у повному обсязі. Значна диференціація у ставках ввізного мита на готову побутову, аудіо-відео, комп’ютерну техніку та

комплектуючі до них, яка різнилась у десятки разів, стимулювала масове ввезення комплектуючих елементів з подальшим тіньовим складанням цих товарів шляхом “викруткової” збірки та ухиленням від сплати податків. Ще одним аспектом, який негативно впливав на регулюючі та фіскальні функції ставок мита, являється значний обсяг пільг, передбачених чинним законодавством для окремих територій та галузей промисловості. Станом на 2002 рік діяло більше 13 Законів України якими надано пільги підприємствам спеціальних економічних зон (далі - СЕЗ), територій пріоритетного розвитку (далі - ТПР), технопарків, а також 10 Законів України, якими надано пільговий режим оподаткування окремим підприємствам за галузевими ознаками таких галузей, як суднобудівна, автомобілебудівна, літакобудівна, космічна та поліграфічна. Зазначене призвело до того, що в Україну під виглядом реалізації інвестиційних та інноваційних проектів

масово ввозилися товари, які у достатній кількості виробляються в Україні і на які встановлені високі ставки ввізного мита з метою захисту вітчизняного виробника, зокрема сільськогосподарська та харчова продукція, хімічна продукція, транспортні засоби тощо.

Загальна сума умовно нарахованого митними органами ввізного мита на товари, що ввозились на території СЕЗ та ТПР у 2001 році склала 240 814,9 тис. грн., а за чотири місяці 2002 року вже склала – 179 605,7 тис. грн.

Станом на 2003 рік середньоарифметична ставка ввізного мита по всій товарній номенклатурі становила - 10,54%, у тому числі: - на промислові товари - 8,32%; - на сільськогосподарські товари і товари харчової промисловості -19,96%. Протягом 2004 року опрацьовано 34 законопроекти щодо зміни ставокввізного мита Митного тарифу України, якими передбачено виконання зобов‘язань щодо тарифних поступок на сільськогосподарську та продовольчу продукцію, досягнутих в переговорному процесі вступу України в СОТ. За дорученням Кабінету Міністрів України Мінекономіки разом з Держмитслужбою був підготовлений проект Закону України „Про внесення змін до Закону України «Про Митний тариф України», метою якого було приведення класифікації Митного тарифу до міжнародної основи (Гармонізованої системи опису та кодування товарів версії 2002 року). У той же час, оскільки ставки ввізного мита в запропонованому законопроекті залишалися на рівні діючого Митного тарифу, залишався ряд суттєвих проблем, які негативно впливали на стан митно- тарифного регулювання, зокрема: наявність ставок мита, установлених на фактично заборонному рівні; надмірна деталізація та значна диференціація у розмірах ставок ввізного мита на однорідні товари, що дозволяє суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності зловживати з класифікацією товарів та ухилятися від сплати податків у повному обсязі; складнощі у застосуванні специфічних ставок мита, які встановлені з невірною базою оподаткування.

З метою вдосконалення митно-тарифного регулювання зменшення податкового навантаження, встановлення прозорих умов здійснення зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення стабільності на споживчому ринку, а також на виконання міжнародних зобов’язань в рамках переговорного процесу по вступу України до Світової організації торгівлі, зафіксованих Консолідованою тарифною пропозицією Урядом протягом 2005 року було здійснено заходи зі зменшення ставок ввізного мита та усунення їх надмірної диференціації.

Вказані зміни вплинули на основні показники Митного тарифу станом на 2005 рік наступним чином (рис. 1): адвалерних ставок – 92,5 %, специфічних ставок – 5,8 %, комбінованих ставок – 1,7 %. Середньоарифметична (номінальна) ставка Митного тарифу на 2005 рік становила (за пільговими ставками)

близько 5,32 % . Протягом 2005 року структура Митного тарифу України змінилася завдяки прийняттю низки законів щодо змін рівнів ставок ввізного мита. Прийняття цих законів змінило кількісне співвідношення нульових ставок ввізного мита до інших, відмінних від нульових. Крім того, у результаті зазначених змін 90 % товарних кодів Митного тарифу України до даного часу мають однакові рівні ставок пільгового та повного ввізного мита. Завдяки внесенню змін до Митного тарифу України, зовнішня торгівля України товарами у 2005 році, вперше за останні роки, характеризувалася значною легалізацією її тіньового сектору, так званого „сірого імпорту”. З кінця 2005 року і по початок 2007 року структура Митного тарифу України практично не змінювалася.

