ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення державної політики регулювання зовнішньої торгівлі в Україні

Заходи щодо оптимізації методів державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні

На жаль, на розвиток зовнішньої торгівлі України вирішальний вплив справляє структури група негативних факторів, а саме:

- низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів та послуг.

По-перше, українська продукція надзвичайно енергомістка через зношування основних фондів та застарілі технології. На 1 дол. ВВП Україна витрачає в 5.5 раз а більше енергоресурсів, ніж країни Центральної Європи. й у 12 разів більше, ніж держави ОЕСР.

По-друге, кінцева продукція має високу собівартість. Тому й не дивно, що ціни на окремі види української продукції на 30-70 % перевищують ціни міжнародних ринків.

По-третє, наявні схеми фінансування експорту все ще далекі від досконалості. Високі процентні ставки на кредитному ринку України, обмежений доступ до "довгих" кредитів спричинюють те. що для українських експортерів фінансові ресурси сьогодні обходяться в 6—10 разів дорожче, ніж для їхніх західних конкурентів.

- нерозвинутість базових інститутів ринкової економіки. Держава поки що не змогла створити умови для підвищення конкурентоспроможності національного бізнесу. Українським експортерам дуже непросто конкурувати на зовнішніх ринках в умовах невизначеності щодо прав власності і правил ведення бізнесу, бо в країні досі не прийняті Земельний і Цивільний кодекси.

- недосконалість механізмів державного регулювання.

Це, по-перше, нездатність держави правильно визначати структурні пріоритети зовнішньої торгівлі.

По-друге, це конфіскаційна податкова політика і жорсткообмежувальна грошово-кредитна політика, які позбавляють підприємства оборотного капіталу та інвестицій для модернізації виробництва.

- нерозвинутість ринкової інфраструктури підтримки експорту. Передусім ідеться про відсутність надійних і ефективних систем фінансування, страхування експорту, дійових механізмів просування товарів на міжнародні ринки.

Таким чином, негативні тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України зумовлені передусім низькими темпами внутрішніх економічних перетворень. В умовах жорсткої конкуренції на світових ринках відставання України від промислово розвинутих країн збільшується.

Для успішного просування України на міжнародні ринки необхідне суттєве коригування зовнішньоторговельної політики за такими стратегічними напрямами:

• розвивати експортний потенціал держави в рамках міжнародної спеціалізації, яка б органічно поєднувалася з вигідними для України напрямами структурних трансформацій в економіці (природно, за дотримання балансу між внутрішнім і зовнішнім попитом на українські товари й послуги);

• нарощувати зусилля в найперспективніших секторах світової економіки (електроніка, енергетика, матеріали із заздалегідь заданими властивостями, біотехнології: науково-технічні, інжинірингові, консалтингові послуги, міжнародний туризм і т. д.);

• створювати конкурентоспроможні транснаціональні корпорації, освоювати стратегії глобального маркетингу, технології реалізації великих міжнародних коопераційних проектів;

• диверсифікувати географічну структуру зовнішньої торгівлі, мінімізувати критичну залежність від окремих держав (ринків), відповідно посилюючи економічну безпеку України;

• забезпечити збалансованість експорту й імпорту, торговельних і поточних платіжних балансів України.