Станом на грудень 2007 року середньоарифметична ставка ввізного мита в адвалерному еквіваленті по всій товарній номенклатурі Митного тарифу України становила 5,37 %, що на 50,7 % менше порівняно з аналогічним показником Митного тарифу України у 2004 році. Також, на грудень 2007 року, за розрахунками Мінекономіки середньоарифметична ставка ввізного мита діючого тарифу на продовольчі товари становить 9,94 %. Середньоарифметична ставка ввізного мита на промислові товари становить 4,37 %. Динаміка зміни структури ставок Митного тарифу України, представлена на рис. 1, свідчить про те, що на сьогодні у зведеному Митному тарифі України найпоширенішим видом мита є адвалерне мито. Специфічні і комбіновані ставки мита в основному встановлено на сільськогосподарську і харчову продукцію, лікеро-горілчані і тютюнові вироби, продукцію легкої промисловості, автомобілі, відеотехніку і на інші види в своїй більшості високоліквідних товарів, які є традиційними об’єктами заниження митної вартості [3, c. 42]. Динаміка зміни обсягів імпорту товарів на митну територію України протягом 2004 – 2007 років, показана на рис. 2, вказує на те, що темпи зростання імпорту дещо вищі, ніж темпи зростання імпорту, оподатковуваного митом, крім того, обсяги імпорту, звільненого від оподаткування, приблизно вдвічі перевищують обсяги імпорту, що оподатковується імпортом.

Водночас, протягом 2004 - 2008 років Держмитслужбою забезпечувалися умови для зростання обсягів нарахованого мита. Зменшення середніх показників рівня ввізного мита у Митному тарифі України сприяло стабільному та прогнозованому зростанню обсягів платежів, що надходили від митного оподаткування імпорту товарів. Для забезпечення повноти стягнення платежів до бюджету проводилася організаційна робота по збільшенню бази оподаткування шляхом посилення контролю за визначенням митної вартості, використанням податкових пільг, вексель них форм розрахунків, митним оформленням на підставі рішень судів.

Завдяки проведеній роботі протягом 2008 року до Державного бюджету України перераховано податків та зборів на суму 96 млрд. 47,2 млн. грн., що на 41 млрд. 927,7 млн. грн. (на 77,5 %) більше, ніж у попередньому році [4].

Внаслідок вищевказаних змін середньоарифметична ставка ввізного мита по всій товарній номенклатурі Митного тарифу України на початку 2008 року становила (без урахування адвалерного еквівалента специфічних ставок ввізного мита) – 5,37 %, у тому числі: - на промислові товари – 9,94 %; - на сільськогосподарські товари і товари харчової промисловості - 4,37 %. Після вступу України до СОТ по Митному тарифу України середньоарифметична ставка ввізного мита зменшилася з 5,37 % до 4,72% (це без урахування адвалерного еквіваленту специфічних та комбінованих ставок ввізного мита). Зокрема після вступу до СОТ по 1 - 24 групах Митного тарифу середньоарифметична ставка становить – 8,67 %; по 24 - 97 групах Митного тарифу середньоарифметична ставка становить – 3,65 %. В цілому, введення в дію ставок ввізного мита, передбачених зобов’язаннями України щодо СОТ призвело до лібералізації Митного тарифу України. На даний час у зведеному Митному тарифі України: кількість нульових ставок, серед пільгових ставок ввізного мита, збільшилася з 3369 до 4010 шт. (на 641 шт. більше), що становить 36,3% від загальної кількості ставок ввізного мита; кількість специфічних ставок ввізного мита зменшилася з 656 шт. до 163 шт. (у 4 рази менше); комбіновані пільгові ставки ввізного мита замінено на адвалерні ставки ввізного мита. Також у зведеному Митному тарифі України суттєвого знижена кількість ставок, які мають заборонний рівень ввізного мита. Кількість товарних підкатегорій, на які ставки ввізного мита встановлено більше ніж на 15%, зменшилася на 24 % (з 414 шт. до 314 шт.)