Стратегічним напрямком державного регулювання зовнішньоекономічної сфери є проведення експортоорієнтованої політики підприємств, що передбачає оптимізацію структури експорту, розширення асортименту товарів та послуг, підвищення частки високотехнологічної продукції в загальному обсязі, пошук нових ринків збуту. Однак, з огляду на надто високу імпортозалежність (насамперед енергозалежність) України, досягнення зростання експорту без росту імпорту неможливе. А оскільки торговельні обмеження на імпорт практично вичерпали свої можливості, то основним напрямом скорочення імпорту повинно стати зменшення енергоємності ВВП за рахунок інтенсифікації впровадження ресурсозберігаючих технологій.
Першочергові протекціоністські заходи з підтримки експорту власних товаровиробників доцільно реалізувати в таких напрямках:
• стимулювання експорту високотехнологічної і наукомісткої машинотехнічної продукції цивільного та військового призначення;
• скасування ввізного митного збору і ПДВ на продукцію, отриману вітчизняними підприємствами у якості плати за поставлену ними продукцію на експорт у межах міжурядових угод;
• захист сегментів внутрішнього ринку, пов'язаного з виробництвом складної побутової техніки, текстилю, одягу, продукції конверсійних підприємств шляхом введення квот, підвищення ввізного митного збору, а також використання засобів нетарифного регулювання на основі сертифікації експортної продукції та послуг;
• державне субсидування вітчизняних підприємств, які отримують патенти і ліцензії на виробництво сучасного обладнання і технологічних ліній на основі розробки Положення про порядок оформлення документів, необхідних для придбання обладнання за імпортом з використанням коштів державного бюджету;
• державна підтримка патентування вітчизняних промислових розробок за кордоном на основі подання на розгляд уряду України Положення про порядок відбору вітчизняних розробок, які підлягають патентуванню за кордоном з використанням коштів державного бюджету.
Вплив політики обмінного курсу на стан торговельного балансу держави па сучасному етапі досить обмежений. Отже, спроби форсувати експорт підприємств за допомогою різкої девальвації національної валюти за умов несприятливих очікувань, високих політичних ризиків та інтенсивних потоків короткострокового капіталу можуть призвести до дестабілізації фінансової системи держави та зламу новостворюваних ринкових механізмів.

 

 

Висновки

Ефективне ведення міжнародної торгівлі неможливе без державного регулювання економічних процесів, які відбуваються під час обміну товарами та послугами між країнами. У цілому зовнішньоекономічна політика держави –це комплекс заходів, що мають на меті досягнення економікою країни певних переваг на світовому ринку і водночас – захист внутрішнього ринку від конкуренції з іноземними товарами. Інструментами такої політики є методи тарифного та нетарифного регулювання міжнародної торгівлі, а основними формами – державний протекціонізм та політика “вільної торгівлі”(лібералізму).

Державне регулювання зовнішньої торгівлі України повинно враховувати не тільки сучасні тенденції нерівномірності міжнародних інтеграційних процесів і посилення міжнародної конкуренції, а й властиві перехідній економіці особливості взаємозв'язку між економічним зростанням, лібералізацією зовнішньої торгівлі та інституалізацією зовнішньоторговельної політики. Методи державного регулювання засновані на поступовій лібералізації зовнішньої торгівлі з послідовним скороченням адміністративних обмежень і їхнього заміщення ринковими інструментами регулювання при адекватних засобах державного контролю. Вибір методу залежить від ситуації, що склалася на сучасному етапі розвитку економіки України .

Розвинута зовнішня торгівля загострює конкуренцію між товаровиробниками, примушуючи їх закривати неконкурентні і шукати прибуткові виробництва, покращуючи організацію праці та інше. Тому хоча й населення в цілому й виграє, становище деяких галузей може погіршитися.

На мою думку, домінуючим напрямом у відношенні між країнами світового співтовариства є шлях до більш вільної, такої, що не визнає жодних штучних перешкод, торгівлі.

Аналіз тенденцій зовнішньої торгівлі України підтвердив відсутність суттєвих позитивних зрушень у структурі експорту, сконцентрованого на досить вузькому асортименті конкурентної продукції, що робить його вразливим до несприятливих коливань економічної кон'юнктури та зустрічних санкцій країн-імпортерів. Принципово важливим є сприяння концентрації ресурсів на випуску кінцевої продукції з високим вмістом доданої вартості з виходом на перспективні сегменти світового ринку. Необхідно також мінімізувати критичну імпортну енергозалежність, активізувати ефективне імпортозаміщення в інших галузях [4].

Загалом проведений аналіз товарно-географічної структури зовнішньої торгівлі країни свідчить про достатньо низький рівень ефективності зовнішньоекономічної діяльності.