Аналізуючи товарну структуру зовнішньої торгівлі України, можна зробити висновок, що вступ у СОТ негативно позначився на ній. Дійсно, крім того, що взагалі спостерігається значний дефіцит зовнішньоторговельного балансу, його структура також має негативні тенденції: частка експорту різного роду сировини неуклінно зростає в загальному обсязі, в той час, як частка готової продукції зменшується. Щодо структури імпорту, то в ній значних змін не спостерігається, але це означає, що насамперед нема змін на краще, які б мали спостерігатися. Інакше кажучи, дедалі більшою стає сировинна орієнтація України, що аж ніяк не є інтенсивним шляхом розвитку економіки.

Таким чином, однією з основних функцій митних органів при здійсненні державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності залишається фіскальна, реалізація якої дозволить створити ефективну та соціально направлену економіку, тому робота всіх митних органів, має бути зосереджена на вжитті організаційних заходів, направлених на пошук внутрішніх резервів щодо законодавчого збільшення кількості об’єктів та бази оподаткування з метою покращення ситуації та виконання завдань зі справляння податків і зборів у повному обсязі. На сьогоднішній день митно-тарифна політика відповідає вимогам членства України у СОТ, при цьому вона є виваженою та направленою як на лібералізацію зовнішньої торгівлі та легалізацію тіньових потоків імпорту, так і на захист національного товаровиробника, а також на легалізацію торгівлі та збільшеннянадходжень до Державного бюджету. Ефективне використання цих стратегічних переваг участі у багатосторонній торговельній системі, подальша інтеграція економіки України в Європейський економічний простір мають стати одними із головних завдань зовнішньоекономічної політики нашої держави на найближчу перспективу.

У цілому ми бачимо, що політика України зрушується в бік селективного протекціонізму, але у зв'язку з дискримінацією української продукції на світовому ринку нашим урядовим органам доводиться додержуватися вимог ЄС і ВТО, у результаті чого були прийняті рішення щодо зниження ставок увізного мита на багато видів продукції до 20 %. В основі своїй це пільгові ставки, що поширюються на товари походженням з країн, з якими Україна має угоду про вільну торгівлю, РНБ і національний режим (67 країн). Що стосується повних ставок, то їхні розміри залишені без змін, а це значить, що ввізне мито не змінюється на товари походженням з країн, що не входять у згаданий перелік. Ці знижки уряду можуть бути досить хворобливими для вітчизняних виробників, тому що зниження мита відбулося саме на ту продукцію, яка в достатній кількості виробляється в Україні.

Що стосується тарифного регулювання експорту, то починаючи з 1994 року в Україні не було експортного мита і лише в 1996 році воно було введено на брухт чорних металів, живих тварин і шкіряну сировину. У 1997 році мито було скасовано на брухт чорних і кольорових металів і в 1999 році введене експортне мито на олійні культури.

Загалом, як показує вітчизняний досвід, використання тарифних методів регулювання експорту й імпорту товарів має певні обмеження, тому що їхня ефективність нерідко залежить від співвідношення попиту та пропозиції на товари, конкуренції між постачальниками, кон'юнктури ринку тощо.

Крім того, тарифні методи не однаковою мірою впливають на експорт і імпорт товарів, тому значного поширення набули нетарифні методи регулювання, що використовуються в комбінації з тарифними. Нетарифні. методи звичайно обмежують імпортера в постачаннях визначених товарів і на перший погляд порушують ринкові механізми. Однак на практиці всі залежить від масштабів, періоду і мети їхнього використання.

Таким чином, підводячи підсумки, слід зазначити, що оскільки Україна задекларувала курс на вступ у ВТО, то необхідно буде й надалі йти по шляху поступового зниження ставок ввізного мита на різні види імпортних товарів. У цих умовах на перший план будуть виступати нетарифні заходи захисту внутрішнього ринку.

Тенденція до зниження рівня митних ставок просувається, але повільними темпами, даючи можливість вітчизняним підприємствам стати на ноги і додатково захищаючи вітчизняного виробника за допомогою нетарифних методів, що залишаються важливим способом здійснення торговельної політики. І в разі потреби, завдяки їм, уряд має можливість повністю заборонити імпорт небажаних за різними причинами товарів і знизити або збільшити його, суворо контролювати імпорт та експорт, не впливаючи на динаміку і структуру постачань.

Предыдущая 1 2 3 456 7 Следующая