Основою оптимізації міжнародних торговельних економічних відносин України, пов'язаних із галузями матеріального виробництва, є встановлення прямих контактів між спорідненими підприємствами, створення спільних підприємств, безпосередня участь у транснаціоналізації. Істотне значення при цьому має розширення прав безпосередніх учасників міжнародної торгівлі, утворювати ті чи інші корпоративні об'єднання.

Таким чином, можна виділити такі принципи системи регулювання та розвитку зовнішньоторговельних відносин України:

1) повного і всебічного захисту державного суверенітету і національних економічних інтересів;

2) рівності, взаємовигідності й еквівалентності міжнародної економічної взаємодії суб'єктів господарської діяльності;

3) узгодженості митної політики України з її зовнішньою й внутрішньою політикою на всіх рівнях (стратегічному, тактичному і оперативному);

4) еволюційності у здійсненні зовнішніх торговельно-економічних перетворень; 5) прийняття управлінських рішень на базі постійного моніторингу параметрів торговельних потоків із об’єктивними критеріями аналізу.

В Україні в умовах економічної трансформаційної кризи ще не створена зовнішньоторговельна система, здатна сприяти економічному зростанню, структурним зрушенням, підвищенню ефективності національного виробництва. Невиважений процес зовнішньої лібералізації в умовах відсталої виробничої бази, низької конкурентоспроможності як за ціною, так і за якістю продукції, веде до прогресуючої деіндустріалізації, до переміщення країни на якісно нижчий рівень економічного розвитку.

Україна поступово почала звертатися до використання того інструментарію регулювання, який властивий багатьом зарубіжним країнам. Проте модель регулювання зовнішньої торгівлі України є ще незавершеною, фрагментарною. Режим регулювання часто змінювався, навіть у протилежних напрямах, що створює перешкоди для стабільного розвитку зовнішньоторговельних зв’язків і для використання переваг міжнародного поділу праці. З іншого боку, при формуванні системи державного регулювання зовнішньої торгівлі України необхідно враховувати конкретний стан економіки країни, прогрес структурної перебудови і підвищення конкурентоспроможності українських товарів, що дасть змогу поєднувати національні і міжнародні інтереси, що не завжди збігаються.

Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі України використовуються вкрай недостатньо. Тому в імпортній політиці слід поступово зміщувати акценти з механізмів митно-тарифного захисту на використання інструментарію технічного регулювання (стандарти, технічні, економічні, санітарні, фітосанітарні, ветеринарні вимоги) та процедури забезпечення прав споживачів. Важливим є використання антидемпінгових та компенсаційних процедур, передбачених національним законодавством, що не суперечить нормам ГАТТ/СОТ.

 

Список використаних джерел

1. Гребельник О.П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності:

Підруч. – К.: Центр навч. літ-ри, 2005. – 696 с.

2. Гутник В. Модели социально-экономического развития стран Западной

Европы // Общество и экономика. – 2000. № 2. – С. 92 – 98.

3. Илышев А. Япония: административная реформа и государственный аппарат //

Проблемы теории и практики управления. – 1996. – № 5. – С. 70 – 75.

4. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і

світу: Підруч. / За ред. Б.Д. Лановика. – 4-те вид., випр. і доп. – К.: Вікар, 2001. – 477 с.

– (Вища освіта XXI століття).

5. Леонов Р. Роль государственных экспортных агентств в финансировании

развивающихся стран // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. –

№ 1. – С. 105 – 108.

6. Міжнародна економіка в питаннях та відповідях: Навч. посіб. – К.: Центр

навч. літ-ри, 2004. – 676 с.

7. Мировая экономика: введение во внешнеэкономическую деятельность: Учеб.

пособие для вузов / М.В. Елова, Е.К. Муравьева, С.М. Панферова и др.; Под ред. А.К.

Шуркалина, Н.С. Цыпиной. – М.: Логос, 2000. – 248 с.

8. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран: Учеб. для вузов /

Е.Ф. Авдокушин, А.В. Бойченко, В.Ф. Железова, В.А. Зубенко; Под ред. В.П. Колесова

и М.Н. Осьямова. – 3-е изд. – М.: ФЛИНТА; Моск. психол.-соц. ин-т, 2001. – 479 с.

9. Погорлецкий А.И. Экономика зарубежных стран: Учеб. – СПб.: Изд-во

Михайлова В.А., 2000. – 492 с.

10. Экономическая история зарубежных стран: Учеб. пособие / Под ред.

Я.Е. Еремова. – Д.: Центр экономического образования, 2000. – 132 с.

11. Манцокки, Бруцио. Очерки экономической политики Италии. 1945 – 1959 гг.

– М.: СОЦЭКГИЗ, 1961. – 207 с.

12. Abrams M. Emerging clusters in regional economies. Paper presented at the

Technopolis’99 conference, Ottawa, Canada, September.

13. Breault R. The evolution of clusters of structured economic development regions

and the future. Breault Research Organization, Ink., Tucson, Arizona, 2000.

14. Porter M. Competitive advantage, agglomeration economies and regional policy.

International regional science review 19, nos. 1&2, 2001.

 

1. Бездітко Ю.М. Валютне регулювання: навчальний посібник /

Ю.М. Бездітко, О.О. Мануйленко, Г.А. Стасюк. – Херсон : ОЛДІ-плюс, 2004. – 272 с.

2. Береславська О. Інтервенції на валютних ринках як інструмент курсової

та грошово-кредитної політики // Вісник Національного банку України. – 2005. –

№ 10. – с 36-40.

3. Основні засади грошово-кредитної політики на 2005 рік // Національний

банк України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.bank.gov.ua.

4. Основні засади грошово-кредитної політики на 2006 рік // Національний

банк України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.bank.gov.ua.

5. Основні засади грошово-кредитної політики на 2007 рік // Національний

банк України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.bank.gov.ua.

6. Основні засади грошово-кредитної політики на 2008 рік // Національний

банк України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.bank.gov.ua.

7. Основні засади грошово-кредитної політики на 2009 рік // Національний

банк України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.bank.gov.ua.

8. Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік // Національний

банк України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.bank.gov.ua.

9. Попов Є.Є. Фактори впливу на валютний курс та його регулювання //

Формування ринкових відносин в Україні.– 2007.– № 8. – с. 31–35.

10. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http//www.bank.gov.ua.

11. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

 

 

Митна безпека. — 2010. — No 1. Серія «Економіка»

Література

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року N 959-XII.

2. Бузунов С.В. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності з використанням нетарифних об-

межень // Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції : Мате-

ріали конференції: 26 березня 2004 року. - Дніпропетровськ : АМСУ, 2004. - С. 33-34.

3. Єгоров О. Б. Митна економіка (Україна – СОТ – ЄС) : посібник. – Одеса, 2005. – С. 81.

4. Кіян О.В. Методи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні // Мит-

на справа: Науково-аналітичний журнал з питань митної справи та зовнішньоекономічної ді-

яльності / Гол. ред. Додін Є.В. - Одеса : Одеська національна юридична академія, 2007. - N2. - С.

13-16.

5. Корнєва Т.В. Необхідність визначення понять заходів тарифного та нетарифного регулювання

при переміщенні товарів через митний кордон України // Митна справа. - 2005. - N1. - С. 96-100

6. Крупка І. Порівняльний аналіз основних інструментів зовнішньоторговельної політики в умо-

вах глобалізації // Формування ринкової економіки. - Львів, 2009. - Вип. 19. - С. 335–351.

7. Матвиенко Г.В. Нетарифные меры и режимные льготы в таможенном праве // Таможенное

дело — М.: Юрист, 2008. - N 3. - С. 24-28.

8. Науменко Н. Нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності// Економіка

України. - Київ : Преса України, 2002. - N2. - С. 80-82.

9. Пісьмаченко Л.М. Нетарифне регулювання як інструмент економічної політики держави у зо-

внішньоторговельних відносинах // Економіка та держава : Міжнародний науково-практичний

журнал. - 2007. - N9. – С. 60-64

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти